Рішення

від 04.02.2025 по справі 920/1490/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04.02.2025м. СумиСправа № 920/1490/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Ковтуна В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали справи № 920/1490/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Група

«Архі-Буд» (вул. Ризька, буд.12, м. Київ, 04112,

код ЄДРПОУ 42628532)

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»

(вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356)

про стягнення 194402 грн 69 коп.

Суть спору: 17.12.2024 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до вимог якої просить стягнути з відповідача на свою користь 194402 грн 69 коп., з яких: 175865 грн 60 коп. борг, 4567 грн 69 коп. 3% річних, 13969 грн 40 коп. інфляційних втрат, за неналежне виконання зобов`язань за Договором підряду № 90/01 від 29.03.2023, а також просить судові витрати покласти на відповідача.

Позовна заява сформована в системі Електронний суд та зареєстрована у КП Діловодство спеціалізованого суду 17.12.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024, справу № 920/1490/24 розподілено до розгляду судді Ковтуну В.М.

Ухвалою суду від 18.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для надання процесуальних документів (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь на відзив).

25.12. 2024 відповідач надав до суду через систему «Електронний суд» відзив на позовну заяву (вх.. № 7245 від 25.12.2024), відповідно до змісту якого зазначає, що дійсно між сторонами справи було укладено Договір підряду № 90/01 від 29.03.2022, проте у зв`язка з військовою агресією виникли непереборні обставини, які істотно вплинули на господарську діяльність ПАТ «Сумихімпром», що призвело до порушення логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції. Як наслідок, відбулося зниження виробничих процесів на підприємстві, та зниження прибутковості його діяльності. В зв`язку з означеним відповідач просить суд відмовити у задоволення позовних вимог по справі.

02.01.2025 позивачем через систему «Електронний суд» надано до суду відповідь на відзив (вх. № 5 від 02.01.2025), відповідно до змісту якої заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Правом на подання заперечення на відповідь на відзив, як це передбачено ст.167 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України ні від позивача ні від відповідача до суду не надходило.

Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.

Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне:

29.03.2023 між ПАТ «Сумихімпром» (у якості Замовника), далі за текстом відповідач, та ТОВ «ІГ «АРХІ-БУД» (у якості Підрядника), далі за текстом позивач, було укладено Договір підряду №90/01 (далі за текстом Договір підряду).

Відповідно до п. 1.1 Договору підряду Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на власний ризик виконати у відповідності до умов даного Договору роботи по ремонту (далі Робота) будівлі складу готового продукту (інв. № 042004402) (ремонт стін в осях 20-22, В-М) ЦСМД ПАТ «Сумихімпром» (додаткові роботи) (далі - Об`єкт) та передати Замовнику результати Робіт, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити результати Робіт.

Згідно з п. 2.1 Договору підряду загальна вартість Договору визначається на підставі договірної ціни, яка є невід`ємною частиною цього Договору, відповідно до КНУ «Настанова з визначення вартості будівництва», і складає 479 892,00 грн. Крім того ПДВ 20% 95 978,40 грн. Всього 575 870,40 грн. (п`ятсот сімдесят п`ять тисяч вісімсот сімдесят гривень 40 коп.).

Пунктами 3.1.- 3.3. Договору підряду обумовлено, що Підрядник зобов`язаний розпочати виконання Робіт протягом 5-ти робочих днів після підписання Сторонами Договору. Строк виконання Робіт до 31.12.2023. Підрядник має право достроково виконати якісно свої зобов`язання за цим Договором.

Відповідно до п. 4.1. Договору підряду Замовник забезпечує своєчасне фінансування Робіт.

Пунктом 4.2 Договору підряду визначено, що оплата здійснюється поетапно: - проміжні платежі за виконані Роботи протягом 30 днів відповідно до підписаних Сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в і довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат по формі № КБ-3.

Остаточний розрахунок за Договором проводиться Замовником протягом 30 днів після усунення Підрядником виявлених у процесі приймання недоліків та підписання Сторонами останнього Актів приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в та після завершення здійснення перевірки правильності реєстрації Підрядником відповідної податкової накладної в ЄРПН (п.7.1.9 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Підрядника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 4.3. Договору підряду).

Відповідно до п.п. 8.1.-8.4. Договору підряду результати Робіт повинні бути передані Замовнику у вигляді виконаних Робіт. Прийом-передача результатів Робіт здійснюється Сторонами по Актам виконаних Робіт, які надаються Підрядником Замовнику у 4-х примірниках (з них три примірника Замовнику). Акти виконаних Робіт складаються Підрядником щомісячно по мірі готовності виконаних Робіт та надаються Замовнику на підпис не пізніше 25 числа звітного місяця. Замовник підписує Акти виконаних Робіт у разі відсутності зауважень та наявності документів згідно з п. 6.4. цього Договору протягом 7 робочих днів з моменту їх надання Підрядником. Акти виконаних Робіт повинні надаватися Замовнику в друкованому вигляді та підписані Підрядником в установленому порядку. Замовник зобов`язаний направити підряднику підписані Акти виконаних Робіт або мотивоване відмовлення від прийняття результатів Робіт. У випадку мотивованого відмовлення Замовника, Замовник направляє Підряднику лист з переліком зауважень та строків їх виконання. Всі зауваження виправляються за рахунок Підрядника і у строки, встановлені Замовником.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписані наступні акти (а.с. 26-57):

1) Акт №05/04-23 за квітень 2023 року, дата підписання: 27.04.2023, вартість прийнятих робіт: 128 479,20 грн.

2) Акт №07/05-23 за травень 2023 року, дата підписання: 31.05.2023, вартість прийнятих робіт: 179 871,60 грн.

3) Акт №09/06-23 за червень 2023 року, дата підписання: 30.06.2023, вартість прийнятих робіт: 83 994,00 грн.

4) Акт №11/07-23 за липень 2023 року, дата підписання: 31.07.2023, вартість прийнятих робіт: 107 992,80 грн.

5) Акт №14/09-23 за вересень 2023 року, дата підписання: 28.09.2023, вартість прийнятих робіт: 33 060,00 грн.

6) Акт №16/10-23 за жовтень 2023 року, дата підписання: 31.10.2023, вартість прийнятих робіт: 29 424,00 грн.

7) Акт №19/12-23 за грудень 2023 року, дата підписання: 29.12.2023, вартість прийнятих робіт: 13 044,00 грн.

Акти підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень щодо обсягу, якості та строків виконання робіт.

Загальна вартість виконаних позивачем робіт, згідно підписаних сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, становить 575 865,60 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату виконаних робіт, у загальному розмірі 400000 грн, що підтверджується: платіжною інструкцією від 11.10.2023 № 9863 на суму 200 000 грн та платіжною інструкцією від 18.10.2023 № 10048 на суму 200 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він належним чином виконав свої договірні зобов`язання, виконав роботи, передбачені Договором підряду своєчасно та на належному якісному рівні, також здійснив належну реєстрацію всіх податкових накладених, складених на підставі Договору підряду в ЄРПН, проте відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної і в повному обсязі оплати виконаних робіт не здійснив, через що у нього наявна заборгованість в сумі 175 865,60 грн., що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно з ч. 2 ст. 317 ГК України, загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень ЦК України про договір підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Частиною четвертою статті 882 ЦК України унормовано, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акту про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з ч. 2 названої статті, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 4.3. Договору підряду, Сторони обумовили, що остаточний розрахунок за Договором проводиться Замовником протягом 30 днів після усунення Підрядником виявлених у процесі приймання недоліків та підписання Сторонами останнього Актів приймання виконаних будівельних робіт по формі № КБ-2в та після завершення здійснення перевірки правильності реєстрації Підрядником відповідної податкової накладної в ЄРПН (п.7.1.9 цього Договору), за умови відсутності порушень з боку Підрядника встановлених законодавством вимог щодо реєстрації та належного заповнення податкових накладних (п. 4.3. Договору підряду).

Матеріалами справи підтверджується, що останній Акт приймання виконаних будівельних робіт був підписаний сторонами 29.12.2023, проте останню податкову декларацію було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 16.01.2024, про що свідчить Квитанція про реєстрацію податкової накладної.

Отже остаточний розрахунок за виконані роботи за Договором підряду, враховуючи реєстрацію останньої податкової накладної 16.01.2024, тривав до 15.02.2024 включно.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобов`язання за Договором підряду належним чином, виконав роботи по ремонту будівлі на загальну суму 575865 грн 60 коп., проте відповідач, з урахуванням часткової оплати у розмірі 400 000 грн 00 коп., не оплатив виконані роботи в повному обсязі та не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу у розмірі 175 865 грн 60 коп.

Зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за виконані роботи не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 175 865 грн. 60 коп. основного боргу за Договором підряду № 90/01 від 29.03.2023 обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 13969 грн 40 коп. та 3 % річних у розмірі 4567 грн 69 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 Цивільного кодексу України, право кредитора на стягнення процентів річних не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Відповідачем контррозрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань надано не було.

Під час перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем не враховано положення п. 4.3. Договору підряду і неправильно зазначення початок періоду прострочення оплати. Як судом було встановлено раніше, остаточний розрахунок за виконані роботи за Договором підряду, враховуючи реєстрацію останньої податкової накладної 16.01.2024, тривав до 15.02.2024 включно. Отже прострочення оплати та нарахування компенсаційних витрат необхідно здійснювати з 16.02.2024.

Судом проведено перерахунок здійснених позивачем нарахувань інфляційних втрат та 3 % річних. відповідно до здійсненого судом перерахунку сума 3% річних становить 4310 грн 15 коп. (за період з 16.02.2024 до 10.12.2024, виходячи з суми боргу 175 865 грн 650 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить більшу суму, ніж заявлено до стягнення позивачем, тому оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог, розмір інфляційних нарахувань становить 13969 грн 40 коп.

Розрахунки перевірені судом за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій на сайті https://ips.ligazakon.net/calculator/ff; результати долучені до матеріалів справи. Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе стягнути з відповідача 4310 грн 15 коп. 3% річних, 13969 грн 40 коп. інфляційних втрат, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В частині стягнення 3% річних у розмірі 257 грн 54 коп. суд відмовляє за безпідставністю.

Разом з цим, відповідач заперечуючи проти позовних вимог, зазначає про наявність форс-мажорних обставин, а саме введення воєнного стану на території України, а також вказує на те, що у зв`язку з військовою агресією виникли непереборні обставини, які істотно вплинули на господарську діяльність ПАТ «Сумихімпром», що призвело до порушення логістичних зв`язків з постачальниками сировини та покупцями готової продукції. Як наслідок, відбулося зниження виробничих процесів на підприємстві, та зниження прибутковості його діяльності.

Щодо посилання відповідача на форс-мажорні обставини, суд вважає за необхідне звернутися до аналізу права сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин.

Згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з частиною 4 статті 219 ГК України сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за конкретних умов господарської діяльності.

Тобто ознаками форс-мажорних обставин є їх об`єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність (схожий висновок викладено в пункті 6.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16).

Разом з тим форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

При цьому, суд зазначає, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,141 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21.

Отже, визначення форс-мажору передбачає, що сам по собі воєнний стан не може бути автоматично форс-мажором, для визнання його таким обов`язково щоб він безпосередньо спричинив неможливість виконати те чи інше договірне зобов`язання.

Таким чином, ознаками форс-мажорних обставин є наступні: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за даних умов здійснення господарської діяльності.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений до 09.05.2025.

Листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по зобов`язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.

13 травня 2022 року ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов`язанням окремо.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для невиконання зобов`язань, а обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на неможливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та військовими діями.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: подія (форс-мажорна обставина); непередбачуваність обставин; причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; неможливість виконання і альтернативного виконання.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Разом з тим, суд звертає увагу, що пунктами 12.1., 12.3 Договору встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за порушення зобов`язань, передбачених цим Договором, якщо таке порушення сталося внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили.

Сторони, що внаслідок випадку або дії обставин непереборної сили позбавлена можливості належним чином виконати свої зобов`язання за цим Договором, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 20 (двадцяти) днів з дня виникнення у неї неможливості виконання зобов`язань за Договором та підтвердити факт настання випадку або дії обставин непереборної сили належними доказами (документами, що видаються ТПП України та її територіальними органами).

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та / чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Суд зазначає, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин. Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

В той же час, відповідачем не надано відповідних документів Торгово-промислової палати України щодо виникнення обставин непереборної сили та унеможливлення виконання зобов`язання з оплати виконаних робіт по ремонту внаслідок непереборної сили.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивачем не було отримано жодного повідомлення (листа, заяви), а також відповідного сертифіката Торгово-промислової палати від відповідача, який би засвідчував неможливість виконання зобов`язань за умовами договору підряду № 90/01 від 29.03.2023.

Більше того, як вбачається з матеріалів справи, Договір підряду № 90/01 був укладений сторонами 29.03.2023, тобто вже після введення на території України воєнного стану та початку артилерійських, авіаційних та ракетних обстрілів території міста Суми. Таким чином, укладаючи спірний договір, сторони усвідомлювали наявність військових ризиків, які могли вплинути на виконання ними договірних зобов`язань.

Отже, доводи відповідача щодо наявності в нього обставин непереборної сили, які унеможливили виконання умов договору з оплати поставленого товару у визначений договором строк, спростовуються викладеним вище.

На підставі вищезазначеного суд дійшов висновку про відсутність у відповідача форс-мажорних обставин.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на істотні та вагомі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості за договором підряду № 90/01 від 29.03.2023 у розмірі 175865 грн 60 коп., 3% річних у сумі 4310 грн 15 коп. та інфляційних втрат у сумі 13969 грн 40 коп. підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 257 грн 54 коп. суд відмовляє.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, судові витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД» покладаються на Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром» пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 3024 грн 06 коп., в інший частині залишаються за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна група «АРХІ-БУД».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Група «Архі-Буд» до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» про стягнення 194402 грн 69 коп. - задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром» (вул. Харківська, п/в 12, м. Суми, 40003, код ЄДРПОУ 05766356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна Група «Архі-Буд» (вул. Ризька, буд.12, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 42628532) заборгованість у розмірі 175865 грн 60 коп., 3% річних у сумі 4310 грн 15 коп., інфляційні втрати у сумі 13969 грн 40 коп. та в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 3024 грн 06 коп.

3. В інший частині позовних вимог - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено і підписано суддею 04.02.2025.

СуддяВ. М. Ковтун