Ухвала

від 03.02.2025 по справі 911/22/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 911/22/24 (911/747/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

розглянувши заяву про самовідвід судді Білоуса В.В. у справі №911/22/24 (911/747/24)

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.10.2024

у складі колегії суддів: Доманської М.Л. (головуючого), Пантелієнка В.О., Поліщука В.Ю.

та на рішення Господарського суду Київської області

від 31.05.2024

у складі судді: Наріжного С.Ю.

у справі № 911/22/24 (911/747/24)

за позовом ОСОБА_1

до відповідачів: 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) Товариства з обмеженою відповідальністю "Квеста Груп"; 7) Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 7: розпорядника майна ТОВ "Регіональні Ресурси" арбітражного керуючого Беркута Максима Сергійовича

про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними правочинів та витребування з володіння (стягнення) частки у статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства

в межах справи № 911/22/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Коіл"

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональні Ресурси"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Регіональні Ресурси", введено процедуру розпорядження майном Боржника.

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 від 22.03.2024 б/№ (вх. № 432/24) до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ТОВ "Квеста Груп" та ТОВ "Регіональні Ресурси" про розірвання договору купівлі-продажу, визнання недійсними правочинів та витребування з володіння (стягнення) частки у статутному капіталі товариства, визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників у статутному капіталі товариства.

Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

28.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024 у справі № 911/22/24 (911/747/24).

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 911/22/24 (911/747/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 11.11.2024, серед іншого, відкрито касаційне провадження у справі № 911/22/24 (911/747/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024, призначено розгляд касаційної скарги на 03.12.2024 о 10:15 год.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024 у справі № 911/22/24 (911/747/24) на 10.12.2024 о 10 год. 30 хв.

Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 справу № 911/22/24 (911/747/24) разом із касаційною скаргою ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024, передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

У вказаній ухвалі від 10.12.2024 Суд також зазначив про те, що згідно частини шостої статті 303 ГПК України тільки Великій Палаті Верховного Суду за відсутності підстав для передачі справи на її розгляд, надано право повертати справу відповідній колегії для розгляду.

Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 справу № 911/22/24 (911/747/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024 повернуто відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 911/22/24 (911/747/24) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського О.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду.

27.01.2025 суддею Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоусом В. В. подано заяву про самовідвід від розгляду справи № 911/22/24 (911/747/24), у порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Вказана заява мотивована тим, що у разі здійснення касаційного перегляду постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024 у справі № 911/22/24 (911/747/24), судді Касаційного господарського суду: Білоус В.В., Васьковський О.В., Погребняк В.Я. будуть перевіряти застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, щодо правильності застосування яких колегією суддів було висловлено позицію в ухвалі від 10.12.2024.

Мотивуючи ухвалу від 10.12.2024 справу № 911/22/24 (911/747/24) про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, колегія суддів зазначала про те, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування статей 692, 694 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 925/1382/19, від 06.06.2022 у справі № 902/66/20, від 30.10.2023 у справі № 910/16754/21.

Окрім того, у вказаній ухвалі зазначено, що на думку колегії суддів, із положень законодавства убачається безумовне право продавця вимагати повернення неоплаченого товару, проданого в кредит, якщо покупець прострочив і не здійснив оплату такого товару, що в сукупності із положеннями ст. 387, 388 ЦК України формує передбачений законом, належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, який полягає у пред`явленні позовних вимог про розірвання договору купівлі - продажу товару в кредит та витребування такого товару в останнього набувача.

Також, у вказаній ухвалі зазначено, що будь-який спір, переданий на вирішення суду зі способом (способами) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, має бути розглянутий по суті заявлених позовних вимог. Ні Конституцією, ні жодним законом України не передбачено можливості відмови в позові у випадку, якщо спосіб захисту є неефективним чи не передбачений законом або договором, оскільки це обмежує законодавчо встановлений принцип цивільного права, за яким право на обрання певного способу захисту порушеного права належить позивачу і обмежується лише у випадках, прямо передбачених законом. Тим більше суд не може відмовити у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, якщо він передбачений законом або договором.

Враховуючи наведене, наявність ухвали Верховного Суду від 10.12.2024, яка ухвалена у складі колегії суддів: Білоуса В.В. (головуючого), Васьковського О.В., Погребняка В.Я. у справі № 911/22/24 (911/747/24), на думку судді Білоуса В. В., є обставиною, яка може викликати сумнів як в учасників справи № 911/22/24 (911/747/24) так і в стороннього спостерігача щодо об`єктивності, зокрема, судді Білоуса В.В. при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відтак, з метою усунення будь-яких сумнівів у його неупередженості або об`єктивності при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024 у справі № 911/22/24 (911/747/24) суддею Білоусом В.В., на підставі пункту 5 частини першої статті 35 Господарського процесуального кодексу України заявлено самовідвід від розгляду зазначеної касаційної скарги.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 ГПК України.

Згідно із частиною першою статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Пунктом 5 частини першої статті 35 ГПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про самовідвід, колегія суддів дійшла висновку, що заява від 27.01.2025 про самовідвід судді Білоуса В.В. у справі № 911/22/24 (911/747/24) не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді".

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:

"об`єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з`ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;

"суб`єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно мати інформацію про наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки, як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).

Суд акцентує, що не можуть бути підставою для відводу (самовідводу) суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід (самовідвід) має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу (самовідводу).

Приписами ч.4 ст.35 ГПК України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, процесуальні рішення судді, рішення в іншій справі, висловлена публічно думка щодо юридичного питання (правова оцінка), висловлена зокрема і у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших подібних справ у подальшому..

Таким чином, рішення суду, яке було ухвалене у складі колегії суддів (ухвала від 10.12.2024 про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати) не є підставою для відводу суддів від розгляду справи №911/22/24 (911/747/24) згідно з вищезазначеною нормою ГПК.

Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про самовідвід судді Білоуса В. В., колегія суддів також бере до уваги те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення самовідводу саме по собі не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.

Варто відзначити також і те, що сторонами цієї справи відвід судді Білоусу В. В. не заявляли ні з підстав заявлених у його заяві про самовідвід, ні з інших підстав.

Колегія суддів вважає, що наведені в заяві про самовідвід обставини не викликають сумніви в неупередженості, небезсторонності та об`єктивності судді Білоуса В. В.

З огляду на викладене, колегія суддів не виявила ні суб`єктивних, ні об`єктивних обґрунтованих підстав для задоволення заяви судді Білоуса В. В. про самовідвід від участі в розгляді справи № 911/22/24 (911/747/24).

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ГПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 35, 38, 39, 234, 235, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні заяви судді Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Білоуса В. В. від 27.01.2025 про самовідвід від розгляду справи № 911/22/24 (911/747/24) за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 28.10.2024 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 та на рішення Господарського суду Київської області від 31.05.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк