Постанова

від 23.01.2025 по справі 921/55/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 921/55/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С. К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О. В.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

прокурора - Кондратюка Д. А.,

позивача - не з`явився,

відповідача - 1 - не з`явився,

відповідача - 2 - Кравченка Р. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024

та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024

у справі № 921/55/24

за позовом заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації)

до Великоберезовицької селищної ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод",

про скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконними та скасування рішень ради, визнання недійсним договору оренди землі та витребування земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Тернопільської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Тернопільської обласної державної адміністрації (Тернопільської обласної військової адміністрації (далі - Тернопільська ОДА; позивач) звернувся до господарського суду з позовом про:

скасування рішення державного реєстратора Байковецької сільської ради Тернопільської області Федів Олени Стефанівни (далі - державний реєстратор), індексний номер рішення: 61840312 від 25.11.2021, яким припинено право державної власності Тернопільської ОДА на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району та одночасно зареєстровано право комунальної власності за Великоберезовицькою селищною радою (далі - Селища рада; відповідач-1) з одночасним припиненням права власності Селищної ради на неї;

визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради від 03.12.2021 № 1251 "Про передачу в оренду земельних ділянок" в частині передачі в користування земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану за адресою: с. Велика Лука (за межами населеного пункту);

визнання незаконним та скасування рішення Селищної ради від 21.06.2022 № 1689 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод" та передачу їх в оренду в частині затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану за адресою: с. Велика Лука, Тернопільський район (за межами населеного пункту) та зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Мишковицький спиртовий завод" (далі - ТОВ "Мишковицький спиртовий завод") укласти договір оренди земельної ділянки з Селищною радою;

визнання недійсним договір оренди землі від 01.08.2022 щодо земельної ділянки із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури та скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права оренди земельної ділянки ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га з одночасним припиненням права оренди;

витребування з незаконного володіння Селищної ради та ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" на користь держави в особі Тернопільської ОДА, яка набула статусу Тернопільської обласної військової адміністрації, земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га, розташовану за адресою: с. Велика Лука, Тернопільський район (за межами населеного пункту).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Селищна рада за відсутності правових підстав та повноважень розпорядилась земельною ділянкою державної форми власності з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га (оскільки спірна земельна ділянка не перейшла з державної у комунальну власність в силу п. 24 роз. Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Оскаржуваними рішеннями і діями щодо реєстрації права власності за Селищною радою та подальшою її передачею в оренду порушено інтереси держави в особі Тернопільської ОДА як належного власника і розпорядника спірної земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 (суддя - Охотницька Н. В.), залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 (головуючий суддя - Бонк Т. Б., судді - Бойко С. М., Якімець Г. Г.), у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з відомостями Державного земельного кадастру (витяг за номером НВ-6103432962017 від 03.04.2017) земельна ділянка із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га розташована на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області; цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд технічної інфраструктури (виробництво та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води); категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Відомості про земельну ділянку зареєстровано 03.04.2017; форма власності - державна. Право постійного користування земельною ділянкою зареєстровано за Державним підприємством спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі - ДП "Укрспирт") згідно з Державним актом від 23.12.1996 № ІІ-ТР 000695.

Відомості про право постійного користування земельною ділянкою із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 ДП "Укрспирт" та про право власності держави в особі Тернопільської ОДА 08.06.2017 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 14.06.2017 № 89498129).

За результатами аукціону з умовами від 06.07.2021 № UA-PS-2021-06-13-000009-2, 04.08.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській, Чернівецькій та Тернопільській областях (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергобренд" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - окремого майна Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво).

Договір зареєстровано в реєстрі за № 3113 приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Квочак Л. Т.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов`язувався передати у власність покупцю, який став переможцем електронного аукціону № UA-PS-2021-06-13-000009-2, який відбувся 06.07.2021, об`єкт малої приватизації - окреме майно Мишковицького місця провадження діяльності та зберігання спирту ДП "Укрспирт" (спиртове виробництво), згідно з наведеного переліку за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців (вул. Леніна), 1; Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки (вул. Дзержинського), 32 (об`єкт приватизації), а покупець - прийняти об`єкт приватизації, сплатити ціну його продажу і виконати визначені в договорі умови.

Згідно з п. 1.3 договору перелік нерухомого майна та транспортних засобів, які входять до складу об`єкта приватизації та передаються у власність покупцю, наведено у додатку № 1, що є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 1.4 договору визначено, що об`єкт приватизації розташований на чотирьох земельних ділянках: земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців, 1, площею 3,4344 га, кадастровий номер 6125285400:02:001:1200, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 24666623 від 24.07.2014; власник Тернопільська районна державна адміністрація, держава; правокористувач ДП "Укрспирт"; земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Теребовлянський район, смт. Дружба, вул. Лесі Українки, 32, площею 1,44 га, кадастровий номер 6125055300:02:001:0017, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 18150668 від 24.02.2014; власник Дружбівська селищна рада, правокористувач ДП "Укрспирт"; земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 6,3809 га, кадастровий номер 6125282200:01:001:1579, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 89503802 від 14.06.2017; власник Тернопільська ОДА, правокористувач ДП "Укрспирт"; земельна ділянка за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с/рада Великолуцька, площею 2,6 га, кадастровий номер 6125282200:01:016:0001, цільове призначення: для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний номер витягу: 89498129 від 14.06.2017; власник Тернопільська ОДА; правокористувач ДП "Укрспирт".

Пунктом 1.5 договору встановлено, що земельні ділянки, на яких розташований об`єкт приватизації, не є предметом купівлі-продажу за цим договором, а тому питання землекористування покупець вирішує самостійно в установленому чинним законодавством порядку, після переходу до покупця права власності на об`єкт приватизації.

Суди встановили, що ТОВ "Енергобренд" змінило найменування на ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (код ЄДРПОУ 42868998).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2023 № 351634127 за ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" 01.09.2021 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2444977261252, а саме: будівлі і споруди спиртзаводу, об`єкт житлової нерухомості за адресою: Тернопільська область, Тернопільський район, с. Мишковичі, вул. Січових Стрільців, буд. 1, номер об`єкта в РПВН: 36385213.

ДП "Укрспирт" звернулося до Тернопільської ОДА із заявою від 07.09.2021, у якій просило розглянути питання щодо припинення права користування земельними ділянками з кадастровими номерами 125055300:02:001:0017, 6125285400:02:001:1200, 6125282200:01:016:0001, 6125282200:01:001:1579, наданими для розміщення окремого майна місця провадження та зберігання спирту ДП "Укрспирт", на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації.

У вказаній заяві ДП "Укрспирт" посилалося на те, що 01.09.2021 між ТОВ "Енергобренд" та Фондом державного майна України було підписано акт приймання-передачі державного майна; а отже, з 01.09.2021 новим власником окремого майна Мишковицького МПД ДП "Укрспирт" стало ТОВ "Енергобренд", а перехід права власності на нерухоме майно є підставою для припинення, в тому числі, права постійного користування земельною ділянкою.

За результатами розгляду вказаного звернення ДП "Укрспирт", за розпорядженням Тернопільської ОДА від 12.10.2021 № 625/01.02-01, припинено право постійного користування ДП "Укрспирт" земельними ділянками площею 2,6 га з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 і площею 6,3809 га з кадастровим номером 6125282200:01:001:1579 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, які розташовані за межами населеного пункту на території Великолуцької сільської ради Тернопільського району, Тернопільської області.

Пунктом 2 цього розпорядження зобов`язано підприємство провести державну реєстрацію припинення права постійного користування земельними ділянками.

Згідно з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 334194522 інше речове право - право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 припинено 11.11.2021, відомості про що внесено 16.11.2021 Мельничук І. І., Великоберезовицька селищна рада, Тернопільського району, Тернопільської області, індексний номер рішення: 61619849.

Державним реєстратором внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про припинення речового права - права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001, власник: Тернопільська ОДА, код ЄДРПОУ 00022622 (дата державної реєстрації 23.11.2021, відомості внесено до реєстру 25.11.2021, індексний номер рішення 61840312).

Також, державним реєстратором внесено відомості про право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 за територіальною громадою, Великоберезовицькою селищною радою, код ЄДРПОУ 04393462 (дата державної реєстрації 23.11.2021, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 61840312 від 25.11.2021); документи подані для державної реєстрації: Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", серія та номер: 1423-ІХ, виданий 28.04.2021.

Рішенням Селищної ради від 03.12.2021 № 1251 "Про передачу в оренду земельних ділянок", відповідно до ст. ст. 12, 65, 66, 120, 122, 123, 124, 134 ЗК України, Законів України "Про землеустрій", "Про Державний земельний кадастр", "Про оренду землі", "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", вирішено передати ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" в оренду земельні ділянки комунальної власності, у тому числі - площею 2,6 га із кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництво та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), розташовану за адресою: с. Велика Лука (за межами населеного пункту), терміном на 5 років.

Пунктом 2 цього рішення зобов`язано ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" виготовити технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та подати до органу місцевого самоврядування на затвердження у встановленому законодавством порядку.

Рішенням Селищної ради від 21.06.2022 № 1689 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" та передачу їх в оренду" затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності площею 2,600 га (кадастровий номер 6125282200:01:016:0001), що передається в оренду на 5 років для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури (виробництва та розподілення газу, постачання пари та гарячої води, збирання, очищення та розподілення води), розташованої за адресою: с. Велика Лука (за межами населеного пункту).

Згідно з п. п. 4.1, 4.3 вказаного рішення зобов`язано ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" укласти з Селищною радою договори оренди земельних ділянок та зареєструвати відповідно до чинного законодавства. Здійснити державну реєстрацію права оренди.

На виконання рішення від 21.06.2022 № 1689, 01.08.2022 між Селищною радою (орендодавець) та ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" (орендар) було укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,600 га з цільовим призначенням для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд технічної інфраструктури, кадастровий номер 6125282200:01:016:0001 за адресою: с. Велика Лука, Тернопільський район.

Договір укладено строком на 5 років (п. 6 договору).

За п. 36 договору він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

12.08.2022, на підставі договору оренди землі від 01.08.2022, до державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про інше речове право (номер запису 47600786) - право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6125282200:01:016:0001 площею 2,600 га за ТОВ "Мишковицький спиртовий завод".

Відмовляючи у задоволенні позову, господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до п. 24 роз. X "Перехідні положення" ЗК України момент переходу земельної ділянки з державної у комунальну власність пов`язаний із державною реєстрацією права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначили, що після державної реєстрації земельної ділянки за Селищною радою, вона перейшла у комунальну власність та відбулось правонаступництво прав щодо зазначеної земельної ділянки. Встановивши вказане, господарські суди дійшли висновку про відсутність порушеного права позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Не погоджуючись із ухваленими у справі судовими рішеннями, прокурор звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме зазначає про те, що суди ухвалили оскаржувані судові рішення без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 05.09.2018 у справі № 910/1356/13, від 14.03.2019 у справі № 915/182/17, від 09.04.2020 у справі № 910/2942/19, від 31.03.2021 у справі № 922/1431/20, від 11.08.2021 у справі № 922/443/20, від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 18.12.2019 у справі № 372/1684/14-ц, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18, від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц, від 26.02.2020 у справі № 287/167/18-ц, у справах № 910/4528/15-г, № 910/1356/13 та інших.

Посилається у касаційній скарзі на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, ст. ст. 17, 83, ч. 1 ст. 84, ч. 1 ст. 117, ч. 5 ст. 122 ЗК України у подібних правовідносинах. Вважає, що у цьому випадку має місце виключний випадок, передбачений п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що з огляду на фактичні обставини справи, а також норми ЗК України саме до повноважень Тернопільської ОДА належить розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі, й щодо надання її в користування на правах оренди. Однак, останньою відповідні рішення не приймалося та договір оренди з ТОВ "Мишковицький спиртовий завод" не укладався. Посилається на відсутність доказів того, що на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна (будівлі, споруди) і на те, що спірна земельна ділянка могла бути передана в оренду лише за результатами проведених земельних торгів.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 з підстав, передбачених п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 09.12.2024.

У відзиві відповідач-2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення, ухвалені відповідно до ст. 236 ГПК України, без змін, з підстав наведених у цьому відзиві.

У справі оголошувалася перерва з 14.01.2025 до 23.01.2025.

Заслухавши доповідь головуючого судді, прокурора, пояснення представника відповідача-2, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам скаржника щодо наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд зазначає таке.

Частиною 1 ст. 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 ЦК України).

Верховний Суд у постанові від 04.09.2023 у справі № 143/192/21 виснував, що за загальними підходами до розуміння сутнісного змісту елементів права власності, які склалися в усталеній судовій практиці, право володіння - це забезпечена законом можливість мати в себе певну річ, фактично панувати над нею, утримувати її у своєму господарському підпорядкуванні; право користування - юридична забезпечена можливість власника здобувати з майна, що йому належить, його корисні властивості для задоволення своїх особистих та майнових потреб (можливість отримувати плоди і доходи); право розпорядження - це юридичне закріплена можливість власника самостійно вирішувати долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану та призначення (передача за договором іншій особі, знищення, переробка тощо).

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб`єктів права власності на землю визначає ст. 80 ЗК України, відповідно до якої ними є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/21682/15 (910/12376/21) зазначив, що згідно з положеннями ст. ст. 78, 80, 83, 84 ЗК України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, це право набувається і реалізується державною через органи виконавчої влади відповідно до їх повноважень. Водночас комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам, що реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема передачі їм земель державної власності.

Пунктом 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України (набрав чинності 27.05.2021) з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд у постанові від 30.03.2023 у справі № 910/21682/15 (910/12376/21) виснував, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки врегульована ст. 117 ЗК України та здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом. До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать, зокрема земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Верховний Суд у цій справі зазначив, що суди дійшли обґрунтованого висновку, що спірні земельні ділянки, хоча й розташовані на території ради, але не є землями комунальної власності відповідної територіальної громади відповідно до приписів п. 24 роз. Х "Прикінцеві положення" ЗК України, адже на момент набрання ним чинності використовувалися державним підприємством на праві постійного користування.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність". Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані у подібних правовідносинах.

Вирішуючи спір у цій справі, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не здійснили аналізу п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, не врахували доводів прокурора про те, що зазначений пункт ЗК України набрав чинності 27.05.2021 і, що згідно з ним відповідне розмежування земель державної та комунальної власності пов`язане (відбувалося) саме з датою набрання ним законної сили; що припинення державному підприємству права постійного користування спірною земельною ділянкою, після набрання законної сили п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, не свідчить про те, що така земельна ділянка перейшла до комунальної власності за наявності лише факту її реєстрації у відповідному реєстрі. Таким чином, суди, на підставі оцінки всіх наявних у справі документів, не встановили, чи перейшла спірна земельна ділянка з державної в комунальну власність з огляду на вимоги законодавства, зокрема п. 24 роз. Х "Перехідні положення" ЗК України, а отже, підставність розпорядження Селищною радою відповідною земельною ділянкою у цьому випадку.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає, що передчасним є висновок судів попередніх інстанцій про відмову у позові з огляду на непорушення прав позивача, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

Верховний Суд зазначає також таке.

Відповідно до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

Відповідно до усталеної позиції Великої Палати Верховного Суду застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (п. 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (п. 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.23).

Отже, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 2) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 3) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

Верховний Суд у постанові від 23.10.2024 у справі № 399/179/23 виснував, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема витребування майна з чужого незаконного володіння. У разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна.

При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що для витребування майна, оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника; позивач у межах розгляду справи про витребування майна із чужого володіння вправі посилатися, зокрема на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює правових наслідків, на які воно спрямоване (див., зокрема п. 8.36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 496/1059/18).

Однак, господарські суди не перевірили, чи звернувся прокурор із ефективними/неефективним способом захисту прав позивача у цьому випадку з огляду на вищевикладене, предмет і підстави позову.

Верховний Суд вважає, що доводи касаційної скарги знайшли своє часткове підтвердження.

Згідно з ч. 2 ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Оскільки допущені попередніми судовими інстанціями порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (ст. 300 ГПК України), то оскаржені судові рішення у справі, які не відповідають положенням ст. ст. 86, 236 ГПК України, підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи необхідно врахувати викладене вище, для правильного вирішення спору більш ретельно на підставі наявних у матеріалах справи документів повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, надати належну оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, з урахуванням зауважень викладених в цій постанові, постановити законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судового збору за подання касаційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу заступника керівника Тернопільської обласної прокуратури задовольнити частково.

Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.10.2024 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2024 у справі № 921/55/24 скасувати.

Справу № 921/55/24 направити на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Волковицька Н. О.

Случ О. В.