Рішення

від 30.01.2025 по справі 914/2107/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025 Справа № 914/2107/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів,

про: визнання недійсним Договору оренди дорожніх плит №02-09-20 від 02.09.2020

Суддя Н.Є. Березяк

Секретар судового засідання Р.Р. Волошин

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Семків В.В. - представник

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» до Приватного підприємства «Ілона-Транс» про визнання недійсним Договору оренди дорожніх плит №02-09-20 від 02.09.2020.

Ухвалою суду від 29.08.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено в ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Ухвалою суду від 05.12.2024 закрито підготовче провадження у справі № 914/215/24 та призначити справу до судового розгляду по суті на 09.01.2025.

В судове засідання 09.01.2025 позивач участі представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив. Розгляд справи по суті відкладено ухвалою суду на 30.01.2025 .

В судове засідання 30.01.2025 позивач не з`явився, участі представника в судове засідання не забезпечив. За таких обставин, суд розглядає справу без участі уповноваженого представника позивача з врахуванням його позиції, за наявними в справі матеріалами і доказами.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив в повному обсязі з підстав наведених у відзиві на позовну заяву, просив в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідач зазначив, що Позивач не навів жодного факту та не надав доказів, які можуть слугувати підставою для визнання Договору оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 недійсним.

Договір оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 укладено у письмовій формі та скріплений підписами сторін, крім того, у ньому наявні всі умови та елементи передбачені чинним законодавством.

Факт реального виконання Договору оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 року підтверджується Актом №1 приймання-передачі дорожніх плит від 02.09.2020, до Договору №02/09-20 від 02.09.2020 та Актом №2 приймання-передачі дорожніх плит від 02.11.2020, до Договору №02/09-20 від 02.09.2020, які завірені гербовими печатками сторін.

В судовому засіданні 30.01.2025 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, заслухавши представника відповідача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Як встановлено судом, між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» (ЄДРПОУ 36079117) та приватним підприємством «Ілона-Транс» (ЄДРПОУ 22347253) було укладено договір оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 (надалі - Договір №02/09-20), який підписаний сторонами та виконаний повністю стороною ПП «Ілона-Транс» як Орендодавцем.

За умовами Договору №02/09-20 ПП «Ілона-Транс» (Орендодавець) зобов`язується надати в тимчасове користування, а ТОВ «НВП «Теплокомуненерго» (Орендар) прийняти, оплатити користування й вчасно повернути дорожні плити в справному стані з урахуванням нормального зносу.

Згідно п.2.3. Договору №02/09-20 дорожні плити надаються в оренду терміном на 2 місяці. Орендар вправі продовжити термін оренди, про що він зобов`язаний повідомити Орендодавця не пізніше, ніж за 10 днів до закінчення терміну оренди.

Згідно п.2.9. Договору №02/09-20 у разі пошкодження дорожніх плит більше 15% Орендар відшкодовує Орендодавцю його вартість.

Згідно п.3.1. Договору №02/09-20 встановлено, що загальна вартість оренди дорожніх плит в кількості 100 шт. становить 60 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 10 000,00 грн.

Згідно п.4.1. Договору №02/09-20 у разі невиконання взятих на себе зобов`язань, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та цим договором.

У випадку порушення термінів оплати, Орендар сплачує пеню у розмірі 0.1% несплаченої суми за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково штраф у розмірі 7% цієї суми./п. 4.2. Договору №02/09-20/

Додатком до Договору №02/09-20 згідно п. 7.1. є Додаток №1 -Акт приймання-передачі дорожніх плит.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема Акту №1 приймання-передачі дорожніх плит від 02.09.2020 відповідно до умов Договору №02/09-20 від 02.09.2020 Орендодавець передав, а Орендар прийняв дорожні плити за адресою: с. Мілець Дрогобицького району, об`єкт Гірне-Дрогобич: плити дорожні в кількості 100 шт., загальною вартістю з ПДВ 931 573,00 грн.

Підписанням цього акту Орендодавець та Орендар підтверджують факт передачі-приймання плит.

Згідно Акту №2 приймання-передачі дорожніх плит від 02.11.2020, до Договору №02/09-20 від 02.09.2020 вбачається, що приватне підприємство «Ілона - Транс» (Орендодавець) та товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Теплокомуненерго» (Орендар) склали та підписали акт про те що, відповідно до умов Договору №02/09-20 від 02.09.2020 Орендар передав, а Орендодавець прийняв дорожні плити в кількості 85 штук.. В результаті експлуатації дорожніх плит, 15 штук було ушкоджено, поверненню не підлягають. Решта плит в кількості 85 штук повернено у доброму стані, придатні до експлуатації, зауважень щодо якості немає.

Однак, як зазначає позивач, насправді господарські операції за зазначеним договором не здійснювались, спірні правочини не були підписані директором TOB «НВК «Теплокомуненерго» Лациком З.Л., печатка, проставлена на даних правочинах не є печаткою ТОВ «НВК «Теплокомуненерго». Як стверджує позивач, такі господарські операції не відображені в бухгалтерському обліку ТОВ «НВП «Теплокомуненерго».

У зв`язку з наведеним позивач звернувся з даним позовом до суду і просить суд визнати недійсним Договір оренди дорожніх плит № 02-09-20 від02.09.2020.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтовані та такі що не підлягають до задоволення.

При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно п.1. ч. 1 ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

Предметом заявлених товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплокомуненерго» у межах даної справи вимог є вимоги до Приватного підприємтсва «Ілона Транс» про визнання недійсним договору оренди дорожніх плит № 02-09-20 від 02.09.2020, з посиланням, зокрема, на непідписання договору директором TOB «НВК «Тсплокомуненсрго» ОСОБА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Згідно ч. 1 ст. 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 1. ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За цих підстав, для визнання Договору №02/09-20 недійсним повинна існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою ЦК визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 ЦК, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.

Недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону. За ступенем недійсності правочину всі правочини поділяються на абсолютно недійсні з моменту їх вчинення (нікчемні) та відносно недійсні (оспорювані), які можуть бути визнані недійсними, але за певних умов.

Нікчемним (абсолютно недійсним) є той правочин, недійсність якого прямо передбачена законом. Відповідно до ч. 2 ст. 215, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Сторони такого правочину не зобов`язані виконувати його умови, причому навіть і тоді, коли суд не визнає його недійсним.

Нікчемними, зокрема, є правочини:

а) укладені з недодержанням обов`язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань (ст. 547);

б) укладені з недодержанням обов`язкової нотаріальної форми (ч. 1 ст. 219);

в) укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221);

г) укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226);

д) вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1 ст. 224);

ж) які порушують публічний порядок (ст. 228).

3. Оспорюваними є правочини, які ЦК не визнає в імперативній формі недійсними, а лише допускає можливість визнання їх недійсними в судовому порядку за вимогою однієї зі сторін або іншої заінтересованої особи. До них належать переважно правочини з дефектами волі та волевиявлення його суб`єктів. До них належать правочини, вчинені:

а) неповнолітньою особою за межами її цивільної правоздатності без згоди батьків, піклувальника (ст. 222);

б) фізичною особою, обмеженою у дієздатності, без згоди піклувальника (ст. 223);

в) під впливом помилок (ст. 229);

г) під впливом тяжкої обставини (ст. 233).

ЦК України передбачена можливість визнання недійсними правочинів (договорів), вчинених особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах. Такі правочини, які в цивілістичній науці одержали назву кабальних, мають ваду волі, оскільки їх формування здійснюється за таких обставин, за яких практично виключається нормальне формування волі, що змушує особу вчинити правочин на невигідних для себе умовах.

Під тяжкими обставинами кабального договору необхідно розуміти не будь-яке несприятливе матеріальне, фінансове, соціальне чи інше становище, а його крайні форми, наприклад, важка хвороба особи чи її близьких, смерть її годувальника, крайня нужденність сім`ї, загроза втратити заставлене житло, загроза банкрутства та інші обставини, для усунення чи пом`якшення яких необхідне термінове укладення правочину. Підставами визнання правочину, укладеного на вкрай невигідних умовах, може слугувати, наприклад, надзвичайно низька винагорода, порівняно з ціною відчуженої речі, виконаної роботи, наданої послуги. Однак для кваліфікації правочину за ст. 233 необхідна обов`язкова наявність зазначених двох умов.

Щодо спірного правочину, то Договір оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 укладено у письмовій формі та скріплений підписами сторін, крім того, у ньому наявні всі умови та елементи передбачені чинним законодавством.

Крім того, факт реального виконання Договору оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 підтверджується Актом №1 приймання-передачі дорожніх плит від 02.09.2020, до Договору №02/09-20 від 02.09.2020 та Актом №2 приймання-передачі дорожніх плит від 02.11.20.

Господарським судом в процесі вирішення даного спору було встановлено, що обставини виконання сторонами прийнятих на себе за договором оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020, були встановлені рішенням суду від 06.06.2024 у справі №914/1089/24, залишеним без змін постановою апеляційної інстанції 30.09.2024 в даній справі. По справі №914/1089/24 Позивечем не заявлялося питання про визнання недійсним Договору оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020, не ставилося під сумнів справжність підписів та печаток на спірному Договорі та актах.

Позивач стверджує, що договори і видаткові накладні не могли бути укладені та підписані директором ТОВ «НВП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» Лациком ЗЛ. оскільки, він перебував на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній клінічній лікарні з діагнозом: позагоспітальні двобічна полісегментарна вірусна пневмонія, з 17.10.2020 по 29.10.2020.

Судом відхиляються дані доводи позивача щодо неможливості укладення спірного правочину у зв`язку із лікуванням, оскільки згідно долученої до позовної заяви карти стаціонарного хворого №16470 Лацик З.Л. перебував на лікуванні з 17.10.2020 по 29.10.2020. Спірний правочин та акти укладені сторонами 02.09.2020 та 03.11.2020.

Інших доказів та перебування керівника ТОВ «НВП «ТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО» на листку непрацездатності, вплив медичних чи інших препаратів на усвідомлення його дій, тиск чи будь які обставини що унеможливлюють волевиявлення сторін при укладенні спірного правочину Позивачем не надано.

Що стосується доводів позивача про те, що даний договір не укладався, не підписувався, а відтак є підстави визнати його недійсним, то суд звертає увагу на наступне:

Визнати недійсним можливо лише укладений договір, оскільки неукладений договір не породжує жодних правових наслідків і визнавати його недійсним неможливо.

Як вже зазначалося раніше, реальність оспорюваного договору і наслідки його невиконання вже були предметом дослідження у справі №914/1089/24 , рішення в якій набрало законної сили.

В абзаці 2 сторінки 3 позовної заяви Позивач стверджує, що «господарська операція з купівлі-продажу насправді не була проведена, товар не поставлявся є відсутність відповідної податкової звітності...»

Суд погоджується з запереченням відповідача, щодо того, що предметом Договору оренди дорожніх плит №02/09-20 від 02.09.2020 не була купівля-продаж майна. ПП «Ілона-Транс» (Орендодавець) зобов`язувалася надати в тимчасове користування, а ТОВ «НВП «Теплокомуненерго» (Орендар) прийняти, оплатити користування й вчасно повернути дорожні плити в справному стані з урахуванням нормального зносу.

Отже, доводи позивача відносно обставин, з якими закон пов`язує можливість визнання договору недійсним на момент його вчинення (укладення) з настанням відповідних наслідків, не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи. Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід залишити за позивачем.

З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 04.02.2025.

СуддяБерезяк Н.Є.