Ухвала

від 04.02.2025 по справі 381/533/25

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/669/25

381/533/25

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

4 лютого 2025 року м. Фастів

Суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Ковалевська Л.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення дії, яка порушує право,-

ВСТАНОВИВ:

В січні 2025 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Ничик А.В. звернулась до суду з позовом до відповідача Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення дії, яка порушує право.

В обґрунтування позову, зазначає, що ОСОБА_1 не мала змоги сплатити борг і її борг на себе взяв ОСОБА_2 , який у повному обсязі його погасив, відсутністю боргу підтверджується довідкою ДВС про те, що будь яких виконавчих проваджень не має, попередній договір про відступлення права вимоги за кредитним договором підтверджується.

Представник позивача просить винести рішення, яким припинити дію заборони відчуження квартири АДРЕСА_1 , накладених постановою Державного виконавця від 19.03.2010 та від 03.03.2010 відділом державної виконавчої служби Фастівського міськрайонного управління юстиції.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановлено, що заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України виходячи з наступного.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

В позовній заяві відсутній виклад обставин щодо вирішення питання про скасування заборони відчуження відповідачем Фастівським відділом державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який є обтяжувачем.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що наявний договір Іпотекивід 18.10.2007 (строк виконання зобов`язання 17.10.2030).

Однак, матеріалами справи не містять відомостей про виконавче провадження щодо вищевказаного договору Іпотеки.

При цьому, державна реєстрація іпотеки видана 18.10.2007 приватним нотаріусом Фастівського міського нотаріального округу Чернишовою О.А. (боржник ОСОБА_1 , іпотекодавець ОСОБА_1 , іпотекодержатель ОСОБА_2 ).

Процедурою зняття заборони передбачено, що для зняття заборони необхідно подати до нотаріуса відповідну заяву, до якої додаються необхідні підтверджуючі документи. До нотаріуса може звертатись з заявою про зняття заборони як іпотекодержатель, так і іпотекодавець, за умови подання безспірних доказів виконання зобов`язання.

Якщо нотаріус,яким булонакладено заборонущодо відчуження,позбавлений можливостівчинити нотаріальнудію щодозняття заборони,така нотаріальнадія можебути вчиненаіншим нотаріусом.У такомуразі цейнотаріус залишаєу своїхсправах копіюдокумента,на якомувчинено написпро зняттязаборони щодовідчуження,а такожнаправляє повідомленняпро зняттязаборони щодовідчуження замісцем зберіганняпримірника документа,на підставіякого буланакладена заборона.

З метоюперевірки фактузвернення донотаріуса належногоіпотекодержателя,або поданняіпотекодавцем повідомленняпро виконанняосновного зобов`язання/припиненняіпотечного договору,виданого належниміпотекодержателем (враховуючинепоодинокі фактивідступлення правза іпотечнимидоговорами),нотаріус передвчиненням діїщодо зняттязаборони відчуженнянерухомого майнаперевіряє вказаніфакти шляхомодержання Інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно.

При одержанні заяви та підтверджуючих документів, на виконання п. 4.1. Глави 15 Розділу ІІ Порядку,нотаріус реєструєтаку заявуу журналіреєстрації вхіднихдокументів,та робитьвідповідні відміткив реєстрідля реєстраціїзаборон іарештів тав Алфавітнійкнизі облікузаборон відчуженняі арештівнерухомого майна.Така заява,разом здоданими донеї документами,та копіямидокументів,на підставіяких встановленоособу заявниката перевіренойого повноваження,підлягає зберіганнюу справітипової номенклатури,яка маєстрок зберігання75років.

Враховуючи викладене, представнику позивача необхідно усунути зазначені

недоліки.

Крім цього, суд звертає увагу, що відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII) особа,яка вважає,що майно,на якенакладено арешт,належить їй,а неборжникові,може звернутисядо судуз позовомпро визнанняправа власностіна цемайно іпро зняттяз ньогоарешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно зі статтею 59 Закону № 1404-VIII під час вирішення такого спору з`ясуванню підлягають обставини щодо підстав набуття права власності на спірне майно.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами цивільного судочинства, якщо вони виникають у цивільних правовідносинах.

Щодо заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов`язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог закону в межах виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами розділу VІІЦПКУкраїни.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VIIЦПКУкраїни. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) орган державної виконавчої служби у справах за позовами осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, може залучатися судом як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Керуючись наведеними правовими нормами, у разі звернення особи до суду в порядку позовного провадження з вимогою про звільнення майна з-під арешту (зняття арешту з майна) вказані позовні вимоги можуть бути пред`явлені до особи, в інтересах якої накладено арешт, - стягувача у виконавчому провадженні.

Частиною першою статті15ЦКУкраїни визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті16ЦКУкраїни).

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідноЦПКУкраїни, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Разом з тим відповідачами у такій справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.

Позивачем не надано до матеріалів позову відомостей ЄДРВП щодо наявності чи відсутності виконавчого провадження в межах якого було накладено арешт на майно позивача, а також докази сплати боргу новим кредитором.

Отже, у даному випадку, оскільки предметом спору є вимога власника про звільнення належного йому майна з-під арешту, а позов пред`явлено до неналежного відповідача, відділ державної виконавчої служби не є відповідачем, тому слід зазначити про невідповідність визначеного позивачем суб`єктного складу учасників за матеріалами позову.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Фастівського відділу державної виконавчої служби у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення дії, яка порушує право - залишити без руху.

Надати представнику позивача строк для усунення недоліків терміном 10 (десять) днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити представнику позивача, що у разі не усунення недоліків у встановлені строки, позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М.Ковалевська