Рішення

від 30.01.2025 по справі 523/9381/24

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/9381/24

Провадження №2/523/1659/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" січня 2025 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Кисельова В.К.

за участю секретаря Дзюба Г.І.

за участю представника позивача адвоката Чекмарьової Р.Ю

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесів в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» (ЄДРПОУ:40481810, місцезнаходження: вул. Жоліо-Кюрі, буд.60, м.Одеса) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 . про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій, -

ВСТАНОВИВ:

Підстави заявлених позовних вимог.

03.06.2024року позивачОСББ " НЕОДІМ " звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь ОСББ "НЕОДІМ" заборгованість зі сплати внесків та обов`язкових платежів на утримання багатоквартирного будинку, три відсотки річних та інфляційних втрат у загальній сумі 42093,52 грн., що складається з 32038,60 грн. - основного боргу за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2027р. по 23.02.2022р., 3% річних в сумі 2562,52 грн., інфляційних збитків за весь час прострочення в сумі 7492,40 грн., а також судовий збір в розмірі 3028,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. В своїх позовних вимогах позивач посилається на те, що управлінням житловим будинком за адресою: АДРЕСА_3 , здійснює позивач - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ», в якому є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_4 . Протягом періоду з грудня 2017 року по травень 2024 року відповідачі не вносять оплату за отримані послуги УБПТ (утримання будинку та прибудинкової території), вивіз сміття (побутових відходів) та обслуговування ліфтів, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість, яка станом на 01.06.2024 року, складає 42093,52 грн., що складається з: основного боргу - 32038,60 грн., 3% річних 2562,52 грн., інфляційних збитків 7492,40 грн., в зв`язку з чим позивач змушений звернутись до суду. При цьому позивач зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати розраховувались до 24.02.2022 року.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 11.06.2024 року провадження по справі відкрито.

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2024 року залучено до участі в справі в якості співвідповідачів - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 .

Позиція відповідача ОСОБА_1

03.07.2024р. на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_1 , в якому він зазначив, що є власником лише частини квартири, а тому з нього не може бути стягнута вся сума заборгованості, що він жодного дня не проживав у квартирі АДРЕСА_5 , тому не мав об`єктивної інформації щодо наявності заборгованості та її розміру. Крім того зазначив, що у позивача не існувало перешкод для досудового урегулювання питання заборгованості, а звернення до суду лише в червні 2024р. з порушенням строку позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості виглядає як намагання покладення на відповідача безпідставних витрат у вигляді нарахування інфляційних втрат та 3% річних, судового збору та витрат на правничу допомогу. Тому, у разі надання позивачем об`єктивного та обґрунтованого розрахунку заборгованості пропорційно належної йому частки у спільному майні, позивач має намір сплатити заборгованість. Крім того зазначив про попередній (орієнтовний) розмір його суми судових витрат в розмірі 6000 грн, що складають витрати на отримання правової допомоги, витрати, пов`язані з надісланням поштою копій заперечення з додатками. ОСОБА_1 просив визнати неповажними причини пропуску строків звернення до суду позову про стягнення житлово-комунальних витрат та відмовити в задоволенні позову, заявленого на підставі необґрунтованого розрахунку без врахування розміру часток співвласників.

27.09.2024 р. до суду надійшли додаткові пояснення ОСОБА_1 в якому він ще раз вказував на солідарний обов`язок співвласників майно щодо плати витрат на його утримання. Також звертав увагу суду, що з 12.03.2020р. по 30.06.2023р. було запроваджено карантин Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) (530-ІХ від 17.03.2020р.), згідно якого на період дії карантину або обмежувальних заходів та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним, та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги і в цій частині не підлягають задоволенню.

У відповідіна відзив,яка сформованав системі«Електронний суд»07.10,2024р.представник позивача,посилаючись наПостанову Верховного Суду від 13.03.2019 р. у справі № 521/3743/17-ц) в якій зазначено, що відповідно до ч.1. ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, а тому вимоги до ОСОБА_1 є законними, особовий рахунок відкрито на ім`я відповідача ОСОБА_1 , який не звертався з заявою про розподіл особових рахунків між співвласниками.. Також вказувала на те, що відповідачу, як співвласнику квартири та споживачу послуг утримання та експлуатації будинків та прибудинкової території, вивіз побутових відходів, позивач надає щомісячно послуги за розміром, затвердженим рішеннями загальних зборів об`єднання, однак відповідач не сплачує їх в повному обсязі. Відповідачем не надано суду платіжних квитанцій та інших доказів сплати за надані послуги, які б спростовували наявну заборгованість. Також рішення Загальних зборів Позивача оформлене протоколами №3/2017 р. від 03 грудня 2017 року, №4/2018 р. від 15 грудня 2018 року є дійсними . Стягнення 3% річних та інфляційних втрат представник позивача вважає законними, посилаючись на Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 у справі №910/1353/23.

11.11.2024р. до суду надійшла змінена позовна заява, в якій позивачем пред`явлено вимоги до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 42093,52 грн, а також в рівних частках витрат по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн та витрат на правничу допомогу в розмірі 3500 грн.

В запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли 12.11.2024р., ОСОБА_1 знову вказував, що стягнення 3% річних та інфляційних втрат носить індивідуальний характер відповідальності, тому підлягає перерахування відповідно до часток належного майна. Вказує на те. що матеріали справи не містять доказів навмисного ухилення від сплати обов`язкових внесків та платежів на утримання ОСОБА_1 .. Навпаки, позивач, виявивши наявність боргу, маючи в розпорядженні всі засоби та дані відповідача, жодного разу не запропонував досудовий порядок вирішення спору та не звертався до нього з вимогою про погашення заборгованості. Тому просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та стягнути на його користь 6000 грн його судових витрат.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 правом на подання відзиву не скористались, будь-яких інших заяв та клопотань до суду не надали.

Пояснення сторін в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 пояснив, що згоден сплатити заборгованість але виключно щодо розміру своєї частки у праві власності. Окрім того, він просить врахувати його доводи, які викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в судове засідання не з`явились, про розгляд справи повідомлялись за наявною у суду інформацією. З рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_6 , поштову кореспонденцію не отримують, конверти з судовим викликом та позовною заявою повернулися з відміткою» адресат відсутній за вказаною адресою» .

На підставі викладеного суд вважає можливим розглянути справу по суті на підставі наявних доказів.

Встановлені судом обставини справи та відповідні правовідносини.

13.05.2016 року проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «НЕОДІМ», що підтверджується наданою копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Об`єднання співвласників багатоповерхового будинку «НЕОДІМ».

Мета створення ОСББ є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів передбачених законодавством та Статутом.

Згідно Виписки з Протоколу №3/2017 р. від 03 грудня 2017 року установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» було вирішено затвердити внески на управління багатоквартирним будинком ОСББ «НЕОДІМ» у розмірі: 1-го поверху 4,08 грн./м2, 2-го по 9-й поверх 4,71 грн./м2.

Згідно Виписки з Протоколу №4/2018 р. від 15 грудня 2018 року установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» було вирішено затвердити щомісячні внески на управління багатоквартирним будинком ОСББ «НЕОДІМ» у розмірі: 1-го поверху 5,45 грн./м2, 2-го по 9-й поверх 6,00 грн./м2.

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 28.05.2015 року встановлено з 01.07.2015 р. вивіз сміття (побутових відходів) 11,50 грн. на одну зареєстровану особу до 31.07.2018 року, а відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 316 від 26.07.2018 року встановлено з 01.08.2018 р. вивіз сміття (побутових відходів) 17,11 грн. на одну зареєстровану особу до 31 листопада 2022 року, а відповідно до рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради № 258 від 27.10.2022 року з 01 грудня 2022 року 35,49 грн. на одну зареєстровану особу.

Відповідачі: ОСОБА_1 є власником 1/2 квартири АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 318, видане 27.02.2015р. приватним нотаріусом Алєксєєвою О.О.. свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , видане 13.05.1998 р.ж Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, що підтверджується інформаційною довідкою № 364749136 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 06.02.2024 року; ОСОБА_4 та ОСОБА_2 є власниками по 1/4 частки квартири АДРЕСА_7 на підставі свідоцтва про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , виданого 13.05.1998 р.ж Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів

Судом досліджено копію розрахунку заборгованості за утримання будинків та прибудинкової територіях та вивезення ТПВ власника квартири АДРЕСА_5 , особовий рахунок № НОМЕР_3 , з якого вбачається наявність заборгованості в розмірі 32038,60 грн..

Окрім того, позивачем наданий розрахунок 3% річних від простроченої заборгованості в сумі 2562,52 грн. та інфляційних збитків від простроченої заборгованості за житлово-комунальні послуги відповідача за період з 01.12.2017 року до 23.02.2022 року в сумі 7492,20 грн, які нараховані на суму боргу станом на лютий 2022р. 20166,43 грн.

ПРАВОВІ НОРМИ, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

Відповідно до ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.360 ЦК України, співвласник, відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності, зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 385 ЦК України, власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).

Згідно зі ст.4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» №2866-III об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст.22 Закону України №2866-III, для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право:

- задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення;

- визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори;

- виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Згідно з п.п.5, 10 ч.1 ст. 7 Закону України №2866-III співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

На підставі ст. 15 Закону України №2866-III співвласник зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання, виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

За змістом статті 10 Закону України №2866-III вищим органом управління об`єднання є загальні збори його членів до виключної компетенції яких, між іншим, належить затвердження кошторису, балансу об`єднання та річного звіту; визначення розмірів внесків та платежів членами об`єднання. За результатами розгляду питань, віднесених до компетенції загальних зборів, приймається рішення, яке може бути оскаржене в судовому порядку.

Відповідно до статті 23 Закону внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

При цьому частиною 5 статті 24 Закон України №2866-III встановлено, що невикористання власником приміщень, що йому належить або відмова від користування неподільним та загальним майном не є підставою для звільнення власника від участі в спільних витратах на обслуговування і ремонт неподільного та загального майна в житловому комплексі.

Неможливість здійснення заходів з утримання будинку, через відмову відповідачів сплачувати внески до ремонтного фонду, порушує законні права та інтереси інших співвласників багатоквартирного будинку.

У разі відмови власника приміщення укладати договір або сплачувати обов`язкові платежі на утримання та ремонт неподільного майна та відповідної частки загального майна об`єднання має право звернення до суду для стягнення нарахованих платежів у судовому порядку (частина шоста статті 13 Закону України №2866-III).

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Статтею4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цьогоЗакону, базується наКонституції Україниі складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Водночас ч. 1ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником приміщення і, в свою чергу, співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі не здійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих за цими витратами платежів. Саме такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року № 3-945гс15 та від 27 січня 2016 року № 3-1028гс15.

Згідно з положеннями ст. 17 Закону України №2866-III для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів; звертатися до суду в разі відмови співвласника відшкодовувати заподіяні збитки, своєчасно та у повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об`єднання внески і платежі, у тому числі відрахування до резервного та ремонтного фондів.

Отже вищевказаними нормами законодавства встановлений обов`язок власників жилих приміщень сплачувати комунальні послуги, а так само право надавача послуг заявляти вимоги про їх сплату у примусовому порядку.

Відповідно до вимогст. 360 Цивільного кодексу Українипередбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 255 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року.

Законом України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Крім того на підставі п. 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (в редакції з 17 березня 2022 року) вбачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Так у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України згідно із Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 5-30 год. 24 лютого 2022 року, який діє до теперішнього часу.

Отже суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 на застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню, оскільки позивач заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості починаючи з грудня 2017р., отже строк позовної давності за даними вимогами спливав у грудні 2020р.

Однак на той час, вже діяв Закон України від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким були зупиненні строки позовної давності.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 . За вказаною адресою житлово-комунальні послуги надаються позивачемОСББ «НЕОДІМ» на підставі укладених між сторонами відповідних договорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника будинку (квартири) зобов`язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім`ї власника зобов`язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім`ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог Ї відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України).

Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок, що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги Ї регрес).

Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 13 березня 2019 року у справі № 521/3743/17-ц (провадження № 61-26462св18).

Змістовний аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідачі в силу Закону№2866-III є співвласником багатоквартирного будинку АДРЕСА_3 та одночасно співвласниками між собою квартири АДРЕСА_4 , а відтак на них покладається зобов`язання дотримуватися обов`язків співвласників багатоквартирного будинку, які утворили ОСББ «НЕОДІМ» для належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Як було встановлено та зазначено у даному рішенні, відповідачі, як співвласники кв. АДРЕСА_5 були зобов`язані щомісячно проводити оплату з встановлених ОСББ платежів з утримання будинку, проте допустили заборгованість на загальну суму 32038,60грн., яка підлягає стягненню з відповідачів в солідарному порядку.

Щодо стягнення інфляційних збитків, нарахованих на прострочену заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01.12.2017 року до 23.02.2022 року в сумі 7492,20 грн, 3% річних від простроченої заборгованості - 2562,52 грн які нараховані на суму боргу станом на лютий 2022р. 20166,43 грн.слід зазначити наступне.

Суд виходить того, що вищевказаний розрахунок заборгованості не можливо прийняти до уваги, оскільки позивач розраховує суму заборгованості не за кожний місяць окремо, а в цілому застосовує кількість днів 1546 з розрахунку заборгованості 20166 гривень 43 копійки, тобто суму заборгованості в період 01.12.2017 року до 23.02.2022 року.

Однак станом 01.12.2017р. сума заборгованості складала лише 264 гривні 89 копійок, тому саме за кожний місяць позивач повинен був розрахувати суму 3% річних та інфляційних витрати окремо.

Окрім того, з 12.03.2020р. по 30.06.2023р. було запроваджено карантин Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СOVID-19) (530-ІХ від 17.03.2020р.), згідно якого на період дії карантину або обмежувальних заходів та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги. Тому нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат є безпідставним.

Отже, якщо і розраховувати розмір 3 % річних та інфляційних витрат, то було необхідно розрахувати за кожний місяць окремо, починаючи з грудня 2017р. по 12.03.2020р..

При цьому суд виходить з наступного.

Згідно зч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що позивачем не наданий належний розрахунок заборгованості 3 % річних та інфляційних витрат, то такі вимоги слід залишити без задоволення.

Згідно із частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № II (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

За змістом пункту першого та другого частини другої ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до етапі 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (и. 268).

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents V. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Між позивачем та Адвокатським бюро «Лариси Чекмарьової» в особі керуючого бюро Чекмарьової Лариси Юріївни було укладено Договір №160 про надання правової допомоги від 06.02.2024 року. Згідно акту приймання №4 від 08.02.2024р. вартість послуг склала 2500 гривень.

Відповідно до рахунку на оплату гонорару №6та акту приймання-передачі надання правової допомоги від 29.05.2024р. за надану правову допомогу гонорар становить 3000 грн.

Згідно ст.ст.137,141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідачів в рівних частках на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 30280 грн., витрати за правничу допомоги у розмірі 3000 гривень, а всього суму у розмірі 6028 гривень, тобто по 2009 гривень 33 копійки з кожного.

Керуючись ст. ст. 2, 76-83, 141, 158, 263-265, 273, 280-289, 354-355 ЦПК України ст. ст. 11, 22, 322, 356, 360, 368, 382, 525, 526 ЦК України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Об`єднання співвласниківбагатоквартирногобудинку«НЕОДІМ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 .

на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» (ЄДРПОУ:40481810, місцезнаходження: вул. Жоліо-Кюрі, буд.60, м.Одеса)

заборгованість по оплаті послуг з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій у розмірі 32038 гривень 60 копійок.

3. Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат - 7492 гривні 40 копійок, штрафних санкцій у розмірі 2562 гривні 52 копійки залишити без задоволення.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , адреса надання послуг: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса проживання АДРЕСА_2 )

у рівних частках на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НЕОДІМ» (ЄДРПОУ:40481810, місцезнаходження: вул. Жоліо-Кюрі, буд.60, м.Одеса)

судові витрати (судовий збір у розмірі 3028 гривень, витрати за правничу допомоги у розмірі 3000 гривень, а всього суму у розмірі 6028 гривень) 6028 гривень, тобто по 2009 гривень 33 копійки з кожного.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня отримання повного тексту рішення.

Суддя В.К. Кисельов

Повне рішення суду складено 03 лютого 2025 року.