Рішення

від 04.02.2025 по справі 910/14795/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 м. КиївСправа № 910/14795/24

За позовом: ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АЛКОН-ДІАМАНТ" НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО АЛМАЗНОГО КОНЦЕРНУ "АЛКОН" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ;

до: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСП";

про: стягнення 42.132,95 грн.

Суддя Сергій Балац

Представники: без виклику сторін.

С У Т Ь С П О Р У :

ДЕРЖАВНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АЛКОН-ДІАМАНТ" НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО АЛМАЗНОГО КОНЦЕРНУ "АЛКОН" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСП" про стягнення 42.132,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено грошове зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором відповідального зберігання від 01.03.2021 № 2, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 42.132,95 грн., з яких: 41.185,68 грн. - основна заборгованість, 205,93 грн. - 3 % річних та 741,34 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/14795/24 та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки вказана справа є справою незначної складності та визнана судом малозначною.

Відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між позивачем, як зберігачем, та відповідачем, як поклажодавцем, укладено договір відповідального зберігання від 01.03.2021 № 2 (далі - Договір), відповідно до умов якого за актом приймання-передачі, який є невід`ємною частиною цього Договору, відповідач передає, а позивач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору матеріальні цінності у кількості, асортименті згідно акту приймання-передачі, загальною вартість, що остаточно визначається в акті приймання-передачі, та надає відповідачу послуги з завантаження-розвантаження майна на транспорт (з транспорту) відповідача в місцях зберігання та поряд з ними (п. 1.1 Договору).

Пунктом 4.3 Договору передбачено порядок оплати, а саме: щомісячно не пізніше двадцятого числа поточного місяця.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 936 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до актів приймання-передачі від 01.03.2021 № б/н, від 01.05.2021 № б/н та від 01.07.2021 № б/н відповідачем здійснено передачу позивачу майна по Договору на відповідальне зберігання.

Вказані акти підписані сторонами, скріплені відбитками їх печаток та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Також між сторонами складено акт повернення-передачі від 07.12.2021 № б/н, відповідно до якого відповідачем здійснено передачу частини майна за Договором позивачу.

Вказаний акт підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Між сторонами Договору підписано додаткову угоду від 01.08.2024 № б/н, відповідно до пунктів 1 та 2 якої сторони вирішили припинити дію Договору з 01.08.2024, а також визначили зобов`язання відповідача погасити заборгованість в розмірі 41.185,68 грн. до 30.09.2024.

Проте, відповідачем не здійснено погашення вказаної заборгованості, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 41.185,68 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 205,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 741,34 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням наступного.

Приписами частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Жодного підтвердження факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості за Договором в сумі 41.185,68 грн. сторонами спору до суду не подано.

Розмір вказаної заборгованості також підтверджується актом звірки заборгованості станом на 02.08.2024, який підписаний сторонами, скріплений відбитками їх печаток та наявний в матеріалах справи у вигляді копії.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 41.185,68 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений Договором, заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 205,93 грн. та інфляційних втрат в сумі 741,34 грн. є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом вірними.

Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами частини 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Так в додатках до поданого до суду позову наявні: договір про надання правової допомоги від 13.11.2024 № АП/АЛД-1124, укладений між позивачем та фізичною особою-підприємцем адвокатом Оплачко В.О. та платіжна інструкція від 22.11.2024 № 265 на суму 2.500,00 грн., відповідно до якої позивачем здійснено платіж за адвокатські послуги на користь фізичної особи-підприємця Оплачко В.О.

Виходячи зі сукупності наведених обставин та норм права, для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат, послуги з надання правової допомоги повинні бути надані саме адвокатом, а не фізичною особою-підприємцем.

При цьому, гонорар має бути сплачено також адвокату, а не на користь юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Приймаючи до уваги вказані обставини та в їх сукупності суд дійшов висновку, що сума грошових коштів в розмірі 2.500,00 грн. не може бути віднесена до судових витрат та не підлягає розподілу між сторонами даного спору за правилами статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 250, 252, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІСП" (04074, місто КИЇВ, вулиця АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 5, офіс 22, ідентифікаційний код: 41907370) на користь ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АЛКОН-ДІАМАНТ" НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО АЛМАЗНОГО КОНЦЕРНУ "АЛКОН" НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ (04074, місто КИЇВ, вулиця АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 2, ідентифікаційний код: 24736177) основну заборгованість в сумі 41.185 (сорок одна тисяча сто вісімдесят п`ять) грн. 68 коп., 3 % річних в сумі 205 (двісті п`ять) грн. 93 коп., інфляційні втрати в сумі 741 (сімсот сорок одна) грн. 34 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3.028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст. 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Cуддя Сергій Балац