Рішення

від 23.01.2025 по справі 916/1272/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1272/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Першого заступника керівника Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) в інтересах держави в особі

позивача: Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області (код ЄДРПОУ 04057126, 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл, пр-т. Незалежності, буд. 62)

до відповідача-1: Кілійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034165, 68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, будинок 78)

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (код ЄДРПОУ 32443812, 68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, провулок Портовий, буд.19)

про визнання недійсним договору та зобов`язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

прокурор: Артем Євглевський

від позивача: не з`явився

від відповідача 1: не з`явився

від відповідача 2: Максим Балан

22.06.2022 перший заступник керівника Одеської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Ізмаїльської районної державної адміністрації Одеської області із позовною заявою до Кілійського міжрайонного управління водного господарства та Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак", в якій просить суд:

- визнати недійсним договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик від 29.07.2020 №405, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак";

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" звільнити штучну водойму транспортуючого каналу Дунай-Сасик, площею 139 га, яка знаходиться на території Вилківської та Кілійської міських рад Ізмаїльського району Одеської області.

18.07.2022 від ТОВ "Єрмак" надійшов відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

26.07.2022 від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшов відзив на позовну заяву.

05.08.2022 до суду від прокуратури надійшли відповіді на відзиви відповідачів.

09.08.2022 відповідачем-1 подано додаткові документи по справі.

16.08.2022 ТОВ "Єрмак" подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

17.08.2022 до суду від Кілійського міжрайонного управління водного господарства надійшли заперечення на відповідь на відзив.

22.09.2022 відповідачем-2 подано до суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

03.10.2022 відповідачем-1 подано до суду клопотання про залучення доказів.

12.10.2022 від прокурора до суду надійшли письмові пояснення.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.10.2022, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 31.05.2023 постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 31.10.2022 у справі №916/1272/22 скасовано; справу №916/1272/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Скасовуючи судові рішення першої і апеляційної інстанції та скеровуючи справу на новий розгляд Верховний Суд, зокрема, зазначив, що з огляду на предмет і підстави позову у цій справі судам попередніх інстанцій для правильного вирішення спору необхідно належним чином дослідити предмет спірного договору та правові наслідки його виконання, дійсний характер правовідносин, що склалися між сторонами. При цьому судам необхідно врахувати правову позицію, яку висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04.09.2019 у справі №265/6582/16-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц, від 25.06.2019 у справі №924/1473/15, відповідно до якої суд, згідно з принципом суд знає закон, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує при прийнятті рішення саме такі норми матеріального права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.06.2023 справу №916/1272/22 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Сулімовській М.Б.

Ухвалою від 03.07.2023 справу №916/1272/22 прийнято до провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 03.08.2023, запропоновано учасникам провадження протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали надати письмові пояснення з урахуванням постанови Верховного Суду від 31.05.2023.

В судовому засіданні 03.08.2023 представник Кілійського міжрайонного управління водного господарства звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного суду справи №916/1719/22.

У підготовчому засіданні 03.08.2023 господарський суд оголосив перерву до 18.08.2023.

Ухвалою від 18.08.2023 зупинено провадження у справі № 916/1272/22 до закінчення перегляду в касаційному порядку судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 916/1719/22.

Ухвалою від 11.11.2024 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 27.11.2024.

26.11.2024 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення у справі.

Ухвалою від 27.11.2024 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 12.12.2024.

Ухвалою від 12.12.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні на 26.12.2024.

Ухвалою від 26.12.2024 відкладено розгляд справи на 23.01.2025.

В судове засідання з`явились прокурор та представник відповідача-2.

Інші учасники провадження явку уповноважених представників не забезпечили, про дату і час судового засідання повідомлені належним чином.

При цьому відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

Прокурор підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представник відповідача-2 проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим.

Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 23.01.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора та представника відповідача-2, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, серед іншого, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99, прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і чи заява є підставою для порушення справи в господарському суді.

Як зазначає прокурор, у даному випадку порушенням інтересів держави є використання відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" землі державної власності всупереч установленому чинним законодавством порядку розпорядження землями державної власності.

Так, фактичне відведення ділянки під водним об`єктом загальною площею 139 га в користування без згоди належного власника (розпорядника) та у порушення передбаченого законодавством механізму набуття права користування землею на конкурентних засадах суперечать принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.14 Конституції України та ст.5 Земельного кодексу України.

Крім того, за твердженням прокурора, використання земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом, у порушення встановленого законом порядку, не гарантує забезпечення утримання в належному стані водного об`єкта, забезпечення санітарної та епідемічної обстановки, запобігання виникненню інфекційних захворювань, забезпечення прав громадян на любительське рибальство, плавання на умовах загального користування, що також порушує інтереси держави.

Прокурор зазначає, що Ізмаїльська районна державна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою з розташованим на ній водним об`єктом - транспортуючого каналу Дунай-Сасик.

Як слідує з матеріалів справи, з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді у даній справі, Одеською обласною прокуратурою до Ізмаїльської районної державної адміністрації направлено лист від 18.01.2022 №12-77вих-22 (т.1 а.с.25-29), яким повідомлено про обставини порушення інтересів держави при укладенні Кілійським МУВГ договору №405 від 29.07.2020 з ТОВ "Єрмак" по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик.

Ізмаїльською районною державною адміністрацією листом від 31.01.2022 № 01/01-33/146/335 (т.1 а.с.30) будь-якої інформації щодо вжитих заходів реагування не надано та повідомлено, що райдержадміністрація обмежилась направленням матеріалів для перевірки законності дій Кілійського МУВГ до Ізмаїльської окружної прокуратури.

На виконання вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Одеська обласна прокуратура листом №12-502ВИХ-22ВИХ-22 від 30.05.2022 повідомила Ізмаїльську районну державну щодо звернення до суду із цим позовом.

Згідно з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Отже, оскільки Ізмаїльська районна державна адміністрація, як компетентний орган на здійснення представництва в суді законних інтересів держави, які порушуються, захист цих інтересів не здійснює, це є достатнім аргументом для підтвердження підстав представництва інтересів держави у даному випадку Одеською обласною прокуратурою.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Кілійської районної ради народних депутатів від 25.06.1999 № 6/69 Придунайському управлінню каналів, захисних споруд та водоймищ м. Ізмаїл передано в постійне користування земельну ділянку площею 522,4 га для будівництва та експлуатації міжгосподарських мереж, об`єктів та споруд водного господарства, на підставі якого видано Державний акт на право постійного користування землею серії І-ОД № 000322 від 01.02.2001, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 47 (т.1 а.с.55-58).

На підставі наказу Державного агентства водних ресурсів України від 25.06.2020 №95-б Кілійському МУВГ передано безоплатно з балансу Ізмаїльського управління водного господарства нерухоме майно, в тому числі Канал Дунай-Сасик, завдовжки 14,1 км.

Моменту укладання договору передували розробка Методології запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) водних екосистем шляхом формування природно-штучного біомеліоративного комплексу (т.1 а.с.124-207), погодженої в період з квітня 2020 по грудень 2020 ДЗ "ДЕА", науково-технічною радою Держводагентства та інш.; Технічне завдання на розробку Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації транспортуючого каналу Дунай-Сасик Кілійського міжрайонного управління водного господарства" (т.1 а.с.209-217) та Програма "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" (т.1 а.с.2018-241).

Згідно Протоколу №7 від 24.07.2020 технічної ради Кілійського МУВГ по розгляду листа ТОВ "Єрмак" щодо реалізації Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" (т.1 а.с.51-52), за наслідком засідання було вирішено погодити ТОВ "Єрмак" пропозицію щодо наміру проведення робіт з біомеліорації на транспортуючому каналі Дунай-Сасик при дотриманні та виконанні умов Програми "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" в частині робіт з біомеліорації на транспортуючому каналі Дунай-Сасик, а також доручено юрисконсульту підготувати проект договору.

29.07.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (виконавець) укладено договір по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик №405 (т.1 а.с.36-41), відповідно п. 1.1. якого за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору транспортуючий канал Дунай-Сасик Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.

Роботи, вказані у п. 1.1. договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) транспортуючого каналу Дунай-Сасик загальною площею водного дзеркала 139 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

При виконанні робіт сторони керуються Програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства", розробленою на підставі Патенту на корисну модель №101959, зареєстрованого в Державному реєстрі патентів України на корисні моделі 12.10.2015.

Риби-меліоратори та раки в даному договорі є власністю виконавця і виступають інструментом (матеріально-товарними цінностями (МТЦ) виконання робіт по досягненню мети договору.

Згідно з п. 1.2. договору, метою договору є максимальна можлива очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто- та зоопланктону, інших домішок біологічного походження з метою зменшення витрат при його експлуатації та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води.

Склад, обсяги і строки робіт, що доручаються до виконання виконавцю, визначені календарним графіком робіт (п. 1.3. договору).

Строки виконання робіт можуть змінюватись у разі виникнення обставин, які можуть бути взяті сторонами до уваги щодо перегляду строків виконання робіт (п. 1.4. договору).

Умовами п.1.6. договору сторони погодили, що біоресурси не знаходяться у водосховищі в умовах природної волі та не підпадають під дію Закону України "Про рибне господарство", Закону України "Про аквакультуру".

Відповідно до п.1.7. договору, у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю.

Наслідком виконання робіт за даним договором є біологічне очищення водойми від надлишкової рослинності та біоперешкод, пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми (п.2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що кількісним та якісним показником предмету договору є доведення (зниження) заростання макрофітами до 15% площі акваторії водойми (зменшення кількісних показників розвитку фітопланктону на 50%), і інші показники, в строки, передбачені календарним планом показників ефективної експлуатації природно-штучного біомеліоративного комплексу (надалі іменується ПШБК).

За умовами пункту 2.3. договору, по закінченню кожного п`ятирічного циклу проведення біомеліоративних заходів виконавець надає замовнику висновок спеціалізованої наукової установи про результати проведених робіт з біологічного очищення водойми.

Згідно пунктів 4.1.- 4.3. договору, виконавець розпочне виконання робіт протягом 10 днів з дня надання замовником водойми (фронту робіт). Невід`ємною частиною договору є календарний графік робіт, в якому визначаються дати початку та завершення етапів робіт, обумовлених договором. Датою завершення робіт вважається дата закінчення договору. виконавець може достроково завершити деякі етапи виконання робіт і здати їх замовнику, якщо це не знизить якість робіт і не матиме негативного впливу на кінцевий результат ефективної експлуатації Природно-штучного біомеліоративного комплексу.

Водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. договору).

За умовами п. 6.4. договору, виконавець дотримується вимог щодо регулювання водних біоресурсів ПШБК за віковими і видовими групами, передбачених Програмою, або які є науково-оптимальними в конкретних умовах задля забезпечення найбільш ефективного механізму досягнення мети договору.

Відповідно до п. 6.5. договору, виконавець здійснює оновлення популяції біомеліораторів (вилучення старшовікових видів риб та раків). Терміни, обсяги, порядок вилучення, а також вселення риб-меліораторів, раків та їх результати оформлюються актами.

Виконавець з моменту укладання договору здійснює контрольні вилови з метою визначення кількісного, видового та вікового складу водних гідробіонтів. Вживає заходи з метою виявлення та попередження інфекційних та інвазійних захворювань гідробіонтів (п.6.6. договору).

Згідно п.7.1. договору, приймання-передача робіт проводиться в порядку, встановленому чинним законодавством України та договором, та оформлюється актом приймання-передачі.

За умовами п. 7.6. договору, роботи приймаються щороку, до 29 грудня року, в якому виконувались роботи.

У відповідності до п. 8.2.1. договору, замовник зобов`язаний забезпечити своєчасну, згідно календарного графіка робіт, передачу виконавцю фронту робіт, передати у той же час інші необхідні для виконання договору вихідні дані відповідно до договору.

Відповідно до п. 8.4.1., 8.4.3., 8.4.17. договору, виконавець зобов`язаний у строк, згідно з умовами договору, Програми, вимогами чинного законодавства та іншими вимогами, що звичайно ставляться до такого виду робіт, виконати передбачені договором роботи; забезпечити охорону майнової цілісності ПШБК; протягом дії договору відповідно до вимог Програми здійснювати вилов, з урахуванням біологічних показників для рослиноїдних риб та раків. А також при необхідності проводити вилов хижих та малоцінних видів риби, відповідно до вимог Програми.

Договір набирає чинності з моменту прийняття на баланс Управління гідротехнічної споруди (канал Дунай-Сасик) згідно наказу Держводагентства від 25.06.2020 № 95-б "Про безоплатну передачу державного майна", про що замовник зобов`язується письмово повідомити виконавця у місячний термін та діє до 31.12.2040, у разі якщо до 01.05.2040 жодна із сторін письмово не заявить про намір закінчити договір, він вважається продовженим (пролонгованим) строком на 15 років на тих самих умовах (п. 11.1. договору).

Окрім договору сторонами також було підписано додатки до договору, зокрема:

- додаток №1 "Календарний графік робіт" (т.1 а.с.42-45), в якому в тому числі погоджено вид біомеліоранта, кількість, наважка, термін вселення та ін.;

- додаток №5 "Акт прийому-передачі фронту робіт" (т.1 а.с.49), за змістом якого замовник передає, а виконавець приймає водойму, площею водного дзеркала 139 га транспортуючого каналу Дунай-Сасик (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору;

- додаток №6 "Календарний план показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки";

- додаток №7 "Формування ПШБК на транспортуючому каналі Дунай-Сасик (т.1 а.с.46-48), в якому сторони погодили нормативні показники формування ПШБК на транспортуючому каналі та зазначили, що у наступні роки вселення відбуватиметься за результатами іхтіологічних, гідрохімічних та гідробіологічних досліджень. Також сторони погодили, що наступні роки відбувається обов`язкова заміна старшовікових особин риб-вселенців наважкою від двох кілограмів та вище, з метою уникнення канібалізму, заморів та перезариблення водного об`єкту; вилучення старшовікових груп вселенців відбуватиметься на третій рік від першого року вселення водних біоресурсів; вилучення старшовікових туводних хижих видів риб (окунь, щука, судак, сом тощо), які можуть нести загрозу для молоді вселених видів, відбуватиметься постійно, в спосіб та знаряддями лову, що зазначені в розділі 11.

Крім того, із змісту додатку №7 судом встановлено, що канал Дунай-Сасик бере початок із Соломонова рукава р.Дунай і складається із підвідного каналу (від р.Дунай до шлюзу) довжиною 210 м і транспортуючого (від шлюзу до водосховища Сасик) довжиною 13 900 м. Проходить територією Лісківської с/р, Вилківської м/р, Приморської с/р Кілійського району Одеської області. Транспортуючий канал Дунай-Сасик бере початок від Головного Шлюзу каналу Дунай-Сасик і впадає в водосховище Сасик. Довжина каналу 13900 м, ширина - по дну 75, по дзеркалу 100 м (139 га). Відмітка дна каналу (-3) м. Об`єм води в каналі непостійний, залежить від рівня води в р. Дунай - при відкритому головному шлюзі каналу Дунай-Сасик і від рівня води в водосховищі Сасик - при закритому головному шлюзі.

Канал забезпечує транспортування Дунайської прісної води для водообміну водосховища Сасик.

30.09.2022 між відповідачами було підписано Угоду №1 про внесення змін до договору №405 (т.2 а.с.118), якою викладено деякі пункти договору та додатків до договору в новій редакції:

- п.1.1. "За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до транспортуючого каналу Дунай-Сасик Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи".

- п.4.1. "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи";

- доповнено п. 6.7. договору "Додаткова (надлишкова) кількість риб меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю виконавця і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи";

- шостий абзац додатку №5 "Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 139 га транспортуючого каналу Дунай-Сасик" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

Листом від 01.09.2020 вих №01/09 (т.2 а.с.104) ТОВ "Єрмак" повідомлено відповідача-1, що згідно додатку №6 до договору з 01.09.2020 буде проводитись вселення малька риб-біомеліораторів.

В матеріалах справи наявні акти вселення риб-біомеліораторів в транспортуючий канал Дунай-Сасик за договором №405, підписані представниками замовника та виконавця, №1 (т.1 а.с.54) дата вселення 04.12.2020 та №2 (т.1 а.с.53) дата вселення 15.09.2020.

Листом від 16.11.2020 за №5 (т.2 а.с.105) ТОВ "Єрмак" звернулось до Кілійського МУВГ з проханням надання дозволу на проведення вилучення старшовікових туводних хижих видів риб, які можуть нести загрозу для молоді вселених видів.

Листом від 19.07.2021 за №19/07 (т.2 а.с.1-4) за підписом директора ТОВ "Єрмак" та представника наукової установи НДІ "Держводекологія" Кілійське МУВГ повідомлено про необхідність направлення представника для проведення робіт з ротації старшовікових рослиноїдних риб.

У позовній заяві прокурор посилається на те, що укладений між відповідачами договір має ознаки удаваного правочину, оскільки відповідачі мали намір приховати правовідносини позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Як вказує прокурор, звернення з даним позовом зумовлено потребою в забезпеченні на загальнодержавному рівні екологічної безпеки та охорони землі як національного багатства.

Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора про визнання недійсним договору підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик від 29.07.2020 №405, укладеного між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак", та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" звільнити штучну водойму транспортуючого каналу Дунай-Сасик, площею 139 га, яка знаходиться на території Вилківської та Кілійської міських рад Ізмаїльського району Одеської області.

Не погоджуючись з позовом відповідач-1 Кілійське міжрайонне управління водного господарства у відзиві на позовну заяву зазначає, що договір по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик № 405 від 29.07.2020 року має всі ознаки та юридичні характеристики договору про надання послуг, а саме:

- договори про надання послуг є двосторонніми (досліджуємий договір, укладений між КМУВГ - замовником та ТОВ "Єрмак" - виконавцем);

- договори про надання послуг можуть бути як реальними, так і консенсуальними (досліджуємий договір є консенсуальним, так як він є укладеним з моменту його підписання, тобто досягненням сторонами згоди з усіх істотних умов договору);

- договори про надання послуг є відплатними (п. 8.4.17. досліджуємого договору передбачає погоджену між сторонами винагороду для виконавця);

- предметом договору про надання послуг є послуга, яка характеризується відповідними ознаками:

- спрямована на досягнення певного корисного і правомірного результату (у даному договорі п. 1.2. - очистка каналу від надлишкової кількості водної рослинності, фіто та зоопланктону, інших домішок біологічного походження, п. 2.1. - пригнічення розвитку різних груп гідробіонтів та зниження трофності водойми);

- результат послуги завжди є немайновим, хоча може мати певну юридичну форму, при цьому при наданні послуги головним є не майнова форма вираження результату послуги, а її зміст (п. 1.2. - зменшення витрат при експлуатації водосховища та витрат на подачу води водокористувачам, а також формування води високої якості і збереження об`ємів води); послуга невіддільна від джерела, тісно пов`язана з особою виконавця та процесом її надання (надається безпосередньо та лише на транспортуючому каналі Дунай-Сасик та пов`язана з виконавцем ТОВ "Єрмак", яке несе відповідні ризики, передбачені договором, має досвід у риборозведенні та вид діяльності 03.12 Прісноводне рибальство, ознайомлене з Програмою "Створення ПШБК", готове як технічно та і фінансово до її реалізації); послугу неможливо зберігати, тобто вона існує лише на той час, коли надається (вселення рослиноїдних риб-меліораторів відбувається згідно з Програмою "Створення ПШБК для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів КМУВГ", яка регулює порядок проведення робіт, обсяги, строки та інше);

Кілійським МУВГ виконуються умови укладеного договору по біологічному очищенню (біомеліорації), передано в часткове користування виконавця транспортуючий канал Дунай-Сасик для реалізації мети договору, здійснюється постійний контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт.

ТОВ "Єрмак" також виконуються умови укладеного договору, жодних претензій щодо якості та обсягу виконаних робіт як у замовників послуг, так і у інших контролюючих органів та організацій немає.

Щодо здійснення ротації старшовікових рослиноїдних риб, яка, за думкою прокурора була здійснена незаконно, відповідач-1 наголошує, що програмою ПШБК чітко встановлена необхідність вилучення старшовікових туводних хижих видів риб, які можуть нести загрозу для молоді вселених видів.

За твердженням Кілійського МУВГ, прокурором не надано до суду жодних доказів, які могли б засвідчити факт перебування сторін оспорюваного договору в правовідносинах позички, а не в правовідносинах надання послуг з біологічного очищення.

Виконання сторонами саме договору по біологічному очищенню (біомеліорації) підтверджується: програмою "Створення природно-штучного біомеліоративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства"; календарним графіком робіт, графіком формування ПШБК на транспортуючому каналі Дунай-Сасик, що є додатком до укладеного договору №405 від 29.07.2020 року; календарним планом показників ефективної експлуатації ПШБК на 2020-2023 роки по договору № 405 від 29.07.2020 року; актом № 1 від 04.12.2020 року вселення риб - меліораторів в транспортуючий канал Дунай-Сасик за договором № 405 від 29.07.2020 року; актом №2 від 15.09.2020 року вселення риб - меліораторів в транспортуючий канал Дунай-Сасик за договором № 405 від 29.07.2020 року; листом ТОВ "Єрмак" від 01.09.2020 року про вселення малька риб - меліорантів; листом ТОВ "Єрмак" від 19.07.2021 року про ротацію старшовікових рослиноїдних риб.

Доводи прокурора щодо безоплатності договору спростовуються положеннями п.6.7, 8.4.19 оспорюваного договору, які дозволяють виконавцю вилов риби, що і є його винагородою відповідно до п.1.1. договору. Натомість, такі положення договору прокурор трактує на власний розсуд, як такі, завдяки яким ТОВ "Єрмак" нібито здійснює підприємницьку діяльність у сфері рибництва.

Кілійським МУВГ було дотримано вимоги затвердженої Методології щодо проведення конкурсу шляхом розміщення повідомлення про запровадження Програми, внаслідок чого було отримано єдину пропозицію про укладання договору, схвалено таку пропозицію на засіданні технічної ради та укладено відповідний договір.

За наведеного відповідач-1 позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить відмовити в їх задоволенні.

Заперечуючи проти задоволення позову відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" зазначає, що укладений правочин є змішаним договором, який містить у собі елементи договорів про надання послуг та підряду, наявності орендних правовідносин, позички з його умов не слідує.

В свою чергу, прокурором не надано жодних доказів щодо удаваності спірного правочину.

Оспорюваний договір відповідає Інструкції щодо проведення робіт із біологічної меліорації на водних об`єктах та водогосподарських системах Державного агентства водних ресурсів, схваленої науково-технічною радою Держводоагенства 03.08.2018 року. Відповідно до Інструкції, біологічна меліорація може здійснюватись водогосподарськими організаціями самостійно або іншими організаціями відповідно до укладених договорів. Біологічна меліорація проводиться відповідно до Проекту біомеліораційних робіт.

Твердження прокурора про відсутність у договорі всіх істотних умов є безпідставними, оскільки спірний договір містить всі умови для договору підряду/надання послуг.

За умовами договору ТОВ "Єрмак" зобов`язано зарибляти водойму, а також вилучати середньо- та старшовікових особин для дотримання вимог програми ПШБК щодо ротації, для оптимізації їх кількісного і якісного складу та покращення стану водних екосистем, що спростовує доводи прокурора щодо здійснення ТОВ "Єрмак" сільськогосподарської діяльності з розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультур.

Щодо тверджень прокурора стосовно проведення відповідачем-2 вилову риби на перший рік а не на третій, дійсно ТОВ "Єрмак" направлено до Кілійського МУВГ листа, в якому просило надати дозвіл на проведення вилучення старшовікових туводних хижихвидів риб, що передбачено у додатку №6 до договору.

Погодження сторонами у договорі зобов`язання з охорони майнових цінностей ПШБК здійснено по аналогії з договором підряду, на виконання положень ст. 841 ЦК України.

Прокурором не доведено, яким чином оспорюваний правочин порушує інтереси держави.

Водний об`єкт, канал Дунай-Сасик, є штучним транспортуючим каналом, який уявляє з себе складну гідротехнічну споруду. Канал не відноситься до рибогосподарських водних об`єктів, оскільки не призначений та не використовується для рибогосподарських цілей. Канал забезпечує питною водою с.Приморське Вилківської міської територіальної громади Ізмаїльського району, відповідно до Дозволу на спеціальне водокористування.

В силу ст.51 Водного кодексу України, канал Дунай-Сасик, як водосховище комплексного призначення (використовується для транспортування, зрощування та подачі води населення) не може бути переданий в оренду.

ТОВ "Єрмак" не створює перешкод в користуванні водоймою відпочиваючим та рибакам-любителям, крім браконьєрів.

Доводи прокурора про погіршення якості води у водосховищі ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки на підтвердження викладених у позовній заяві обставин доказів до суду не надано. Натомість, програму "Створення природно-штучного біомеліративного комплексу для забезпечення ефективної експлуатації водних об`єктів Кілійського міжрайонного управління водного господарства" було розроблено спеціалістами з урахуванням всіх норм, у т.ч. ДСТУ 3041-95 та стандартів Водної рамкової директиви 2000/60/ЄС. Кілійське МУВГ та НДІ Держводекологія здійснюють контроль якості води.

Твердження прокуратури, що використання ТОВ "Єрмак" транспортуючого каналу Дунай-Сасик сприяє втраті бюджетом грошових коштів, оскільки Кілійське МУВГ здійснює плату по земельному податку, за твердженням відповідача-2 не заслуговують на увагу.

26.11.2024 від відповідача-2 надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає, що відповідно до договору та домовленостей між сторонами, оспорюваний договір та діяльність ТОВ "Єрмак" не підпадає під дію ЗУ "Про аквакультуру"; за визначенням термінів, наведених у ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг; водночас, матеріали справи не містять та прокурором не доведено обставини отримання відповідачем товарної продукції аквакультури та її подальшої реалізації, більш того, товариством жодного разу не було здійснено вилов риби; спірний договір не містить відомостей про те, що його метою є надання рекреаційних послуг та доказів надання таких послуг будь-якою із сторін цього договору матеріали справи також не містять; крім того, оспорюваним договором, програмою ПШБК встановлено чіткий перелік видів риб-біомеліорантів, а також хижих видів риб, які в майбутньому можуть бути виловлені, що також може свідчить про відсутність у ТОВ "Єрмак" ознак діяльності з розведення аквакультури та масового вилову риб.

Також відповідач-2 звертає увагу, що терміни біомеліорація та біомеліоранти не мають жодного відношення до рибогосподарської діяльності та водних біоресурсів, а використовуються виключно з метою проведення екологічних заходів; біомеліоранти (регульовані штучно риби-меліоранти та інші гідробіонти) виступають біологічним засобом (інструментом) відновлення механізмів біотичної саморегуляції водойми, а не об`єктами рибного промислу чи аквакультури; біомеліоранти запускають у водному середовищі компенсаційні механізми, які дозволяють водоймі протидіяти, чинити опір незворотнім багатофакторним біотичним та абіотичним процесам (в тому числі надмірному розвитку фітопланктон, евтрофікації, обростанням зануреного обладнання та гідроспоруд, обростанню берегової смуги, русл водотоків, інших біоперешкод); на основі вищезазначеного цілком очевидним фактом є те, що риби-меліоранти не є джерелом отримання прибутку, а лише можливим біологічним інструментом здійснення екологічних заходів із запобігання біологічним загрозам (біоперешкодам) шляхом запровадження ПШБК; дане твердження основане також на науково-обгрунтованих винаходах, що зареєстровані згідно патентів на корисну модель.

Наполягає, що ТОВ "Єрмак" не здійснює рибогосподарську чи будь-яку іншу господарську діяльність на водоймі; прокурором не надано, а судом не досліджено жодного доказу щодо ведення ТОВ "Єрмак" господарської діяльності; твердження прокурора, що ТОВ "Єрмак" внаслідок укладання оспорюваного договору стало фактичним володільцем водойми і впровадження цього автоматично стає суб`єктом господарської діяльності не відповідає дійсності.

Відтак, щоб не виникало розбіжностей в трактуванні положень договору між Кілійським МУВГ та ТОВ "Єрмак" було укладено додаткову угоду, що до речі не заборонено законом; в зазначеній угоді було ще раз акцентовано увагу на тому, що водойма не передавалась і господарська діяльність не здійснюється; прокурор стверджує, що формальна заміна слів по тексту договору з надання водойми у користування на надання безперешкодного доступу до водойми ніяким чином не змінює суть господарської діяльності ТОВ "Єрмак", однак в судових засіданнях ТОВ "Єрмак" та Кілійське МУВГ зазначали, що водойма не передавалась товариству, а лише використовувалась для цілей договору.

Твердження прокурора, що водний об`єкт передано для здійснення господарської діяльності є незаконними та необґрунтованими, оскільки ґрунтуються на припущеннях щодо можливого вилову, по-друге, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обсягів (показників), що відповідають самостійному господарству із розведення рибних ресурсів та вилову рибних ресурсів ТОВ "Єрмак".

В позовній заяві зазначено, що згідно вимог діючого законодавства єдиною можливістю отримання у користування водного об`єкту є укладання з відповідним органом влади договору оренди землі з розташованим на ній водним об`єктом; з цього приводу відповідач-2 зауважує, що в п.1.7 договору №317 від 05 червня 2020 року чітко зазначено, що у виконавця не виникає прав власності на водний об`єкт, ця угода не приховує передачу його в оренду виконавцю, вибір укладання виду договору, його зміст лежить на сторонах цього договору; відповідно до п.2 ч.4 ст. 179 ГК України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; на каналі розташовані гідротехнічні споруди, які не можуть відповідно до законодавства бути передані в оренду, більш того, доступ до цих об`єктів обмежений для всіх осіб.

Відповідач-2 наполягає, що укладений правочин є договором з біомеліорації і по своїй суті є унікальним. Чинними ЦК України та ГК України не передбачено правового регулювання такого окремого виду договорів, який було укладено між ТОВ "Єрмак" та Кілійським МУВГ, і типової форми такого договору нормативно-правовими актами також не затверджено; але відсутність у ЦК України та ГК України окремого розділу про регулювання правовідносин сторін за договором по біологічному очищенню (біомелірації) жодним чином не свідчить про те, що правовідносини сторін за таким договором знаходяться поза нормативним регулюванням; прокурор не належним чином здійснив оцінку усіх погоджених сторонами умов укладеного правочину, не проаналізував обсяг прав та обов`язків, які виникли в результаті укладення такого правочину, не врахував дійсний стан правовідносин його учасників; на підставі викладеного відповідач-2 вважає, що твердження прокурора щодо того, що договір є удаваним, є безпідставними та незаконними.

На думку відповідача-2, позиції судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду носять більш рекомендований характер; враховуючи, що судом по справі №916/1719/22 не було прийнято до уваги рекомендації Науково-консультативної ради при Верховному Суді, враховуючи, що суд порушив основоположні принципи Господарського судочинства, не взяв до уваги усталені принципи та висновки ЄСПЛ, то саме рішення суду є не обов`язковим, у зв`язку з чим заявник просить не брати до уваги висновки суду при розгляді даної справи.

А з огляду на те, що прокурором не доведено удаваність договору по біологічному очищенню водосховища і жодним чином не доведено недійсність договору по біомеліорації, ТОВ "Єрмак" просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст. 203 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначені параграфом 2 глави 16 Цивільного кодексу України.

Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі №916/1171/18, від 14.11.2018 року у справі № 910/8682/18, від 30.08.2018 року у справі №904/8978/17, від 04.03.2019 року у справі № 5015/6070/11, від 10.09.2019 року у справі №9017/317/19, від 09.07.2019 року у справі № 903/849/17.

Відповідно до ст. 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину (правочинів) та характер спірних правовідносин сторін.

У постанові від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц Верховний Суд зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК України має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

В свою чергу, за удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. У такій ситуації існують два правочини: один - удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою прикриває реальний правочин. Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на його зміст.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №923/658/19.

При цьому, зміст оспорюваного договору та його правова природа не залежать від його назви. Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.

Положеннями п.1 ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Між цим, ч.3 ст.11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За умовами статті 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як зазначено вище, 29.07.2020 між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (виконавець) укладено договір по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик №405 (т.1 а.с.36-41), відповідно п. 1.1. якого за завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю у часткове користування для цілей цього договору транспортуючий канал Дунай-Сасик Кілійського МУВГ (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи.

Роботи, вказані у п. 1.1. договору, - це роботи з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) транспортуючого каналу Дунай-Сасик загальною площею водного дзеркала 139 га шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

За твердженням відповідача-2, при укладенні спірного договору сторони керувались принципом свободи договору, як одним із загальних принципів цивільного законодавства, та, маючи спільну мету уклали договір по біологічному очищенню, який частково вмістив у себе договір підряду та договір надання послуг.

В свою чергу, прокурор наполягає, що укладений між сторонами договір за своїм змістом хоча і схожий на договір підряду та договір про надання послуг, але аналіз його положень, а також суть фактичних правовідносин, які склалися між його учасниками, дає підстави стверджувати, що насправді він є прихованим договором позички державного майна - земельної ділянки з розташованим на ній водним об`єктом.

Так, відповідно до положень ст. 827 ЦК України, за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов`язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними. До договору позички застосовуються положення глави 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Тобто предметом такого договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів надання послуги, її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Послуги відрізняються від робіт. Якщо у зобов`язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має речову форму, то у зобов`язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має речового змісту. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги. Сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб.

В свою чергу, в даному випадку між відповідачами як сторонами спірного договору склалися договірні відносини щодо використання транспортуючого каналу Дунай-Сасик Кілійського МУВГ для виконання ТОВ "Єрмак" робіт з біомеліорації (біологічного очищення від водної рослинності та біоперешкод) каналу шляхом забезпечення вселення, відтворення і життєдіяльності рослиноїдних риб-меліораторів, раків, іншої іхтіофлори і іхтіофауни, поліпшення умов їх існування та регулювання їх чисельності шляхом добування (вилову) для досягнення мети договору.

Так, принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Статтею 1 Закону України "Про аквакультуру" (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено основні терміни та їх значення, зокрема:

- аквакультура (рибництво) - це сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг;

- продукція аквакультури - це одержані в результаті здійснення господарської діяльності всі види об`єктів аквакультури, а також вироблена з них харчова та нехарчова продукція, у тому числі харчова та запліднена ікра, що відносяться до сільськогосподарської продукції;

- рибогосподарська меліорація - комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію показників гідрологічного, гідрохімічного, гідробіологічного режимів та підвищення біологічної продуктивності водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм, поліпшення умов природного відтворення та якісного складу гідробіонтів з метою їх збереження та раціонального використання.

Статтею 2 Закону України "Про аквакультуру" передбачено, що законодавство України про аквакультуру ґрунтується на нормах Конституції України і складається з цього Закону, законів України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів", "Про тваринний світ", інших законодавчих актів, міжнародних договорів України, які застосовуються в Україні в порядку, передбаченому Законом України "Про міжнародні договори України", та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

За приписами статті 14 Закону України "Про аквакультуру", рибогосподарський водний об`єкт для цілей аквакультури надається в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі відповідно до Водного кодексу України.

Частини рибогосподарського водного об`єкта надаються в користування на умовах оренди юридичній чи фізичній особі органами, які здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, лише для розміщення плавучих рибницьких садків. У такому разі межі наданої в користування частини рибогосподарського водного об`єкта визначаються координатами відведеної акваторії. Відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюються.

Рибогосподарська технологічна водойма для цілей аквакультури надається юридичній чи фізичній особі органом, який здійснює розпорядження земельною ділянкою під водою (водним простором) відповідно до Земельного кодексу України, за договором оренди землі (земель водного фонду).

При передачі юридичній чи фізичній особі в оренду рибогосподарської технологічної водойми такій особі одночасно можуть передаватися в користування гідротехнічні споруди.

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

Об`єктом користування на умовах оренди рибогосподарської технологічної водойми є земельна ділянка під водою, в межах якої здійснюється аквакультура, та вода (водний простір), які в комплексі одночасно надаються в користування одній і тій самій юридичній чи фізичній особі.

Плата за користування на умовах оренди рибогосподарською технологічною водоймою складається з орендної плати за використання земельних ділянок та орендної плати за рибогосподарську технологічну водойму.

Надання в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, визначення їх меж (координат) для цілей аквакультури (марикультури) здійснюється Кабінетом Міністрів України.

При наданні Кабінетом Міністрів України юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України органи, що відповідно до Земельного кодексу України здійснюють розпорядження земельними ділянками, можуть надавати юридичній чи фізичній особі в користування на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення.

При наданні Кабінетом Міністрів України в користування на умовах оренди акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, а також виключної (морської) економічної зони України відведення земельної ділянки водного фонду під водою (водним простором) та встановлення її меж у натурі (на місцевості) не здійснюється.

Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Методика визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

Договір оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України укладається у письмовій формі.

Істотними умовами договору оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, що визначаються за згодою сторін, є: об`єкт оренди; строк дії договору; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України; умови і строки передачі об`єкта оренди суб`єкту аквакультури; умови збереження стану об`єкта оренди; умови повернення суб`єктом аквакультури об`єкта оренди; встановлені обмеження (обтяження) щодо використання об`єкта оренди; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України можуть конкретизуватися його умови.

Передача орендарем права на оренду частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України іншим суб`єктам господарювання забороняється.

У договорі оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України визначаються зобов`язання орендаря щодо здійснення ним заходів з охорони та недопущення погіршення екологічного стану рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України, проведення меліоративних робіт тощо.

Державна реєстрація права оренди здійснюється відповідно до закону.

У статті 18 Закону України "Про аквакультуру" зазначено, що рибогосподарська меліорація водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм здійснюється з метою цілеспрямованого підвищення їх біологічної продуктивності, поліпшення умов існування об`єктів аквакультури, поліпшення їх кількісних та якісних характеристик, регулювання чисельності малоцінних для товарного виробництва гідробіонтів. Рибогосподарська меліорація здійснюється за такими основними напрямами: проведення днопоглиблювальних робіт та/або робіт з видалення донних відкладень; видалення зайвої водної рослинності; вселення об`єктів аквакультури, створення штучних донних ландшафтів з метою поліпшення екологічного стану водного об`єкта та умов природного відтворення водних біоресурсів; вилучення хижих і малоцінних видів водних біоресурсів з метою запобігання їх негативного впливу на об`єкти аквакультури; запобігання масовій загибелі гідробіонтів та ліквідація її наслідків. Порядок здійснення рибогосподарської меліорації водних об`єктів (їх частин), рибогосподарських технологічних водойм затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері рибного господарства.

З наведеного слідує, що на момент укладення спірного договору приписи Закону України "Про аквакультуру" не передбачали необхідності укладення будь-яких договорів у сфері аквакультури, крім тих, що пов`язані з: користуванням частиною рибогосподарського водного об`єкта, акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей аквакультури; користуванням гідротехнічними спорудами для цілей аквакультури; орендою частини рибогосподарського водного об`єкта, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України.

Суд враховує, що умовами спірного договору сторони узгодили, що водойма надається виконавцю в порядку, передбаченому договором, і оформлюється відповідним актом приймання-передачі (п. 6.1. договору).

Також, 30.09.2022 між сторонами було підписано Угоду №1 про внесення змін до договору №405, якою викладено окремі пункти договору та додатків до договору в новій редакції:

- п.1.1. "За завданням замовника виконавець зобов`язується на свій ризик виконати та здати замовнику в установлений договором строк роботи, а замовник зобов`язується надати виконавцю безперешкодний доступ до транспортуючого каналу Дунай-Сасик Кілійського МУВГ для цілей цього договору (фронт робіт) і прийняти від виконавця роботи".

- п.4.1. "Виконавець розпочне виконання робіт з дня забезпечення безперешкодного доступу виконавця до водойми (фронту робіт) і завершить виконання робіт в термін, передбачений календарним графіком роботи";

- доповнено п. 6.7. договору "Додаткова (надлишкова) кількість риб меліораторів і раків, отриманих в процесі біологічного очищення водойми, є власністю виконавця, і використовується для відшкодування своїх витрат при виконанні робіт, що і вважається винагородою виконавця за виконані роботи";

- шостий абзац додатку №5 "Замовник надає виконавцю безперешкодний доступ до водойми, площею водного дзеркала 139 га транспортуючого каналу Дунай-Сасик" (фронт робіт) для виконання робіт відповідно до договору".

Отже, за умовами спірного договору Кілійським МУВГ було надано ТОВ "Єрмак" право здійснювати діяльність з рибогосподарської меліорації у частині водного об`єкта з визначеними межами, без дотримання вимог статті 14 Закону України "Про аквакультуру".

Крім того, означеним договором були врегульовані питання, пов`язані із використанням водного об`єкта та земельної ділянки під ним.

Відповідно до частини другої статті 3 ГК України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

У такий спосіб відповідач-2 користується земельною ділянкою з водоймою для здійснення власної підприємницької діяльності, що відповідає визначенню оренди землі, наведеному у статті 1 Закону України "Про оренду землі". Аналогічно користування земельною ділянкою для здійснення власної підприємницької діяльності відповідає й меті зобов`язального договору тимчасового користування нею.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" (у редакції станом на час виникнення спірних відносин), оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 3 названого Закону, об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі", орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Згідно ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі", укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 122 Земельного кодексу України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб. Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування врегульовано ст. 123 Земельного кодексу України.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

За приписами ст. 51 Водного кодексу України, у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Не підлягають передачі у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб водні об`єкти, що: використовуються для питних потреб; розташовані в межах територій та об`єктів, що перебувають під охороною відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України". Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України. Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт. Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Орендарі водного об`єкта зобов`язані передбачити місця для безоплатного забезпечення права громадян на загальне водокористування (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство тощо). При визначенні таких місць перевага надається традиційно розташованим місцям масового відпочинку населення на водних об`єктах. Забезпечення охорони життя та здоров`я громадян у місцях масового відпочинку населення на водних об`єктах покладається на водокористувача, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди. У межах населених пунктів забороняється обмеження будь-яких видів загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Заборона загального водокористування водними об`єктами, наданими в користування на умовах оренди, та їх нецільове використання є підставою для розірвання договору оренди. Типовий договір оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови використання водних об`єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди визначаються у договорі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об`єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. За користування водним об`єктом орендар зобов`язаний сплачувати орендну плату за водний об`єкт та орендну плату за земельну ділянку під таким водним об`єктом. У договорі оренди водного об`єкта визначаються зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ та ставків відповідно до встановлених для них центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства, режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами. Передача орендарем права на оренду водного об`єкта іншим суб`єктам господарювання забороняється. Орендарі, яким водний об`єкт надано в користування на умовах оренди, зобов`язані надавати іншим водокористувачам можливість здійснювати спеціальне водокористування в порядку, встановленому цим Кодексом, крім випадків, якщо таке спеціальне водокористування унеможливлює використання орендарем водного об`єкта для потреб, визначених у договорі оренди. Водокористувачі, яким видано дозвіл на спеціальне водокористування, мають право скидати зворотні води в орендовані водні об`єкти за умови, що при цьому не перевищуються нормативи гранично допустимого скидання забруднюючих речовин. Користування водними об`єктами, наданими в оренду, здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу, Земельного кодексу України та інших законодавчих актів України. Надання частин рибогосподарських водних об`єктів, рибогосподарських технологічних водойм, акваторій (водного простору) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України в користування для цілей аквакультури регулюються Законом України "Про аквакультуру".

Суд зауважує, що Кілійське МУВГ є постійним користувачем земельної ділянки та, відповідно до приписів статей 122-124 Земельного кодексу України, статті 51 Водного кодексу України, статті 14 Закону України "Про аквакультуру", не наділено повноваженнями на розпорядження такою земельною ділянкою та передачу її в користування, в т. ч. на умовах оренди, тобто не є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій.

Державний акт на право постійного користування не є тим документом, який надає право постійному користувачу земельної ділянки надавати третім особам земельну ділянку, тобто розпоряджатися нею, в тому числі шляхом надання в оренду чи в спільну діяльність, оскільки цим правом наділений виключно відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій.

Подібні правові висновки викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №915/166/17, від 17.01.2019 у справі №923/241/18, від 21.05.2019 у справі №925/550/18, від 21.06.2019 у справі №910/22880/17, від 06.11.2019 у справі №916/1424/18, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 03.11.2021 у справі №918/1226/20, від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 29.09.2022 у справі №918/351/21(918/672/21), від 21.03.2023 у справі №917/1550/21.

Також, до повноважень Кілійського МУВГ не віднесено й право на надання дозволу щодо добування (вилову) риби та водних безхребетних (у тому числі старшовікових туводних хижих видів риб - окуня, щуки, судака, сома тощо). При цьому, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує принцип nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet, який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

У цій справі відповідач-1 користується каналом для забору води, а відповідач-2 - для розведення і вилову риби. При цьому вид діяльності відповідача-2 зумовлює для нього необхідність оформлення користування земельною ділянкою разом з розташованим на ній водним об`єктом.

За своєю суттю щонайменше для виконавця зазначений договір і є саме договором оренди водного об`єкта та відповідає таким основним ознакам: 1) водосховище передається у користування; 2) метою є здійснення господарської діяльності (рибогосподарських потреб); 3) надання у користування повинно здійснюватися за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

За умовами спірного договору відповідач-1 надає відповідачу-2 можливість користування водоймою для зариблення і подальшого вилову старшовікових риб та раків, тобто відповідач-2 за умовами договору вчиняє дії на власну користь з метою отримання прибутку від господарської діяльності з риборозведення. Тому та обставина, що й відповідач-1 може отримати вигоду від такої діяльності відповідача-2 у вигляді покращення якості води, не є підставою для кваліфікації спірного договору як договору підряду чи надання послуг, оскільки така вигода є природним наслідком користування відповідачем-2 спірним об`єктом.

Проаналізувавши умови оспорюваного договору, надаючи оцінку правовій природі спірного договору, господарський суд дійшов висновку, що договір №405 від 29.07.2020 за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, оскільки його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб.

Означена позиція узгоджується з висновками Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у подібній справі, викладені у постанові від 12.09.2024 по справі №916/1719/22.

При цьому суд враховує, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто суд, з`ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, провадження №12-161гс19; від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц, провадження №14-20цс21 та багатьох інших.

Отже, спірний договір відповідає визначенню удаваного правочину, який вчинено для приховання іншого правочину з користування земельною ділянкою з розташованою на ній водоймою.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 02.02.2022 у справі №927/1099/20, від 03.11.2021 у справі № 918/1226/20, від 28.03.2018 у справі № 915/166/17, від 17.01.2019 у справі № 923/241/18, від 21.05.2019 у справі № 925/550/18, від 06.11.2019 у справі № 916/1424/18, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 29.09.2022 у справі № 918/351/21 (918/672/21), визначають, що для застосування статті 235 Цивільного кодексу України необхідно визначення дійсного наміру сторін спору при укладенні спірних договорів, встановлення фактичних правовідносин, які склалися між сторонами і застосування до цих правовідносин відповідних норм матеріального права.

Тобто правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов`язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків.

Водночас, невикористання при вчиненні певного правочину термінів, які визначають притаманні такому виду правочинів поняття, із закріпленням їх натомість у завуальований спосіб, а також викладення у різних документах взаємопов`язаних між собою прав і обов`язків сторін, що в сукупності складають зміст відповідних, правовідносин, можуть бути засобами, які використовуються задля приховання суті правочину, укладення якого мають на меті сторони, шляхом оформлення "про людське око" (напоказ) іншого правочину.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №918/351/21 (918/672/21).

Пунктом 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 №9 зазначено, що за удаваним правочином встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція викладена в пункті 3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Водночас, згідно з вимогами пунктів 1, 4, 5 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки суд дійшов висновку, що договір від 29.07.2020 № 405 з біологічного очищення (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик за своєю правовою природою є договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом, а отже, відповідає визначенню удаваного правочину, так як його вчинено для приховання правочину з надання у користування земельної ділянки з розташованою на ній водоймою для рибогосподарських потреб; при цьому у Кілійського МУВГ відсутні повноваження на його укладення; зміст спірного договору суперечить вимогам, передбаченим Земельним кодексом України, Водним кодексом України, законами України "Про аквакультуру", "Про оренду землі"; договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а тому підлягає визнанню недійсним і зобов`язання за ним мають припинитись на майбутнє.

Щодо вимоги прокурора про зобов`язання ТОВ "Єрмак" звільнити штучну водойму транспортуючого каналу Дунай-Сасик, суд зазначає наступне.

Положеннями частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Встановлені цією статтею наслідки недійсного правочину застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Визнання правочину недійсним пов`язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом. Тому належне вирішення цього питання має велике значення не тільки для учасників таких правовідносин, а й для третіх осіб.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що спірний договір є недійсним, то відповідач-2 повинен звільнити водойму шляхом припинення користування нею, яке він здійснює на підставі недійсного правочину, тобто без передбачених законом підстав.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

В даному випадку прокурором обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушених прав та інтересів держави.

Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін та інші проти України", рішення від 10.02.2010).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд акцентує, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів, наведених учасниками судового процесу в обґрунтування власних правових позицій.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За приписами ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор при зверненні з позовом сплатив 4962 грн. судового збору; за подання апеляційної скарги - 7443 грн. та 9924 грн. за подання касаційної скарги.

Враховуючи задоволення позовних вимог прокурора, господарський суд дійшов висновку про покладення судових витрат по сплаті судового збору за подання позову, апеляційної та касаційної скарг за першою позовною вимогою на обох відповідачів порівну, за другою позовною вимогою на відповідача-2.

Керуючись ст.ст.13, 73, 74-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір підряду по біологічному очищенню (біомеліорації) транспортуючого каналу Дунай-Сасик від 29.07.2020 №405, укладений між Кілійським міжрайонним управлінням водного господарства (код ЄДРПОУ 01034165, 68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, будинок 78) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (код ЄДРПОУ 32443812, 68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, провулок Портовий, буд.19).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (код ЄДРПОУ 32443812, 68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, провулок Портовий, буд.19) звільнити штучну водойму транспортуючого каналу Дунай-Сасик площею 139 га, яка знаходиться на території Вилківської та Кілійської міських рад Ізмаїльського району Одеської області.

4. Стягнути з Кілійського міжрайонного управління водного господарства (код ЄДРПОУ 01034165, 68300, Одеська обл., Кілійський р-н, м. Кілія, вул. Богдана Хмельницького, будинок 78) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) - 1240 (одну тисячу двісті сорок) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви, 1860 (одну тисячу вісімсот шістдесят) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Єрмак" (код ЄДРПОУ 32443812, 68354, Одеська обл., Кілійський р-н, с. Ліски, провулок Портовий, буд.19) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3) - 3721 (три тисячі сімсот двадцять одну) грн. 50 коп. судового збору за подання позовної заяви, 5582 (п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) грн. 25 коп. судового збору за подання апеляційної скарги, 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання касаційної скарги.

6. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 03 лютого 2025 р.