Рішення

від 23.01.2025 по справі 584/102/24

ПУТИВЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 584/102/24

Провадження № 2/584/76/25

РІШЕННЯ

Іменем України

23.01.2025 Путивльський районний суд Сумської області

в особі: головуючого судді Токарєва С.М. при секретарі Зікрати Я.В.

за участі: позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Латишевої В.О.

представника третьої особи Гудімової О.С.

розглянувши в порядкузагального позовногопровадження увідкритому судовомузасіданні в м. Путивль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей Путивльської міської ради, про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 08.07.2009 він уклав шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , від якого вони мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09.02.2022 шлюб між сторонами було розірвано на підставі рішення Путивльського районного суду Сумської області, однак фактичні шлюбні відносини між ними були припинені з листопада 2021 року.

Після припинення фактичних шлюбних відносин, а пізніше після офіційного розлучення, за домовленістю з відповідачем, старший син ОСОБА_2 залишився проживати з ним, а молодший син ОСОБА_4 залишився проживати з матір`ю.

Позивач з сином ОСОБА_2 проживають по АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 не дозволяє йому спілкуватись з молодшим сином, не повідомляє йому та його близьким родичам про місце перебування її та їхнього спільного сина ОСОБА_5 .

Однак, наприкінці 2023 року відповідач заявила йому, що вона має намір забрати сина ОСОБА_6 до себе і також позбавити його можливості спілкуватися з сином та піклуватися про нього, як вона це зробила з молодшим сином. Він має реальні побоювання, що вона таке може вчинити, забрати обманним шляхом сина ОСОБА_6 і вивезти в невідомому напрямку, навіть за кордон.

Позивач ніколи не перешкоджав і не має наміру в подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною, він повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про сина, займається його вихованням, слідкує за розвитком і здоров`ям сина ОСОБА_6 та бажає, щоб це право було в законному порядку за ним закріплене.

Посилаючись на ці обставини, просив визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, тобто з позивачем по справі, за місцем його реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Ухвалою судді Путивльського районного суду Сумської області від 01.02.2024 відкрито провадження у даній справі та визначено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 01.03.2024 підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті, а також зобов`язано Службу у справах дітей Путивльської міської ради надати суду письмовий висновок щодо розв`язання спору.

Ухвалою Путивльського районного суду Сумської області від 01.08.2024 було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, у поданому відзиві від 31.03.2024 просила суд ухвалити рішення, керуючись виключно інтересами неповнолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У поданому до суду письмовому клопотанні від 31.07.2024 відповідач ОСОБА_2 просила суд відмовити у задоволенні позову та розглянути справу без її учаті. При цьому, відповідач ОСОБА_2 звертала увагу суду, що ОСОБА_7 досяг 14-ти років. Відповідно до положень ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. В статті 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначаються обмеження вільного вибору місця проживання та зазначені обмеження не поширюються на ОСОБА_3 , який досяг 14-ти років та має право самостійно та вільно обирати місце проживання.

Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що Висновком комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Путивльської міської ради було рекомендовано визначити місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

З`ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши надані письмові докази, допитавши свідка, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних міркувань.

Встановлено судом, що 08.07.2009 між сторонами було зареєстровано шлюб (а.с.10).

Сторони є батьками дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11).

Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 09.02.2022 шлюб між сторонами було розірвано (а.с. 13).

Непонолітній ОСОБА_2 зареєстрований разом з батьком, позивачем по справі, за адресою: АДРЕСА_1 , в належному ОСОБА_8 на праві власності будинку (а.с. 6, 12, 20, 21).

Відповідач ОСОБА_2 значиться знятою з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31).

З фотокопії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 20.09.2023 та довідки до акта огляду МСЕК серії АС № 003723 вбачається, що позивач є інвалідом ІІІ групи (а.с.5).

Позивач ОСОБА_1 з 31.03.2004 зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює підприємницьку діяльність (а.с. 22-27).

З акту обстеження житлово-побутових умов проживання від 17.01.2024 № 01-22/12 вбачається, що за наслідками обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , було зроблено висновок, що у вказаному помешканні, в якому проживають позивач ОСОБА_1 та його син ОСОБА_2 , для виховання та розвитку дитини ОСОБА_2 створені належні житлово-побутові умови (а.с. 16).

Відповідно до характеристики на позивача ОСОБА_1 , останній за час проживання за адресою: АДРЕСА_1 , проявив себе виключно з позитивного боку, а також бере активну участь у вихованні свого сина ОСОБА_9 , який зареєстрований та проживає разом з ним (а.с.19).

З консультаційного висновку спеціаліста від 11.01.2024 вбачається, що ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має задовільний стан здоров`я (здоровий) (а.с. 28).

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_8 суду показала, що вона є матір`ю позивача ОСОБА_1 , а відповідач ОСОБА_2 є її колишньою невісткою. В теперішній час у належному їй будинку по АДРЕСА_1 проживає її син ОСОБА_1 зі своїм сином ОСОБА_6 , а також нова дружина її сина. Піссля розлучення її сина з першою дружиною її онук ОСОБА_6 проживає разом з батьком. Три роки її колишня невістка ОСОБА_2 не надає допомоги на утримання свого сина ОСОБА_6 та не бере участі у вихованні дитини, а також не дає спілкуватися зі своїм молодшим сином. Її онук ОСОБА_6 казав, що він хоче жити з батьком.

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Путивльської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_2 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Путивльської міської ради від 10.04.2024 № 106, рекомендовано визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 (а.с. 54).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ч. 2 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до положень ч.3 ст. 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

В силу положень ст. 13 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вільний вибір місця проживання обмежується щодо осіб, які не досягли 14-річного віку.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

У поданій позовній заяві на обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на ч. 1 ст. 160 СК України, згідно якої місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Також у поданій позовній заяві позивач посилається на ч.1 ст. 161 СК України, згідно якої якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

В той же час, як вбачається з копії повторного свідоцтва про народження ОСОБА_3 , останній народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому вже на час звернення позивачем до суду (29.01.2024) він не був малолітньою дитиною, оскільки досяг 14-річного віку ще ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Враховуючи викладене,суд неприймає доуваги висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Путивльської міської ради про визначення місця проживання ОСОБА_2 , яким рекомендовано визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , оскільки ОСОБА_2 досяг 14-річного віку та не є малолітньою особою та в силу положень ч. 2 ст. 29 ЦК України та ч.3 ст. 160 СК України може вільно обирати собі місце проживання.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 28.01.2021 у справі № 753/6498/15-ц, у якій Верховний Суд зазначив: "Таким чином, у разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями статті 29 ЦК України. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц. Відповідно до частини третьої статті 160 СК України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 ЦК України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання".

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, враховуючи зазначені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12,13,81,141, 259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03.02.2025.

Суддя С.М.Токарєв