Рішення

від 18.11.2024 по справі 911/1587/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" листопада 2024 р. м. Київ Справа № 911/1587/24

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО»

до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України

Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ»

про визнання недійсними аукціону та Договору

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Білан М.І.;

від відповідача 2: Чубко В.В.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ» про визнання недійсними аукціону та Договору.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.06.2024 відкрито провадження у справі № 911/1587/24 за правилами загального позовного провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 910/8202/24 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

В ході підготовчого провадження позивач зазначив, що позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримує. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази. Відповідачі проти позову заперечували.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 30.10.2024.

У судовому засіданні 30.10.2024 розгляд спору відкладався на 06.11.2024. У судовому засіданні 06.11.2024 оголошувалась перерва в розгляді справи на 18.11.2024.

У судове засідання 18.11.2024 позивач не з`явився, представники відповідачів у судовому засіданні 18.11.2024 проти позову заперечували.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 18.11.2024 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» звернулось до суду з позовом до Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ» про:

- визнання недійсним аукціону з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023.

- визнання недійсним Договору № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023, укладеного між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (відповідач, ІС НААН) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (позивач) було укладено Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 строком на 1 рік 2 місяці, тобто до 31.12.2017 включно (далі Договір оренди).

02.01.2018 між ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено по 31.12.2018.

02.01.2019 між ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено до 31.12.2019 включно.

17.01.2020 між ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» та Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України було укладено Додаткову угоду № 3 до Договору оренди, якою термін дії Договору було продовжено терміном на 2 роки 11 місяців, тобто до 17.12.2022.

Однак, під час розгляду судової справи у Господарському суді Київської області № 911/2450/23 за позовною заявою Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» про стягнення 581 264,15 грн. заборгованості за Договором оренди № 12/2016 та примусове виселення, Товариству з обмеженою відповідальністю «Антор-Експо» стало відомо, що стосовно орендованого ним майна на підставі чинного Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності, № 12/2016 від 28.10.2016 року, орендодавцем (Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України, відповідачем 1) неправомірно ініційовано та проведено електронний аукціон з передачі державною майна в оренду, за результатами якого з переможцем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ» (відповідач 2) укладено Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023.

Позивач зазначає про неправомірність призначення та проведення Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (відповідачем 1) аукціону з передачі в оренду майна: пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023 та укладення Договору № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ», оскільки відповідне майно перебувало в оренді позивача.

В обґрунтування наявності у позивача права оренди на момент проведення оскаржуваного аукціону та укладення спірного Договору між відповідачами, позивач зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Ця ж сама умова чітко визначена та узгоджена в укладеному між позивачем та відповідачем 1 Договорі оренди, зокрема у п. 10.6. Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначає позивач, відповідач 1 не заявляв про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору, тому такий Договір вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Крім того, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Позивач зазначає, що в розумінні п. 5 вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, від Інституту садівництва Національної академій аграрних наук України (балансоутримувача/орендодавця) не надходило повідомлення орендарю за 30 календарних днів до дати закінчення Договору оренди про непродовження Договору оренди.

Таким чином, позивач зазначає, що у відповідності до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладений 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством 3 обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО», вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені даним Договором. Також, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 є продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану.

Однак, відповідачем 1 порушено права та інтереси позивача, які виникають з Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладеного 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО», щодо вільного і безперешкодного користування орендованим майном.

Передача відповідачем 1 орендованого позивачем майна в одночасну оренду відповідачу 2 шляхом проведення оскаржуваного аукціону та укладення спірного Договору оренди, є неправомірним та порушує права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом оскарження результатів незаконно призначеного та проведеного аукціону та укладеного на їх підставі Договору.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, визнання недійсним аукціону може бути належним та ефективним способом захисту.

Відповідач 1 в ході розгляду спору заперечував позовні вимоги у поданих до суду поясненнях, при цьому відзиву на позов не надав. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач 1 зазначив, що після закінчення строку дії Договору № 12/2016 від 28.10.2016 (тобто після 17.12.2022) ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» не зверталось до Інституту садівництва НААН із заявою про його продовження, пропозицією підписання відповідної додаткової угоди, а представники Інституту садівництва НААН повідомляли директору ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» та всім «суборендарям» про оголошення та проведення аукціону з продовження оренди державного майна.

В заперечення позовних вимог відповідач 1 наполягає, що у відповідності статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» продовження договорів оренди здійснюється виключно за результатами проведення аукціону.

Також, відповідач 1 стверджує, що ТОВ «АНТОР-ЕКСПО» не є добросовісним орендарем, на протязі всього строку дії Договору оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 від 28.10.2016, неналежним чином виконує свої обов`язки та порушує умови Договору. Інститут садівництва НААН звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про розірвання договору оренди та примусове виселення позивача у справі № 911/1817/24. Також несплата заборгованості з орендної плати встановлена рішення господарського суду у справі № 911/2450/23.

Як стверджує відповідач 1, ТОВ «Антор-Експо» із січня 2021 року всупереч встановленим умовам Договору, вимогам ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України, систематично, на протязі всього строку дії Договору порушувало обов`язки по своєчасній і у повному обсязі сплаті орендної плати та інші умови Договору. У зв`язку з чим, Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України 18.10.2022 особисто директору ТОВ «Антор-Експо» Стеценку О.Д., під його власноручний підпис, було вручене «Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності» від 17.10.2022 № 346.

Проте, ТОВ «Антор-Експо» в порушення умов п. 10.9. Договору орендоване майно на протязі трьох робочих днів з дати отримання повідомлення про його розірвання, не повернуло, Акту приймання-передавання не склало та не підписало, як того вимагає п. 10.10. Договору, а продовжує його утримання та використання.

З огляду на викладене, відповідач 1 стверджує, що відповідно до ч. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України Договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (18.10.2022), Інститутом було видано наказ № 58 від 12.06.2023 р. про оголошення аукціону, копія якого додана до клопотання про зупинення провадження у справі.

Також відповідач 1 в ході розгляду спору клопотав про зупинення провадження у справі № 911/1587/24 до вирішення спору у справі № 911/1817/24, стверджує, що дані справи пов`язані між собою сторонами, об`єктом орендних відносин, законним правом відповідача 1 на оголошення та проведення електронного аукціону з продовження дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.

Відповідне клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі було відхилено судом, оскільки у справі № 911/1817/24 розглядаються інші обставини за інший часовий період, які не впливають на результат вирішення спору у справі № 911/1587/24.

Зокрема, розірвання Договору з підстав, наведених у справі № 911/1817/24, не впливає на події у червні 2023 року, і задоволення позову у справі № 911/1817/24 буде свідчити про припинення Договору лише з дати набрання судовим рішенням у справі № 911/1817/24 законної сили, що не спростовує наявності у позивача права оренди та незаконності його позбавлення станом на червень 2023 року.

Відповідні обставини є самостійними підставами припинення чинних орендних відносин.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Таким чином, укладений 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України (відповідач, ІС НААН) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (позивач) Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016 був правовою підставою для наявності у позивача права володіння та користування орендованим майном протягом усього строку дії Договору, як погоджено сторонами, до 17.12.2022 та продовження дії Договору у випадках та порядку, визначених умовами Договору та/або нормами законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідна умова визначена та узгоджена в укладеному між позивачем та відповідачем 1 Договорі оренди, зокрема у п. 10.6. Договору визначено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як зазначає позивач, відповідач 1 не заявляв про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії Договору.

Крім того, відповідно до п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Позивач зазначає, що в розумінні п. 5 вищезгаданої Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, від Інституту садівництва Національної академій аграрних наук України (балансоутримувача/орендодавця) не надходило повідомлення орендарю за 30 календарних днів до дати закінчення Договору оренди про непродовження Договору оренди.

В свою чергу, відповідач 1 у відзиві на позов наполягав, що ТОВ «Антор-Експо» систематично, на протязі всього строку дії Договору порушувало обов`язки по своєчасній і у повному обсязі сплаті орендної плати та інші умови Договору. У зв`язку з чим, Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України 18.10.2022 особисто директору ТОВ «Антор-Експо» Стеценку О.Д., під його власноручний підпис, було вручене «Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності» від 17.10.2022 № 346.

Позивач заперечував факт отримання наведеного «Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності» від 17.10.2022 № 346.

У зв`язку з наведеними запереченнями позивача, відповідач 1 заявляв клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису директора позивача про отримання повідомлення 18.10.2022.

Клопотання відповідача 1 про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи підпису директора позивача про отримання повідомлення 18.10.2022 відхилено судом, оскільки відповідному доказу надано правову оцінку у справі № 911/2450/23, в якій такий доказ мав безпосереднє значення. Надання ж повторної оцінки доказу, який не стосується спору у іншій справі, є безпідставним.

Також судом досліджено та встановлено, що відповідне Повідомлення (в порядку ст. 782 ЦК України) про відмову від Договору оренди № 12/2016 індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності» від 17.10.2022 № 346 надсилалось позивачу з інших підстав і передбачало інші правові наслідки, тому не може використовуватись в якості повідомлення в розумінні п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.

Зокрема, в ході розгляду спору у справі Господарського суду Київської області № 911/2450/23 було досліджено та надано правову оцінку Повідомленню про відмову від Договору оренди (17.10.2022 року) та встановлено, що для відмови від договору оренди за статтею 782 ЦК України необхідною умовою є обставина невнесення орендарем плати протягом трьох місяців, проте така обставина станом на день підписання Повідомлення про відмову від Договору оренди (17.10.2022 року) не існувала, оскільки ТОВ «Антор-Експо» регулярно проводилися часткові оплати. Тому Повідомлення про відмову від Договору не мало наслідком розірвання Договору з моменту одержання вимоги. Окрім того, навіть у разі наявності підстав для розірвання чи припинення договору, Інститут садівництва Національної академій аграрних наук України не забезпечив отримання Повідомлення про відмову від Договору представником ТОВ «АНТОР-ЕКСПО», а відтак дане Повідомлення про відмову від Договору не отримане ТОВ «АНТОР-ЕКСПО». Окрім того, суд відзначив про недоведеність факту отримання вказаного повідомлення саме директором орендаря 18.10.2022, оскільки наявність здійсненого кульковою ручкою особистого підпису та дати не засвідчує те, що будь-яка невстановлена особа-підписант отримала вказане повідомлення будучи уповноваженою на це, до її відома доведено зміст цього повідомлення, враховуючи те, що жодних додаткових відміток про це не здійснено та не зазначено чий це підпис і що цей підпис засвідчує.

Суд акцентував увагу сторін, що господарське судочинство не здійснюється на підставі припущень, а має бути підтверджено належними документами.

Також, Господарський суд Київської області у справі № 911/2450/23 визначив, що Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладений 28.10.2016 між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО», вважається продовженими на період дії воєнного стану відповідно до пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022.

Таким чином, станом на дату початку вищезгаданого аукціону 13.06.2023, дату його проведення 19.06.2023 та станом на дату укладення з переможцем цього аукціону договору оренди 03.07.2023 діяв Договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/2016, укладений з позивачем.

Однак, Інститут садівництва Національної академій аграрних наук України, попри те, що орендарем за діючим Договором оренди було ТОВ «АНТОР-ЕКСПО», передав це ж саме майно іншому орендарю Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ».

Згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 386 Цивільного кодексу України визначено, що Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Відповідно до висновків, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, визнання недійсним аукціону може бути належним та ефективним способом захисту.

Таким чином, оскільки у відповідача 1 не було законних підстав для передачі орендованого позивачем майна в оренду іншій особі, підлягає задоволенню позовна вимога про визнання недійсним аукціону з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведеного 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023.

Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Таким чином, оскільки майно, яке було надано відповідачем 1 в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ» (відповідачу 2) за Договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності № 31/2023 від 03.07.2023, вже перебувало в оренді у позивача, зміст цього правочину суперечить чинному на той час законодавству, порушує права та інтереси позивача, тому відповідний правочин підлягає визнанню недійсним.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів в повному обсязі пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним аукціон з надання в оренду пункту переробки та сортування з автоваговою та майданчиком, проведений 19.06.2023, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № LLE001-UA-202320612-63912 від 18.06.2023.

3. Визнати недійсним Договір № 31/2023 оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності від 03.07.2023, укладений між Інститутом садівництва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ».

4. Стягнути з Інституту садівництва Національної академії аграрних наук України (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 23, код ЄДРПОУ 00413297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) 4 542,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛ КРАФТ» (03127, м. Київ, вул. Ломоносова, 27, код ЄДРПОУ 42504525) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АНТОР-ЕКСПО» (03027, Київська область, Фастівський р-н, с. Новосілки, вул. Садова, 6, код ЄДРПОУ 31425352) 1 514,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

6. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя Т.П. Карпечкін