Рішення

від 28.01.2025 по справі 554/8724/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 28.01.2025Справа № 554/8724/24 Провадження № 2-а/554/6/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.01.2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді - Материнко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення

ВСТАНОВИВ:

20.08.2024 року ОСОБА_1 , перший проректор Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», звернувлась до Октябрського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 75 від 14.08.2024, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 (сто тридцять шість) гривень у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, та про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 посилалась на те, що постанова про накладення адміністративного стягнення № 75 від 14.08.2024 винесена внаслідок неправильного застосування норм права посадовими особами Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області; зазначала, що за правилами української мови в офіційному вжитку для визначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь потрібно вживати прийменник до, а відтак згідно змісту ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога має виплачуватись включно з днем встановлення інвалідності, який є кінцевою датою виплати вказаної допомоги; відсутність порушення абз. 1 ч. 2 ст. 15 «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» свідчить про те, що відсутні також і факти порушення інших норм, зазначених у оскаржуваній постанові; жодною нормою законодавства для фізичної особи не встановлено зобов`язання інформувати свого роботодавця про встановлення їй інвалідності та надавати підтверджуючі документи; відповідачем винесено оскаржувану постанову за межами строків притягнення до адміністративної відповідапльності, передбаченої ст. 38 КУпАП; оскаржувану постанову та протокол, на підставі якої її винесено, складені з порушенням вимог законодавства.

Ухвалою суду від 27.08.2024 року провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду Октябрським районним судом м. Полтави.

Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов тривалістю 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідачем подано до суду відзив, в якому відповідач проти задоволення позову заперечував, з огляу на коректність висновків, викладених у оскаржуваній постанові. В задоволенні позову ОСОБА_1 просив відмовити.

Позивач у судове засідання 28.01.2025 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. В позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності позивача та його представника.

Представник відповідача у судове засідання 28.01.2025 не з`явився, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що заступником начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Мисик Оксаною Іванівною винесено постанову про накладення адміністративного стягнення № 75 від 14.08.2024.

Відповідно до змісту постанови № 75 від 14.08.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка працює на посаді першого проректора Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка», вчинила порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а саме: при наданні страхових виплат порушено порядок використання коштів Фонду: призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності; не здійснено контроль за правильним нарахуванняи страхових виплат, в результаті чого неправомірно використано кошти в сумі 1067,00 грн за період перевірки: з 18.07.2022 по 16.01.2023 (застрахована особа ОСОБА_2 ), з 05.07.2023 по 17.10.2023 (застрахована особа ОСОБА_3 ), з 20.04.2023 по 15.11.2023 (застрахована особа ОСОБА_4 ); дати вчинення порушень: 06.02.2023, 14.11.2023, 06.12.2023. Такі дії є порушенням пункту 1 частини 2, пункту 1 частини 5 та частини 6 статті 8, абзацу 1 частини 2 статті 15, частини 3 статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ, що діяла на час вчинення порушення, пунктів 1.2., 2.2. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13, що є правопорушенням, передбаченим частиною першою статті 165-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Постановлено притягнути першого проректора Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» (код ЄДРПОУ 02071100) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 136,00 (сто тридцять шість) гривень, що становить 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п. 3 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 №2620-ІХ (далі - Закон №2620), з 01 січня 2023 року Пенсійний фонд України є уповноваженим органом управління в системі загальнообов`язкового державного і соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.

Згідно п. 4 Розділу VII Закону №2620 нормативно-правові та розпорядчі акти фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійного фонду України.

Спірні правовідносини у цій справі регулюються, зокрема, абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105- XIV в редакції Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ, що діяла на час вчинення стверджуваних відповідачем порушень, згідно якої допомога по тимчасовій непрацездатності у випадках, зазначених у пунктах 1 і 7 частини першої цієї статті, виплачується уповноваженим органом управління застрахованим особам з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності), незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Як встановлено з доказів, наявних в матеріалах справи, Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» здійснено виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованим особам-плацівникам Університету ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до дня встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності таким особам, включно з таким днем.

Суть спору щодо порушення абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» полягає в тлумаченні вказаної норми.

З огляду на це, суд зауважує на необхідність тлумачення змісту норм права за правилами української мови.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15 викладено висновки, згідно яких дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв`язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 27.09.2022 у справі № 918/1195/21 виклав висновок, згідно якого прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

Отже, за правилами української мови норму абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», якою передбачено здійснення виплат допомога по тимчасовій непрацездатності до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності слід розуміти як таку, якою перезбачено здійснення відповідних виплат включно з датою встановлення інвалідності, який є кінцевою датою виплати вказаної допомоги. Інше розуміння відповідної норми не грунтується на безпосередньому її змісті.

Суд окремо зауважує, що відповідно до постанови № 75 від 14.08.2024, в якості основного порушення відповідачем зазначено, що при наданні страхових виплат порушено порядок використання коштів Фонду: призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, призначення та виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності може бути встановлено виключно у разі, якщо така виплата здійснена за день, що настав після дня встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності відповідній особі.

Однак, як наголошує позивач, та проти чого не заперечує відповідач, жодна встановлена обставина та жоден документ не вказує на те, що вищезазначеним особам дійсно призначена та виплачена допомога по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, тобто з дня наступного за датою встановлення таких фактів.

Відтак, в ході розгляду цієї справи не знайшли підтвердження факти призначення та виплати допомога по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, визначені відповідачем в якості підстави винесення постанови № 75 від 14.08.2024.

Крім того, в числі фактичних порушень зазначено не здійснено контроль за правильним нарахуванняи страхових виплат, в результаті чого неправомірно використано кошти. Уточнення, наведені після зазначаного формулювання, дають підстави стверджувати, що це порушення є тим же порушенням, якому надано оцінку вище, а саме - виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, здійснені застрахованим особам-плацівникам Університету ОСОБА_2 16.01.2023, ОСОБА_3 17.10.2023 та ОСОБА_4 15.11.2023.

В свою чергу, вказані в постанові № 75 від 14.08.2024 дати 06.02.2023, 14.11.2023, 06.12.2023, є датами сладення та надання заяв-розрахунків Національним університетом «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка».

Також в постанові № 75 від 14.08.2024 відповідач зазначив про порушення п. 1 ч. 2, п. 1 ч. 5 та ч. 6 ст. 8, абз. 1 ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», п. 1.2., 2.2. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 № 13.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець зобов`язаний здійснювати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид страхових виплат та надання соціальних послуг згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання страхових коштів, несвоєчасне або неповне їх повернення.

Відповідно до ч. 6 ст. 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавець відшкодовує уповноваженому органу управління в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачує штраф у розмірі 50 відсотків такої суми. За несвоєчасне повернення або повернення не в повному обсязі страхових коштів на страхувальників та інших отримувачів коштів соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку накладається штраф у розмірі 10 відсотків несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів. Одночасно на суми несвоєчасно повернутих або повернутих не в повному обсязі страхових коштів і штрафних санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» рішення про призначення страхової виплати приймається страхувальником або уповноваженими ним особами. Страхувальник або уповноважені ним особи здійснюють контроль за правильністю нарахування і своєчасністю здійснення страхових виплат, приймають рішення про відмову в призначенні або припинення страхових виплат (повністю або частково), розглядають підставу і правильність видачі документів, які є підставою для надання страхових виплат.

Відповідно до п. 1.2. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства діє відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» і в своїй діяльності керується вказаним Законом, Статутом Фонду соціального страхування України, цим Положенням, а також іншими нормативно-правовими актами, що регулюють питання матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням. Положення про комісію визначає основні завдання, сферу дії, перелік повноважень, організаційні засади членів комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства.

Відповідно до п. 2.2. Положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана:

- приймати рішення про призначення матеріального забезпечення;

- приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення;

- здійснювати контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення застрахованим особам роботодавцем за рахунок коштів Фонду як за власною ініціативою, так і у зв`язку із зверненням застрахованих осіб;

- вживати заходів по своєчасному наданню на підприємстві застрахованим особам матеріального забезпечення за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності;

- брати участь у перевірках, що здійснюються на підприємстві робочими органами виконавчої дирекції Фонду з питань правильності використання страхових коштів, надавати контролюючим органам необхідні документи та пояснення з питань, що виникають під час перевірок;

- здійснювати заходи по усуненню виявлених комісією (уповноваженим) із соціального страхування підприємства та контролюючими органами порушень з питань надання матеріального забезпечення, використання страхових коштів.

Отже, жодна з вищенаведених норм, зазначених у постанові № 75 від 14.08.2024, не передбачає самостійних норм поведінки, порушення яких позивачем стверджується у оскаржуваній постанові, а порушення цих норм у спірних правовідносинах може бути констатовано лише у взаємозв`язку з порушенням абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

В свою чергу, з огляду на вищенаведені висновки щодо відсутності порушення абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», вбачається, що відсутні також і факти порушення вищенаведених норм, зазначених постанові № 75 від 14.08.2024.

Отже, вході розгляду цієї справи не підтверджено існування підстав, якими відповідач обгрунтував винесення постанови № 75 від 14.08.2024, а відтак, оскаржувана постанова винесена за фактичної відсутності зазначених у ній підстав.

Суд окремо зауважує на питаннях доступності для позивача та Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» як роботодавця інформації про встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності працівникам Університету.

Згідно ст. 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров`я, пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я.

В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є сформований на основі медичного висновку про тимчасову непрацездатність або документа, що засвідчує факт усиновлення дитини, встановлення опіки над дитиною, листок непрацездатності. У разі роботи за сумісництвом, за трудовим договором (контрактом) одночасно із здійсненням підприємницької чи іншої діяльності підставою для призначення допомоги є копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою (за наявності) за основним місцем роботи.

Відповідно до п. 2.2. Положення № 13, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства зобов`язана, зокрема, приймати рішення про відмову в призначенні матеріального забезпечення, про припинення його виплати (повністю або частково), розглядати підставу і правильність видачі та заповнення листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення.

Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.07.2022 у справі № 826/7354/18 сформульовано правовий висновок, згідно з яким особа, якій встановлено інвалідність, самостійно визначає, чи повідомляти роботодавця про наявність у неї інвалідності. Однак, ризики, які можуть настати через неповідомлення роботодавця про відповідні обставини, несе сама особа.

Отже, працівник має право зберігати факт встановлення йому інвалідності в таємниці від роботодавця, та не хобов`язаний інформувати роботодавця про такий факт. В свою чергу, роботодавець під час вирішення питань призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності застархованим особам-працівникам зобов`язаний керуватись тами документами, які є у його розпорядженні. При цьому, у роботодавця відсутній достатній функціонал для самостійного з`ясування питання щодо проходження застрахованими особами МСЕК та отримання ними інвалідності.

Відтак, оскільки відповідачем не доведено, що Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» як роботодавець та ОСОБА_1 як уповноважена особа роботодавця володіли відомостями про встановлення МСЕК інвалідності застрахованим особам-плацівникам Університету ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на момент складення відповідних заяв-розрахунків, то твердження про протиправність призначення та виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності за період після встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності, покладене в обгрунтування оскаржуваної постанови № 75 від 14.08.2024 є безпідставним.

Слушними також є доводи позивача про закінчення на момент винесення оскаржуваної постанови двомісячного строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності, визначеного ч. 1 ст. 38 КУпАП, оскільки правопорушення, які ставляться у провину позивачці, за своєю природою є разовими і завершились у момент проведення розрахунків (правова позиція Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 у справі № 804/401/17, від 21.11.2018 у справі № 227/3844/16-а.

Положення ч. 1 ст. 165-5 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність за порушення посадовими особами підприємств, установ, організацій, фізичними особами, які використовують найману працю, порядку використання коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо використання страхових коштів.

Суд наголошує, що виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При вирішенні спору суд також виходить із загальних засад недопустимості притягнення особи до адміністративної відповідальності на припущеннях та усі сумніви щодо доведеності провини особи тлумачить на її користь (ч.2 ст.62 Конституції України).

Норми ч. 2 ст.61 Конституції України передбачають, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У цьому контексті Європейський Суд з прав людини в п. 23, 25 рішення у справі «Проніна проти України» від 18.07.2006 року зазначив, що Конвенція зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень у світлі конкретних обставин справи, зокрема, якщо у позові йде посилання на специфічні, доречні та важливі аргументи.

Нормами ст.247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення а також у разі закінчення на момент розгляду справи строків давності притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення (п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Враховуючи, що відповідач не довів правомірності винесеної ним постанови № 75 від 14.08.2024, з огляду на відсутності події і складу адміністративного правопорушення а також закінчення на момент розгляду справи строків давності притягнення позивачки до адміністративної відповідальності, постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Згідно зі ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 72 - 77, 90, 122, 132, 241-246, 247, 250, 286 КАС України, ст. ст. 9, 38, 165-5, ст. 247, 251, 252, 280, 288 КУпАП, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 75 від 14.08.2024 та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення № 75 від 14.08.2024, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 136,00 (сто тридцять шість) гривень у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 165-5 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ: 13967927, адреса: 36000, м. Полтава, вул. Гоголя, 34) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 605,60 гривень.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 03.02.2025 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, код ЄДРПОУ 13967927, адреса: м.Полтава, вул.Гоголя, 34.

Суддя М.О. Материнко