Рішення

від 04.02.2025 по справі 910/11760/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025Справа № 910/11760/24

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс»

про стягнення 22 870,13 грн

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду м. Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (далі - ТОВ «Київгазтрейд», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» (далі - ТОВ «Аріс», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 22 870,13 грн за договором постачання природного газу № 251378/Т від 29.12.2018.

Позов обґрунтований тим, що відповідач неналежно виконав свої зобов`язання за вказаним договором в частині повної сплати вартості поставленого газу, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість. У позові ТОВ «Київгазрейд» просить cтягнути з відповідача основний борг у сумі 13 795,90 грн, пеню в сумі 2 593,04 грн, 3% річних у сумі 1 225,56 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 255,63 грн, а всього - 22 870,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2024 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов`язки.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, відзиву не надав, його позиція щодо заявлених вимог суду невідома. Згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Ураховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом у межах визначеного законом процесуального строку на подання відзиву, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору за відсутності відзиву відповідача.

Отже, розглянувши заявлені позовні вимоги та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 29.12.2018 між ТОВ «Київгазтрейд» (постачальник) та ТОВ «Аріс» (споживач) був укладений договір постачання природного газу (для споживачів, що не є побутовими) № 251378/Т (далі - договір).

Пунктом 1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується передати у власність споживачу в 2019 році природний газ в об`ємах і порядку, передбачених цим договором, а споживач зобов`язується приймати та своєчасно оплатити постачальнику вартість газу в розмірах, строки та в порядку, що передбачені цим договором. Споживач може використовувати природній газ виключно на власні потреби (п. 1.2).

Згідно з п. 1.2 договору річний плановий об`єм постачання становить 15,6 тис. м.куб. Фактичний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що підлягає оплаті споживачем, підтверджується підписаним між постачальником та споживачем актом приймання-передачі газу, що складається на підставі даних оператора ГРМ та комерційних вузлів обліку газу (п. 2.7 договору).

Споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику засвідчену копію акту наданих послуг розподілу (транспортування) газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ/оператором ГТС. В іншому випадку для розрахунку вартості поставленого за цим договором газу застосовуються дані, оператора ГРМ/оператора ГТС про об`єм розподіленого (протранспортованого) споживачу газу. Постачальник має право самостійно звернутися до оператора ГРМ/оператора ГТС для отримання даних про об`єм газу, розподіленого (протранспортованого) для споживача протягом розрахункового місяця (п. 2.7.1).

Згідно з пунктом 2.7.2 договору на підставі відомостей, отриманих в порядку, передбаченому пп. 2.7.1 цього договору, постачальник протягом трьох робочих днів готує, підписує у уповноваженого представника, скріплює печаткою та надає для підписання споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період

Відповідно до пункту 2.7.3 договору споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу, зобов`язується повернути постачальнику один примірник акта приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача, та скріплений печаткою (за її наявності), або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Згідно з п. 2.8 договору акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків споживача з постачальником.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що ціна газу, що постачається споживачеві за цим договором, становить 13 509,9600 грн за 1000 куб. м., в тому числі ПДВ 20 % та тариф на транспортування газу магістральними трубопроводами ПАТ «Укртрансгаз».

Відповідно до п. 4.3 договору визначена на основі ціни, встановленої у п. 4.1 договору, вартість газу за розрахунковий період буде застосовуватись сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та при розрахунках споживача за поставлений газ згідно з умовами договору.

Згідно з п. 4.4 договору розрахунковий період за договором становить один місяць - з 7.00 години першого дня місяця до 7.00 години першого дня наступного місяця. Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу (п. 4.1 договору) на загальний об`єм поставленого у розрахунковому періоді газу, що визначений згідно з розділом ІІ цього договору. Загальна сума вартості газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 4.5 договору).

Відповідно до п. 4.6 договору оплата вартості газу здійснюється споживачем в наступному порядку: оплата вартості планового об`єму поставки газу здійснюється споживачем до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки на умовах 100 % попередньої оплати планового об`єму постачання газу, визначеного в п. 1.2 договору (п. 4.6.1 договору).

Згідно з п. 4.6.4 договору у разі переплати споживачем за фактично спожитий газ, сума переплати зараховується постачальником в рахунок оплати газу в наступному розрахунковому періоді. У випадку недоплати вартості газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника (п. 4.6.5, 4.6.6 договору).

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з дати його підписання, діє в частині постачання газу з 01.11.2019 до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків - до повного їх завершення.

Додатковою угодою № 1 від 23.12.2019 до договору сторони визначили об`єм постачання газу в 2020 році та продовжили строк дії договору до 31.12.2020, а додатковою угодою № 2 від 09.12.2019 - визначили об`єм постачання газу в 2021 році та продовжили строк дії договору до 31.12.2021.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 вказаної статті).

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 (включно) передав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 97 232,01 грн, що підтверджується складеними постачальником актами приймання-передачі природного газу за вказаний період, які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Однак, зі свого боку, відповідач вартість спожитого газу сплатив частково - на суму 83 436, 11 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 099702 від 04.01.2022, № 304005388 від 31.01.2022, випискою оборотів по рахунку «Київгазтрейд» станом на 01.01.2021 та довідкою № 02-01/01/3505 від 20.08.2024.

Отже, всупереч положенням договору поставки, відповідач взятий на себе обов`язок з оплати вартості поставленого природного газу виконав неналежним чином, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість в сумі 13 795,90 грн (97 232,01 - 83 436, 11).

Статтею 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України)

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що основний борг ТОВ «Аріс» в сумі 13 795,90 грн є підтвердженим наявними в матеріалах справи доказами і відповідач на час прийняття рішення сплати вказаної заборгованості не здійснив, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог ТОВ «Київгазтрейд» про стягнення вказаної суми, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення також пеню в сумі 2 593,04 грн за прострочення основного зобов`язання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У п. 6.2.2 договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом ІV договору, споживач сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми штрафних санкцій відповідно до наведених норм чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню пеня у заявленій позивачем сумі - 2 593,04 грн.

Щодо вимог про стягнення 3% у сумі 1 225,56 грн та інфляційних втрат у сумі 5 255,63 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 612, 625 Цивільного кодексу України вбачається, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Таким чином, зважаючи на встановлене судом прострочення відповідачем грошового зобов`язання, вимоги про стягнення матеріальних втрат є такими, що заявлені правомірно.

Здійснивши їх перерахунок, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню 3% у сумі 1 225,56 грн та інфляційні втрати у сумі 5 255,63 грн, як просив позивач.

За таких обставин позов ТОВ «Київгазтрейд» підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» про стягнення 22 870,13 грн задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аріс» (04000, м. Київ, вул. Введенська, буд. 25, літ. А, ідентифікаційний код 24100255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгазтрейд» (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, буд. 5, ідентифікаційний номер 42394311) основний борг у сумі 13 795 (тринадцять тисяч сімсот дев`яносто п`ять) грн 90 коп., пеню у сумі 2 593 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто три) грн 04 коп., 3% річних у сумі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п`ять) грн 56 коп., інфляційні втрати у сумі 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) грн 63 коп. та судовий збір у сумі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Повний текст рішення складений 04 лютого 2025 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К. І.