Ухвала

від 30.01.2025 по справі 473/7025/24

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 473/7025/24 Провадження № 2-о/486/25/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року м. Південноукраїнськ

Суддя Южноукраїнського міського суду Миколаївської області Волощук О.О. при вирішенні питання про відкриття провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просить встановити факт самостійного виховання та утримання ним дитини сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява обґрунтована тим, що заявник у 2012 році отримав дозвіл на вивезення дитини з російської федерації на постійне місце проживання до м. Південноукраїнська у зв`язку з тим, що Фокінським районним судом м. Брянська розглядалося питання щодо обмеження у батьківських правах матері неповнолітнього ОСОБА_3 . З жовтня 2012 року дитина зареєстрована та проживає у АДРЕСА_1 . Мати дитиною не цікавиться, участі у житті сина не приймає, з 2012 року жодного разу не навідала сина. Вихованням та утриманням дитини повністю самостійно займається заявник фактично з часу його вивезення на територію України. Посилаючись на те, що встановлення факту самостійного виховання дитини необхідне заявнику для отримання соціальної допомоги як батьку, який самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання та можливості вільного пересування без згоди іншого з батьків, заявник просив задовольнити заяву.

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 06.01.2025 року справу передано до Южноукраїнського міського суду Миколаївської області за підсудністю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.01.2025 року головуючим суддею у справі визначено суддю Волощук О.О.

Дослідивши доводи заяви та додані документи, суддя вважає, що у відкритті провадження слід відмовити з наступних підстав.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 7статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України та не є вичерпним.

Згідно зі статтею 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, які мають юридичні наслідки, якщо: (1) згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; (2) чинне законодавство не передбачає іншого порядку їх встановлення; (3) заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; (4) встановлення такого факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі №761/16799/15-ц, від 23 січня 2019 року у справі №536/1039/17 (пункт 17)).

Розгляд справи у порядку окремого провадження у цивільному судочинстві неможливий, якщо: (а) спір про право уже існує/існував на час подання у цьому порядку заяви про встановлення факту; (б) спір про право виникає під час розгляду справи у такому порядку.

Відповідно до частини 4 статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Спір про право необхідно розуміти як певний стан суб`єктивного права; спір є конфліктом, суперечністю, протиборством сторін. Під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідно його встановлення.

З заяви вбачається, що метою встановлення факту самостійного виховання ОСОБА_1 сина є підтвердження факту для отримання соціальної допомоги та можливості вільного пересування разом з дитиною.

При цьому, жодних обставин існування перешкод у вирішенні ним питання щодо виховання, лікування, навчання чи дозвілля дитини, отримання соціальної допомоги на дитину без встановлення цього факту - заявником в заяві не зазначено та доказів такого до заяви не додано.

З огляду на обставини справи слід зробити висновок про те, що вимога про встановлення факту того, що заявник самостійно виховує дитину не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій (бездіяльності) матері дитини, оскільки вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про позбавлення особи батьківських прав, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

У постанові від 11 вересня 2024 року у справі №201/5972/22 (провадження №14-132цс23) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.

Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена ч.1 ст.15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини.

Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право.

З огляду на зазначене, Велика Палата виснувала, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (ч. ч. 4, 5 ст.19 СК України).

Заявник у поданій заяві зазначає, що неповнолітній син проживає разом з ним, знаходиться на його одноособовому утриманні і самостійному вихованні.

Разом з тим, в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно цивільно-правовими актами (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім), та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються, та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.

За такого, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника.

За встановлених у цій справі обставин заявлені ОСОБА_1 вимоги не є вимогами, які пов`язані зі здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України.

Додатково суд звертає увагу, що заявником не висвітлено у заяві, чи вплине встановлення факту самостійного виховання дитини на вирішення питання надання заявнику відстрочки від призову. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, сформував правову позицію, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Отже, враховуючи вищевикладене, у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини, слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 260, 293, 315 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Управління соціального захисту населення Південноукраїнської міської ради, про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення ухвали.

Ухвала набирає законної сили після її підписання суддею.

Суддя О. О. Волощук