Рішення

від 03.02.2025 по справі 485/2322/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/2322/24

Провадження №2/485/40/25

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

03 лютого 2025 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Яворського С.Й.,

секретар судових засідань Камінський Б.О.,

з участю: позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Козирєвої А.В.,

представника третьої особи Наріжньої І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Снігурівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

встановив:

19 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом та просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказуючи на ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини. Стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі чатини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь опікуна на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 07 листопада 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис. В даному шлюбі народжилась ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Тобто, її батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 . Ці відомості підтверджуються свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 , виданим 19.05.2010р. виконкомом Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

Мати дитини, ОСОБА_5 є сестрою матері позивачки. Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дитина після смерті матері проживала з батьком та його матір`ю в м. Миколаєві. Разом з ними проживав брат відповідача. Дитиною опікувалася бабуся, але вона померла в 2018 році. Влітку 2018 року відповідач зателефонував позивачці, та запропонував забрати дитину, або він здасть ії до дитячого будинку. Дитину, позивачка, забрала жити до себе. З того часу ОСОБА_3 почала навчатись в Снігурівській загальноосвітній школіІ-ІІІ ступенів № 1 Снігурівської міської ради.

Згідно заяви, посвідченої приватним нотаріусом від 09.07.2020 р. зареєстровано в реєстрі за № 220, відповідач надав згоду на проживання його дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у двоюрідної сестри його дочки ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Також відповідач зазначив, що позивачка зобов`язана приймати усі необхідні рішення стосовно дитини, в тому числі що стосуються її навчання, визначення навчального закладу, в разі необхідності вжити заходи для збереження життя і здоров`я дитини. Оскільки відповідач повідомив, що не має коштів, відповідачка оплатила послуги нотаріуса та проїзд відповідача в громадському транспорті. За дитину, батько, нічого не запитував.

З того часу позивачка та дитина відповідача не бачили, дитиною він не цікавиться, не телефонує, з нею не спілкується, отримує державну допомогу у зв`язку з втратою годувальника, але ніяких коштів не надає дитині, її матеріально не утримує.

Відповідач не приймає участі у житті та вихованні своєї дитини а також не надає матеріальної допомоги в ії утриманні, не піклується про дитину, не цікавиться нею, її розвитком, станом здоров`я, успіхами та проблемами.

Виходячи з викладеного, відповідач не виконує без поважних причин покладені на нього законом батьківські обов`язки. Таке ставлення до дитини позбавляє її належним чином придбавати життєві навички, негативно впливає на її подальший психічний та духовний розвиток.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримують, просять задовольнити позов з підстав, викладених у позовній заяві. Крім цього, позивач вказала що відповідач дитиною не цікавиться, усунувся від приймання участі у вихованні та утриманні дитини. З дитиною не спілкується, хоча знає місце її проживання та номера засобу зв`язку. Якщо, декулька років назад і зрідка телефонував то в стані алкогольного сп`яніння. Останній раз бачив дитину на її день народження, коли дитині було десять років, і то ця зустріч тривала лише 10 хв, хоча позивач і просила його залишитись. Коли дитину від нього забрали то у дитини були проблеми з здоров`ям, відчувалось що дитина недоїдала та була запущена.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, судом згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному веб сайті судової влади України, причину неявки суду не повідомив.

Представник органу опіки та піклування Снігурівської міської ради в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов. Також до суду було надано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого розпорядженням Снігурівської міської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області № 4 -р/в, від 06 січня 2025 року. Крім цього зазначила, що батько усунувся від виконання батьківських обов`язків відносно своєї малолітньої дитини. Створив загрозу її життю під час проживання дитини з ним, не забезпечив та не здійснив вивезення дитини з під час окупації м. Снігурівка. Ні цікавиться дитиною, не забезпечує розвиток дитини. Крім цього, дії батька чи скоріш бездіяльність останнього відносно дитини, призводить до несвоєчасного документування дитини відповідними документами.

Малолітня ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що хоча відповідач являється її батьком, однак вона його не вважає своїм батьком. Останній раз бачила батька коли їй було 10 років. Останній самоусунувся від її виховання, утримання, забезпечення розвитку. Останній раз батько дзвонив на початку 2022 року, однак суті розмови не пам`ятає.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що являється класним керівником ОСОБА_3. З батьком дівчинки не знайома, він ніколи не приїжджав та не телефонував. Вважає, що батько з дитиною не спілкується, не цікавиться її життям. Дитина є доброзичливою, позивач створила для неї гарні умови для проживання, навчання, розвитку.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що разом працювала з позивачем. Дівчинку знає з восьми років. Знає, що коли бабуся дитини померла, то її батько передзвонив позивачці, щоб та забрала дитину в свою сім`ю, бо в іншому випадку він віддасть дитину в інтернат. Відносини позивачки з дитиною добрі, як дитини з мамою. Дитина ніколи не розмовляє про батька.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини серія НОМЕР_1 , виданим 19.05.2010р. виконкомом Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Її батьки: батько - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 19.05.2010 ввиконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області. (а.с.5)

Шлюб між відповідачем ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було зареєстровано 07.11.2008р. Після реєстрації шлюбу матері дитини присвоєно прізвище " ОСОБА_9 ". (а.с.6)

Згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2 , виданого 22.11.2011р., виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, мати дитини- ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . (а.с.12)

Згідно заяви ОСОБА_2 , засвідченої приватним нотаріусом Снігурівського районного нотаріального округу Миколаївської області Шульгою Т.В., зареєстрованої в реєстрі за № 220 від 09.07.2020 року батько дав згоду на тимчасове проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у двоюрідної сестри його дочки- ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Актом обстеження матеріально-побутових умов від 09.10.2024 р. встановлено, за адресою: АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_8 та діти: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_9 , учень 11 класу, ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_9 , учень 11 класу, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , учениця 9 класу.

Умови проживання, навчання, харчування створені, житло облаштоване відповідно до потреб дітей. В наявності є всі комунікації.(а.с.15)

Родинні відносини дитини та позивачки, яка являється двоюрідною сестрою ОСОБА_3 підтвреджуються: витягом № 00047500069 від 16.10.2024 р. батьками ОСОБА_13 є батько- ОСОБА_14 та мати- ОСОБА_15 ; свідоцтвом про народження серія НОМЕР_3 від 06.09.1965 р. ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_10 , батько- ОСОБА_14 та мати- ОСОБА_15 ; витягом № 00030505107 від 23.04.2021 р. ОСОБА_17 та ОСОБА_18 14.01.1986 р. зареєстрували шлюб, номер актового запису- №1. Прізвище дружини- " ОСОБА_19 "; свідоцтвом про народження НОМЕР_4 від 06.03.1987 р. ОСОБА_20 народилася ІНФОРМАЦІЯ_11 , батько- ОСОБА_17 , мати- ОСОБА_18 ; витягом № 00035973134 від 28.06.2022 р. ОСОБА_10 та ОСОБА_21 28.07.2010 р. зареєстрували шлюб, номер актового запису- № 34. Прізвище дружини- " ОСОБА_22 ".

Відповідно до характеристики учениці 9-А класу ОСОБА_3 , виданої директором Снігурівського ліцею № 1 Снігурівської міської ради, батько, ОСОБА_2 , із дитиною не спілкується, в м.Снігурівка не проживає. У вихованні дитини участі не бере. З класним керівником на зв`язок не виходив, на батьківські збори не з`являвся.

Відповідно до висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав, затвердженого розпорядженням Снігурівської міської військової адміністрації Баштанського району Миколаївської області № 4 -р/в, від 06 січня 2025 року, враховуючи інтереси дитини, на підставі пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування Снігурівської міської ради вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.52-53).

Встановивши обставини справи, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції про права дитини покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до ст.18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки.

Сімейним кодексом України у статті 7 визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно статті 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Аналіз наведеної норми свідчить, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини, передбачені статтею 166 СК України.

Пунктами 15, 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, ЄСПЛ зауважував, що якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням.

Вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Враховуючи особливості правовідносин, що склались між сторонами, суд з однієї сторони має розглянути правомірність втручання в право відповідача на повагу до сімейного життя, що гарантовано статтею 8 Конвенції.

З іншої сторони обов`язковому дослідженню підлягає питання щодо забезпечення прав дитини не розлучатися з батьками і врахування при цьому як найкращих інтересів дитини (статті 1, 9 Конвенції).

Таку правову позицію висловив ВС в справі № 520/8264/19 (провадження № 61-19984 св 21) від 26.04.2022 року.

Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці (рішення від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Відсутність побачень з дитиною та навіть спроб їх здійснення, свідчить про відсутність інтересу до дитини з боку відповідача, що відповідно до рішення «Хант проти України» є підставою для позбавлення батьківських прав.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

ЄСПЛ у рішенні від 30 червня 2020 року у справі «Ілля Ляпін проти росії», заява № 70879/11, встановив відсутність порушень національними судами російської федерації статті 8 Конвенції (право на повагу до приватного та сімейного життя), а також зауважив, що, якщо батько значний проміжок часу не підтримує стосунки з дитиною, його можна позбавити батьківських прав. І в цьому немає порушення права на сімейне життя, гарантованого Конвенцією.

Враховуючи те, що згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, такий заперечень до суду щодо позовних вимог не надав, виявив байдужість до долі дитини, виконувати батьківські обов`язки бажання не виявив, до суду жодного разу не з`явився.

З досліджених письмових доказів, які не спростовані відповідачем встановлено, що з 2018 року відповідач ОСОБА_2 не приймає участі в житті неповнолітньої доньки, ОСОБА_3 , не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує донці необхідного харчування, медичного догляду, лікування. Не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дитиною освіти.

Малолітня ОСОБА_3 в судовому засідання пояснила, що хоча відповідач являється її батьком, однак вона його не вважає своїм батьком. Останній раз бачила батька коли їй було 10 років. Останній самоусунувся від її виховання, утримання, забезпечення розвитку. Останній раз батько дзвонив на початку 2022 року, однак суті розмови не пам`ятає.

Така поведінка батька є винною по відношенню до дитини.

В матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до дитини.

З огляду на наведені обставини, суд визнає поведінку відповідача ухилянням від виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини, що згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України є підставою для позбавлення батьківських прав.

ЄСПЛ неодноразово зауважував, що при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати, дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у як найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині позбавлення позивача батьківських прав, слід задовольнити.

Відповідно до ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. У разі якщо мати, батько або інші законні представники дитини відмовляються отримувати аліменти від особи, позбавленої батьківських прав, суд приймає рішення про перерахування аліментів на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України та зобов`язує матір, батька або інших законних представників дитини відкрити зазначений особистий рахунок у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15.05.2006 року вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ст.183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Таким чином, враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище відповідача, вік його дитини, яка потребує необхідного забезпечення, виходячи з розумності та достатності розміру аліментів, необхідних для задоволення потреб дитини, суд вважає, що ОСОБА_2 слід щомісячно стягувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , в розмірі 1/4 частини її заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до досягнення дитиною повноліття.

У відповідності до ст.141 ЦПК України, судові витрати слід стягнути з відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу (про стягнення аліментів) в розмірі 1211,20 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 145, 148, 150, 164, 165, 166, 180, 181, 182 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 263, 265, 280, 282, 284, 287, 289, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Снігурівської міської ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП- НОМЕР_5 , відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП- НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП- НОМЕР_6 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , у розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 19 листопада 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП- НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП- НОМЕР_6 ), судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП- НОМЕР_5 ) на користь держави судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Заочне рішення може бути переглянуте за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду, який відраховується з дати складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивачка- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП- НОМЕР_6 , (місце реєстрації- АДРЕСА_1 ).

Відповідач- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП- НОМЕР_5 , (місце реєстрації- АДРЕСА_3 ).

Дата складення повного судового рішення - 04.02.2025 року.

Суддя С.Й. Яворський