Ухвала

від 04.02.2025 по справі 718/303/25

КІЦМАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 718/303/25

Провадження №2-о/718/25/25

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"04" лютого 2025 р. м. Кіцмань

Суддя Кіцманського районного суду Чернівецької області Скорейко В.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про встановлення факту реєстрації і проживання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Кіцманського районного суду Чернівецької області із заявою в порядку окремого провадження, в якій просить встановити факт її реєстрації та фактичного проживання в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області з народження і до 17.07.1996 року.

Мотивує тим, що відсутність відомостей у старостаті с. Киселів про її первинну реєстрацію і постійне проживання в с. Киселів, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, позбавляє її права на отримання відповідних доплат до пенсії. Посилається на відповідь ГУ ПФ України в Чернівецькій області, якою заявницю повідомлено, що за результатами проведеного звірки в Єдиному державному демографічному реєстрі та інших державних реєстрах, зазначена дата реєстрації ОСОБА_1 в с. Киселів - 17.07.1996, у зв`язку з чим доплату за проживання заявниці не встановлено. З цієї ж відповіді органу ПФ України встановлено, що ОСОБА_1 по 31.12.2024 пенсія виплачувалася з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №600/1202/20-а (набрало законної сили 17.11.2020), на виконання якого здійснювалися нарахуванні та виплата підвищення до пенсії заявниці як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).

Статтею 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.

Вивчивши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження у справі слід відмовити з наступних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини другої цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Зі змісту заяви та додатків до неї встановлено, що ОСОБА_1 до 31.12.2024 отримувала пенсію з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №600/1202/20-а (набрало законної сили 17.11.2020), на виконання якого здійснювалися нарахуванні та виплата підвищення до пенсії заявниці як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Проте, внаслідок ухвалення Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» статтею 45 встановлено, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов`язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв`язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Тобто, у заявниці склалася ситуація, коли суб`єкт владних повноважень - відповідач у справі №600/1202/20-а, можливо, допускає бездіяльність на виконання рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 та допускає порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми процесуального закону мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у Кодексі адміністративного судочинства України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову чи заяви. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, який не передбачає можливості подання окремого позову чи заяви, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення, тим більше - в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

З аналізу предмета заяви встановлено, що вона фактично спрямована на виконання іншого судового рішення.

За вказаних обставин суд зазначає, що заявниця ОСОБА_1 у цій справі обрала способом захисту свого права на підвищену пенсію - встановлення факту її реєстрації та фактичного проживання в с. Киселів Кіцманського району Чернівецької області з народження і до 17.07.1996 року, оскільки це стало умовою подальшої виплати їй пенсії на підставі статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, заявниця ОСОБА_1 з 17.11.2020 по 31.12.2024 отримувала пенсію з урахуванням рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі №600/1202/20-а, отже, описане вище рішення адміністративного суду виконувалося ПФ України понад чотири роки.

І наразі, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то вій повинен був звернутись до адміністративного суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не пред`являти нову заяву в окремому провадженні у порядку цивільного судочинства.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, суддя доходить висновку, що за встановлених обставин у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст.ст. 186, 259-261, 353-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Веренчанська сільська рада Чернівецького району Чернівецької області про встановлення факту реєстрації і проживання.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до Чернівецького окружного адміністративного суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Суддя Василь Скорейко