Рішення

від 04.02.2025 по справі 910/14338/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

04.02.2025Справа № 910/14338/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідгард"

про стягнення 22 575,00 грн.,

Без повідомлення (виклику) представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідгард" (далі - відповідач) штрафу в розмірі 22 575,00 грн. за прострочення поставки товару за укладеним між сторонами 21.08.2023 року договором купівлі-продажу № 23/1720-МТР.

Ухвалою від 25.11.2025 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/14338/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.12.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 09.12.2024 року на позовну заяву, в якому останній визнав пред`явлений до нього позов та не заперечував проти його задоволення.

Інших клопотань чи заяв, у тому числі по суті справи, від сторін до суду не надходило.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2023 року між Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фідгард" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу № 23/1720-МТР (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцеві у погоджені сторонами строки Глинопорошок бентонітовий відповідно до коду ДК 021:2015:14220000-9 - "Глина та каолін", а покупець зобов`язався прийняти та оплатити такий товар.

Вказаний правочин, а також Додаток № 1 та Додаток № 2 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 2.1 Договору номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки товару визначені у Специфікації до даного Договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін, що є Додатком № 1 до цього Договору та є його невід`ємною частиною (далі - Специфікація).

За умовами погодженої сторонами Специфікації (Додаток № 1 до Договору) найменування товару: Глинопорошок для промивальних рідин ПБА-18 "Normal", кількість товару: 21 тонна, загальна вартість товару (разом з ПДВ): 451 500,08 грн.

Відповідно до пункту 2 Специфікації строк поставки: 15 календарних днів з моменту підписання Договору.

За змістом пункту 4 Специфікації приймання товару по кількості проводиться в робочі дні та години вантажоотримувача. Факт надходження товару підтверджується відмітками у товарно-транспортній накладній на складі вантажоотримувача. Приймання товару по якості - за результатами вхідного контролю якості відібраного зразку товару, дослідження якого виконано в лабораторії УНПС ПАТ "Укрнафта". Термін проведення вхідного контролю якості - до 11 робочих днів.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 Договору ціна товару в Договорі визначається в національній валюті та вказується у Специфікації до цього Договору. Загальна сума Договору становить 451 500,08 грн., у тому числі ПДВ (20 %) - 75 250,01 грн.

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 наведеного правочину платежі за даним Договором здійснюються покупцем шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у Договорі. Розрахунок за товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) або акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) по кожній окремій партії товару в разі партійної поставки.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що умови поставки, які встановлюються відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів "ІНКОТЕРМС-2020", місце, умови та строки поставки визначаються в Специфікації до даного Договору.

Постачальник зобов`язаний щоразу за 3 (три) календарних дні до дати поставки товару (в тому числі кожної частини/партії товару), письмово сповістити покупця про дату та час надходження товару в погоджений пункт призначення, а також надати інформацію про вантажоперевізника та іншу інформацію, що необхідна покупцю для прийняття товару.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 01.09.2023 року № 1 (п`ятниця) Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідгард" повідомило покупця про готовність здійснити поставку товару згідно з Договором.

Листом від 04.09.2023 року № 01/01/09/03/04-331 (понеділок) позивач повідомив постачальника про те, що вантажоотримувач готовий приймати товар, що підлягає поставці згідно з Додатком № 1 до Договору, а організацію прийому-передачі продукції слід проводити згідно з умовами вищевказаного Договору зі складанням актів приймання-передачі продукції за кількістю та якістю.

Відповідно до пунктів 5.3, 5.4 Договору приймання товару покупцем (в тому числі кожної частини/партії товару) підтверджується шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень). Датою поставки товару та моментом отримання покупцем товару від постачальника вважається дата підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та/або акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень).

Пунктом 5.5 цієї угоди встановлено, що прийом товару покупцем за кількістю здійснюється у відповідності до товарно-супровідних документів згідно Специфікації, за якістю - у відповідності до технічної документації та інших документів, що підтверджують якість товару.

Право власності та ризики на товар переходять від постачальника до покупця з моменту підписання сторонами відповідної (-их) видаткової (-их) накладної (-их) та акту (-ів) приймання-передачі товару за кількістю та якістю (після зняття усіх зауважень) (пункт 5.7 Договору).

Згідно з пунктом 11.1 Договору останній набирає чинності з моменту його укладання та діє до 31.12.2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з положеннями пункту 2 Специфікації кінцевим строком поставки товару (15 календарних днів з моменту підписання Договору) було 05.09.2023 року.

Разом із тим, судом встановлено, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідгард" згідно з видатковою накладною № 96 (підписаною сторонами 20.09.2023 року) та актом приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 3459 (підписаним після зняття зауважень 20.09.2023 року) поставило покупцеві частину погодженого сторонами товару обсягом 10 тон, а відповідно до видаткової накладної № 97 (підписаної сторонами 11.10.2023 року) та акту приймання-передачі продукції (товарів) за кількістю та якістю (на відповідальне зберігання) № 3458 (час закінчення приймання товару - 11.10.2023 року) відповідач передав позивачу решту передбаченого Специфікацією товару обсягом 11 тон.

З огляду на поставку та прийняття вищенаведеного товару (після проведення його вхідного контролю) лише 20.09.2023 року та 11.10.2023 року, тобто з простроченням передбаченого Договором терміну поставки, Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" на підставі пункту 7.1 Договору нарахувало постачальнику штрафні санкції у загальному розмірі 22 575,00 грн. та звернулося до господарського суду міста Києва з даним позовом.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

З огляду на правову природу укладеного між сторонами Договору, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов`язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов`язання щодо поставки позивачу товару в строк, визначений за домовленістю сторін та передбачений у Специфікації - до 05.09.2023 року, поставивши позивачу такий товар двома партіями, прийнятими Публічним акціонерним товариством "Укрнафта" 20.09.2023 року та 11.10.2023 року.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов`язку щодо поставки покупцю передбаченого укладеним між сторонами Договором обсягу товару, позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідгард" 22 575,00 грн. штрафу, що становить 5 % від вартості несвоєчасно поставленого товару на загальну суму 451 500,08 грн.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені статтею 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов`язання.

У пункті 7.1 Договору сторони погодили, що при недотриманні постачальником строків поставки, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 5 % до 30 днів прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок нарахованого на підставі пункту 7.1 Договору штрафну, суд дійшов висновку про законність вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" про стягнення з відповідача означеної неустойки у розмірі 22 575,00 грн.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження своєчасної поставки товару за Договором чи сплати спірної суми штрафу.

Оскільки судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, що останнім під час розгляду справи не заперечувалося, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" підлягають задоволенню.

За загальним правилом розподілу судових витрат, визначеним статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Поряд із цим, статтею 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено спеціальні правила розподілу судового збору, зокрема у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Аналізуючи підстави повернення судового збору, передбачені частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у сукупності з пунктом 12 частини 3 статті 2 та частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022 року в справі № 910/14479/21 дійшов висновку, що закріплення цих підстав виступає проявом паритетності інтересів держави на отримання компенсаційних витрат за проведення судового розгляду та здійснення судочинства та інтересів особи на фактичне здійснення самого правосуддя та зацікавленості особи максимально і ефективно реалізувати свої процесуальні справа. Такий підхід дає змогу урівноважити як інтереси учасників судового процесу, так і держави в питанні співвідношення доступу до правосуддя та компенсації витрат, котрі були задіяні на розгляд такої справи. Запровадження законодавцем можливості повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору позивачу в передбачених частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України випадках встановлює практичну реалізацію завдань господарського судочинства, які направлені на своєчасний, неупереджений та справедливий розгляд справи у відповідності з реалізацією прав самих учасників справи, зокрема шляхом визнання позову до початку розгляду справи по суті тощо. При цьому, обґрунтовуючи можливість повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, відповідно до вимог частини 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, враховується, що судом при здійсненні правосуддя у випадку визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, затрачається менше технічних, економічних та людських ресурсів для розгляду самої справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок суду повернути позивачу з бюджету 50 % судового збору, сплаченого при поданні позову, в разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів у загальному розмірі 22 575,00 грн. було сплачено до Державного бюджету України судовий збір в загальній сумі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 20.11.2024 року № 80328УГ24.

Відтак, сплачений позивачем судовий збір у даній справі, у зв`язку з визнанням відповідачем до початку розгляду справи по суті позову, підлягає поверненню Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" з державного бюджету в розмірі 1 211,20 грн. (що складає 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні даного позову).

Решта судового збору в розмірі 1 211,20 грн. підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідгард" на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта", у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 130, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України "Про судовий збір", господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фідгард" (02152, місто Київ, вулиця Березняківська, будинок 12; код ЄДРПОУ 40707601) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) 22 575 (двадцять дві тисячі п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп. штрафу та 1 211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" (04053, місто Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; код ЄДРПОУ 00135390) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп., сплачений на підставі платіжної інструкції від 20.11.2024 року № 80328УГ24 на загальну суму 2 422,40 грн.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 04.02.2025 року.

Суддя В.С. Ломака