Рішення

від 04.02.2025 по справі 624/970/24

КЕГИЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Кегичівський районний суд Харківської області

Справа № 624/970/24

№ провадження 2/624/36/25

РІШЕННЯ

іменем України

селище Кегичівка 04 лютого 2025 року

Кегичівський районний суд Харківської області, у складі

головуючого судді - Куст Н.М.,

за участю т.в.о. секретаря судового засідання - Ткаченко А.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №624/970/24,

ім`я (найменування) сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: ОСОБА_2 ,

відповідач: ОСОБА_3 ,

третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради,

представник третьої особи: ОСОБА_4 ,

суть вимог: про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Позиція позивача.

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що з відповідачем перебували у шлюбі з 23 серпня 2003 року.

Від цього шлюбу у них народилось двоє дітей, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Шлюб з відповідачем розірвано Кегичівським районним судом Харківської області 07 вересня 2006 року. Проте сторони проживали разом однією сім`єю до 2015 року, лише згодом остаточно розірвали шлюбні відносини та припинили проживати разом. Донька ОСОБА_8 залишилась проживати з позивачкою на повному її утриманні.

Відповідач почав віддалятися від дитини. Спочатку він телефонував, запитував як справи, а з часом дзвінки ставали все рідшими, що в кінцевому результаті призвело до того, що відповідач не бачиться зі своєю донькою, не цікавиться нею, не бере участі у її вихованні та не шукає такої можливості, не надає матеріальної допомоги, тобто свідомо самоусунувся з життя дитини та виконання своїх батьківських обов`язків за відсутності будь-яких перешкод для їх виконання.

Згодом перестав сплачувати аліменти. Згідно довідки Кегичівського відділу державної виконавчої служби у Красноградському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції допустив заборгованість по сплаті аліментів у сумі 154969,56 грн.

Він не хвилюється чи здорова дитина, чи має вона все необхідне для гармонійного розвитку, чи ходить до школи, чи відвідує гуртки, чим захоплюється, про що мріє тощо.

Донька ОСОБА_8 проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідач, достеменно знаючи про місце проживання дитини, не шукав способів поспілкуватися та навідатися до дитини, поцікавитися її життям.

03 лютого 2023 року позивачка створила другу сім`ю з ОСОБА_9 змінила прізвище на « ОСОБА_10 ». Донька ОСОБА_8 і син ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від другого шлюбу проживають разом з ними.

Процесуальні питання пов`язанні з розглядом справи.

18 жовтня 2024 року позивачка звернулась до Кегичівського районного суду Харківської області з позовом.

Ухвалою суду від 29 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження з викликом сторін та призначено підготовче засідання на 28 листопада 2024 року.

Ухвалою суду від 28 листопада 2024 року клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено. Витребувано в органу опіки та піклування Кегичівської селищної ради письмовий висновок про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 16 січня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04 лютого 2025 року.

Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість усі надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:

представник позивача: - про підтримання позовних вимог;

відповідач: - про визнання позовних вимог,

представник третьої особи: - вимоги позовної заяви підтримують в повному обсязі,

Відповідно до ч. 3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.14) 07 вересня 2006 року шлюб розірвано між ОСОБА_3 та ОСОБА_12 .

ОСОБА_12 уклала шлюб з ОСОБА_9 , 03 лютого 2023 року, після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище на « ОСОБА_10 », що підтвердується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с.15).

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів за ВП НОМЕР_8 ОСОБА_3 станом на 15 жовтня 2024 року має сукупний розмір заборгованості 154969,56 грн (а.с.16-22).

Згідно довідки №10-10/1524/06 від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_1 , 1983 року народження, зареєстрована в АДРЕСА_1 , проживає разом з нею та на її утриманн - донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.23).

Згідно довідки №01-67/184 від 15 жовтня 2024 року виданої Комунальним закладом «Кегичівський ліцей Кегичівської селищної ради ОСОБА_1 , яка має доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що навчається в КЗ «Кегичівський ліцей» Кегичівської селищної ради з 01 вересня 2017 року. За час навчання в закладі освіти батько дитини, ОСОБА_3 контакту з закладом освіти не підтримує, з класним керівником та вчителями не спілкується, умовами навчання та виховання не цікавиться, не бере участі у ліцейних заходах та батьківських зборах (а.с.24).

Згідно Висновку від 14 січня 2025 року № 04-30/147 орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради вважає за можливе позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.60-62).

Також в судовому засіданні досліджено паспорт, код ОСОБА_1 , ОСОБА_3 з підтвердженням їх анкетних даних (копія, а.с.6-10).

Правові норми законодавства застосовані судом.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Статтею 27 Конвенції, передбачено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Держави-учасниці відповідно до національних умов і в межах своїх можливостей вживають необхідних заходів щодо надання допомоги батькам та іншим особам, які виховують дітей, у здійсненні цього права і у випадку необхідності надають матеріальну допомогу і підтримують програми, особливо щодо забезпечення дитини харчуванням, одягом і житлом.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, в якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права та обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини (частина перша статті 151 СК України).

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь в її вихованні та має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. (стаття 153, частини перша-третя статті 157 СК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Аналогічні положення щодо виховання дітей та спілкування з їх батьками містяться у розділах 8, 11, 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до керівних роз`яснень, які містяться у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 164 СК України батько може бути позбавлений судом батьківських прав, якщо він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Висновки та мотиви прийнятого рішення.

При вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.

Та обставина, що на час розгляду справи матеріальним забезпеченням доньки, її вихованням і розвитком батько не займається, свідчить про те, що батько дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо, умисно нехтує батьківськими обов`язками.

Отже, ухилення від виконання своїх обов`язків ОСОБА_3 з виховання його неповнолітньої доньки - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не виявлення щодо неї батьківського піклування, який не цікавиться донькою, її розвитком, матеріальним забезпеченням, станом здоров`я доньки, не приймає жодної участі у її житті, а тому встановлені фактичні обставини узгоджуються з приписами ч. 1 ст. 164 СК України, та є підставою для позбавлення батьківських прав відповідача з врахуванням наявності його винної поведінки та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками.

Статтею 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст.180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Судові витрати.

Позивачка просить судові витрати залишити за нею, тому суд не вбачає підстав для їх розподілу.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ст. 10, 76, 141, 259, 260, 263-265, ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду або через Кегичівський районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт серії № НОМЕР_4 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ,

представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 ,

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт черії НОМЕР_6 , ІПН НОМЕР_7 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,

третя особа: орган опіки та піклування Кегичівської селищної ради, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, вул. Волошина, буд. 79,

представник третьої особи: Мосенцева Вікторія Олександрівна, місцезнаходження: 64003, Харківська область, Берестинський район, с-ще Кегичівка, вул. Волошина, буд. 79.

Суддя Н.М. Куст