Рішення

від 03.02.2025 по справі 918/785/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р. м. Рівне Справа № 918/785/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді О. Андрійчук, за участю секретаря судового засідання О. Гуменюк, розглянувши за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "Оскарпарк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя"

про стягнення 704 658,38 грн

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя"

до Приватного підприємства "Оскарпарк"

про стягнення 1 929 114,40 грн,

за участю представників:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Т. Ковалишин, ордер від 29.09.2024 серія АІ №1713403,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2024 року Приватне підприємство "Оскарпарк" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" про стягнення 704 658,38 грн, з яких: 500 000,00 грн авансовий платіж, 170 205,48 грн 35% річних та 34 452,90 грн інфляційних за договором поставки від 03.08.2023 № 0308/23.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Згідно із позовною заявою, остання обґрунтована тим, що на виконання умов договору поставки позивач здійснив попередню оплату за товар у розмірі 500 000,00 грн, однак товар відповідної якості у строки та порядку, узгоджені договором, поставлений не був. Окрім того, за несвоєчасну поставку товару позивачем нараховано та заявлено до стягнення 170 205,48 грн 35 % річних та 34 452,90 грн інфляційних, які позивач просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на ст. 251-253, 526, 530, 538, 599, 610-612, 625-629, 631, 662, 663, 693, 712 ЦК України.

01.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позивач, виявивши бажання придбати соняшник, відправив свого представника для відібрання проб та проведення аналізу продукції, результати якого повністю його влаштували, після чого сторонами укладено договір поставки. На виконання умов вказаного договору відповідач здійснив завантаження поставлених позивачем вагонів, однак, оскільки позивач так і не здійснив оплату за фактично завантажений соняшник, відповідач був змушений надіслати на адресу елеватора лист про вивантаження насіння соняшника, внаслідок чого сформувалось боргове зобов`язання перед елеватором на суму 208 622,40 грн, які є збитками відповідача. Оскільки ринкова ціна на соняшник почала падати у серпні 2023 року, то відповідач змушений був знову поставити на реалізацію наявний соняшник, однак вже за іншою ціною, внаслідок чого отримав збитки на суму понад 1 413 600,00 грн. Після обговорення цього питання з позивачем відповідач вважав, що сума передоплати за завантажений у вагони позивача соняшник у розмірі 500 000,00 грн залишається у відповідача в якості компенсації за отримані збитки (витрати). Окрім того, 05.09.2023 відповідачем було замовлено аналіз соняшника врожаю 2022 року та підтверджено його повну відповідність заявленим вимогам, зазначеним в укладеному із позивачем договорі. Також відповідач не погоджується із нарахуванням 35% річних, оскільки, враховуючи нездійснення покупцем попередньої оплати товару, у постачальника не виникло обов`язку поставити товар, а отже, не відбулось порушення (прострочення) виконання зобов`язань за договором, що свідчить про відсутність правових підстав для стягнення штрафу. Окрім того, нарахування неустойки обмежене правилами ч. 6 ст. 232 ГК України.

02.10.2024 від відповідача надійшла зустрічна позовна заява (з урахуванням заяви про зміну підстав та збільшення розміру позовних вимог), відповідно до якої сторонами укладено договір поставки. На виконання умов вказаного договору відповідач здійснив завантаження поставлених позивачем вагонів, однак оскільки позивач так і не здійснив оплату за фактично завантажений соняшник, відповідач був змушений надіслати на адресу елеватора лист про вивантаження насіння соняшника. Вартість навантаження-вивантаження становить 208 622,40 грн. Оскільки поставка так і не відбулася, позивач за зустрічною позовною заявою просить суд стягнути з відповідача за зустрічною позовною заявою 208 622,40 грн збитків, завданих за завантаження і розвантаження вагонів. Окрім того, як зазначає позивач за зустрічною позовною заявою, внаслідок падіння ціни на соняшник, що підтверджується аналізом цін на соняшник, проведеним ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», останній отримав збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 720 492,00 грн, що обраховуються як різниця між ціною договору, укладеного з відповідачем за зустрічною позовною заявою та договору, укладеного з ТОВ «Агростар Юг», тобто в сумі втраченого доходу в результаті невиконання відповідачем за зустрічною позовною заявою обов`язків за договором.

11.10.2024 від позивача за первісною позовною заявою надійшли додаткові пояснення, за якими відібрання зразків на аналіз вперше відбувалося до підписання сторонами договору та до моменту навантаження насіння у вагони. Зразки соняшника на аналіз були відібрані повторно 23.08.2023, згідно з проведеними дослідженнями в кожному з відібраних зразків у кожному вагоні було виявлено амброзію шляхом проведення гербологічного аналізу. Відтак позивач відмовився від прийняття товару неналежної якості через неможливість його використання за призначенням.

28.10.2024 від відповідача за зустрічною позовною заявою надійшли письмові пояснення, згідно з якими позивач в обґрунтування належної якості зерна, яке ніби то було завантажено у подані вагони, посилається на картку аналізу зерна. Разом з тим, у жодному доданому до матеріалів справи документі неможливо ідентифікувати, яке саме зерно було представлено для аналізу. На противагу цьому, до додаткових пояснень відповідачем за зустрічною позовною заявою долучено висновок Фітосанітарної експертизи (аналізів), за яким забір аналізів відбувався із кожного вагону. Також відповідач за зустрічною позовною заявою зазначає, що, зважаючи на умови договору, укладеного між позивачем за зустрічною позовною заявою та ТОВ «Агростар ЮГ», зменшення ціни соняшника було спричиненим поставкою товару неналежної якості для ТОВ «Агростар ЮГ». Окрім того, неможливо встановити, чи поставлявся ТОВ «Агро Устя» саме той товар , що й для ПП «Оскарпарк». А відтак первинні документи, які позивач за зустрічним позовом долучив для підтвердження розміру упущеної вигоди, не відповідають вимогам процесуального законодавства. Відповідач за зустрічною позовною заявою також звертає увагу на те, що одним з критеріїв визначення вартості товару є умови його поставки, згідно з досягнутими домовленостями між сторонами у цій справі, поставка відбувалася шляхом завантаження у вагони, натомість для ТОВ «Агростар ЮГ» - автомобільним транспортом, що також пояснює різницю у ціні товару, тощо.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результат їх розгляду.

Ухвалою суду від 30.08.2024 позовну заяву ПП "Оскарпарк" залишено без руху.

Ухвалою суду від 10.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.09.2024.

Ухвалою суду від 30.09.2024 підготовче засідання відкладено на 14.10.2024.

01.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та зустрічна позовна заява, в якій позивач за зустрічним позовом просить суд стягнути з ПП "Оскарпарк" 208 622,40 грн завданих збитків.

Ухвалою суду від 02.10.2024 прийнято зустрічну позовну заяву ТОВ "Агро Устя" до ПП "Оскарпарк" про стягнення 208 622,40 грн завданих збитків до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 918/785/24, вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою суду від 14.10.2024 підготовче засідання відкладено на 28.10.2024 та зобов`язано ПП "Оскарпарк" у строк до 21.10.2024 надати відповіді у порядку, передбаченому ГПК України, на поставлені запитання або відмовитися від їх надання з обґрунтуванням підстав для такої відмови.

21.10.2024 від ТОВ "Агро Устя" надійшло клопотання про встановлення додаткового строку для подання доказів.

23.10.2024 від ТОВ "Агро Устя" надійшла заява про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог.

28.10.2024 від представника ПП "Оскарпарк" надійшли заперечення на заяву про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, а також додаткові пояснення у справі.

У судовому засіданні 28.10.2024 оголошено перерву на 11.11.2024.

29.10.2024 від представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла заява про долучення цінової довідки ДП "Держзовнішінформ" до заяви про зміну підстав позову та збільшення позовних вимог, а також заява про виклик свідка.

06.11.2024 від представника позивача (відповідача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

Ухвалою суду від 11.11.2024 заяву ТОВ "Агро Устя" про зміну підстав позову та збільшення розміру позовних вимог, а також клопотання про долучення доказів задоволено, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.11.2024.

25.11.2024 від представника ПП "Оскарпарк" надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.11.2024 закрито підготовче провадження, розгляду справи по суті призначено на 09.12.2024.

У судовому засіданні 09.12.2024 на 20.01.2024 (з урахуванням ухвали від 13.12.2024).

У судовому засіданні оголошено перерву на 03.02.2025.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв`язку, оцінивши надані докази, суд

установив таке.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Відповідач за первісною позовною заявою є виробником сільськогосподарської продукції та здійснює її вирощування на території, в тому числі Рівненської області.

У липні 2023 року на інтернет ресурсі агрооголошень «Agro-Ukraine», який розміщений в мережі інтернет за посиланням www.agro-ukraine.com.ua, відповідачем за первісною позовною заявою розміщено ряд оголошень щодо продажу соняшнику врожаю 2022 року.У розміщених оголошеннях зазначено телефон для зв`язку НОМЕР_1 . Також для організації більш швидкого обміну інформацією було інстальовано та підключено до вказаного номеру загальновідомі месенджери, у тому числі WatsApp .

Соняшник врожаю 2022 року в кількості 496,390 тонн, який відповідач за первісною позовною заявою планував реалізувати, знаходився на зберіганні у ТОВ «Новоград-Волинський елеватор», що знаходиться в Житомирській області, м. Новоград-Волинський, вул. Вокзальна, 1-А, тел. +3804141 53489. (елеватор).

Позивач за первісною позовною заявою виявив бажання придбати соняшник, у зв`язку з чим, за твердження відповідача за первісною позовною заявою (яке не заперечується позивачем за первісною позовною заявою), представником позивача за первісною позовною заявою було отримано зразки соняшника на елеваторі для проведення аналізу, який відповідач за первісною позовною заявою планував реалізувати. Позивачем за первісною позовною заявою проведено аналіз вказаної продукції та запропоновано відповідачу за первісною позовною заявою реалізувати ї в кількості 500 тонн +/- 5% за ціною 15 350,00 грн за одну тонну.

У матеріалах справи міститься акт повторного аналізу зерна соняшника від 01.08.2023, який зберігався на елеваторі.

03.08.2023 між відповідачем за первісною позовною заявою (постачальник) та позивачем за первісною позовною заявою (покупець) укладено договір поставки № 0308/23, за п.. 1.1. якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця соняшник урожаю 2022 року в загальній кількості 500 (п`ятсот) тонн +/-5%, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Пунктом 1.3. договору погоджено, що ціна однієї тонни товару становить 15 350,00 грн, у тому числі ПДВ.

Відповідно до п. 1.6. договору завантаження товару на засоби транспортування здійснюється силами продавця та за його рахунок.

Строк (термін) передачі товару 10 (десять) днів з моменту укладення цього договору (п. 1.7 договору).

Згідно з п. 1.9. договору право власності на товар переходить від постачальника до продавця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує факт передачі товару.

За п. 1.10 договору товар поставляється насипом.

У п. 1.11 договору сторони досягнули згоди щодо якості товару, який мав бути поставлений, а саме: Вологість: макс. 8%; Олійність на суху речовину 50 %; Кислотність макс. 4.0%; Сторонні домішки, смітна домішка макс. 3%; Пошкоджені зерна: макс.2%; Решта показників мають відповідати ДСТУ 7011:2009.

Пунктом 1.13 договору передбачено, що у випадку поставки товару у якості, яка не відповідає критеріями, визначеним п.1.10 договору, покупець має право відмовитися від прийняття товару.

Разом з товаром постачальник передає покупцеві такі документи: рахунок-фактура; видаткова накладна на товар; документи, які підтверджують якість товару; документи, які підтверджують джерело походження товару (видаткові накладні, що підтверджують отримання товару від виробника; у випадку, якщо постачальник є виробником товару, звіти СГ-4, СГ-29 та СГ-37); податкова накладна реєструється сторонами договору в електронному режимі відповідно до вимог ПК України (п.1.14 договору).

Відповідно до п. 1.15 договору приймання товару покупцем від постачальника по кількості та якості здійснюється за адресою, погодженою додатково між постачальником та покупцем.

Згідно з п. 2.1 договору оплата за товар здійснюється в такому порядку: попередня оплата в розмірі 86% вартості товару - у день відвантаження товару по факту завантаження вагонів; решта 14 % вартості товару - протягом 10-ти банківських днів з моменту реєстрації податкових накладних на поставу товару в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оплата здійснюється згідно з виставленого постачальником рахунку (п.2.2 Договору Поставки).

16.08.2023 постачальник, отримавши від покупця номери вантажних залізничних вагонів, надіслав на адресу елеватора лист №16/08/2023-1 щодо здійснення завантаження соняшника у кількості 500 тонн, яке знаходиться на зберіганні у елеватора, на користь покупця у залізничні вагони, зазначивши їх номери.

У цей же день постачальником направлено покупцю рахунок на оплату № 16 від 16.08.2023 щодо сплати за соняшник врожаю 2022 року у кількості 500 тонн в розмірі 7 677 998,70 грн.

Позивач за первісною позовною заявою здійснив попередню оплату за товар у розмірі 500 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 261 від 18.08.2023, однак, як стверджує останній, товар відповідної якості у строки та порядку, узгоджені договором, поставлений не був.

Заразом, як установлено судом, протягом 16-17.08.2023 подані покупцем вантажні залізничні вагони завантажено елеватором.

Відповідно до протоколу зважування ТОВ «Новоград-Волинський елеватор» від 17.08.2023 у вантажні залізничні вагони 95002283, 95003117, 95925442, 95963716, 95925459, 95489282, 95174306, 95565081, 95489225, 95489027, 95969531, подані для завантаження покупцем, було завантажено 401,20 тонн.

Решту соняшника завантажено не було, оскільки продукція не вмістилась у подані покупцем вантажні залізничні вагони.

18.08.2023 постачальник отримав від елеватора рахунок на оплату № 105, відповідно до якого мав сплатити за послуги з завантаження соняшника у вагони 88 262,40 грн з ПДВ, а також за послуги з зберігання товару.

Актом надання послуг №127 від 18.08.2023 підтверджується, що елеватор надав, а відповідач за первісною позовною заявою прийняв послуги з завантаження соняшнику у вагони на суму 88 262,40 грн.

22.08.2023 з електронної поштової адреси відповідача за первісною позовною заявою (agroustia@gmail.com) на електронну поштову адресу, надану представником позивача, (ІНФОРМАЦІЯ_1) надіслано видаткову накладну № 54 від 22.08.2023, відповідно до якої покупцю було відпущено соняшник урожаю 2022 року в кількості 401,2 тонн на суму 6 158 418,95 грн.

22.08.2023 сторони уклали додаткову угоду до договору поставки, якою змінили строки поставки товару, передбачені п.1.7. договору, з 10 (десяти) на 30 (тридцять) днів, які обчислюються з моменту підписання договору.

У подальшому позивачем за первісною позовною заявою повідомлено відповідача за первісною позовною заявою про те, що 22.08.2023 їх представник повторно відібрав зразки соняшнику та зробив аналіз, за яким показники соняшника не відповідають договору, надавши в якості підтвердження фотографії від руки написаних показників по завантажених вагонах.

Оскільки покупець так і не здійснив оплату за фактично завантажений соняшник, то відповідач за первісною позовною заявою 25.08.2023 надіслав на адресу елеватора лист № 25/08/2023-2 про вивантаження насіння соняшника, про що повідомлено позивача за первісною позовною заявою.

05.09.2023 відповідач за первісною позовною заявою отримав від ТОВ «Новоград-Волинський елеватор» рахунок на оплату № 117 в розмірі 120 360,00 грн з ПДВ за вивантаження вагонів.

Актом на надання послуг № 138 від 05.09.2023 підтверджується, що ТОВ «Новоград-Волинський елеватор» надало, а відповідач за первісною позовною заявою прийняв послуги з вивантаження вагонів на суму 120 360,00 грн з ПДВ.

Як стверджує відповідач за первісною позовною заявою, оскільки ринкова ціна на соняшник почала падати у серпні 2023 року, що підтверджується ДП "Держзовнішінформ", то останній вимушений був знову виставити на реалізацію наявний соняшник.

05.09.2023 відповідачем замовлено аналіз соняшника врожаю 2022 року та підтверджено його повну відповідність заявленим вимогам, зазначених в укладеному із позивачем за первісною позовною заявою договором, що підтверджується карткою аналізом № 000059.

Відповідно до п. 3.2. договору сторони несуть матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов цього договору.

Пунктом 4.2. передбачено таку відповідальність постачальника за неналежне виконання ним взятих зобов`язань: за порушення термінів поставки товару сплачує за вимогою покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки від вартості непоставленого (недопоставленого) товару; у разі порушення термінів поставки товару за цим договором більше ніж на 10 (десять) календарних днів постачальник додатково сплачує продавцеві 35 (тридцять п`ять) відсотків річних від суми заборгованості за кожний день прострочення поставки.

18.04.2024 позивачем скеровано вимогу про повернення суми авансового платежу 500 000,00 грн у зв`язку із закінченням строку дії договору та непоставкою товару.

Окрім того, як установлено судом, 06.09.2023 між позивачем за зустрічною позовною заявою (продавець) та ТОВ «Агростар Юг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2-06/09/2023, за п. 1.1., 2.1., 2.2. якого продавець приймає на себе зобов`язання передати, а покупець - прийняти і оплатити соняшник врожаю 2022 року у кількості 500 тонн (+/-5%). Якісні показники відповідають таким вимогам для соняшника врожаю 2022 року 4694:2006: вологість не більше 8%; сміттєва домішка не більше 3%; Олійність на абсолютну суху речовину не менше 50%; пошкодження зерна не більше 2%; кислотне число олії не менше 4мг КОН/г; інші показники згідно з ДСТУ 4693:2006.

За п. 3.1., 3.2. договору ціна однієї залікової тонни становить 12 500,00 грн з ПДВ. Ціна всього договору становить 6 250 000,00 грн (+/-5%) з ПДВ.

Додатковою угодою № 1 від 14.09.2023 сторони погодили внести зміни до п. 3.1., 3.2. договору, змінивши ціну однієї залікової тонни на 11 500,00 грн, а ціну договору - на 5 750 000,00 грн (+/-5%) з ПДВ.

Строк передачі товару до 15.10.2023 (п. 4.1. договору).

На виконання умов договору 22.09.2023, 23.09.2023, 25.09.2023, 26.09.2023, 27.09.2023, 28.09.2023 та 29.09.2023 позивач за зустрічною позовною заявою відповідно до видаткових накладних № 58, -№ 64 відпустив, а ТОВ «Агростар Юг» прийняло 99,061, 77,745, 17,84, 52,269, 125,257, 49,24, 25,469 тонн соняшнику на загальну суму 5 139 131,50 грн з ПДВ.

Вивіз придбаної продукції здійснювався ТОВ «Агростар Юг» вантажним автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.09.2023 №22/09-1, 22/09-2, 22/09-3, 22/09-4, від 23.09.2023 №23/09-1, 23/09-2 та 22/09-3, від 25.09.2023 №25/09-1, від 26.09.2023 № 26/09-1, № 26/09-2, від 27.09.2023 № 27/09-0-27/09-5, від 28.09.2023 № 28/09-1, № 28/09-2, від 29.09.2023 № 29/09-1.

Як зазначає позивач за зустрічною позовною заявою, внаслідок падіння ціни на соняшник, що підтверджується аналізом цін на соняшник, проведеним ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків», останній отримав збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 1 720 492,00 грн, що обраховуються як різниця між ціною договору, укладеного з відповідачем за зустрічною позовною заявою та договору, укладеного з ТОВ «Агростар Юг», тобто в сумі втраченого доходу в результаті невиконання відповідачем за зустрічною позовною заявою обов`язків за договором.

З урахуванням викладеного судом установлено, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані із неналежними виконанням умов договору поставки, регулювання яких здійснюється ГК України та ЦК України.

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Щодо первісної позовної заяви.

Предметом первісної позовної заяви є стягнення попередньої оплати в розмірі 500 000,00 грн, а також 170 205,48 грн 35% річних пені та 34 452,90 грн інфляційних.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судами установлено, що правовідносини сторін виникли з договору, який за своєю правовою природою є договором поставки.

У силу вимог ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (ч. 1, 2 ст. 664 ЦК України).

Приписами ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, на виконання умов договору поставки позивач за первісною позовною заявою перерахував відповідачу за зустрічною позовною заявою 500000,00 грн авансу, що підтверджується платіжною інструкцією № 281 від 18.08.2023.

Заразом, як стверджує позивач за первісною позовною заявою, товар належної якості відповідачем за первісною позовною заявою поставлений не був, у зв`язку з чим просить суд стягнути суму попередньої оплати.

У свою чергу, судом відповідно до протоколу зважування ТОВ «Новоград-Волинський елеватор» від 17.08.2023 установлено, що у вантажні залізничні вагони 95002283, 95003117, 95925442, 95963716, 95925459, 95489282, 95174306, 95565081, 95489225, 95489027, 95969531, подані для завантаження позивачем за первісним позовом, завантажено 401,20 тонн соняшника. Решту соняшника завантажено не було, оскільки продукція не вмістилась у подані покупцем вантажні залізничні вагони.

Факт надання послуг із завантаження соняшника підтверджується рахунком на оплату № 105 від 18.08.2023 на суму 88 262,40 грн з ПДВ та актом надання послуг №127 від 18.08.2023 на суму 88 262,40 грн.

У подальшому позивач відмовився від отримання соняшника, посилаючись на невідповідність його якості вставленим вимогам, зокрема через амброзію.

На підтвердження вказаного факту позивачем за первісною позовною заявою надано відповідачу за первісною позовною заявою від руки складені повагонні аналізи соняшнику на папері формату А4. При цьому вказані результати не містить посилання на особу, яка їх складала, її повноваження та компетенцію на проведення відповідних аналізів, спосіб виявлення характеристик соняшника, дати та підпису особи, відповідальної за їх складання, тощо.

Окрім того, як повідомлено ТОВ «Новоград-Волинський елеватор» у відповіді від 02.10.2024 № 430 на адвокатський запит відповідача за первісною позовною заявою, елеватор надає право доступу до продукції, яка зберігається на елеваторі, та проведення відбору зразків для дослідження її якості, лише власниками цієї продукції.

Щодо висновку фітосанітарної експертизи (аналізів) від 24.08.2023 № РН/006-005160 В/23, підготовленого ДУ «Житомирська обласна фітосанітарна лабораторія», то останній позивачем за первісною позовною заявою відповідачу за первісною позовною заявою після його складання не направлявся (доказів протилежного в матеріалах справи нема), вказаний висновок подано лише до суду після ознайомлення з відзивом відповідача за первісною позовною заявою та подання останнім зустрічної позовної заяви.

При цьому під час відбору зразків соняшника як безпосередньо представником позивача за первісною позовною заявою, так і представником фітосанітарної лабораторії, представник відповідача за первісною позовною заявою про такі відбори не повідомлявся та присутній на них не був.

У силу вимог ч. 1 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 678 ЦК України врегульовано, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

За ч. 1 ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 665 ЦК України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Приписами ч. 3, 4 ст. 214 ЦК України унормовано, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин. Правові наслідки відмови від правочину встановлюються законом або домовленістю сторін.

Як установлено судом із фактичних обставин справи, позивач за первісною позовною заявою, отримавши висновок фітосанітарної експертизи, який є підставою для відмови від договору, таким правом не скористався та не повідомив відповідача у встановленому порядку про відмову від договору у зв`язку з невідповідністю якості продукції вимогам до неї.

Окрім того, позивач за первісною позовною заявою у поданому позові обставин, пов`язаних із поставкою соняшника, у тому числі його якістю, не наводить, посилаючись лише на непоставку товару, а також додаючи до позову вимогу від 18.04.2024 № 1, в якій повідомляється про розірвання договору на підставі ч. 2 ст. 561 ЦК України, а у випадку відмови від розірвання договору та повернення грошових коштів - звернення до суду з вимогою про виконання умов договору та поставку товару вартістю 7 657 000,00 грн.

У подальшому позивач за первісною позовною заявою у своїх пояснення вказує на те, що фактично відбулася відмова від договору.

Ураховуючи викладене, позиція позивача за первісною позовною заявою є непослідовною та взаємосуперечливою, а його дії, пов`язані із виконанням умов договору поставки, недобросовісними.

У частині 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд наголошує, що стандарт доказування «вірогідність доказів», на відмінну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд також звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться картки аналізу зерна від 01.08.2023 та 05.09.2023 № 000059, згідно з якими амброзії у соняшнику не виявлено.

Відповідачем за первісною позовною заявою надіслано позивачу за первісною позовною заявою видаткову накладну № 54 від 22.08.2023, відповідно до якої покупцю було відпущено соняшник урожаю 2022 року в кількості 406,5 тонни на суму 6 232 866,45 грн, а 25.08.2023 - на адресу елеватора лист про вивантаження насіння соняшника, який було вивантажено 05.09.2023, про що свідчать рахунок на оплату № 117 в розмірі 120 360,00 грн з ПДВ та акт на надання послуг № 138 від 05.09.2023 на суму 120 360,00 грн з ПДВ.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 3, 4 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

У силу приписів ч. 1, 2 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Ураховуючи викладене, зважаючи, що позивач за первісним позовом не повідомив відповідача за первісним позовом про відмову від договору (зменшення ціни товару або його розірвання тощо), відтак відповідачем за первісною позовною заявою не була здійснена поставка товару за договором внаслідок його неотримання позивачем за первісною позовною заявою.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що постачальником не було порушено свого зобов`язання за договором щодо поставки товару, а не отримання покупцем товару зумовлено не вчиненням саме ним дій, що встановлені договором, до вчинення яких постачальник (боржник) не міг виконати свого обов`язку, тобто у цьому випадку має місце прострочення кредитора (покупця).

Заразом, як установлено судом, подальше виконання сторонами договору поставки є неможливим, оскільки 06.09.2023 між відповідачем за первісною позовною заявою (продавець) та ТОВ «Агростар Юг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2-06/09/2023, за умовами якого продавець продав покупцеві соняшник урожаю 2022 року в загальній кількості 500 (п`ятсот) тонн +/-5%.

Тобто предмет договору, погоджений між сторонами у договорі поставки, відчужений, а відтак подальше виконання зобов`язань сторонами неможливе.

Ураховуючи, що відповідач за первісною позовною заявою не може передати позивачу за первісною позовною заявою соняшник врожаю 2022 року в загальній кількості 500 (п`ятсот) тонн +/-5%, отже, підстави для збереження в себе 500 000,00 грн попередньої оплати відсутні, а тому вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Щодо вимог позивача про стягнення 170 205,48 грн 35% річних пені та 34 452,90 грн інфляційних, то суд зазначає таке.

Як установлено судом, позивач за первісною позовною заявою просить суд стягнути з відповідача за первісною позовною заявою 35% річних пені за порушення строків поставки товару (зважаючи, що відповідальність встановлена за невиконання негрошового зобов`язань, відтак обмеження щодо розміру пені подвійною обліковою ставкою не застосовуються, а діють лише обмеження щодо строку її нарахування).

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 2).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, одним із видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, обмежується правила ч. 6 ст. 232 ГК України, якщо інше не встановлено договором. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Пеню належить рахувати з наступного дня після дати, в яку зобов`язання мало бути виконано, і по переддень фактичного виконання грошового зобов`язання, або по відповідний день через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, але в межах періоду, визначеного позивачем.

Ураховуючи, що суд дійшов висновку, що постачальником не було порушено свого зобов`язання за договором щодо поставки товару, а не отримання покупцем товару зумовлено не вчиненням саме ним дій, що встановлені договором, до вчинення яких постачальник (боржник) не міг виконати свого обов`язку, відтак підстави для застосування пені за порушення строку поставки відсутні.

За ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15- ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (вказана правова позиція щодо порядку нарахування інфляційних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/190/18 від 04.06.2019 та у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у справі № 905/600/18 від 05.07.2019).

Згідно з матеріалами справи позивач за первісною позовною заявою направив відповідачу за первісною позовною заявою вимогу про повернення 500 000,00 грн 22.04.2024, про що свідчить штемпель пошти на вкладенні у цінний лист, відтак право на нарахування інфляційних, у силу вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, виникло 29.04.2024.

Суд, здійснивши перерахунок інфляційних за період з 01.05.2024 по 01.08.2024 (кінцевий строк визначений позвичем), установив, що їхній розмір становить 14 066,00 грн (при заявленому - 34 452,90 грн), отже, інфляційні підлягають частковому задоволенню.

Щодо зустрічної позовної заяви, то суд зазначає таке.

Предметом зустрічної позовної заяви є стягнення 208 622,40 грн збитків та 1 720 492,00 грн упущеної вигоди.

У ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п.4 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Частиною ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення (ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Визначення поняття збитків наведене також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (постанова Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №916/1466/21).

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо).

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч. 1 ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст.74 ГПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором (ч. 2 ст. 623 ЦК України).

Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №908/2261/17).

Вирішуючи спори стосовно стягнення збитків, судам необхідно враховувати таке: для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, необхідна наявність повного складу правопорушення: (1) протиправної поведінки особи; (2) шкоди (збитків); (3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; (4) вини особи, яка заподіяла збитки. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком. Також деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі №904/1448/20 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.06.2023 у справі №911/682/21).

Отже, за загальним правилом позивач у спорі про стягнення збитків повинен довести не лише протиправність поведінки відповідача, а й наявність таких збитків, обґрунтованість їх розміру, причинний зв`язок між ними та поведінкою відповідача, надати докази, які б підтверджували реальну, а не абстрактну можливість отримання відповідної суми доходів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України).

У спірних правовідносинах, позивач, звертаючись до суду, має довести факт порушення зобов`язання, причинно-наслідковий зв`язок, а також настання обставин завдання йому збитків, а наявність вини, у разі вчинення стороною порушення договору, презюмується в силу приписів ст. 614 ЦК України.

Упущена вигода - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

При цьому неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а могли б бути ним реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу (постанови Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 923/700/17, від 11.11.2019 у справі № 904/7601/17, від 12.11.2019 у справі № 910/9278/18, 12.08.2020 у справі № 910/15883/14, від 27.08.2019 у справі № 910/9095/18, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19).

Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є достатньою підставою для його стягнення, оскільки у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані за звичайних обставин, мають реальний, передбачуваний та очікуваний характер. Розмір упущеної вигоди кредитора має визначатися виходячи з розміру доходу, який він міг одержати, за виключенням його витрат на отримання доходів, які він поніс би, якби не відбулося порушення права.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягатиме відшкодуванню. Отже, підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного Суду у справі № 910/422/18).

Щодо упущеної вигоди, то як установлено судом із фактичних обставин справи, позивач за зустрічною позовною заявою не поставив відповідачу за зустрічною позовною заявою соняшник врожаю 2022 року через бездіяльність останнього (відмову від отримання товару за відсутності відмови від договору у встановленому законом порядку), у зв`язку з чим 06.09.2023 між позивачем за зустрічною позовною заявою (продавець) та ТОВ «Агростар Юг» (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 2-06/09/2023, за яким позивач за зустрічною позовною заявою відчужив ТОВ «Агростар Юг» 446,881 тонн соняшника за ціною 11 500,00 грн на загальну суму 5 139 131,50 грн. При цьому, за умовами договору, укладеного з відповідачем за зустрічною позовною заявою, позивач за зустрічною позовною заявою мав реальні підстави розраховувати на одержання доходу в розмірі 6 859 623,35 грн (44,881 тонн * 15 350,00 грн), якби відповідач за зустрічною позовною заявою не допустив правопорушення. Отже, різниця між очікуваним приростом в майні та реально одержаними доходами становить 1 720 491,85 грн.

Також, як установлено судом із фактичних обставин справи, різниця у ціні викликана падінням цін на соняшник, про що свідчить аналіз цін на соняшник, що, фактично, відповідає цінам, зазначеним у договорі та додатковій угоді, укладених між позивачем за зустрічною позовною заявою та ТОВ «Агростар Юг» (зменшення ціни на ринку з 13 583,00 грн/т до 11 295,00 грн/т).

Доказів того, що зменшення ціни відбулося через якість соняшнику, як про це стверджує відповідач за зустрічною позовною заявою, в матеріалах справи немає.

Окрім того, позивачем за зустрічною позовною заявою вжито заходів щодо одержання доходів. Зокрема, спочатку останній завантажив надані відповідачем за зустрічною позовною заявою вагони, про що свідчать рахунок на оплату № 105 від 18.08.2023 та акт надання послуг №127 на суму 88 262,40 грн, 22.08.2023 надіслав видаткову накладну № 54 від 22.08.2023, однак, з огляду на неоплату рахунку в повному обсязі, а також того, що відповідач за зустрічною позовною заявою не забрав соняшник, позивач за зустрічною позовною заявою вивантажив його, на підтвердження чого долучив рахунок на оплату № 117 від 05.09.2023 та акт на надання послуг № 138 від 05.09.2023 на суму 120 360,00 грн з ПДВ, а 06.09.2023 уклав договір поставки з ТОВ «Агростар Юг».

Отже, позивачем за зустрічною позовною заявою вжито заходів як щодо отримання доходу, так і для зменшення збитків.

Стосовно збитків в розмірі 88 262,40 грн, завданих завантаженням вагонів, та 120 360,00 грн, завданих розвантаженням вагонів, то суд зазначає таке.

Пунктом 1.6. договору, укладеного між сторонами, передбачено, що завантаження товару на засоби транспортування здійснюється силами продавця та за його рахунок.

Тобто ціна завантаження включена у ціну договору. Враховуючи, що позивач за зустрічною позовною заявою просить суд стягнути упущену вигоду, що обраховуються як різниця між ціною договору, укладеного з відповідачем за зустрічною позовною заявою, та договору, укладеного з ТОВ «Агростар Юг», відтак вартість завантаження є складовою вказаної суми.

Щодо вартості розвантаження вагонів в сумі 120 360,00 грн, то останні є збитками позивача за зустрічною позовною заявою, оскільки є додатковими витратами, понесеними внаслідок неналежного виконання відповідачем за зустрічною позовною заявою умов договору поставки (таких витрат не було б, якби договір був виконаний належним чином).

Судом також установлено, що поведінка відповідача за зустрічною позовною заявою є неправомірною, оскільки останній про результати фітосанітарної експертизи та, як наслідок, відмови від договору, позивача за зустрічною позовною заявою у встановленому законом порядку не повідомив, відтак прострочив виконання зобов`язання, що потягло за собою порушення майнових прав та інтересів позивача і спричинило заподіяння збитків.

Ураховуючи викладене, вимоги позивача за зустрічною позовною заявою підлягають частковому задоволенню, а саме: 1 720 491,85 грн упущеної вигоди та 120 360,00 грн збитків, завданих вивантаженням вагонів.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивачів, а отже, про наявність підстав для часткового задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

У первісній позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються зі судового збору в розмірі 11 109,88 грн судового збору (при необхідному - 8 455,90 грн) та 55 000,00 грн витрат на правничу допомогу, а у зустрічній позовній заяві позивачем зазначено попередній розрахунок судових витрат, які складаються зі судового збору в розмірі 28 936,72 грн судового збору (при необхідному -23 149,37 грн), 50 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 7 200,00 грн вартості цінової експертизи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи, що позови задоволено частково, відтак судовий збір за первісною позовною заявою в розмірі 6 168,58 грн та за зустрічною позовною заявою в розмірі 22 091,44 грн покладається на відповідачів, а решта - на позивачів.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 91,123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісний позов Приватного підприємства "Оскарпарк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" про стягнення 704 658,38 грн задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" (33018, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 3, офіс 35, ідентифікаційний код 43166187) на користь Приватного підприємства "Оскарпарк"(79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ідентифікаційний код 43618111) 500 000,00 грн авансового платежу та 14 066,00 грн інфляційних.

У задоволенні вимог первісного позову про стягнення 170 205,48 грн 35% річних пені та 20 386,90 грн інфляційних відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" (33018, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 3, офіс 35, ідентифікаційний код 43166187), на користь Приватного підприємства "Оскарпарк"(79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ідентифікаційний код 43618111) 6 168,58 грн судового збору.

Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" до Приватного підприємства "Оскарпарк" про стягнення 1 929 114,40 грн збитків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Оскарпарк" (79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ідентифікаційний код 43618111)на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" (33018, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 3, офіс 35, ідентифікаційний код 43166187) 1 720 491,85 грн упущеної вигоди та 120 360,00 грн збитків.

У задоволенні вимог зустрічного позову про стягнення 88 262,40 грн збитків відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Оскарпарк" (79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ідентифікаційний код 43618111) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" (33018, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 3, офіс 35, ідентифікаційний код 43166187) 22 091,44 грн судового збору.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом): Приватне підприємство "Оскарпарк"(79034, м. Львів, вул. Луганська, 3, ідентифікаційний код 43618111).

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Устя" (33018, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 3, офіс 35, ідентифікаційний код 43166187).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1ст. 256 ГПК України).

Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет за вебадресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне судове рішення складене та підписане 04.02.2025.

Суддя О.Андрійчук