Рішення

від 12.12.2024 по справі 922/3133/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.12.2024м. ХарківСправа № 922/3133/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "КАМАЗ" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, 17А; ідент. код 37094974)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська область, смт. Васищеве, вул. Промислова, 1, ідент. код 33010822)

про стягнення 4 491 509,52грн.

за участю представників:

позивача - Полянська В.А. (в режимі відеоконференції)

відповідача - Вершигора О.В. (в режимі відеоконференції)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "КАМАЗ" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (відповідач) про стягнення заборгованості за контрактом купівлі-продажу № 02/2020-002 від 30.01.2020 у загальній сумі 4 346755,42 грн, з яких: 3 188 312,54 грн заборгованість за договором, 923 557,40 грн інфляційного збільшення, 234 885,48 грн - 3% річних, нарахованих у відповідності до ст. 625 ЦК України. Крім того, позивач просить покласти судові витрати на відповідача. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за контрактом купівлі-продажу № 02/2020-002 від 30.01.2020 в частині оплати отриманого товару. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі сплаченого судового збору 52161,07 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 28.06.2024 прийнято позовну заяву ТОВ "Торгівельна компанія "КАМАЗ", до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/3133/24, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовче провадження, призначено підготовче засідання на "26" вересня 2024 р. о 14:00.

У підготовчому засіданні 26.09.2024 у справі частково задоволено клопотання представника відповідача, а саме в частині відкладення підготовчого засідання, та постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 24 жовтня 2024 року о 13:30 год.

21.10.2024 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. 26493), в якій позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог на суму 3% річних за період з 03.09.2024 р. по 20.10.2024 р., що складає 12 544,18 грн. (оскільки позовна заява містить розрахунок 3% річних до дня подачі позовної заяви, тобто до 02.09.2024р.) та інфляційних втрат за серпень і вересень 2024 року, що складає 67 241,51 грн (оскільки на день подання позовної заяви індекс інфляції за серпень 2024 рік не був офіційно розрахований та опублікований). А відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням даної заяви та стягнути з ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" на користь ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" основний борг (заборгованість) у сумі 3 188 312,54 грн, 3 % річних в розмірі 247 429,66 грн, інфляційні втрати у розмірі 990 798,91 грн, а всього - 4 426 541,11 грн.

24.10.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 26846), в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, обґрунтовуючи свої заперечення проти позову, зокрема тим, що ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ", українську юридичну особу, було засновано двома російськими юридичними особами: ОБЩЕСТВО С ОГРАНИЧЕННОЙ ОТВЕТСТВЕННОСТЬЮ "КАМАВТО-ХОЛДИНГ" і АКЦИОНЕРНОЕ ОБЩЕСТВО "ВНЕШНЕТОРГОВАЯ КОМПАНИЯ "КАМАЗ". Обидві ці особи підконтрольні ПАО "КАМАЗ", контролером якого, у свою чергу, є ГОСУДАРСТВЕННАЯ КОРПОРАЦИЯ ПО СОДЕЙСТВИЮ РАЗРАБОТКЕ, ПРОИЗВОДСТВУ И ЭКСПОРТУ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПРОДУКЦИИ "РОСТЕХ". У теперішній час ПАО "КАМАЗ" і ГОСУДАРСТВЕННАЯ КОРПОРАЦИЯ ПО СОДЕЙСТВИЮ РАЗРАБОТКЕ, ПРОИЗВОДСТВУ И ЭКСПОРТУ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПРОДУКЦИИ "РОСТЕХ" перебувають під санкціями. Після початку гібридної агресії російської федерації проти України у березні 2014 року російські власники українського підприємства - ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" - вжили упереджувальних заходів з метою запобігання потрапляння українського підприємства під санкції РНБО України. Корпоративні права позивача внаслідок низки формальних юридичних дій було передано на підставних осіб - юридичних осіб, створених і зареєстрованих за законодавством Австрії. Так, бенефіціарним власником ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" вказано підставну особу - громадянина Австрії Ортнера Волтера. Проте вказана особа є лише номінальним власником (утримувачем). Разом з тим, кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права. При цьому, відповідач наголошує, що аналіз економічної діяльності позивача свідчить про те, що дійсним бенефіціарним власником позивача, є держава російська федерація. Саме ця держава, за твердженнями відповідача, є системним вигодонабувачем від діяльності позивача, оскільки позивач не надав і не може надати доказів, що саме Ортнер Волтер є вигодонабувачем від діяльності ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" - ані прямо, ані опосередковано. Натомість відповідач наголошує, що з 30 серпня 2010 р. і до 14.12.2022 посаду директора ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" обіймав громадянин російської федерації ОСОБА_1 . При цьому ця особа є пов`язаною з ПАО "КАМАЗ" і саме через особу директора ПАО "КАМАЗ" безпосередньо фактично і юридично контролювало ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ". Отже, у суду не повинно бути сумнівів щодо істинної особи - фактичного бенефіціара ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ". А відтак, враховуючи встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 187 від 03 березня 2022 р. «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» мораторій, відповідач вважає наявні підстави для обмеження прав позивача на отримання коштів відповідача. Разом з тим, відповідач заперечує щодо вимог про нарахування пені, штрафних санкцій і відсотків річних, позаяк саме позивач ухилився від виконання дії, без якої відповідач не мав права (через пряму заборону законом) виконувати дію на його користь. Крім того, відповідач наголошує, що позивачем до матеріалів справи не надано первинного документа на підтвердження факту здійснення господарської операції, надані позивачем докази не підтверджують факту поставки, а надані документи містять істотні недоліки за змістом, які дозволяють засумніватися у дійсності таких документів. При цьому відповідач не може підтвердити факту поставки товару.

В свою чергу від позивача надійшло клопотання (вх. № 26901 від 24.10.2024), в якому позивач наголошує на безпідставності і не обґрунтованості доводів відповідача, викладених в заяві на поновлення пропущеного строку, а також доводів, викладені у самому відзиві на позовну заяву, які по суті не мають відношення до предмету спору. На думку позивача, відповідач продовжує мати на меті зловживати своїми процесуальними правами та «затягувати» строки розгляду справи. При цьому позивач наголошує, що інформація щодо кінцевого бенефіціарного власника позивача є відкритою та міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search, а також у матеріалах справи. Дана інформація є офіційною і станом на дату розгляду справи не спростована у встановленому законом порядку. Також, обставина щодо відсутності пов`язаності позивача з підсанкційними особами доведена Верховним Судом по справі № 620/528/19, яка набула чинність. Поряд з тим, відповідач посилаючись на приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, просить суд зупинити розгляд справи до закінчення перевірки правоохоронними органами факту перебування російської федерації бенефіціарним власником ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" через низку підставних структур.

У підготовчому засіданні 24.10.2024 було постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, як таку, що є правом позивача, та продовжено розгляд справи з її урахуванням та визнано ціну позову у розмірі 4 426 541,11 грн. Крім того, у підготовчому засіданні 24.10.2024 було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання: про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 08.12.2024 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України і про відкладення підготовчого засідання в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 21.11.2024 о 10:30 в зв`язку з неможливістю розгляду в даному судовому засіданні питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України.

В свою чергу, на переконання представника позивача (відповідь на відзив від 28.10.2024 за вх. № 27181) подані відповідачем скарги щодо «обставин санкціонованого Українською Державою мораторію на примусове стягнення коштів на рахунок підконтрольних російській федерації українських юридичних осіб» не стосуються предмету даного спору щодо стягнення з відповідача заборгованості перед позивачем за Контрактом купівлі-продажу №02/2020-002 від 30.01.2020 р. та в матеріалах справи наявні всі докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Саном на дату проведення підготовчого засідання (24.10.2024) відповідач повідомив Суд про відсутність у нього доказу розгляду іншої справи в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства щодо позивача, отже суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

18.11.2024 року позивачем подано до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. 28970), в якій позивач вважає за необхідне збільшити розмір позовних вимог на суму 3% річних за період з 21.10.2024 р. по 18.11.2024 р., що складає 7 578,78 грн. (оскільки позовна заява містить розрахунок 3% річних до 20.10.2024р.) та інфляційних втрат за жовтень 2024 року, що складає 57 389,63 грн (оскільки в матеріалах справи міститься розрахунок індексу інфляції по вересень 2024). А відтак, просить суд задовольнити позовні вимоги з урахуванням даної заяви та стягнути з ТОВ "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" на користь ТОВ "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" основний борг (заборгованість) у сумі 3 188 312,54 грн, 3 % річних в розмірі 255 008,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 048 188,54 грн, а всього - 4 491 509,52 грн.

20.11.2024 року в системі "Електронний суд" представником відповідача було сформовано клопотання, зареєстроване 21.11.2024 р. за вх. № 29304, про зупинення розгляду справи № 922/3133/24 до закінчення розслідування кримінального провадження № 42024270000000065 від 09 жовтня 2024 р. Так, Чернігівською обласною прокуратурою за заявою ТОВ "ОМЕГА" було відкрито кримінальне провадження № 42024270000000065 від 09 жовтня 2024 р., відповідно до фабули якого «службові особи ТОВ "Торгівельна компанія "КАМАЗ" упродовж 2022-2024 років здійснюють імітацію господарської діяльності, розпродають товарні залишки і переводять кошти у готівку під виглядом виплати заробітної плати, розмір якої не співмірний до результатів господарської діяльності підприємства».

У підготовчому засіданні 21.11.2024 було постановлено протокольну ухвалу про прийняття заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, як таку, що є правом позивача, та продовжено розгляд справи з її урахуванням та визнано ціну позову у розмірі 4 491 509,52 грн. Крім того, у підготовчому засіданні 21.11.2024 було постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України на 28.11.2024 о 13:30 в зв`язку з неможливістю розгляду в даному судовому засіданні питань, визначених ч. 2 ст. 182 ГПК України.

26.11.2024 року в системі "Електронний суд" представником позивача було сформовано клопотання, зареєстроване за вх. № 29747, в якому позивач просить відмовити відповідачу в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі № 922/3133/24 від 20.11.2024 р. у повному обсязі та не зупиняти розгляд справи № 922/3133/24 до закінчення розслідування кримінального провадження № 42024270000000065 від 09 жовтня 2024 р. відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки це не стосується предмету спору та відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України судом зібрані докази, що дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. При цьому позивач наголошує, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами, «затягує» строки розгляду справи з єдиною метою: не сплачувати позивачу свою заборгованість, що є предметом даного спорту, взагалі (так як відповідач з 2025 року, можливо, планує припинити свою господарську діяльність. Одночасно позивач зазначає, що необґрунтованою та незаконною є думка відповідача про те, що «дані з ЄДРЮОФОПГФ щодо бенефіціарного власника позивача є декларативними, а документи, що надаються державному реєстратору, не проходять належної правової експертизи.». В свою чергу позивач є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, кінцевим бенефіціарним власником якої є громадянин Австрії Волтер Ортнер, а отже постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» від 3 березня 2022 р. № 187 не стосується позивача і не стосується предмету спору. Належних доказів, що у позивача інший кінцевий бенефіціарний власник, а також те, що питання кінцевого бенефіціарного власника якимось чином стосується предмету даного спору, відповідач не надав суду. Одночасно позивач підкреслює, що відносини між відповідачем та позивачем щодо купівлі-продажу запасних частин відповідачем у позивача тривали з 2011 року (тобто вони тривали і в 2014 році, і на початку 2022 року). За весь час відповідач купував у позивача запчастини (у тому числі запчастини Камаз), оплачував за них грошові кошти (навіть у 2022 році оплачував) і ніяких питань до позивача у відповідача не було (в тому числі щодо кінцевих бенефіціарних власників позивача), не було питань і до запчастин Камаз! Аж до того, поки позивач не подав претензію, а згодом - дану позовну заяву до відповідача про сплату ним заборгованості за поставлені запчастини (в тому числі Камаз) за видатковою накладною № 70 від 16.02.2022. Зокрема, з моменту укладання Контракту купівлі-продажу №02/2020-002 від 30.01.2020 р. (30 січня 2020 року) по дату подання позовної заяви позивачем було відвантажено відповідачу запасних частин на загальну суму 83 705 078,51 грн. з ПДВ, з яких оплачено відповідачем на загальну суму 80 516 765,97 грн. та не оплачено (заборговано) відповідачем на загальну суму 3 188 312,54 грн., стягнення якої є предметом даного спору.

В свою чергу, у сформованому в системі "Електронний суд" представником відповідача клопотанні вх. № 29974, відповідач просить зупинити розгляд справи.

Суд у підготовчому засіданні 28.11.2024 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про відмову у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі в порядку приписів п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, оскільки у матеріалах справи № 922/3133/24 відсутні докази існування об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до закінчення розслідування кримінального провадження № 42024270000000065 від 09 жовтня 2024 р. Разом з тим, протокольною ухвалою суду від 28.11.2024 суд за участю представників сторін закрив підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 12.12.2024.

В судовому засіданні 12.12.2024 представник позивача позов підтримав та просив суд його задовольнити з підстав, наведених у ньому та письмових пояснення суду. Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в задоволенні вимог позивача з мотивів, наведених у відзиві на позову заяву та письмових пояснення, наданих до матеріалів справи суду.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 12.12.2024 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

30 січня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" (позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ОМЕГА-АВТОПОСТАВКА" (відповідач, покупець) було укладено Контракт № 02/2020-002 купівлі-продажу від 30.01.2020 р., за умовами якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов`язується сплатити і отримати запасні частини, агрегати, установки, гаражне обладнання, спецінструмент, технічну літературу до автомобілів "КАМАЗ", іменовані надалі "товар", згідно специфікацій, підписаних сторонами на кожну партію товару. Специфікації є невід`ємною частиною контракту.

Згідно пункту 3.1 контракту, ціна товару і порядок її зміни узгоджується сторонами у відповідній специфікації до цього контракту.

За умовами п. 4.1, 4.2 контракту, порядок оплати вартості товару покупцем продавцю і терміни оплати окремо обумовлюються в специфікаціях. Покупець зобов`язується оплачувати вартість поставленого товару у безготівковій формі на поточний рахунок продавця. Датою платежу вважається дата надходження грошових кошів на поточний рахунок продавця.

Відповідно до п. 5.8., контракту у разі виявлення покупцем під час приймання товару розбіжностей по кількості, асортименту або комплектації товару з товаросупровідними документами, а також при виявленні видимих дефектів товару в момент приймання, покупець інформує продавця про виявлені недоліки в строк не пізніше 14 (чотирнадцяти) днів з моменту поставки товару. Покупець складає акт (форма ТОРГ-2, додаток до Контракту №1) про виявлені під час прийняття товарів недоліки. Копію Акту з додаванням копій документів, що підтверджують придбання товару у продавця (видаткових накладних, пакувальних листів, фотографій бірки, фотографій упаковки), а також докази, що підтверджують викладені в Акті факти (відеозйомку та/або фотографії), покупець направляє продавцеві за допомогою електронної пошти.

Пунктом 6.. контракту передбачено, що моментом виконання обов`язку по передачі товару вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видаткової накладної. Видаткова накладна повинна бути підписана уповноваженими представниками сторін.

Додатковою угодою № 1 від 30.01.2020 р., в редакції додаткової угоди № 3 від 04.03.2021 року, сторони домовилися, що за даним контрактом можлива поставка товару на умовах відстрочення платежу на строк 30 (тридцять) календарних днів від дати відповідної видаткової накладної на товар, на суму не більше 3 200 000,00 грн, і надається покупцеві за умови подання продавцеві безвідкличної банківської гарантії.

Згідно з п. 1.2. додаткової угоди № 1, при поставці товару з відстрочкою платежу покупець зобов`язується оплатити продавцеві вартість товару в наступному порядку: 20% вартості товару - в строк, зазначений у відповідній Специфікації, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату; решту 80% вартості товару - покупець зобов`язується сплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати відповідної видаткової накладної на товар.».

Відповідно до пункту 12.9. контракту № 02/2020-002 в редакції Додаткової угоди № 3 від 04.03.2021, контракт набуває чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 31 березня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим контрактом.

Обґрунтовуючи свої вимог до відповідача з посиланням на контракт купівлі-продажу № 02/2020-002 від 30.01.2020 р., позивач наголошує, що загалом відносини між відповідачем, як покупецем, та позивачем, як продавцем, щодо купівлі-продажу запасних частин тривали з 2011 року. Зокрема, в межах укладеного Контракту № 02/2020-002 з 30 січня 2020 року по дату подання позовної заяви позивачем було відвантажено відповідачу запасних частин на загальну суму 83 705 078,51 грн з ПДВ, з яких оплачено відповідачем на загальну суму 80 516 765,97 грн та не оплачено (заборговано) відповідачем на загальну суму 3 188 312,54 грн, стягнення якої є предметом даного спору.

Позивач повідомляє про відсутність можливості на підтвердження виконання ним зобов`язань за спірною господарською операцією, надати первинну бухгалтерську документацію, а саме видаткова накладну № 70 від 16.02.2022 р., підписану обома сторонами договору, оскільки відповідач, як покупець, ухиляється від повернення оригіналу такого документу позивачу.

Разом з тим, будь-яких заперечень щодо якості або кількості товару відповідачем не висловлено, товар у повному обсязі на суму 3 825 975,05 грн був поставлений відповідачу та прийнятий останнім у власність.

Але незважаючи на відсутність в матеріалах справи видаткової накладної № 70 від 16.02.2022 р., підписаної обома сторонами договору, суд констатує, що здійснення 16.02.2022 року позивачем (ТОВ "ТК "КАМАЗ") фактичної поставки товару за контрактом купівлі-продажу № 02/2020-002 від 30.01.2020 р. на суму 3 825 975,05 грн доведено у сукупності іншими доказами доданими до матеріалів справи:

- Товарно-транспортною накладною № 5 від 16.02.2022 р. (т. 1 а.с. 40), згідно якої 16 лютого 2022 року представник позивача, старший менеджер Науменко Р.А. здав запасні частини згідно видаткової накладної № 70 від 16.02.2022 р. на загальну суму 3 825 975,05 грн. представнику перевізника ТОВ "Дельта Логістик" Мирному Володимиру Григоровичу в пункті навантаження, розташованому за адресою: м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 17А, а Мирний В.Г. - отримав дані запчастини та цього ж дня передав їх представнику відповідача - Лукашовій, яка прийняла їх в пункті розвантаження, розташованому за адресою: Київська область, Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Антонова, буд. 1-а, що підтверджується підписом Лукашової у даній ТТН та печаткою відповідача. Доказів втрати печатки або фактів вибуття згаданої печетки з відання відповідача здо матеріалів справи не надано. При цьому, перевезення було виконано на підставі укладеного між позивачем та перевізником (ТОВ "Дельта Логістик") договору перевезення вантажів та організації транспортно-експедиційного обслуговування № 04/01/2022 від 04.01.2022 р. (т. 1 а.с 36-39);

- Заявою свідка ОСОБА_2 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Віктор Т.О. 05.08.2024 р., зареєстровано в реєстрі № 453 (т.1 а.с. 41-42);

- Актом надання послуг № 19 від 23.02.2022 р. до договору перевезення вантажів та організації транспортно-експедиційного обслуговування № 04/01/2022 від 04.01.2022 р., підписаним між позивачем та перевізником ТОВ "Дельта Логістик" (т.1 а.с. 43);

- видатковою накладною № 70 від 16.02.2022 р., підписаною лише з боку продавця на суму 3825975,05 грн (т.1 а.с. 44-45);

- Податковими накладними, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: податковою накладною № 29 від 15 лютого 2022 року на суму 637 662,51 грн, складеною позивачем датою надходження 20% передплати на рахунок платника податку та податковою накладною № 31 від 16 лютого 2022 року на суму 3 188 312,54 грн, складеною позивачем датою отримання товару покупцем (т. 1 а.с. 46-52);

- Банківською випискою АТ "Райффайзен Банк", сформованою на 15.02.2022 р. про оплату відповідачем позивачу передплати за товар у розмірі 20% вартості товару, що складає 637 662,51 грн. з ПДВ відповідно до рахунку на оплату № 60 від 15.02.2022 р. за договором № 02/2020-002 (т.1 а.с. 53-55);

- Додатком до листа відповідача № 11/О-22 від 16.03.2023 року «Щодо підтвердження кредиторської заборгованості», направленим позивачу в межах аудиту фінансової звітності відповідача аудиторською фірмою ТОВ "Аудиторська фірма "Харків" (м. Харків, вул. Чигирина, 5; аудитор Кашина Н.А. (електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та підписаним директором відповідача Дубовик В.І. (т.1 а.с. 56).

Матеріали справи не містять доказів наявності розбіжностей у податковому обліку по господарським операціям між позивачем та відповідачем у лютому 2022 року.

При цьому відповідачем не надано доказів здійснення оплати 80 % вартості товару у сумі 3 188 312,54 грн, поставленого позивачем на підставі видаткової накладної № 70 від 16.02.2022 року за Контрактом № 02/2020-002 купівлі-продажу від 30.01.2020 р.

Таким чином, суд визнає підтвердженою здійснення позивачем 16.02.2022 року поставки товарів за Контрактом № 02/2020-002 купівлі-продажу від 30.01.2020 р. на загальну суму 3 825 975,05 грн. В свою чергу, відповідачем за поставлений товар - запасні частини, здійснено 15.02.2022 лише передплату 20 % вартості такого товару на суму 637662,51 грн. Натомість відповідач оплату іншої частини вартості отриманого 16.02.2022 року товару не здійснив, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем за Контрактом № 02/2020-002 купівлі-продажу від 30.01.2020 р. в розмірі 3 188 312,54 грн.

Враховуючи непогашення відповідачем даної заборгованості у встановлений контрактом строк, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 4 491 509,52 грн, з яких: 3 188 312,54 грн основного боргу, 255 008,44 грн - 3% річних за період з 31.03.2022 по 18.11.2024; 1048 188,54 грн інфляційних втрат за період з квітня 2022 по 18.11.2024.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам справи та спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодексу України.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України в своїй постанові від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13, де зазначено, що зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом, обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі - продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак, обов`язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.

В контракті сторонами порядок оплати товару узгоджено з можливістю відтермінування такої оплати на 30 календарних днів, зокрема унормовано, що при поставці товару з відстрочкою платежу покупець зобов`язується оплатити продавцеві вартість товару в наступному порядку: 20% вартості товару - в строк, зазначений у відповідній Специфікації, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату; решту 80% вартості товару - покупець зобов`язується сплатити протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати відповідної видаткової накладної на товар.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем наданими до позовної заяви доказами доведено, а відповідачем не спростовано факт здійснення ТОВ "ТК "КАМАЗ" поставки 16.02.2022 запасних частин в рамках виконання договірних зобов`язань за контрактом купівлі-продажу № 02/2020-002 від 30.01.2020 р. на суму 3 825 975,05 грн, але доказів здійснення оплати на користь позивача 80% вартості такого товару у сумі 3 188 312,54 грн до суду не надано.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення 3 188 312,54 грн. основного боргу законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача відносно того, чи є позивач стягувачем, відносно якого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 № 187 введено заборону на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, та чи підпадає позивач під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань кінцевим бенефіціарним власником о Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ" є Волтер Ортнер - громадянин Австрії. Вказана інформація є відкритою та міститься на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search.

Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12 травня 2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до: 1) фізичних осіб згідно з додатком 1; 2) юридичних осіб згідно з додатком 2.

Ані Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ", ані громадянин Австрії Волтер Ортнер не включені до списку осіб, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України.

Із системного аналізу положень Закону України «Про санкції» та Рішення РНБО, яке приймалося на підставі статті 5 вказаного закону, вбачається, що спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) встановлюються на певний строк, що свідчить про їх тимчасовий характер. У зв`язку з цим, застосування санкцій не звільняє особу від виконання зобов`язань, а є, за своєю правовою природою, відстроченням виконання певних зобов`язань, відкладенням здійснення певних дій на певний період на підставі спеціального нормативного акту (Рішення РНБО).

Тобто, Закон України «Про санкції» та Рішення РНБО не передбачають звільнення юридичних осіб України від виконання зобов`язань за укладеними ними угодами, а безпосередньо стягувач (позивач по справі) не включений до списку юридичних осіб, затвердженого Рішенням РНБО, щодо яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші заходи (санкції).

Водночас, ні Ради національної безпеки і оборони України, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом України не передбачена можливість застосування відповідних персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо фізичних або юридичних осіб, які тим чи іншим чином є пов`язаними з фізичними чи юридичними особами, включеними до відповідних санкційних списків, затверджених рішенням Ради національної безпеки і оборони України.

Зазначену позицію підтримує Верховний Суд у постанові від 19 березня 2020 року по справі № 824/146/19. Також аналогічна правова позиція підтримана і постановою Верховного Суду від 19 березня 2021 року по справі № 990/26/21, де суд дійшов висновку, що дія Указу Президента України безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до відповідного Рішення РНБО, затвердженого Указом Президента України.

Таким чином, дія Указу Президента від 12.05.2023 № 279/2023 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 12 травня 2023 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» та рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.05.2023 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» безпосередньо поширюється на осіб, які зазначені у додатках 1 та 2 до цього рішення.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що санкції, які були застосовані персонально до ПАО "КАМАЗ" і ГОСУДАРСТВЕННАЯ КОРПОРАЦИЯ ПО СОДЕЙСТВИЮ РАЗРАБОТКЕ, ПРОИЗВОДСТВУ И ЭКСПОРТУ ВЫСОКОТЕХНОЛОГИЧНОЙ ПРОМЫШЛЕННОЙ ПРОДУКЦИИ "РОСТЕХ" не можуть бути застосовані до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ".

Крім того, відповідно до підпункту 1 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації» № 187 від 03.03.2022 для забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації установлено до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором, мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов`язань, кредиторами (стягувачами) за якими є Російська Федерація або такі особи (особи, пов`язані з державою-агресором):

громадяни Російської Федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах; юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, якої є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації;

юридичні особи, утворені відповідно до законодавства іноземної держави, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків, яких є Російська Федерація, громадянин Російської Федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства Російської Федерації, - у випадку виконання зобов`язань перед ними за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті.

Системний аналіз положень вказаної постанови свідчить про те, що дія мораторію, про який зазначено безпосередньо у Постанові КМУ № 187, передбачає заборону на вчинення конкретно визначеного переліку дій між учасниками правовідносин, встановлює певний правовий режим для цих правовідносин і впливає на перебіг грошових та інших зобов`язань. Проте належних доказів того, що на позивача розповсюджується мораторій, про який зазначено у Постанові № 187, до матеріалів справи не надано.

Крім того, листом Міністерства юстиції України № 24560/8.1.3/10-22 від 08.03.2022 звернуто увагу, що Постановою КМУ № 187 (абзац п`ятий підпункту 1 пункту 1) встановлено кілька винятків щодо застосування мораторію (заборони). Так, відповідне обмеження не застосовується до: громадян Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах, юридичних осіб, створених та зареєстрованих відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером) яких є виключно громадяни України та громадяни Російської Федерації, які проживають на території України на законних підставах.

Таким чином суд констатує, що ані Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КАМАЗ", ані його кінцевий бенефіціарний власник громадянин Ортнер Волтер, не є тими суб`єктами, які зазначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 03.03.2022 року № 187 «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації», відтак позивач не підпадає під визначення осіб, відносно яких встановлено заборону відповідно до пункту 1 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 255 008,44 грн 3% річних та 1 048188,54 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

При цьому, судом враховано, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат та процентів річних за період з 21.03.2022 року по 18.11.2024 року, суд дійшов висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 255 008,44 грн 3% річних та 1 048 188,54 грн інфляційних втрат суд визнає обґрунтованими.

Натомість, при виготовленні повного тексту рішення судом встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частини рішення, судом помилково було оголошено невірні суму заявлених та задоволених нарахувань інфляційних втрат та 3% річних.

Враховуючи, що відповідно ч. 7 ст. 233 ГПК України, виправлення в рішеннях і ухвалах повинні бути застережені перед підписом судді, суд застерігає про виправлення в резолютивній частині рішення суду по справі № 922/3133/24 сум інфляційних втрат та 3% річних, визнаних правомірно заявленими та задоволених судом.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Разом з цим, суд зазначає наступне.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який наразі продовжено.

За змістом статей 10, 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя в Україні в умовах воєнного стану має здійснюватися у повному обсязі, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до вимог частини 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів.

Згідно з ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

Разом з цим, відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

При цьому, суди повинні забезпечувати безпеку учасників судового провадження, запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист та визначених законом процесуальних прав в умовах воєнного стану, коли реалізація учасниками справи своїх прав і обов`язків є суттєво ускладненою.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За приписами статті 8 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26 липня 2007 року; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08 грудня 2016 року).

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Критерій розумності строку розгляду справи визначений у листі Верховного Суду України від 25 січня 2006 року №1-5/45 "Щодо перевищення розумних строків розгляду справ", в якому зазначено, що критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає в разі нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при переданні або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів для дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторного направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" зазначив, що [..] очевидно, для кожної справи буде свій прийнятний строк, і встановлення кількісного обмеження, чинного для будь-якої ситуації, було б штучним. Суд неодноразово визнавав, що неможливо тлумачити поняття розумного строку як фіксовану кількість днів, тижнів тощо (рішення у справі "Штеґмюллер проти Авторії"). Таким чином, у кожній справі постає питання оцінки, що залежатиме від конкретних обставин.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України", no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, "Папазова та інші проти України", no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року).

У статті 6 Конвенції закріплений принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист та доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ашингдейн проти Великої Британії").

У місті Харкові, де розташований Господарський суд Харківської області, постійно оголошуються повітряні тривоги, під час яких суддя та працівники апарату суду мають перебувати в укриттях з метою уникнення загрози життю та здоров`ю.

Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).

Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал "повітряна тривога" та реагування задля збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.

При цьому обставини оголошення сигналу "повітряна тривога" у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 грудня 2022 року у справі №910/2116/21 (910/12050/21).

За таких обставин, враховуючи поточну обстановку, що склалася в місті Харкові, а також у зв`язку з відпусткою судді Шатернікова М.І. до 17.01.2025 року, суд був вимушений вийти за межі строку, встановленого частиною 6 статті 233 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 55, 124, 129 Конституції України, 1, 2, 11, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-промислова компанія "Омега-Автопоставка" (62495, Харківська обл., Харківський р-н, смт Васищеве, вул. Промислова, буд. 1; код ЄДРПО 33010822) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "КАМАЗ" (14037, м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 17А, код ЄДРПО 37094974) основний борг у сумі 3 188 312,54 грн, три відсотки річних в розмірі 255 008,44 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 048 188,54 грн та 53 898,11 грн судового збору сплаченого при подачі позову.

3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "27" січня 2025 р.

Суддя М.І. Шатерніков