Ухвала

від 03.02.2025 по справі 914/1937/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

03.02.2025 р. Справа № 914/1937/24

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянувши

заяву представника Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича

про відвід судді Петрашка М.М.

у справі № 914/1937/24

за позовом Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс"

про стягнення 1210807,50 грн

ВСТАНОВИВ

У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа №914/1937/24 за позовом Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс" про стягнення 1210807,50 грн.

30.01.2025 від представника Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича у справі № 914/1937/24 надійшла заява (вх.№2511/25) про відвід судді Петрашка М.М., в якій представник позивача зазначає, що в даному випадку суддя Петрашко М.М. не може розглядати справу з підстав зазначених у пункті 5 частини 1 статті 35 ГПК України (є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді), у зв`язку з чим суддя підлягає відводу від розгляду справи № 914/1937/24.

Так, відповідно до частини 1 статті 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Абзацом 1 частини 3 статті 39 ГПК України передбачено, що якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 39 ГПК України якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Необхідно зазначити, що заява (вх.№2511/25) про відвід судді подана через систему «Електронний суд» 29.01.2025 о 18:26.

Частиною 6 статті 116 ГПК України передбачено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Протокольною ухвалою суду від 28.01.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 04.02.2025.

Отже, враховуючи те, що заява (вх.№2511/25) про відвід судді вважається поданою 30.01.2025, тобто надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, тому в даному випадку така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Розглянувши заяву представника Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича про відвід судді суд зазначає таке.

У заяві про відвід судді зазначено про порушення суддею принципу змагальності та диспозитивності.

При цьому як зазначено у заяві про відвід, впродовж судових засідань, які відбулися 12.11.2024, 26.11.2024, 12.12.2024, 24.12.2024, 14.01.2025, 28.01.2025, судом не вирішено клопотання про законність представництва відповідача адвоката Козин О.В. (договір про надання правової допомоги підписаний від імені юридичної особи неуповноваженою особою), а в судовому засіданні 28.01.2025 суд фактично допустив до участі у справі вже іншого неуповноваженого представника відповідача - адвоката Ориника А.Р.

Як також зазначив представник Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича, суд допустивши до участі у справі неуповноваженого представника відповідача адвокатів Козин О.В. та Ориника А.Р., долучив до матеріалів справи заяви по суті та докази. Оцінку таким доказам суд буде надавати в нарадчій кімнаті, тобто такі дії суду свідчать про необ`єктивність та упередженість головуючого судді.

Відповідно до частини 1 статті 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196-205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Частиною 4 статті 201 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що головуючий встановлює особи тих, хто бере участь у судовому засіданні, а також перевіряє повноваження представників.

Необхідно зазначити, що Господарським процесуальним кодексом України не передбачено вирішення клопотання про законність представництва сторони у справі. Поряд з цим, в судових засіданнях суд звертав увагу про відсутність підстав визнання представника відповідача неповноважним представником.

Тим не менше, частинами 1-3 статті 56 ГПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відповідно до частини 1 статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Верховний Суд у постанові від 20.11.2024 у справі №910/16580/23 навів правову позицію, відповідно до якої Велика Палата Верховного Суду конкретизувала власний висновок, викладений в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20, за яким з 29.12.2019 самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

Цей висновок підлягає уточненню в останній частині стосовно того, що наявність або відсутність у Єдиному державному реєстрі даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема, обсяг цих повноважень.

Цей висновок потребує уточнення як такий, що не в повній мірі узгоджується з визначеним законодавством значенням відомостей Єдиного державного реєстру для державних органів, зокрема й для суду, на що Велика Палата Верховного Суду звернула увагу вище.

Посиланням на цей висновок обґрунтована ухвала КЦС ВС від 27.11.2023 у справі N 761/42817/23 про відмову у відкритті провадження у справі за позовною заявою Фермерського господарства "Бурки Віталія Володимировича" на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення частини третьої статті 56 ГПК України, доходить висновку, що її формулювання дозволяє виснувати про те, через яких осіб можливе самопредставництво юридичної особи, а також про те, що, окрім керівника і члена виконавчого органу, такими особами можуть бути також інші особи, уповноважені діяти від імені юридичної особи відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

Особа, через яку юридична особа діє на засадах самопредставництва, має підтвердити суду цей свій статус, зокрема шляхом подання документів, вказаних у частині третій статті 56 ГПК України [статут, положення, трудовий договір (контракт)].

Водночас, якщо відповідні відомості щодо особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи на засадах самопредставництва, внесені до Єдиного державного реєстру, ці відомості є офіційним та достатнім підтвердженням того, що юридична особа діє в суді через певну особу на засадах самопредставництва (з урахуванням відповідних обмежень повноважень, якщо такі є).

Отже, за наявності інформації щодо такої особи в Єдиному державному реєстрі, у разі подання її суду, відсутності стосовно цього спору, про який повідомлено суду, підстави додатково підтверджувати ці повноваження документами, які за своїм змістом є тими, що визначені частиною третьою статті 56 ГПК України, - статутом, положенням, трудовим договором (контрактом) - відсутні, оскільки суд може покладатись на відомості з Реєстру як на достовірні.

В матеріалах справи відсутні докази оскарження директором чи учасниками відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс" правомірності внесення відомостей щодо Котія Юрія Миколайовича до Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс", і вказані відомості є чинними на час розгляду справи.

До того ж представником позивача Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича подано клопотання (вх.№28692/24 від 26.11.2024), до якого долучено заяву щодо державної реєстрації юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс", відповідно до якої у Котія Юрія Миколайовича відсутні обмеження щодо представництва юридичної особи.

Як вбачається із Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс" (ідентифікаційний код 37059814) є Голуб Роман Васильович (з 08.11.2011), а представником юридичної особи є Котій Юрій Миколайович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо, подавати документи для державної реєстрації від імені юридичної особи).

Однак позиція представника позивача у ході судового розгляду справи зводиться до відсутності повноважень представника юридичної особи Котія Юрія Миколайовича укладати від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Генетиксервіс" договори на професійну правничу допомогу, а відтак до відсутності у представників відповідача необхідних повноважень брати участь в судовому процесі.

Слід зазначити, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об`єктивно виправдані.

Суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, і лише після встановлення фактів у поведінці судді (суддів), які можна кваліфікувати як прояв упередженості, ставиться під сумнів його (їх) безсторонність. За висновком Європейського суду з прав людини, у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020 у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ (аналогічний правовий висновок міститься в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.02.2022р. у справі № 916/442/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, де передбачено що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд наголошує, що суддя здійснюючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Таку суддівську дискрецію, або суддівський розсуд, визначають як повноваження, надане особі, яка ним володіє, вибирати між двома чи більше альтернативами, коли кожна з альтернатив законна.

Згідно з частиною третьою статті 198 ГПК України, головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Одночасно суд звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях встановлює два виключення із поняття "належних сумнівів". Несприятлива позиція суду з питань права сама по собі не породжує сумнівів в неупередженості (Castillo Algar 44). Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах; не припустимі гіпотези про можливий розвиток подій (Bulut).

Таким чином, відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості судді. Наявність припущень не є достатньою підставою для відводу судді.

Зі змісту заяви про відвід судді Петрашка М.М. вбачається, що всі доводи заявника фактично зводяться до його незгоди із процесуальним рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу судді. На думку суду в даному випадку відсутні дійсні обставини, які б могли викликати сумнів в об`єктивності або неупередженості судді та могли б слугувати підставою для відводу у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, у заяві про відвід судді порушено питання щодо принципу розумності строків розгляду справи судом та принцип верховенства права, оскільки 23.08.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, проте станом на сьогодні розгляд справи перебуває на стадії підготовчого провадження, оскільки суд не бажає вирішити законність представництва адвокатом Козин О.В. відповідача.

Щодо строків розгляду справи необхідно зазначити, що ухвалою суду від 23.08.2024 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. При цьому необхідно зазначити, що суддя Петрашко М.М. перебував у відпустці з 01.10.2024 по 29.10.2024, а судове засідання, призначене на 12.12.2024, не відбулось у зв`язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі Господарського суду Львівської області, відповідно такі обставини впливають на строки розгляду справи №914/1937/24 судом, тому дана справа розглядається з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом.

Разом з тим необхідно зазначити, що відповідно до частини 2 статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини 11 статті 39 ГПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.

Отже, проаналізувавши доводи викладені представником позивача у заяві, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення заяви про відвід судді.

Керуючись статтями 2, 35, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. У задоволенні заяви представника Фермерського господарства Голуб Романа Васильовича про відвід судді Петрашка Мирослава Михайловича у справі №914/1937/24 відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Петрашко М.М.