Рішення

від 22.01.2025 по справі 755/3117/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/3117/24

Провадження №: 2/755/2592/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Гончарука В.П.

при секретарі - Гриценко О.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування арешту та вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить суд зобов`язати Подільський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений на майно Боржника ОСОБА_4 (1/3 частини квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) та вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження нерухомого майна.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1997 Дніпровської районної Державної адміністрації м. Києва квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної сумісної власності гр. ОСОБА_5 та членам її родини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в рівних долях. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 (спадкоємці за законом: ОСОБА_5 (мати)-- 16/144 частин квартири. ОСОБА_9 (батько) - 16/144 частин квартири. ОСОБА_10 (дочка) 16/144 часині квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 (спадкоємні за законом: ОСОБА_5 (мати) - 12/144 частин квартири. ОСОБА_9 (батько) - 12/144 частин квартири, ОСОБА_2 (дочка) - 12/144 частин квартири, ОСОБА_3 (дочка) - 12/144 частин квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (спадкоємці за законом: ОСОБА_10 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) 38/144 частин квартири, ОСОБА_2 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) - 19/144 частин квартири, ОСОБА_3 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) - 19/144 частин квартири.

Факти смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 12.07.2015. встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва під 02.08.2019 р. у справі № 755/14155/16-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10 (спадкоємець за заповітом: ОСОБА_1 - 54/144 частин квартири).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9 (спадкоємець за заповітом: ОСОБА_1 -28/144 частин квартири).

Таким чином, ОСОБА_1 за заповітом від 21 вересня 2018, після смерті Спадкодавця ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняв у спадок, 54.144 квартири. Також. ОСОБА_1 за заповітом від 24 травня 2018 р. після смерті Спадкодавця ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняв у спадок, 28/144 квартири. Разом за двома заповітами ОСОБА_1 прийняв у спадок 82/144 квартири, що становить 57% квартири. Окрім того, ОСОБА_2 прийняла у спадок загалом 31/144 частини квартири та ОСОБА_3 також прийняла 31/144 частина квартири (що складає по 21.5% на кожну з них відповідно).

При зверненні до нотаріальної контори за оформленням спадку ОСОБА_1 виявив, що на 1/3 вказаної квартири накладено арешт постановою Подільського районного відділу державної виконавчої служби районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника ОСОБА_4 та оголошення заборони його відчуження від 17.06.2004 року ВП НОМЕР_5 (серія АК). у зв`язку з чим провести оформлення спадку неможливо, що і стало підставою для звернення до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.03.2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито в порядку загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.07.2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22.10.2024 року зобов`язано Подільський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) ( м.Київ, пр - т Г.Гонгадзе, буд.5б) надати на адресу суду належним чином завірену копію виконавчого провадження відкритого на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2004 р. №8/220 про стягнення з ФОП ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 на користь ТОВ «ЛОТ ЛТД» ЄДРПОУ 21614137 суми заборгованості в розмірі 11755 грн. та /або в разі відсутності вказаного виконавчого провадження повідомити суд яке було прийнято кінцеве рішення в рамках вказаного виконавчого провадження.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у змісті позовних вимог та письмових запереченнях на відзив сторони відповідача.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. До Дніпровського районного суду м. Києва стороною відповідача було направлено відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

Представник третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ ЛТД» у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Причини неявкив судове засідання не повідомив. Додаткові пояснення, щодо предмету спору в судове засідання не подав.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином шляхом направлення поштової кореспонденції. Причини неявкив судове засідання не повідомили. Додаткові пояснення, щодо предмету спору в судове засідання не подали.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 14.08.1997 Дніпровської районної Державної адміністрації м. Києва квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належала на праві приватної сумісної власності гр. ОСОБА_5 та членам її родини ОСОБА_8 та ОСОБА_4 в рівних долях.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_8 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть виданого Відділом реєстрації смерті у м. Києві серії НОМЕР_2 , (спадкоємці за законом: ОСОБА_5 (мати)-- 16/144 частин квартири. ОСОБА_9 (батько) - 16/144 частин квартири. ОСОБА_10 (дочка) 16/144 часині квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві серії НОМЕР_3 , (спадкоємні за законом: ОСОБА_5 (мати) - 12/144 частин квартири. ОСОБА_9 (батько) - 12/144 частин квартири, ОСОБА_2 (дочка) - 12/144 частин квартири, ОСОБА_3 (дочка) - 12/144 частин квартири.

ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 (спадкоємці за законом: ОСОБА_10 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) 38/144 частин квартири, ОСОБА_2 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) - 19/144 частин квартири, ОСОБА_3 (онучка за представленням замість свого батька як спадкоємця першої черги) - 19/144 частин квартири.

Факти смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 12.07.2015. встановлено рішенням Дніпровського районного суду м. Києва під 02.08.2019 р. у справі № 755/14155/16-ц.

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ОСОБА_10 (спадкоємець за заповітом: ОСОБА_1 - 54/144 частин квартири).

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_9 (спадкоємець за заповітом: ОСОБА_1 -28/144 частин спірної квартири).

Таким чином, позивач ОСОБА_1 за заповітом від 21 вересня 2018, після смерті Спадкодавця ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 прийняв у спадок, 54.144 спірної квартири.

Встановлено, що ОСОБА_1 за заповітом від 24 травня 2018 р. після смерті Спадкодавця ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 прийняв у спадок, 28/144 спірної квартири.

Таким чином, разом за двома заповітами ОСОБА_1 прийняв у спадок 82/144 спірної квартири, що становить 57% квартири.

Також ОСОБА_2 прийняла у спадок загалом 31/144 частини спірної квартири та ОСОБА_3 також прийняла 31/144 частина спірної квартири (що складає по 21.5% на кожну з них відповідно).

Як встановлено судом, відповідно до постанови Подільського ВДВС у м. Києві від 17.06.2004 року ВП НОМЕР_5 (серія АК), на підставі якої двадцять першою Київською державною нотаріальною конторою центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) накладено арешт на нерухоме майно, 1/3 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_1 (підстава обтяження: постанова АК № НОМЕР_5, 17.06.2004, ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва, реєстраційний номер обтяження 41150, дата реєстрації 24.06.2004 за № 41150 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора), яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

Дані обставини підтверджуються копією інформаційної довідки з держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно Держаного реєстру іпотек, Єденого реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.09.2024 року за № 394259693, яка долучена до матеріалів справи.

Відповідно до інформації наданої Подільським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) на запит суду, встановлено, що перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 06 листопада 2024 року виконавчі документи про стягнення з ФОП ОСОБА_4 ІПН НОМЕР_1 на користь ТОВ «ЛОТ ЛТД» ЄДРПОУ 21614137 суми заборгованості в розмірі 11755 грн. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 20.02.2024 р. № 8/220 на виконанні у Відділі не перебували та не перебувають.

Надати більш детальну інформацію не виявляється можливим, оскільки реєстр ЄДР «ВП-Виконавець» почав діяти з 2006 року.

Відповідно до номенклатури справ Відділу, п. 9.9. наказу Міністерства юстиції України від 25.12.2008 № 2274/5 «Про затвердження Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби» (втрата чинності від 19.07.2017), розділу XI п. 2 наказу Міністерства юстиції України від 07.06.2017 № 1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву Відділу, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Після проходження вищезазначеного строку виконавчі провадження вилучаються для знищення.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Положеннями статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом ст.ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за отриманням свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.

Підпунктами 4.15. та 4.18. п. 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністра юстиції України за №296/5 від 22.02.2012, передбачено, що видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо на спадкове майно накладено арешт судовим чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Ураховуючи, що приватним нотаріусом відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом з підстав наявності заборони відчуження на спадкове майно, позивач набув право звернення до суду з позовом, як спадкоємець померлого власника арештованого майна.

Судом встановлено, що позивач є спадкоємцем на нерухоме майно, на яке накладено арешт.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2013 року № 6-26цс13.

Відповідно до частин першої, другої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 2 постанови від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до частини першої-третьої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, а саме: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

При цьому, частина п`ята статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із того, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) вказано, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

В постанові Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22) зазначено, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що права позивача, як спадкоємця після смерті власника частини квартири порушені та підлягають захисту в обраний позивачем спосіб шляхом зняття арешту з квартири. Крім того, суди правильно зазначили про те, що позивачем правильно обрано спосіб захисту своїх прав та заявлено позовні вимоги до належного відповідача. Спір правильно розглянутий судами у порядку цивільного судочинства, оскільки позивач звернувся до суду за захистом свого цивільного права. Враховуючи правові підстави позову, а також те, що предметом позову є зняття арешту з майна боржника (засудженої особи, яка померла), накладеного в межах виконавчого провадження під час виконання вироку суду, взявши до уваги те, що позов про зняття арешту з майна поданий не учасником кримінального провадження, не учасником виконавчого провадження, а спадкоємцем, який позбавлений можливості оформити право власності у порядку спадкування за заповітом, вказаний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Отже, враховуючи зазначене, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , а саме, 1/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та на яке накладено арешт згідно постанови ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва від 17.06.2004 у виконавчому провадженні АК № НОМЕР_5, оскільки такий у зв`язку з накладенням арешту на майно як спадкоємець має перешкоди в оформленні права на спадщину, суд дійшов висновку про відсутність підстав перебування спірної частки квартири під арештом, оскільки такий арешт порушує права позивача, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що підстав для існування арешту на даний час не існує, а наявність накладеного обтяження майна порушує права позивача, що дає підстави для задоволення позову, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо.

Вимога про зобов`язання Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) вчинення дії, щодо реєстрацчії припинення обтяження нерухомого майна не є належним способом захисту відповідно до ст. 16 ЦК України, тому суд відмовляє у задоволенні даної вимоги на цій підставі.

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування арешту та вчинення дій - підлягають частковому задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Suominen v. Finland» від 01 липня 2003 року № 37801/97, § 36,). Ще одне призначення обґрунтування рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року № 49684/99, § 30).

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статтями 56, 59 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), третя особа: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОТ ЛТД», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування арешту та вчинення дій, - задовольнити частково.

Зняти арешт накладений на нерухоме майно, а саме на 1/3 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_1 (підстава обтяження: постанова АК № НОМЕР_5, 17.06.2004, ВДВС Подільського районного управління юстиції м. Києва, реєстраційний номер обтяження 41150, дата реєстрації 24.06.2004 за № 41150 реєстратором: Перша київська державна нотаріальна контора), яка належить ОСОБА_4 на праві власності.

В решті задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду виготовлено 22 січня 2025 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Подільський відділ Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ), (ЄДРПОУ 34482497, адреса місця знаходження: 04208, м. Київ, пр. Георгія Гонгадзе, 5-Б);

Треті особи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛОТ ЛТД», (ЄДРПОУ 21614137, адреса місця знаходження: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 46-52, кв. 38);

ОСОБА_2 , (адреса: АДРЕСА_3 );

ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_3 )..

Суддя