Рішення

від 24.01.2025 по справі 301/3272/24

ІРШАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 301/3272/24

2/301/31/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" січня 2025 р. м. Іршава

Іршавський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Бобик О.І.,

за участі секретаря судового засідання Бабинець В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Іршава у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Цопко Світлана Василівна до виконавчого комітету Зарічанської ОТГ, ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача-Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Цопко С.В., звернулася до суду з позовом до виконавчого комітету Зарічанської ОТГ, ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській областіпро визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 , який склав заповіт, згідно якого все своє майно заповів дружині ОСОБА_1 .. Після смерті чоловіка позивачка звернулася до нотаріуса з метою отримання свідоцтв про право на спадщину на будинок з надвірними спорудами та на земельні ділянки.

У червні 2021 року позивачка звернулася з приводу оформлення належних їй земельних ділянок. Так, земельну ділянку (Державний акт серії ЗК 005-13020), площею 0,23 га № НОМЕР_1 , з технічною документацією кадастровий номер 2121986400:07:001:0265 було зареєстровано та було належним чином оформлено право власності. Земельну ділянку (Державний акт серії 3К 005-13020) №2, кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 було подано на затвердження проекту землеустрою дочкою позивачки ОСОБА_5 19.01.2022 року.

Однак, 24.02.2022 року на території України було введено режим воєнного стану та був прийнятий Закон, який забороняє передачу земель у приватну власність і через набрання чинності цим Законом право власності зареєстровано не було.

Відомості про земельну ділянку на підставі вказаного проекту землеустрою частково внесені до Державного земельного кадастру, однак не містять блоку інформації щодо власника земельної ділянки та відомостей про державний акт.

Щоб виготовити технічну документацію 16.04.2024 позивачка звернулася до нотаріуса Іванишинець В.І. та виготовила її, але 10.09.2024 отримала відмову у внесенні відомостей (змін до них) від Державного земельного кадастру (рішення № PB-0700079812024), так як технічна документація співпадає на 99,8099 відсотка з проектом землеустрою. А тому позивачка змушена звернутися до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування.

Посилаючись на викладене, уточнивши позовні вимоги в частині кадастрового номера земельної ділянки, просить суд визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку №2 згідно технічної документації за Державним актом на право приватної власності на землю серії ЗК 005-13020 за кадастровим номером 2121986400:07:001:0265.

Ухвалою Іршавського районного суду Закарпатської області від 26.09.2024 відкрито провадження в справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.11.2024 у даній справі залучено у якості співвідповідача ОСОБА_3 , у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області.

Відзив на позов відповідачі не подавали.

Представником ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області подано до суду письмові пояснення на позовну заяву, у яких зазначає наступне.

У червні 2021 року позивачка звернулася з приводу оформлення успадкованих земельних ділянок згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії 3К 005-13020 зареєстровано в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №9 від 25.12.1995 року, загальною площею 0,40 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого підсобного господарства. Відтак, на замовлення позивачки та на підставі Свідоцтво про право на спадщину за заповітом ФОП ОСОБА_6 розроблено технічну документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в АДРЕСА_1 на території Іршавського району Закарпатської області. В результаті розгляду зазначеної документації із землеустрою відомості про земельну ділянку площею 0,23 га кадастровий номер 2121986400:07:001:0265 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 внесено до Державного земельного кадастру.

Стосовно земельної ділянки, яку хоче успадкувати позивачка згідно державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 (померлого), зазначає наступне. На замовлення позивачки ФОП ОСОБА_7 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 померлого) площею 0,1400 га за адресою Вільхівка, ур. "Площа" Хустського району. За результатами розгляду зазначеної документації позивачка отримала відмову у внесенні відомостей (змін до них) від Держаного земельного кадастру (рішення № PB-0700079812024), з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Ділянка, яка подана на реєстрацію перетинається з ділянкою кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площа співпадає на 99.8099 відсотка. Отже, за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площею 0,1630 га для ведення особистого селянського господарства внесено до ДЗК на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого ФОП ОСОБА_6 .. Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність гр. ОСОБА_8 для веденняособистого селянського господарства в с. Вільхівка, урочище "Площа" на території Іршавського району Закарпатської області розроблений на підставі рішення Зарічанської сільської ради 533 від 22.09.2021 року, договору №1222 від 15.10. 2021 та заяви замовника.

Зазначає, що для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно державного акту на право приватної власності на землю дляведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 (померлого) площею 0,1400 га за адресою Вільхівка, ур. "Площа", Хустського району Закарпатської області першочергово необхідно виправити помилку щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площею 0.1630 га шляхом скасування державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Ухвалою суду від 13.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Витребувано від приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Іванишинець Валентини Іванівни копію спадкової справи, заведеної після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали уточнені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 не заперечувала проти задоволення позовних вимог.

Представник Зарічанської сільської ради у судове засідання не з`явився, подавши заяву про розгляду справи без участі представника сільської ради.

Представник ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області у судове засідання не з`явився, у прохальній частині письмових пояснень міститься клопотання про розгляд справи без участі представника.

Заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 , перевіривши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, суд приходить до наступного.

Згідно з приписами ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 ст. 5 ЦПК України перебачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Особа, яка звернулася до суду з відповідними позовними вимогами повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси особи безпосередньо порушені відповідачем (відповідачами), і які майнові права особи буде захищено та відновлено у разі задоволення позову.

Так, відповідно до приписів ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер чоловік позивачки ОСОБА_4 (а.с. 8).

На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишив заповіт від 13.08.2009 відповідно до якого все своє майно заповів дружині ОСОБА_1 (а.с.9).

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ЗК 005-13020 ОСОБА_4 належить на праві власності земельна ділянка площею 0,40 га, яка розташована на території Вільхіської сільської ради, для будівництва та обслуговування житлових і господарських будівель, та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 17-18).

08.05.2024 позивачка звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку 0,163 га, кадастровий номер 2121986400:07:001:0290, надану для ведення особистого селянського господарства.

Згідно листа приватного нотаріуса Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області Іванишинець Валентини Іванівни вих. №35/02-14 від 10 травня 2024 року з поданих нотаріусу для огляду документів, а саме: оригіналу та копії Державного акту на право приватної власності на землю серія 3К 005-13020, виданого Вільхівською сільською радою 25 грудня 1995 року ОСОБА_4 , мешканцю АДРЕСА_1 , а також Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за № HB-9937047242024 від 16.04.2024 року, не вбачається, що земельна ділянка № НОМЕР_2 вказана в Державному акті та у Витягу з ДЗК - це одна і та ж земельна ділянка, яка належить ОСОБА_4 , оскільки у Витягу з ДЗК відсутні відомості про власника земельної ділянки (як і про реквізити державного акту на право приватної власності на земельну ділянку). Тому нотаріусом не може бути видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищевказану земельну ділянку згідно наданих йому документів, але при наданні Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку із зазначенням власником ОСОБА_4 згідно державного акту серія ЗК 005-13020, свідоцтво про право на спадщину за заповітом буде видано.

Статтею 392 Цивільного кодексу України (надалі, - ЦК України, ЦК) передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Статтею 1218 ЦК встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Статтею 79 ЗК України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з ст. 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку правовстановлюючого документа на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Також з 01.01.2013 року набув чинності ЗУ «Про державний земельний кадастр».

Згідно ст.1 даного Закону: державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера; кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Однією із складових відомостей про земельну ділянку, що вносяться до Державного земельного кадастру є кадастровий план земельної ділянки, в якому відображаються зовнішні межі земельної ділянки (із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності) та координати поворотних точок земельної ділянки.

Відповідно до ч.1-3 ст. 55 ЗУ «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Документація із землеустрою щодо встановлення меж житлової та громадської забудови розробляється у складі генерального плану населеного пункту, проектів розподілу територій і є основою для встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Згідно з ч.ч.3-5 ст. 79-1 ЗК України сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Тобто, для визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці в обов`язковому порядку необхідне розроблення документація із землеустрою, яка містить відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки та графічне зображення земельної ділянки.

Із зазначеного можна дійти висновку, що відповідно до чинного законодавства, земельна ділянка як об`єкт права власності вважається належним чином сформованою та ідентифікованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, чому передує обов`язкова розробка технічної документації із землеустрою. При такій розробці межі земельної ділянки визначаються геодезичними методами з прив`язкою не менше двох поворотних точок, і саме такі межі вважають межами земельної ділянки в розумінні ст. 79 ЗК України. За відсутності такого земельна ділянка не є належним чином ідентифікованою (персоніфікованою), а тому не може вважатися річчю з визначеними індивідуалізованими ознаками (ст.184 ЦК України), що в свою чергу унеможливлює визнання права власності на неї в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, на замовлення позивачки ФОП ОСОБА_7 розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) згідно державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_4 померлого) площею 0,1400 га за адресою Вільхівка, ур. "Площа" Хустського району. За результатами розгляду зазначеної документації позивачка отримала відмову у внесенні відомостей (змін до них) від Держаного земельного кадастру (рішення № PB-0700079812024), з підстав знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини. Ділянка, яка подана на реєстрацію перетинається з ділянкою кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площа співпадає на 99.8099 відсотка. За відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площею 0,1630 га для ведення особистого селянського господарства внесена до ДЗК на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробленого ФОП ОСОБА_6 .. Зазначений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для надання у власність громадянці ОСОБА_8 для ведення особистого селянського господарства в с. Вільхівка, урочище "Площа" на території Іршавського району Закарпатської області розроблений на підставі рішення Зарічанської сільської ради 533 від 22.09.2021 року, договору №1222 від 15.10. 2021 та заяви замовника.

Отже, для визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку згідно розробленої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) відповідно державного акту на право приватної власності на землю для ведення особистого селянського господарства громадянина ОСОБА_4 (померлого) площею 0,1400 га за адресою с.Вільхівка, ур. "Площа", Хустського району Закарпатської області першочергово необхідно виправити помилку щодо реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 2121986400:07:001:0290 площею 0.1630 га шляхом скасування державної реєстрації такої земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.

Згідно підпункту3пункту 114Порядкуведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051, державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

У даному випадку до позовної заяви долучено державний акт на право приватної власності на землю, який посвідчуює право власності ОСОБА_4 на відповідну земельну ділянку, та є правовстановлюючим документом згідно ст. 125 ЗК України (у редакції на момент видачі такого державного акту).

А отже якихось перешкод у ОСОБА_1 для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку після усунення зазначених нотаріусом недоліків суд не вбачає.

З урахуванням наведено у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Судові витрати слід покласти на позивача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 258-259, 264-265 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до виконавчого комітету Зарічанської ОТГ, ОСОБА_3 , де третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача-Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 03.02.2025.

Суддя Іршавського

районного суду: О. І. Бобик