Рішення

від 31.01.2025 по справі 143/426/24

ПОГРЕБИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 143/426/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.2025 року м. Погребище

Погребищенський районнийсуд Вінницькоїобласті ускладі:

головуючого судді Сича С.М.,

за участю секретаря Левченко М.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Погребище Вінницького району Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини,-

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини.

Позов мотивовано тим, що 05.06.2018 року він зареєстрував шлюб із відповідачкою.

Однак, у подальшому їхні відносини погіршилися, унаслідок чого вони перестали спільно проживати, а в грудні 2023 року він подав до Літинського районного суду Вінницької області позов про розірвання шлюбу.

На початку квітня 2024 року ОСОБА_2 повідомила його про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у неї народилася дочка ОСОБА_3 , та що він записаний батьком дитини.

Позивач стверджує, що він не є біологічним батьком дитини, а тому бажає оспорити своє батьківство.

Посилаючись на наведені обставини та положення ч.1 ст.122, частин 1, 2 ст.136 СК України просить виключити відомості із актового запису про народження №22, складеного 15.03.2024 року Погребищенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою судді від 08.05.2024 року відкрито провадження у справі та визначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с.16, 17).

Ухвалою суду від 19.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.51, 52).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав та підтвердив наведені у ньому обставини, також зауважив, що відмовляється від проведення судово-біологічної експертизи, оскільки відповідачка визнала позов.

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала та вказала, що визнання нею позову не суперечить інтересам дитини.

Заслухавши думку учасників справи та дослідивши її матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що 05.06.2018 року між сторонами зареєстровано шлюб (а.с.5).

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , матір`ю якої є ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_1 (а.с.6, 48).

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Статтею 121 СК України встановлено, щоправа та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленомустаттями 122та125цього Кодексу.

За змістом положень статті 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров`я про народження дружиною дитини.

Відповідно до статті 133 СК України якщо дитина народилася у подружжя, дружина записується матір`ю, а чоловік - батьком дитини.

Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України).

Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи.

Згідно із частиною першоюстатті 103 ЦПК Українисуд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно ізстаттею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.

Таким чином, висновок генетичної експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 року у справі № 489/8474/21).

Суд звертає увагу на те, що разом із позовною заявою представником позивача - адвокатом Зайцем Б.В. подано клопотання про призначення судової молекулярно генетичної експертизи (а.с.10).

Крім того, у позовній заяві міститься вказівка на те, що у зв`язку із розглядом справи позивач очікує понести витрати на проведення судової молекулярно генетичної експертизи, що може складати 14000 грн. 00 коп. (а.с.2).

Наведене вочевидь свідчить про те, що при пред`явленні позову ОСОБА_1 розумів та усвідомлював процесуальну необхідність проведення такої судової експертизи для доведеності його позовних вимог.

Проте, під час підготовчого засідання та розгляду справи по суті позивач відмовився від клопотання про призначення вказаної судової експертизи.

Пунктом 3ч.5ст.12ЦПК Україниурегульовано,що суд,зберігаючи об`єктивністьі неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

В ухвалі від 19.09.2024 року про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті суд роз`яснив позивачеві наслідки не проведення в рамках розгляду цієї справи судової молекулярно генетичної експертизи, однак позивач наполегливо стверджував, що її проведення не є необхідним через визнання позову відповідачкою.

Оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про недоведеність ОСОБА_1 своїх позовних вимог.

Такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 06.04.2021 року у справі № 676/1200/20.

Надаючи оцінку наявності підстав для ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку із визнанням позову відповідачкою, суд виходить із того, що згідно з частиною першоюстатті 206 ЦПК Українипозивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Відповідно до частини четвертоїстатті 206 ЦПК Україниу разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Таким чином, суди не вправі покласти в основу свого рішення лише факт визнання позову відповідачем, не дослідивши при цьому обставини справи. Тобто повинно мати місце не лише визнання позову, а й законні підстави для задоволення позову (постанови Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі№ 675/2136/19, від 29 листопада 2023 року у справі №607/15704/22).

Згідно із ч. 7ст. 7 СК Українидитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установленихКонституцією України,Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд приймає до уваги те, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

З огляду на викладене, суд вважає, що визнання відповідачкою позову за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які посилається позивач, суперечить інтересам дитини, а тому не може бути прийняте судом.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 2-7, 10, 133, 141, 258, 259, 263, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей як батька з актового запису про народження дитини відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повний текст рішення складено 04.02.2025 року.

Суддя