Рішення

від 03.02.2025 по справі 922/4183/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4183/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6); до Приватного акціонерного товариства "Кераміка" (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Челюскіна, 180), про стягнення коштів у розмірі 6 081, 10 грнбез виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області, м. Харків, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Кераміка", м. Люботин, про стягнення шкоди у розмірі 6 081, 10 грн, підставою нарахування якої стало порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища, внаслідок господарської та іншої діяльності. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4183/24. Розгляд справи № 922/4183/24 вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу у строк, протягом п`ятнадцяти днів, з дня вручення ухвали про відкриття провадження, надати суду відзив на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ГПК України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство.

Відповідач правом на участь у розгляді даного спору не скористався, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував.

Про розгляд даного спору повідомлений належним чином, про що свідчить довідка про доставку до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Кераміка" ухвали суду від 02.12.2024 про відкриття провадження у справі № 922/4183/24.

Таким чином, в ході розгляду даної справи Господарським судом Харківської області, у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Так, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.12.2024, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області (надалі - Інспекція), враховуючи погодження Державної екологічної інспекції України № 2.1/1030ПГ від 04.06.2021, на підставі наказу Інспекції від 23.06.2021 № 595/12-02 та направлення від 23.06.2021 № 595/12-02/08-04, керуючись ст. 4, 6, 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженим наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за № 230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, в термін з 24 по 25 червня, 01 липня 2021 року проведена позапланова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства в частині охорони атмосферного повітря, використання та охорони земель, поводження з відходами, пестицидами та агрохімікатами, використання Приватного акціонерного товариства «Кераміка».

За результатами перевірки Інспекцією складено акт від 01.07.2021 № 595/12-02/08-04, яким зафіксовано факти засмічення земельних ділянок №1,№ 2 та № 3, що знаходяться за адресою: вул. Лозівська, м. Дергачі, Харківський район, Харківської області (Державний акт на право постійного користування землею Серія ІІ-ХР №001485 від 28.12.1999).

Акт перевірки отримано 01.07.2021 особисто директором ПрАТ «Кераміка» Шмідтом Н.А.

З метою усунення виявлених порушень вимог природоохоронного законодавства на адресу ПрАТ «Кераміка» направлено припис від 07.07.2021 № 49/08-10, який також був особисто отриманий директором товариства.

В подальшому 10.12.2021, не погодившись з результатами перевірки відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Інспекції про визнання протиправними дій щодо видання наказу про здійснення позапланового заходу (перевірки), скасування наказу та припису від 07.07.2021 № 49/08-10.

15.01.2022 відповідачем отримано претензії № 278, 279, 280 від 24.12.2021 щодо добровільного відшкодування збитків завданих державі порушеннями вимог природоохоронного законодавства та розрахунки шкоди зумовленої засміченням земельних ресурсів.

Факт отримання підтверджується листами ПрАТ «Кераміка» від 14.02.2022, в яких останній зазначає про передчасність оплати виставлених йому претензій, оскільки Харківським окружним адміністративним судом слухається справа № 520/26475/21 щодо визнання протиправними дій та скасування припису Інспекції від 07.07.2021 № 49/08- 10.

03.10.2024 постановою Верховного Суду у складі колегії Касаційного адміністративного суду касаційну скаргу Інспекції на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 520/26475/21 задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2023 по справі № 520/26475/21 скасовано.

Закрити провадження у справі № 520/26475/21 в частині позовних вимог про:

- визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо видання наказу від 23.06.2021 № 595/12-02 про здійснення позапланового заходу (перевірки) ПрАТ "Кераміка";

- скасування наказу Державної екологічної інспекції у Харківській області від 23.06.2021 № 595/12-02 про здійснення позапланового заходу (перевірки) ПрАТ "Кераміка";

- визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції у Харківській області щодо проведення позапланової перевірки ПрАТ "Кераміка" на підставі наказу від 23.06.2021 № 595/12-02 "Про здійснення позапланового заходу (перевірки)";

- визнання протиправними дій Державної екологічної інспекції України щодо надання погодження від 04.06.2021 № 2.1/1030 ПГ на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) із здійснення державного нагляду Державної екологічної інспекції у Харківській області на підставі звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави.

В частині позовної вимоги щодо скасування припису Інспекції від 07.07.2021 № 49/08-10 ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову.

Станом на день складання даної позовної заяви претензії від 24.12.2021 щодо добровільного відшкодування збитків завданих державі порушеннями вимог природоохоронного законодавства відповідачем залишені поза увагою та у добровільному порядку не сплачені.

Позивач вказує, що перевіркою виявлено факти засмічення відповідачем грунту на земельній ділянці за адресою: вул. Лозівська, м. Дергачі, Харківський район, Харківської області (Державний акт направо постійного користування землею Серія ІІ-ХР №001485 від 28.12.1999), а саме на території підприємства зафіксовано 3 факти розміщення відходів, з них:

- розміщення твердих побутових відходів, ганчір`я, картонних виробів, поліетилену на земельній ділянці №1 площею 63 м.кв., об`ємом 31,5 м.куб.,

- розміщення твердих побутових відходів, ганчір`я, картонних виробів, поліетилену на земельній ділянці № 2 площею 10,5 м.кв., об`ємом 4,2 м.куб.,

- розміщення будівельних відходів на земельній ділянці № 3 площею 35 м.кв., об`ємом 10,5 м.куб.

Шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства розраховано у відповідності до "Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 27.10.1997 № 171 та зареєстрованої в Мін`юсті України 05.05.1998 № 285/2725 (зі змінами) (Методика № 171)

Згідно з Положенням про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 за № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за № 350/34633, Інспекцією, відповідно до Методики № 171 розраховано шкоду, яка становить 6 081, 10 грн.

Таким чином, як вказує позивач, відповідачем, в порушення ст. 17 Закону України «Про відходи», ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та ст. 35 Закону України «Про охорону земель» не вжито заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, допущено зберігання відходів у несанкціонованих містах та не здійснюється належний контроль щодо розміщення об`єктів власних відходів.

Матеріали, складені посадовими особами Інспекції за наслідками перевірки господарської діяльності відповідача, відповідають вимогам законів України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»; «Про охорону навколишнього природного середовища»; Положенню про Державну екологічну інспекцію в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 11.08.2017 № 312, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.09.2017 за № 1080/30948; Положенню про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України 07.04.2020 за № 230.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, ЇЇ надра, атмосферне повітря, водні та інші ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ) знаходяться під державною охороною.

Відповідно до ч. 1,3 ст. 1 ЗК України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" громадяни України зобов`язані берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства, здійснювати діяльність з додержанням вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів, не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб`єктів.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЗК України, господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад встановлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Також, згідно з положеннями ч. 1 ст. 211 ЗК України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства, крім іншого, за псування сільськогосподарських угідь та інших земель, їх забруднення хімічними та радіоактивними речовинами і стічними водами, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами

Водночас, відповідно до ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способом захисту цивільних прав та інтересів серед іншого є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відновлення становища, яке існувало в натурі, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Ч. 3 ст. 152 ЗК України визначено, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" забруднення земель - це накопичення в ґрунтах і ґрунтових водах внаслідок антропогенного впливу пестицидів і агрохімікатів, важких металів, радіонуклідів та інших речовин, вміст яких перевищує природний фон, що призводить до їх кількісних або якісних змін.

Псування земель - порушення природного стану земель, яке здійснюється без обґрунтованих проектних рішень, погоджених та затверджених в установленому законодавством порядку, забруднення їх хімічними, біологічними та радіоактивними речовинами, в тому числі тими, що викидаються в атмосферне повітря, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, неочищеними стічними водами, порушення родючого шару ґрунту, невиконання вимог встановленого режиму використання земель, а також використання земель у спосіб, що погіршує їх природну родючість ( ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про управління відходами" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися.

Приписами ч. 2 ст. 16 Закону України "Про управління відходами" передбачено, що утворювачі відходів, крім утворювачів відходів домогосподарств, зобов`язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів; класифікувати свої відходи відповідно до Національного переліку відходів та Порядку класифікації відходів; обробляти відходи самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів, або передавати їх для оброблення суб`єктам господарювання у сфері управління відходами, які мають такий дозвіл; у разі утворення побутових відходів укладати договір про надання послуги з управління побутовими відходами з виконавцем відповідної послуги та вносити плату за надання такої послуги відповідно до встановлених тарифів; не допускати змішування відходів, що можуть бути відновлені, з відходами, що не можуть бути відновлені; вести облік відходів, що утворилися в результаті їхньої діяльності, та подавати відповідну звітність; розробляти та виконувати плани управління відходами підприємств, установ та організацій у встановленому порядку; забезпечувати утримання в належному санітарному і технічному стані місць утворення та зберігання відходів, а також забезпечувати дотримання встановлених правил техніки безпеки та пожежної безпеки у таких місцях; надавати органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування інформацію про відходи та пов`язану з ними діяльність; призначати відповідальних осіб у сфері управління відходами; відшкодовувати шкоду, заподіяну здоров`ю та майну громадян України, навколишньому природному середовищу, підприємствам, установам та організаціям внаслідок порушення встановлених правил управління відходами, відповідно до закону.

Відповідно до Методики № 171, землі вважаються забрудненими, якщо в їх складі виявлені негативні кількісні або якісні зміни, що сталися в результаті господарської діяльності чи впливу інших чинників. При цьому зміни можуть бути зумовлені не тільки появою в зоні аерації нових шкодочинних речовин, яких раніше не було, а і збільшенням вмісту речовин, що перевищує їх гранично допустиму концентрацію, які характерні для складу незабрудненого ґрунту або у порівнянні з даними агрохімічного паспорта (для земель сільськогосподарського призначення) (п. 3.1 Методики).

П. 3.2. Методики № 171 визначено, що землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Також, пунктом 3.3. вказаної Методики визначено, що факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вимогами ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 29 БК України 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду Державного бюджету України.

Водночас, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 69-1 БК України 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих бюджетів, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Згідно п 1.6 Роз`яснень Вищого Господарського суду України № 02-5/744 від 27.06.2001 «Про деякі питання вирішення спорів, пов`язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього середовища», вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника. Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

Суд зазначає, що досліджені в ході судового розгляду докази підтверджують доводи позивача щодо не вжиття відповідачем заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків такого впливу, допущено зберігання відходів у несанкціонованих містах та не здійснюється належний контроль щодо розміщення об`єктів власних відходів.

Отже, суд дійшов висновку про наявність з боку суб`єкта господарювання протиправної поведінки як необхідної умови для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

При цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у заподіянні шкоди порушенням природоохоронного законодавства.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Виходячи з положень ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, - на час його виявлення.

Отже, в даному випадку, зважаючи на заявлені позовні вимоги, мова йде про шкоду/збитки, яку завдано саме у зв`язку з недотриманням вимог закону (природоохоронного законодавства) і відповідно в силу прямої вказівки закону настає відповідальність у вигляді шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.11.2019 по справі № 914/2436/18.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Стосовно розміру шкоди, яка розрахована позивачем до стягнення з відповідача, суд зазначає наступне.

При обрахуванні розміру шкоди, завданої засміченням земель, експертом застосовано формулу, передбачену п. 5.4. Методики № 171, а саме:

Ршз = А x Б x Гоз x Пдз x Кзз x Кег, де

Ршз - розмір шкоди від засмічення земель, грн;

А - питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значення якого дорівнює 0,5;

Б - коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки відходами дорівнює 15, а небезпечними відходами - 300.

Гоз - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн/кв. м;

Пдз - площа засміченої земельної ділянки кв. м;

Кзз - коефіцієнт засмічення земельної ділянки, що характеризує ступінь засмічення її відходами, який визначається за додатком 5;

Кег - коефіцієнт еколого-господарського значення земель визначається за додатком 2.

Методикою № 171 передбачено встановлення розміру шкоди як внаслідок засмічення так і забруднення земель фактично різними величинами.

Отже, сума завданої шкоди відповідно до акту № 595/12-02/08-04 від 01.07.2021, яка підтверджена матеріалами справи, становить 5 811, 10 грн (3 803, 63 грн (претензія № 278) + 1 690, 50 грн (претензія № 279) + 316, 97 грн (претензія № 280).

Таким чином, внаслідок забруднення та засмічення земельної ділянки відповідачем, в порушення вимог ст. 35, 45 Закону України "Про охорону земель", ст. 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державі заподіяно шкоду у розмірі 5 811, 10 грн, тому позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в цій частині.

В частині заявленої до стягнення шкоди у розмірі 270, 00 грн, суд відмовляє як в необґрунтованій та безпідставно заявленій.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 1-2 ст. 86 ГПК України).

Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на сторін, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 165, 233, 236 - 238, 240, 241, 256, 257 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кераміка» (62433, Харківська обл., місто Люботин, вул. Челюскінців, 180, код ЄДРПОУ 30592304) на користь держави на р/р UА128999980333119331000020645, отримувач ГУК Харків обл/МТГ Люботин/24062100, банк отримувач - Казначейство України (ЕАП), код ЄДРПОУ 37874947, МФО 899998, символ звітності 331 для зарахування по коду бюджетної кваліфікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» заборгованість у розмірі 5 811, 10 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кераміка» (62433, Харківська обл., місто Люботин, вул. Челюскінців, 180, код ЄДРПОУ 30592304) на користь Державної екологічної інспекції у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6; код ЄДРПОУ 37999518) судовий збір в розмірі 2 893, 56 грн

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Державна екологічна інспекція у Харківській області (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 6; код ЄДРПОУ 37999518);

Відповідач - Приватне акціонерне товариство «Кераміка» (62433, Харківська обл., м. Люботин, вул. Челюскінців, 180, код ЄДРПОУ 30592304).

Повне рішення складено 03.02.2025.

СуддяР.М. Аюпова

справа № 922/4183/24