Рішення

від 21.01.2025 по справі 917/1231/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2025 Справа № 917/1231/24

Суддя Мацко О.С. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/1231/24

за позовною заявою Акціонерного товариства «Акцент Банк», 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080,

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Панпропан», 36000, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, код ЄДРПОУ 44202241,

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення 314 432,80 грн.

Секретар судового засідання: Токар А.В.

Представники: згідно протоколу судового засідання

Суть справи: 29.07.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «Акцент Банк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Панпропан» та ОСОБА_1 про стягнення 314 432,80 грн., з яких 296 741,84 грн. заборгованість за наданим кредитом за кредитним договором № 50.00.0000007028 від 14.08.2023 р., 17 690,96 грн. заборгованість за відсотками.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.08.2024 р. прийнято до розгляду вказану позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент Банк» та відкрито провадження у справі; справу прийнято розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також вказаною ухвалою встановлено відповідачам строк для подання заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження - протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

29.07.2024 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшла заява б/н від 23.08.2024 р. (вх. № 11364) про призначення розгляду справи за правилами загального позовного провадження та клопотання про продовдення строку для подання відзиву в даній справі, які судом задоволені. 24.09.2024р. до суду надійшов відзиві від відповідача-2.

У підготовчому засіданні 01.10.2024р. оголошено перерву до 07.11.2024р. 21.10.24р. надійшла відповідь на відзив. 07.11.2024р. суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до розгляду по суті на 10.12.2024р., після чого у судовому засіданні оголошено перерву до 21.01.25р.

Суд зазначає, що ухвали у справі з метою дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи скеровувались відповідачеві -1 до його електронного кабінету та були доставлені відповідачу-1, що підтверджується відповідними довідками про доставку, долученими до матеріалів справи.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення відповідача-1 про час і місце розгляду справи, проте своїми процесуальними правами відповідач не скористався, відзив на позов не наддав, про причини неявки не повідомив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України", рішення Європейського суду з прав людини від 27.04.2000 року у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 року у справі "Красношапка проти України").

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне:

14.08.2023 року між Акціонерним товариством "Акцент-Банк" ( Банк, Кредитор, Позивач) та ТОВ «Панпропан» (далі по тексту - Позичальник, Відповідач) уклали кредитний договір N50.00.0000007028 про надання останньому кредиту ( відновлювальна кредитна лінія) з лімітом 500 000.00 грн. строком на 24 місяця. Істотні умови кредитування визначені в розділі А кредитного договору.

Вид кредиту відновлювальна кредитна лінія(п. А1 договору).

Ліміт цього договору: у розмірі 500000,00 грн - на поповнення обігових коштів (п. А2 договору).

Кожен транш надається позичальнику на підставі поданої ним заяви. Погашення здійснюється через транзитний рахунок .

За користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі: для траншів строком до 30 днів 14,9%; до 60 днів 21.9%; до 90 днів 24.9%.

Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 13.08.2025 року (п. А3 договору).

У пункті А4 договору зазначено рахунок для обслуговування кредиту.

Відповідно до умов п.2.3.2 кредитного договору, при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту; порушенні господарським/цивільним судом справи про банкрутство позичальника або про визнання недійсними установчих документів позичальника, або про відміну державної реєстрації позичальника; ухваленні (прийнятті) власником або компетентним органом рішення про ліквідацію позичальника; смерті позичальника; порушення кримінальної відповідальності позичальника; встановлення невідповідності дійсності відомостей, що містяться у п. 2.2.11 цього договору, відсутності у Банку вільних грошових коштів, про що Банк письмово повідомляє починальника; наявності судових рішень про стягнення грошових коштів з поточного рахунку позичальника, що набули законної чинності і т.д., Банк, на свій розсуд, має право: а) змінити умови цього договору-зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При ньому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим договором; або: б) розірвати цей договір у судовому порядку. При цьому в останній день дії цього договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю виконати інші зобов`язання за ним договором; або: в) згідно зі ст. 651 ЦКУ, ст. 188 Господарського кодексу України здійснити одностороннє розірвання договору з відправленням позичальнику повідомлення. У зазначену у повідомленні дату цей договір вважається розірваним. При цьому в останній день дії договору позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний термін його користування, повністю викопати інші зобов`язання за цим договором. Одностороння підмова від цього договору не звільняє позичальника від відповідальності за порушення зобов`язань за ним договором.

Пунктом 5.8. кредитного договору встановлено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000грн + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

В п. 6.1 договору сторони передбачили, що цей договір вважається укладеним з моменту підписання його сторонами.

Цей договір набуває чинності з моменту надання позичальником розрахункових документів на використання кредиту у межах зазначених у них сум та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобобв`зання за цим договором (п.6.2).

Умовами п. 6.3 договору визначено, що він може були змінений або розірваний за ініціативою однієї зі сторін у встановленому законом та цим договором порядку.

Крім того, 14.08.2023р. між позивачем та відповідачем -2 укладено договір поруки №70.00.0000333384, відповідно до якого останній поручився за позичальникав тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Договором встановлена солідарна відповідальність боржника та поручителя (п.1.5). Також договором передбачено, що у випадку невиконання якого-небудь зобов`язання боржником кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначеням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення кредитором вказано вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе зобов`язанняабо вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами (п.2.1.2 договору).

Так, на виконання умов кредитного договору, 16.08.2023р. року Позивач надав відповідачу 500 000,00 грн кредиту зі строком повернення до 60 днів, що підтверджується заявою на видачу кредитних коштів від 16.08.2023р. (а.с.37) та меморіальним ордером № TR.32206681.28095.65271 від 16 серпня 2023 року (а.с.35), що не заперечується відповідачем-2.

У зв`язку з неповерненням кредиту в установлені кошти, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідачів солідарно 314 432,80 грн.. з яких 296 741,84 грн заборгованості за кредитом, 17 690,96 грн за процентами; просить відшкодувати 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката та судовий збір.

Відповідач-2, визнаючи факт отримання відповідачем-1 кредитних коштів, не погоджується з розрахунком суми позову, наданою позивачем, зокрема, з вказаними позивачем у виписці та розрахунку заборгованості направленнями сплачених коштів на погашення пені, а також незрозумілим посиланням на штрафний договір (який сторонами не укладався), жодних доводів та обрахунків штрафних санкцій позовна заява не містить. Відповідач -2 повідомляє про часткову сплату заборгованості. Також відповідач-2 просить відмовити у відшкодуванні 15 000,00 грн витрат на професійну правову допомогу (відзив на позов а.с.78-84).

Дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 1056 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, за ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст.554 ЦК України).

Господарським судом під час вирішення даного спору встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 було укладено кредитний договір, на виконання зобов`язань за яким Банком було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 500 000,00 грн.

Проте, відповідачем-1 неналежно виконано зобов`язання по поверненню кредиту та сплаті процентів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023р. по справі № 910/4518/16 дійшла висновку, що сторони, уклавши кредитний договір, мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно користуватися кредитом, натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за користування кредитом) за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу. Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України. Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за користування кредитом поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відтак, суд погоджується з доводами відповідача-1 стосовно неправомірності нарахування відсотків за користування кредитом, яке здійснено позивачем за період після звернення до суду з позовом та відображено у розрахунках станом на 18.12.2024р.

Під час розгляду справи по суті судо оглошувалася перерва для надання можливості сторонам остаточно звірити стан взаємних розрахунків. За поданим позивачем і прийнятим судом до розгляду розрахунком заборгованості станом на 18.12.2024р. та випискою з особового рахунку за період 16.08.2023-18.12.2024р. (а.с.148, 149) :

- 113 000,00 грн погашено відповідачем 08.08.2024р. : оскільки дане погашення відбулося після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, з відповідною заявою про зменшення позовних вимог позивач не звертався, тож провадження у справі у цій частині підлягає закриттю на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору;

- 40 826,00 грн. сплачено 08.07.2024р., з яких 40 000,00 грн віднесено позивачем на: «Сплачена пеня зг.договору № от 16/08/2023». При цьому суд звертає увагу на наступне: 24.02.2022р. Указом Президента України №64/2022 „Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" було постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.

Законом України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану № 2120-IX від 15.03.2022р. було доповнено Прикінцеві та перехідні положення ЦК України пунктом 18.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України суд доходить висновку про відсутність у АТ „Акцент-Банк права вимагати у відповідачів сплати пені та протиправність зарахування сплачених коштів у рахунок погашення пені. Відтак, суд вважає, що сплачена сума підлягала зарахуванню в рахунок погашення заборгованості з процентів та основного боргу.

Враховуючи викладене та перевіривши надані сторонами розрахунки, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 160 606,80 грн основної заборгованості по тілу кредиту; закриття провадження у справі в частині стягнення 113 000,00 грн; відмову у задоволенні позову в іншій частині через необґрунтованість позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з приписів ст..129 ГПК України, згідно яких судовий збір та інші витрати, пов`язані з розглядом справи у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Як зазначалося вище, позивач заявив до відшкодування, поряд з судовим зором,15 000,00 грн витрат на правову допомогу, надавши суду договір про надання правової допомоги від 28.12.2013р. №2812-1/2023, укладений між банком та адвокатом Омельченком Є.В., свідоцтво про право на заняття адвокатською дільністю адвоката Омельченко Є.В., ордер на надання правової допомоги від 30.04.2024р. Під час розгляду справи інтереси позивача у суді представляв адвокат Омельченко Є.В.

За договоом про надання правової допомоги встановлено наступний порядок оплати послуг адвоката: гонорар адвоката за загальне надання правової допомоги клієнту складає 24 754 грн. Додатково за ведення кожної окремої судової справи клієнт сплачує "гонорар успіху" відповідно до п.4.2, який, згідно п.4.4 проводиться після отримання відповідного судового рашення. Розмір "гонорару успіху" - 5% від ціни позову, але не менше 3000 грн і не більше 15 000 грн. (п.4.2). У позовній заяві позивачем, як уже зазначалося вище, вказана орієнтовна сума витрат на професійну правову допомгу - 15 000 грн.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

При цьому, при визначенні суми відшкодування витрат на правову допомогу (в т.ч. гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату) суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

У відзиві на позов відповідач звертає увагу на те, що адвокат Омельченко Є.В. здійснює представництво банку по справам по стягненню заборгованості на постійній основі; позовні заяви по стягненню кредитної заборгованості є типовими та не містять суттєвих розбіжностей, що не впливає суттєво на час, необхідний для підготовчик позовної заяви; крім того, до позовної заяви долучено клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Відтак, згідно з відзивом на позов, відповідач-2 вважає необгрунтованими вимоги позивача про стягнення 15000 грн витрат на правову допомогу та просить відмовити у позові у вказаній частині. Оцінюючи дані доводи, виходячи з усіх обставин справи у сукупності, суд приходить до висновку про їх необгрунтованість, так як відповідачем не доведено неспівмірності витрат на правову допомогу (суму позову, якість підготовлених адвокатом документів, розгляд справи, за клопотанням самого відповідача-2, у загальному позовному провадженні, участь представника позивача у судових засіданнях під час розгляду справи по суті, і т.д.); клопотання про зменшення їх розміру фактично є клопотанням про відмову у відшкодуванні витрат, що не передбачено ГПК України.

Відтак, суд присуджує до відшкодування з відповідачів заявлений позивачем розмір судових витрат пропорційно сумі задоволених позовних вимог, порівну з кожного відповідача (оскільки солідарне відшкодування судових витрат законом не передбачено).

Згідно ст.7 ЗУ "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття провадження у справі. Станом на час прийняття рішення вказана заява від позивача не надходила.

Керуючись статтями 129, 231-233,237-238,240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Панпропан» (36000, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, код ЄДРПОУ 44202241) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 160 606,80 грн. основної заборгованості за тілом кредиту.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 113 000,00 грн.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Панпропан» ( 36000, м. Полтава, вул. Котляревського, 1/27, код ЄДРПОУ 44202241) на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 936,64 грн судового збору, 6 526,20 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката (гонорар успіху).

6. Стягнути з Альошина Максима Сергійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080) 936,64 грн судового збору, 6 526,20 грн витрат на професійну правову допомогу адвоката (гонорар успіху).

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 03.02.2025р.

Суддя О.С.Мацко