Ухвала

від 19.11.2010 по справі 2а-6493/09/2370

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а-6493/09/2370                            Головуючий у 1-й інстанції:   Чубар Т.М.  

Суддя-доповідач:  Межевич М.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"19" листопада 2010 р.                                                                                                        м. Київ

     Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого –судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Сауляка Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження  в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро-Контракт»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року у справі за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Приватного підприємства «Євро-Контракт»про стягнення заборгованості по страхових внесках, -

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року позовні вимоги задоволенні.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки фактично дізналося про існування вказаної постанови 05.03.2010 року, що позбавило його можливості вчасно її оскаржити.

Відповідно до ч. 3 ст. 186 КАС України (в редакцій чинній на момент подачі апеляційної скарги), заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

З матеріалів справи вбачається, що 12.03.2009 року відповідач подав апеляційну скаргу з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Колегія суддів дійшла висновку, що строк апеляційного оскарження постанови суду від 22.02.2010 року апелянтом не пропущено, оскільки отримав постанову 05.03.2010 року, а тому відсутні правові підстави окремо вирішувати питання щодо його поновлення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідач не спростував наявність спірної суми  недоїмки, то його заборгованість перед позивачем складає 1573,09 грн. боргу, то позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З таким висновком суду не можна не погодитися, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Євро-Контракт»є платником обов’язкових страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.

Так, за відповідачем рахується недоїмка зі сплати страхових внесків в сумі 1573,09 грн.,

Доказів про сплату недоїмки зі сплати страхових внесків та пені відповідачем суду надано не було та на час звернення позивача до суду першої інстанції не сплачено.  

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку) визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик.

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (далі - працівник).

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя застрахованого, його здоров'я та працездатність.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Відповідно до п. 2, 7 ч. 2 ст. 45 Закону роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків; подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків у строки, в порядку та за формою, що встановлені цим Фондом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 52 Закону страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

В силу ст. 47 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.

Статтею 47 Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», передбачено, що розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

Статтею 55 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»передбачено, що спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

У відповідності до ст. 71 КАС України відповідачем не надано доказів сплати ним заборгованості.

Враховуючи те, що зобов’язання, які передбачають сплату страхових внесків до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідачем не виконані та приймаючи до уваги документальне підтвердження факту та розміру боргу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, ст.ст. 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Євро-Контракт»залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2010 року –без змін.

Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя                                                                            М.В. Межевич

Суддя                                                                                                  І.І. Бараненко

Суддя                                                                                                  Ю.В. Сауляк