Рішення

від 22.01.2025 по справі 910/13745/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2025Справа № 910/13745/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Агентство по рефінансуванню житлових кредитів" до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 про стягнення 9 866 789,00 грн., за участю представників: позивача - ОСОБА_3 , відповідача-1 та відповідача-2 - Лященко А.М.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідачів про солідарне стягнення 9 866 789,00 грн. збитків внаслідок безпідставної виплати собі заробітної плати та сплати податків з безпідставно нарахованої заробітної плати на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 63, 90 Закону України "Про акціонерні товариства".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2023 року відкрито провадження, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 11.10.2023 року.

У судовому засіданні 11.10.2023 року судом оголошено перерву у справі на 20.11.2023 року.

06.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано відзиви на позовну заяву та заяву про залишення позовної заяви без руху.

17.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом прийнято до розгляду.

20.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про зупинення провадження у справі, яке судом прийнято до розгляду.

У судовому засіданні 20.11.2023 року судом оголошено перерву у справі на 04.12.2023 року.

21.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду.

21.11.2023 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив відповідачів та заперечення на клопотання відповідачів про залишення позовної заяви без руху.

24.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду.

28.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду.

30.11.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано заперечення на відповідь на відзиви позивача.

04.12.2023 року представником позивача до суду подано заперечення на клопотання відповідач про зупинення провадження у справі та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке прийнято судом до розгляду.

У судовому засіданні 04.12.2023 року судом протокольною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відповідачів у зв`язку з його необґрунтованістю та оголошено перерву у справі на 11.12.2023 року.

07.12.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про витребування доказів.

11.12.2023 року представником позивача до суду подано заперечення на клопотання відповідачів про витребування доказів та пояснення у справі.

У судовому засіданні 11.12.2023 року судом оголошено перерву у справі на 18.12.2023 року.

12.12.2023 року представником позивача до суду подано додаткові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 року клопотання відповідачів про витребування доказів задоволено, витребувано у Приватного акціонерного товариства "Агентство по рефінансуванню житлових кредитів": звіт ревізійної комісії за 2022 рік, затверджений протоколом Загальних Зборів ПрАТ "АРЖК" від 28.04.2023 року, що посвідчений нотаріально 08.05.2023 року; звіт аудиту за 2022 рік, затверджений протоколом Загальних Зборів ПрАТ "АРЖК" від 28.04.2023 року, що посвідчений нотаріально 08.05.2023 року разом з листом аудитора; розрахункові листи з 01.01.2017 по 30.05.2023 роки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та відкладено підготовче засідання на 24.01.2024 року.

19.12.2023 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано письмові пояснення у справі.

16.01.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано додаткові пояснення у справі.

18.01.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано додаткові пояснення у справі.

19.01.2024 року представником позивача до суду подано заву про виконання вимог ухвали суду про витребування та приєднання доказів до матеріалів справи, яку прийнято судом до розгляду.

24.01.2024 року представником позивача до суду подано заперечення на додаткові пояснення відповідачів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.01.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024 року.

У судовому засіданні 26.02.2024 року судом оголошено перерву у справі на 27.03.2024 року.

26.02.2024 року представником позивача до суду подано клопотання про приєднання презентаційного матеріалу.

27.03.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано заяву про застосування строків позовної давності.

27.03.2024 року представником позивача до суду подано клопотання про приєднання доказів для підтвердження розміру судових витрат понесених позивачем на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 27.03.2024 року судом оголошено перерву у справі на 28.03.2024 року.

28.03.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги позивача.

28.03.2024 року представником позивача до суду подано заперечення проти заяви відповідачів про застосування строків позовної давності.

У судовому засіданні 28.03.2024 року судом оголошено перерву у справі на 24.04.2024 року.

02.04.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано додаткові пояснення у справі.

30.04.2024 року представником позивача до суду подано заперечення проти додаткових пояснень відповідачів у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2024 року викликано представників сторін на 24.07.2024 року у зв`язку з тим, що судове засідання 24.04.2024 року не відбулось.

15.07.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи з клопотанням про поновлення строків.

24.07.2024 року представником позивача до суду подано заперечення проти клопотань відповідачів про долучення доказів до матеріалів справи та про поновлення строків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2024 року викликано представників сторін на 02.08.2024 року у зв`язку з тим, що судове засідання 24.07.2024 року не відбулось.

31.07.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи призначеної на 02.08.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2024 року судом розгляд справи по суті відкладено на 11.09.2024 року.

У судовому засіданні 11.09.2024 року судом оголошено перерву у справі на 30.09.2024 року.

27.09.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано клопотання про долучення письмових пояснень на стадії дослідження доказів.

30.09.2024 року представником позивача до суду подано міркування щодо належності та допустимості доказів, на які позивач бажає звернути увагу при дослідженні судом доказів.

У судовому засіданні 30.09.2024 року судом оголошено перерву у справі на 23.10.2024 року.

У судовому засіданні 23.10.2024 року судом оголошено перерву у справі на 18.11.2024 року.

У судовому засіданні 18.11.2024 року судом оголошено перерву у справі на 09.12.2024 року.

04.12.2024 року представником позивача до суду подано додаткові пояснення у справі.

09.12.2024 року представником відповідача-1 та відповідача-2 до суду подано письмові заперечення на додаткові письмові пояснення позивача від 03.12.2024 року.

У судовому засіданні 09.12.2024 року судом оголошено перерву у справі на 22.01.2025 року.

10.12.2024 року представником позивача до суду подано заключне слово викладене в письмовому вигляді.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову є вимоги позивача про солідарне стягнення 9 866 789,00 грн. збитків з відповідачів внаслідок безпідставної виплати останнім заробітної плати та сплати податків з безпідставно нарахованої заробітної плати на підставі статей 22, 1166 Цивільного кодексу України та статей 63, 90 Закону України "Про акціонерні товариства".

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що Ліквідаційною комісією виявлено завдання позивачеві збитків внаслідок дій вчинених керівниками, зокрема, нарахування та виплата заробітної плати керівникам всупереч норм законодавства, що діяло в період, коли проводились нарахування та виплати вказаних сум, які призвели до збитків у розмірі 5 740 960,15 грн. та виникнення внаслідок протиправних дій відповідачів безпідставних і необґрунтованих податкових зобов`язань ПАТ "АРЖК", які було перераховано до Державного бюджету України, як збитки у розмірі 4 125 828,85 грн.

Позивач зазначає, що протиправність дій/рішень відповідачів полягає у вчинені ними протиправних недобросовісних дій з особистою заінтересованістю, відсутністю належної обачливості та із зловживанням (перевищенням) своїми повноваженнями щодо нарахування собі завищених заробітних плат, перерахуванні зайво нарахованих податків на вказану завищену заробітну плату, а також вчинення дій, спрямованих на приховування цих обставин, що порушення ними своїх посадових і фідуціарних обов`язків призвели до понесення ПАТ "АРЖК" збитків внаслідок безпідставної виплати заробітної плати відповідачам та сплати податків з безпідставно нарахованої заробітної плати всупереч норм чинного законодавства України.

Судом встановлено, що 27.10.2017 року на підставі рішення позачергових загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства "Агентство по рефінансуванню житлових кредитів" затвердженого протоколом № 2, зокрема, змінено тип акціонерного товариства на Приватне акціонерного товариства "Агентство по рефінансуванню житлових кредитів" (позивач, ПАТ "АРЖК").

16.02.2012 року рішенням установчих зборів ПАТ "АРЖК" затвердженого протоколом № 1, зокрема, призначено на посаду Голови Правління строком на 5 років ОСОБА_2 (відповідач-2, керівник).

02.03.12 року між ПАТ "АРЖК" та ОСОБА_2 укладено трудовий контракт, за яким відповідач-2 приступив до виконання обов`язків Голови Правління ПАТ "АРЖК".

01.03.2012 року рішенням Наглядової ради позивача, затвердженого протоколом № 1, зокрема, призначено на посаду члена Правління ПАТ "АРЖК" строком на 5 років ОСОБА_1 (відповідач-1, керівник).

06.03.2012 року між ПАТ "АРЖК" та ОСОБА_1 укладено трудовий контракт, за яким відповідача-1 прийнято на роботу в ПАТ "АРЖК" на посаду заступника Голови Правління (члена Правління).

У подальшому, на підставі рішень Наглядової ради (оформлених відповідним протоколами) від 14.02.2017 року та від 15.02.2022 року продовжено строк дії трудових контрактів з керівниками до 02.03.2027 року та 06.03.2027 року відповідно, крім того до трудових контрактів відповідачів укладено відповідні додаткові угоди.

На підставі протоколу річних Загальних зборів акціонерів № 1 від 08.05.2023 року акціонерами позивача прийнято рішення про його ліквідацію та утворено Ліквідаційну комісію, якій було передано повноваження щодо управління ПАТ "АРЖК", у зв`язку з чим повноваження ОСОБА_2 , як Голови Правління та ОСОБА_1 як члена Правління (Заступниці голови Правління) та членів Наглядової ради були припинені з 08.05.2023 року.

Наказами від 31.07.2023 року відповідачів звільнено з займаних посад на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

У відповідності до протоколу № 2 засідання Ліквідаційної комісії від 27.07.2023 року за результатами проведення аналізу документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності ПАТ "АРЖК", кадрової документації, наказів Голови правління ПАТ "АРЖК" та протоколів Правління за період 2017-2023 роки, Ліквідаційною комісією виявлено завдання позивачеві збитків внаслідок дій вчинених керівниками, зокрема:

- нарахування та виплата заробітної плати керівникам всупереч норм законодавства, що діяло в період, коли проводились нарахування та виплати вказаних сум, які призвели до збитків у розмірі 5 740 960,15 грн., яке свідчить про протиправне здійснення нарахування заробітної плати відповідачам із застосування як розрахункової величини розміру мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що прямо заборонено пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 року;

- втручання у виключну компетенцію Наглядової ради та загальних зборів позивача щодо визначення розмірів винагороди відповідачів та порядку розподілу прибутку та збитку;

- протиправний облік різниці між розміром заробітної плати Голові Правління та члену Правління - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який розрахований на підставі показника мінімальної заробітної плати (передбаченим трудовими контрактами), та розміром заробітної плати з використанням показника прожиткового мінімуму доходів громадян для працездатних осіб (передбачено законом) на позабалансовому рахунку системи бухгалтерського обліку позивача 03 "Контрактні зобов`язання";

- застосування в окремих випадках нарахування заробітної плати невірного показника прожиткового мінімуму громадян для працездатних осіб;

- виникнення внаслідок протиправних дій відповідачів безпідставних і необґрунтованих податкових зобов`язань ПАТ "АРЖК", які було перераховано до Державного бюджету України, як збитки у розмірі 4 125 828,85 грн. на підставі рішення Правління ПАТ "АРЖК", який затверджено протокол № 1 від 09.01.2023 року та видано на його виконання наказ від 09.01.2023 року № 01-ОД, підписаний Головою Правління ОСОБА_2, який погоджено із членом Правління ОСОБА_1 , котрий в подальшому було скасовано.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до частини 1 статті 94 КЗпП України, статті 1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом статті 21 КЗпП України, зокрема, трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації. Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно зі статтею 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

У відповідності до приписів статті 6 Закону України "Про оплату праці" основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Починаючи з 01.01.2017 року набув чинності Закон № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, за яким стаття 6 Закону України "Про оплату праці" була викладена в новій редакції, де тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів). Схема посадових окладів (тарифних ставок) працівників установ, закладів та організацій, що фінансуються з бюджету, формується на основі: 1) мінімального розміру посадового окладу (тарифної ставки), встановленого Кабінетом Міністрів України; 2) міжпосадових (міжкваліфікаційних) співвідношень розмірів посадових окладів (тарифних ставок) і тарифних коефіцієнтів. Мінімальний посадовий оклад (тарифна ставка) встановлюється у розмірі, не меншому за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб на 01 січня календарного року.

Пунктом 5 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Отже, починаючи з 01.01.2017 року на виконання вимог Закону № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року відповідачі та ПАТ "АРЖК" були зобов`язані при обчисленні місячної тарифної ставки застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 10.10.2024 року у справі № 501/4788/21, від 25.01.2024 року у справі № 501/4789/21.

Суд зазначає, що обчислення розміру місячної тарифної ставки відповідачів у відповідності до укладених з ПАТ "АРЖК" відповідних трудових контрактів не здійснювалося з урахуванням подальших змін, внесених відповідно до Закону України № 1774-VІІІ від 06.12.2016 року, а отже відповідачі отримували заробітну плати всупереч норм законодавства, що свідчить про протиправне здійснення нарахування заробітної плати відповідачам із застосування як розрахункової величини розміру мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що прямо заборонено Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016 року, який набрав чинності з 01.01.2017 року.

Крім того, щодо доводів відповідачів про те, що у спірних правовідносинах норми Закону України № 1774-VIII від 06.12.2016 року не застосовуються, суд зазначає, що вказаний Закон України набрав чинності та його норми підлягали застосуванню в силу імперативного припису.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.02.2024 року у справі № 501/4698/21, від 25.01.2024 року у справі № 501/4789/21, від 10.01.2024 року у справі № 501/4788/21, від 23.08.2023 року у справі № 757/42192/20.

Проте, щодо правових підстав для солідарного стягнення з відповідачів на користь позивача збитків в загальному розмірі 9 866 789,00 грн., які заподіяні внаслідок безпідставної виплати собі заробітної плати та сплати податків з безпідставно нарахованої заробітної плати, суд зазначає наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частиною 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Водночас, зі змісту частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини 2 статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 року у справі № 753/7281/15-ц, від 21.07.2021 року у справі № 910/12930/18, а також у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 89 Господарського кодексу України посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи.

Положеннями статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Для вчинення правочину юридична особа має сформувати своє волевиявлення. В акціонерних товариствах процес волевиявлення залежно від ознак правочину формується одним або декількома органами і складається з двох етапів: 1) ухвалення рішення про вчинення правочину; 2) вчинення самого правочину. Такі дії є нерозривними, вони у сукупності направлені на формування внутрішньої волі та волевиявлення юридичної особи (яке має бути вільним, водночас має відповідати внутрішній волі).

У відповідності до частини 1 статті 89 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи товариства повинні діяти в інтересах товариства, добросовісно та розумно, у межах повноважень, наданих їм статутом акціонерного товариства та законодавством.

За змістом статті 90 Закону України "Про акціонерні товариства" посадові особи товариства, винні у порушенні передбачених цим Законом обов`язків, відповідають за збитки, заподіяні товариству своїми діями або бездіяльністю. У разі якщо відповідальність згідно з цією статтею несуть кілька осіб, їх відповідальність перед товариством є солідарною. Відшкодування збитків здійснюється за рішенням суду.

Отже, у наведених положеннях законодавства закріплені обов`язки органів юридичної особи (посадових осіб) діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень, а також відповідальність за їх порушення (фідуціарні обов`язки).

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 року у справі № 910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб товариства, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Відтак, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Суд зазначає, що наведені вище положення статті 92, 1166 Цивільного кодексу України, статті 89 Господарського кодексу України, Закону України "Про акціонерні товариства", презюмують солідарну відповідальність органів юридичної особи за шкоду, заподіяну юридичній особі порушенням обов`язків щодо її представництва. Неправомірність їх поведінки може полягати як у вчиненні певних дій, так і в їх не вчиненні, тобто бездіяльності.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 року у справі № 910/21493/17 зазначив, що згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. Аналогічні висновки зроблені і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 року у справі № 911/2129/17.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Частиною 1 статті 1190 Цивільного кодексу України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, згідно з вимогами частини 1 статті 1190 Цивільного кодексу України обов`язковою умовою солідарної відповідальності є вчинення особами спільних дій чи бездіяльності, в результаті яких потерпілому завдано шкоди.

Виходячи зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. При цьому для настання солідарної відповідальності при заподіянні шкоди злочином, вчиненим двома або кількома особами, необхідно встановити, що діяння заподіювачів шкоди були об`єднані спільним злочинним наміром, а заподіяна ними шкода стала наслідком їхніх спільних дій, тобто солідарна відповідальність можлива лише в разі спільних дій, коли не можна розмежувати вину кожного.

Позивачем не конкретизовано, які саме дії/бездіяльність вчинялись кожним з відповідачів, тоді як кожен з останніх був наділений різним обсягом прав та повноважень, і вказані обставини унеможливлюють покладення на відповідачів саме солідарної відповідальності.

Доказів того, що дії відповідачів були охоплені єдиним умислом і наміром щодо досягнення відповідних цілей, а саме завдання шкоди інтересам ПАТ "АРЖК" та виведення грошових коштів із рахунків позивача шляхом безпідставної виплати собі заробітної плати та сплати податків з безпідставно нарахованої заробітної плати, позивачем суду не надано.

Окрім того, позивачем не доведено розмір заподіюваних збитків відповідачами, оскільки виходячи з досліджуваних розрахунків наданих позивачем щодо сум безпідставно виплаченої відповідачам заробітної плати достеменно неможливо встановити розмір таких виплат, оскільки в розрахункових документах містяться відомості з графами та типами: "Інші витрати", "Інші доходи", "Інші інформаційні витрати", "Витрати на персонал", а тому суд позбавлений можливості встановити точні розміри заподіюваних збитків, які підлягають стягненню відповідачів.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень

Отже, позивачем не надано суду доказів того, що саме спільними діями відповідачі заподіяли збитки ПАТ "АРЖК" в розмірі 9 866 789,00 грн.

Таким чином, позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу позовних вимог, і тому правові підстави для солідарного стягнення з відповідачів цих збитків відсутні.

За таких обставин, позов Приватного акціонерного товариства "Агентство по рефінансуванню житлових кредитів" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення 9 866 789,00 грн. збитків є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови у задоволенні позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя С.О. Чебикіна