Ухвала

від 28.01.2025 по справі 212/6236/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/563/25 Справа № 212/6236/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року м.Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022041730000235 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , прокурора на вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Поті Грузія, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

засуджено за ч. 1 ст. 319, ч. 2 ст. 319, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі зі штрафом у розмірі 850,00 грн., з позбавленням права обіймати посаду лікаря - нарколога на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільненовід відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

ВСТАНОВИЛА:

Згідно вироку, ОСОБА_8 наказом № 2-К-0000000002 від 09.08.2021 генерального директора ТОВ «Інститут Гуманітарних Технологій» (далі ТОВ «Інгут») ОСОБА_9 призначений на посаду медичного директора ТОВ «Інгут» та, перебуваючи на посаді, відповідно до покладених обов`язків, будучи лікарем наркологом медичного центру, яким на підставі наказу МОЗ України «Про ліцензування медичної практики, діяльності банків пуповинної крові, інших тканин і клітин людини згідно з переліком, затвердженим Міністерством охорони здоров`я України» від 21.09.2021 №2003, отримано ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальностями: дитяча психіатрія, наркологія, неврологія, організація і управління охороною здоров`я, психіатрія, терапія, діючи з корисливих мотивів, всупереч п.1 Розділу І Правил виписування рецептів та лікарських засобів і виробів медичного призначення, затверджених Наказом МОЗ України від 19.07.2005 №360, будучи обізнаним, що згідно із затвердженим Постановою Кабінету міністрів України №770 від 06.05.2000 Переліком наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (зі змінами, затвердженими Постановою КМ України №796 від 27.07.2011), (таблиця ІІ, список №1) метадон віднесений до наркотичних засобів, обіг яких обмежено, не маючи на це підстав та повноважень, знаходячись на своєму робочому місці в приміщенні медичного центру ТОВ «Інгут», за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Е. Фукса, 67/1, в період з 18.02.2022 року по 20.05.2022 року незаконно видавав спеціальні рецептурні бланки форми №3 (ф-3) для виписування наркотичних та психотропних засобів, а саме рецепт на право одержання лікарського засобу, що містить наркотичний засіб чи психотропну речовину, який є документом суворої звітності.

Детальні обставини вчинення кримінільних правопорушень викладені у оскаржуваному вироку суду.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду в частині призначення покарання скасувати у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та внаслідок цього невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Вважає, що рішення суду про застосування покарання у виді штрафу за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 319 КК України, а так само остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень є необґрунтованим та невмотивованим. Судом не враховано, що ОСОБА_8 вину в інкримінованих правопорушеннях не визнавав, характеризується посередньо, вчиняв правопорушення користуючись вразливим станом осіб, що до нього звертались, оскільки вони є наркозалежними. Суд недостатньо врахував ступінь суспільної небезпеки, кількість епізодів злочинної діяльності, обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим, не мотивував, які саме дані про особу винного дають підстави для висновку про можливість його виправлення та перевиховання шляхом накладення покарання у вигляді штрафу. Просив суд ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 покарання за ч. 1 ст. 319 КК України у виді 2 років обмеження волі, з позбавленням права обіймати посаду лікаря-нарколога на строк 3 роки; за ч. 2 ст. 319 КК України покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду лікаря-нарколога на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити покарання у виді 4 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посаду лікаря-нарколога на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_8 від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. У відповідності до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. В іншій частині вирок залишити без змін.

В апеляційній скарзі ОСОБА_8 та його захисник ОСОБА_7 просять скасувати вирок суду і закрити кримінальне провадження, оскільки вважають його незаконним і необґрунтованим. Зазначають, що в матеріалах справи наявні постанови, які були підписані керівником прокуратури не в день їх винесення, а набагато пізніше, тому всі слідчі дії є незаконними. Звертають увагу, що вирок суду ґрунтується на нормативно-правових актах, які відповідно до Наказу МОЗ України № 712 від 01.04.2019 року «Про затвердження заходів Міністерства охорони здоров`я України з правової роботи, перегляду та приведення у відповідність до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України» підлягають приведенню у відповідність до сучасних нормативно-правових актів, а отже всі сумніви повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Суд неправомірно не врахував надані стороною захисту докази, що є порушенням вимог статей 409, 410, 411, 413 КПК України. Доказів вини ОСОБА_8 матеріали справи не містять. Наголошують, що ОСОБА_8 здійснював свою діяльність по наданню медичних послуг згідно чинних нормативно-правових актів України, з дозволу Санітарно-епідемічного нагляду та ліцензійними умовами, надавав вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу - медичні послуги з лікування Синдрому залежності від опіоїдів, з призначенням, з метою лікування, як передбачено Наказом МОЗ № 2555 від 09.11.2020 р. «Про затвердження стандартів медичної допомоги психічні та поведінкові розлади в наслідок вживання опіоїдів», тобто проводив терапію у тому числі препаратами ПТАО (підтримувальна терапія агоністами опіоїдів, - Метадон), та мав право виписувати спеціальні рецептурні бланки Ф.3 на отримання лікарських засобів. Медичніпослуги в ТОВ «ІНГУТ» наддавались ОСОБА_8 , згідно статуту, за матеріальну винагороду по прейскуранту, затвердженому Генеральним директором ТОВ «ІНГУТ» та перераховувались на розрахунковий рахунок ТОВ «ІНГУТ». Вказують на незаконність обшуку, проведеного 20.05.2022 року. Медичні картки були оформлені відповідно до Наказу МОЗ України, а частина документів з них пропала після проведення обшуку, який було проведено за відсутності захисника ОСОБА_8 . Вважають, що досудове слідство проведено упереджено.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу державного обвинувача та заперечував проти апеляційної скарги обвинуваченого і захисника, думку обвинуваченого та його захисника, які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши доводи апеляційних скарг та вивчивши матеріали справи, судова колегія доходить наступного.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у скоєнні кримінільних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 319 КК України, за обставин, як вони встановлені у вироку, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку у вироку.

Доводи апеляційної скарги захисника та обвинуваченого, що нормативні документи, порушення яких ставиться у провину ОСОБА_8 , відповідно до Наказу МОЗ України № 712 від 01.04.2019 року «Про затвердження заходів Міністерства охорони здоров`я України з правової роботи, перегляду та приведення у відповідність до законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України» підлягають приведенню у відповідність до сучасних нормативно-правових актів, на увагу не заслуговують, оскільки вони є чинними та в передбаченому законом порядку не скасовані.

Твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_8 мав право виписувати спеціальні рецептурні бланки Ф.3 на отримання лікарських засобів, не можуть бути взяті до уваги з огляду на наступне.

Так, згідно Правил виписування рецептів та лікарських засобів і виробів медичного призначення виділяються Рецептурні бланки Ф.1 (для виписування лікарських засобів і медичних виробів, що відпускаються за повну вартість, безоплатно або з доплатою) та спеціальні рецептурні бланки Ф.3 (для виписування лікарських засобів, що містять наркотичні засоби, психотропні речовини).

Рецептурні бланки Ф.3 виписуються у виключному випадку і лише особам зі спеціальним встановленим «статусом», в той час як Рецептурні бланки Ф.1 можуть виписуватись без підтвердження відповідного «статусу» (типу наркоманія), проте обвинувачений в порушення положень п.6-8 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого Наказом МОЗ України №158/417 від 16.06.1998; п. 2.4, п. 2.5 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженого Наказом від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5, безпідставно, самовільно прийнявши на себе повноваження, передбачені п. 26, п. 27 Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров`я, затвердженого Постановою КМУ від 13.05.2013 №333, ігноруючи вимоги наведених вище нормативних актів, не скерувавши осіб, яким виписував рецептурні бланки на обстеження в умовах стаціонару до профільного медичного закладу, не маючи висновку лікарської комісії та не маючи даних про можливе проведення такого обстеження останнього раніше, тобто не маючи належних медичних показань, що пацієнту дійсно за станом здоров`я дозволено вживати наркотичні засоби, не маючи достатніх для цього підстав, виписував рецептурні бланки форми №3 (ф-3) на право придбання наркотичного засобу «Меthadoni».

Вказані порушення підтверджені висновком клініко-експертної оцінки за результатами перевірки надання медичної допомоги пацієнтам сайтів ЗПТ (замісної підтримуючої терапії) ТОВ «Інститут гуманітарної технології», складеного експертом ДОЗ ДОВА за напрямом «ЗПТ».

В описовій частині оскаржуваного вироку суду наявна інформація про нормативно-правові акти, які порушено обвинуваченим по кожному епізоду злочинної діяльності, а саме Положення п.6-8 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого Наказом МОЗ України №158/417 від 16.06.1998; п. 2.4, п. 2.5 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженого Наказом від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5; п. 26, п. 27 Порядку придбання, перевезення, зберігання, відпуску, використання та знищення наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у закладах охорони здоров`я, затвердженого Постановою КМУ від 13.05.2013 №333; Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів; ч.3 ст. 12 ЗУ «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними» від 15.02.1995 року. Тому доводи апеляційної скарги про те, що судом не обґрунтовано підстави відсутності у ОСОБА_8 права на відпуск рецептів на спеціальних рецептурних бланках Ф.3, на увагу не заслуговують.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_8 надавав медичні послуги з метою лікування, а гроші брав за обстеження, спростовуються поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 . Зазначені свідки показали, що дізналися від наркозалежних осіб про те, що у обвинуваченого можна придбати рецептурний бланк на право придбання метадону. Вони до лікаря зверталися не за лікарською допомогою, а саме задля придбання рецептурного бланку та передавали грошові кошти саме обвинуваченому за рецептурний бланк, який надається їм, а не за обстеження.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянтів про те, що постанови про визначення групи прокурорів на момент ознайомлення із матеріалами кримінального провадження не були підписані, а отже і всі проведені слідчі дії є незаконними.

Як убачається із матеріалів справи, під час підготовчого судового засідання прокурором суду надано для огляду всі постанови про визначення групи прокурорів. Огляд вказаних постанов здійснювався у присутності сторін та встановлено, що вони оформлені відповідно до законодавства та мали всі необхідні реквізити, у тому числі підписи, з чим погодились сторони.

Надані стороною захисту копії вказаних документів без підписів уповноважених осіб, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки сфотографовані документи перебувають в непідшитому, не пронумерованому вигляді та мають невідоме походження.

Захисник ОСОБА_7 не заперечував, що під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження в порядку ст. 290 КПК України всі постанови про визначення групи прокурорів були належним чином оформлені та підписані керівником.

Докази, які вказують на зворотнє, в матеріалах справи відсутні та стороною захисту не надані.

Посилання захисника на те, що відсутні супровідні листи до постанов про визначення групи прокурорів, є небоґрунтованими, оскільки нормативно-правовими актами не передбачено обов`язку прокурора направляти до слідчого постанову про визначення прокурорів саме супровідним листом.

Прокурор самостійновизначає порядокдолучення процесуальнихдокументів у кримінальне провадження, будь то витребування справи, передання особисто слідчому чи скерування супровідним листом.

Доводи апеляційної скарги про те, що у витягах по кожному кримінальному провадженню відсутня інформація про призначених прокурорів, також на увагу не заслуговують, оскільки кримінальне провадження внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим відділом та витяги слідчим сформовано одразу після внесення відповідних відомостей до реєстру, а отже прокурор не міг бути визначений одразу.

У разі необхідності захист може звернутися із клопотанням до головуючого про надання тимчасового доступу до речей та документів, а саме до Офісу Генерального прокурора за розширеним витягом з ЄРДР, або сам прокурор може надати такий витяг, де зазначено час коли визначено прокурорів для здійснення процесуального керівництва.

В матеріалах справи вказане клопотання відсутнє.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 477/426/17 (провадження № 51-4963кмо20) від 14.02.2022 р. та Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 137/1335/20 (провадження № 51-4550 км 21) від 28.04.2022 р. зробили відповідні висновки, що процесуальне рішення про призначення групи слідчих, старшого слідчої групи, зміну групи слідчих чи об`єднання матеріалів досудових розслідувань не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Процесуальні документи, які стали підставою для здійснення досудового розслідування уповноваженими особами, не є документами у розумінні ч. 2 ст. 99 КПК, оскільки не містять зафіксованих та зібраних відповідними суб`єктами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб. Виходячи з системного аналізу норм КПК, колегія суддів ОП вважає, що у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне питання щодо перевірки доказів з огляду на їх належність та допустимість, суд має перевірити ці обставини, в тому числі шляхом витребування та приєднання до справи відповідних процесуальних документів з подальшим наданням їм оцінки.

Доводи апеляційної скарги про незаконність обшуку, проведеного 20.05.2022 року у приміщенні ЗОЗ «Медичнийцентр» ТОВ «ІНГУТ», оскільки поліція заздалегідь надала пацієнту ОСОБА_18 купюру 1000 грн., позначену «СТОК», також не можуть бути взяті до уваги, оскільки вказані обставини спростовуються тим, що під час допиту в якості свідка в суді ОСОБА_18 повідомив, що дійсно він передав ОСОБА_8 грошові кошти номіналом 1000 грн., де малася помітка «Сток» за те, щоб останній йому надав рецепт на право придбання метадону. Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що ним дійсно отримано грошові кошти від пацієнтів, у тому числі від ОСОБА_18 .

Під час перегляду відео до протоколу обшуку встановлено, що ОСОБА_8 самостійно дістав з кішені купюру номіналом 1000 гривень, повідомивши, що ці кошти надані свідком та поклав їх на стіл.

Посилання на те, що медичні картки не були опечатані та в них були відсутні документи, які знаходилися в них до обшуку, а саме заяви на лікування, договори на надання медичних послуг, частково листи призначень Метадону та прибуткових касових ордерів про прийняття грошевої оплати медичних послуг пацієнтами ЗОЗ ТОВ «ІНГУТ» згідно прейскуранту, спростовуються тим, що вказані речові докази суду надані в опечатаному вигляді та їх відкриття здійснювалось під час судового розгляду.

Зауважень про те, що в медичних картках відсутні будь-які документи, сторона захисту ані під час ознайомлення з матеріалами провадження в порядку ст.290 КПК України, ані під час судового слідства не повідомляли.

Твердження про те, що законність дій ОСОБА_8 підтверджується відповіддю на адвокатський запит захисника до МОЗ України, апеляційний суд не приймає, оскільки вказана відповідь містить лише перелік нормативних документів, якими може керуватися лікар-нарколог. При цьому, документи, медичні картки, рецептурні бланки Закладом не досліджувалися.

Доводи захисника проте, що викладені у вироку показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_25 не відповідають дійсності, на увагу не заслуговують, оскільки зазначені доводи не грунтуються на матеріалах справи.

Під час допиту в судовому засіданні зазначені свідки повідомили, що ними досліджувалися медичні картки пацієнтів ЗОЗТОВ «ІНГУТ». Також вони підтвердили висновки, викладені у висновку клініко-експертної оцінки за результатами перевірки надання медичної допомоги пацієнтам сайтів ЗПТ (замісної підтримуючої терапії) ТОВ «Інститут гуманітарної технології», складеному експертом ДОЗ ДОВА за напрямом «ЗПТ».

Обставини, що свідок ОСОБА_25 у судовому засіданні не змогла пояснити, яких саме документів не було в медичних картках, обгрунтовуються тим, що свідком досліджувались понад 13 карток у 2022 році, а допитували її у 2024 році, тобто вона фізично не могла запам`ятати всі картки та наявні в них документи на момент проведення допиту в суді.

ОСОБА_25 в судовому засіданні повідомила, що повністю підтверджує вказані у висновку порушення, оскільки на момент дослідження всі медичні картки були перед нею.

З приводу надання їй документів не в опечатаному вигляді вона пояснила, що згідно їх внутрішнього порядку ведення діловодства секретар приймає всю вхідну документацію, після чого оглядає на відповідність отриманих документів та перелічених у супровідному листі і лише після цього надає, згідно резолюції, виконавцю весь пакет документів. За таких обставин, обґрунтоване отримання нею від секретаря розпакованих з сейф-пакету документів, так як секретар мала перевірити їх відповідність.

Твердження захисту, що у вироку не вказано конкретного Закону і Наказу МОЗ України, який забороняє встановлювати діагноз психіатричним хворим, які добровільно звернулися за медичними послугами та призначати лікування препаратом Метадон у дозі 100 мг на добу є необґрунтованими, оскільки у вироку суд посилається на п.6-8 Порядку проведення медичного огляду та медичного обстеження осіб, які зловживають наркотичними засобами або психотропними речовинами, затвердженого Наказом МОЗ України №158/417 від 16.06.1998; п. 2.4, п. 2.5 Інструкції про порядок виявлення та постановки на облік осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби або психотропні речовини, затвердженого Наказом від 10 жовтня 1997 року № 306/680/21/66/5.

Вказаними документами передбачено, що медичним обстеженням особи, яка зловживає наркотичними засобами або психотропними речовинами, вважається її обстеження в стаціонарних умовах за направленням лікаря-нарколога після проведеного медичного огляду з метою підтвердження (або не підтвердження) встановленого лікарем-наркологом діагнозу "наркоманія" чи "токсикоманія". Діагноз "наркоманія" чи "токсикоманія" встановлюється лікарсько-консультативною комісією наркологічного закладу, де проводиться медичне обстеження.

Також, п.2.1.1 п.п.3 «Настанови з лікування опіоїдної залежності замісною підтримувальною терапією» передбачено, що початок лікування дозволено з призначенням препарату метадон в дозі від 20 мг до 40 мг.

Відсутність у ОСОБА_8 корисливого мотиву, та те, що він бажав припинення вживання хворими «вуличних» опіоїдів з переходом на вживання ними медичних засобів ПТАО, спростовується поясненнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , які повідомляли, що вони зверталися до обвинуваченого не з метою лікування, а лише з метою придбати за кошти рецептурний бланк на метадон. При цьому, сам обвинувачений не заперечує той факт, що ним отримувались грошові кошти від свідків та видавались рецептурні бланки.

Доводи апелянтів про те, що ніяких негативних та тяжких наслідків від призначення препарату Метадон пацієнтам ЗОЗ «Медичний центр» ТОВ «ІНГУТ» не спричинено, не приймаються судом до уваги, оскільки стороною обвинувачення не доводився факт спричинення шкоди здоров`ю певних осіб, а доводилось обвинувачення ОСОБА_8 в порушенні порядку видачі, як наслідок обігу, цих засобів, які мають видаватися та прийматися під суворим контролем спеціалістів.

Не заслуговують на увагу і посилання в апеляційній скарзі на те, що Клініко-експертна оцінка «Акту перевірки медичної допомоги пацієнтам сайтів ЗПТ ТОВ «ІНГУТ» не може бути визнана належним доказом, так як акт складений особою, яка не має ліцензії та сертифікату на проведення експертизи, відсутнє посилання на постанову слідчого про проведення експертизи, не має опису конкретних карток, у яких ніби то знайдені недоліки, не вказано в Акті нормативних документів у медичній сфері, які ніби то порушив ОСОБА_8 .

Так, Клініко-експертна оцінка «Акту перевірки медичної допомоги пацієнтам сайтів ЗПТ ТОВ «ІНГУТ» не є експертизою. Жодних постанов про призначення експертизи не виносилось, оскільки Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998, не передбачає такого виду експертизи.

Згідно ч.2 ст. 93 КПК України, сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, слідчим в порядку ст. 93 КПК України скеровано процесуальний документ до відповідної установи, яка спеціалізується з вказаних питань та отримано висновок за результатами дослідження медичних карток та діяльності ТОВ «ІНГУТ», тобто вказані дії слідчого в повній мірі відповідають принципам допустимості та належності.

Стороною захисту ані під час проведення досудового розслідування, ані під час судового слідства, ані під час допиту в суді ОСОБА_25 не ставились під сумнів повноваження та фах спеціаліста, тобто сторона захисту погоджувалась, що висновок складено уповноваженими суб`єктами. Сторона захисту не була обмежена в правах щодо перевірки статусу та повноважень осіб, які проводили дослідження медичних карток.

У висновку чітко вказано на нормативно-правові акти, які порушено.

Як зазначає сторона захисту, медичні картки пацієнтів ТОВ «ІНГУТ» були досліджені у судовому засіданні та ніяких недоліків в їх заповненні не було виявлено, тому що медичні картки оформлені відповідно до Наказів МОЗ України.

Захист наполягає на тому, що обшук за місцем діяльності обвинуваченого проведено незаконно, так як в ухвалі суду про проведення обшуку ЗОЗ ТОВ «ІНГУТ» за адресою місто Кривий Ріг, вул. Е. Фукса, 67, прим 1, вказано, що власником цього приміщення є ОСОБА_26 , але у витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності написано, що з 22.07.2022 р. власником цього приміщення є ОСОБА_27 .

Доводи захисника про те, що обшук є незаконним, спростовується усталеною практикою Верховного суду України, який неодноразово підкреслював, що порушення, які не потягли обмеження прав, не є суттєвими.

Результати обшуку жодним чином не змінились, якби в ухвалі суду було зазначено як власника іншу особу.

Надалі захист вважає обшук незаконним через те, що був відсутній адвокат, незважаючи на прохання ОСОБА_8 , що є порушенням ст.51 Конституції України.

Із вказаним твердженням також апеляційний суд не погоджується, оскільки ст. 236 КПК України не передбачає обов`язку саме залучення захисника, а лише встановлює обов`язок його допустити.

Відповідний висновок зроблено 26 вересня 2023 року Верховним Судом колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в рамках справи № 404/2409/20, провадження № 51-2742км23.

Доводи про те, що ОСОБА_8 не був повідомлений про дату та час засідання суду про арешт майна, вилученого при обшуку 20.05.2022 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки про проведення обшуку був повідомлений генеральний директор ТОВ «Інгут» ОСОБА_9 , де працював обвинувачений. Отже необхідності повідомляти обвинуваченого не було, так як приміщення не належить особисто ОСОБА_8 , а він там лише виконував роботу.

Доводи про те, що на початку обшуку 20.05.2022 р. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_8 вимагав переписати усі вилучені мед картки та зафіксувати їхній зміст на відео, спростовуються протоколом обшуку та доданим до нього відеозаписом, де ОСОБА_8 не повідомляє про відображення змісту медичних карток. Після завершення слідчий з`ясовує, чи є у учасників якість зауваження, пропозиції та обвинувачений не повідомляє про будь-які порушення чи прохання перерахувати зміст медичних карток.

Стосовно незаконності вироку через те, що не притягнуто до відповідальності осіб, які отримували рецептурні бланки на метадон, апеляційний суд зазначає, що суд досліджує, а прокурор доводить провину в межах пред`явленого обвинувачення. Дії сторонніх осіб виходять за межі предмету доказування.

Отже, оцінюючи сукупність досліджених доказів в їх взаємозв`язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що вина ОСОБА_8 за ч.ч. 1, 2 ст. 319 КК Українизнайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Так, згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Домірність покарання за злочин є проявом справедливості як однієї з основоположних засад кримінального провадження.

Статтею 65 КК України визначено загальні засади призначення покарання, які, з урахуванням приписів ст.50 КК України, наділяють суд правом вибору між формою та видом реалізації кримінальної відповідальності. Завданням такої форми є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненного злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботичи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

При вирішенні питання про призначення покарання і його розміру обвинуваченому ОСОБА_8 суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які у відповідності до ст. 12 КК України відносяться до категорії кримінального проступку та, відповідно, не тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується за місцемпроживання, є пенсіонером за віком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що виправлення ОСОБА_8 можливе без реального відбування покарання, з позбавленням права обіймати посаду лікаря нарколога та із застосуванням до нього положень ст. 75 КК України, якими передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням, з покладенням визначених ст. 76 КК України обов`язків, з огляду на встановлені по справі дані про особу обвинуваченого.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокурора, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 жовтня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядкудо Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді