Рішення

від 23.01.2025 по справі 448/1422/24

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер: 448/1422/24

Провадження № 2/448/68/25

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(повний текст)

23.01.2025 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, покликаються на те, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносився до суспільної групи «колгоспний двір» та станом на 15.04.1991 року головою та одноосібним власником такого була ОСОБА_5 .

Вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі на спірне будинковолодіння. Ствердила, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла вона, ОСОБА_1 (позивачка), успадкувавши при цьому спірне будинковолодіння. Факт прийняття нею спадщини стверджується спільним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку не заявила про відмову від прийняття спадщини.

Зазначила, що з метою оформлення своїх спадкових прав звернулась до нотаріуса, однак у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину на спірний житловий будинок не має можливості, так як такий відносився до суспільної групи «колгоспний двір».

Покликалась на те, що у зв`язку з відсутністю належних правовстановлюючих документів на спірне будинковолодіння, нотаріус роз`яснив їй звернутися до суду із позовною заявою про визнання права власності.

З огляду на наведене, просить суд визнати за нею, позивачкою ОСОБА_1 право власності на спірне будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 16.08.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи (відзиву, відповіді на відзив, заперечення на відповідь).

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 07.10.2024 року залучено у даній цивільній справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Ухвалою Мостиського районного суду Львівської області від 18.11.2024р. закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Р.С., ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила. На попередньому судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд даний позов задовольнити.

Представник відповідача Мостиської міської ради Львівської області, в судове засідання не з`явився, проте скерував на адресу суду письмову заяву, в якій зазначив, що позов визнає, просив розглядати дану цивільну справу у його відсутності.

Третя особа приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Р.С. в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяви-повідомлення від 27.09.2024р. за №535/01-16; копії сторінок спадкової справи №397/2023, заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 27.09.2024, №78521307, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведено спадкову справу №397/2023; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 27.09.2024р. №78521313, з якої слідує, що спадкодавцем ОСОБА_5 за життя заповіт не складався. Просив розглядати дану справу у його (нотаріуса) відсутності.

Треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в судове не з`явились, однак подали заяви, в яких зазначили, що проти позовних вимог позивачки не заперечують. Просили розгляд справи проводити у їх відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Матеріалами справи та судом встановлено, що будинковолодіння по АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області відносилося до суспільної групи «колгоспний двір», головою якого була ОСОБА_5 , 1919р.н., а членами такого були: ОСОБА_1 , 1956р.н., ОСОБА_2 , 1982р.н., ОСОБА_3 , 1984р.н. і ОСОБА_6 , що підтверджується виписками із по-господарськиг книг №3 по селу Арламівська Воля на 01.04.1988р. та станом на 15.04.1991р., виданими старостою №1 Мостиської міської ради Львівської області Стециною Н., про суспільну групу двору та склад його членів. Всі зазначені члени колгоспного двору станом на 15.04.1991 року зберегли право на частку в майні такого.

Згідно вимог ст.7 Конституції СРСР 1936 року колгоспним двором є родинно-трудове об`єднання осіб, всі або більшість працездатних членів якого є членами колгоспу, беруть участь особистою працею в колгоспному виробництві, отримують основні доходи від суспільного господарства колгоспу і, крім того, ведуть особисте підсобне господарство на присадибній земельній ділянці.

Відповідно затверджених ЦСУ СРСР 13 квітня 1979 року № 11215 «Вказівок по веденню по-господарського обліку в сільських радах народних депутатів», визначення в сільській місцевості громадського типу господарства в по-господарській книзі та відомостей щодо членів колгоспного двору, що має правове значення, було покладено на сільські ради.

Надалі порядок ведення по-господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по-господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом - Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Згідно з п.9 зазначених Вказівок окремим господарством є особи, що проживають разом та ведуть спільне домашнє господарство.

Відповідно до змісту Вказівок № 5-24/26 і № 69 суспільна група господарства визначалась залежно від роду занять голови господарства (сім`ї). Особи, які працюють у колгоспі, але не є членами колгоспу, належать до суспільної групи робітників або службовців залежно від займаної посади.

Згідно Закону України «Про власність» від 15.04.1991 року, пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба).

Відповідно до ст.ст.120, 123 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), чинного на час існування колгоспних дворів, майно колгоспного двору належало його членам на праві сумісної власності. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Виходячи з вимог ст.ст.120, 123 ЦК України в редакції 1963 року, які діяли станом на 15.04.1991р. і регулювали власність колгоспного двору, право на майно колгоспного двору (спірне будинковолодіння) в рівних частках мали: ОСОБА_5 , 1919р.н. (голова двору), ОСОБА_1 , 1956р.н. (позивачка), ОСОБА_2 , 1982р.н., ОСОБА_3 , 1984р.н., і ОСОБА_6 , (треті особи по справі), тобто кожен по 1/5 частці будинковолодіння АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

09.01.2007 року відкрилась спадщина внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_5 .

Спадкодавець ОСОБА_5 була співвласником у майні колгоспного двору в розмірі 1/5 частки. Саме на цю частку у спірному будинковолодінні відкрилася спадщина після її ( ОСОБА_5 ) смерті.

Спадкодавець ОСОБА_5 за життя своїм майном не розпорядилася, заповіту не склала. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

З матеріалів спадкової справи №397/2023, заведеної після смерті ОСОБА_5 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що дану спадщину прийняла дочка спадкодавиці позивачка ОСОБА_1 . Факт прийняття такою спадщини стверджується спільним проживанням разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом встановленого строку не заявила про відмову від прийняття спадщини.

Таким чином, суд вважає, що належне спадкодавиці ОСОБА_5 спадкове майно, в тому числі 1/5 частку спірного будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 , успадкувала її дочка позивачка ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, частка позивачки ОСОБА_1 у спірному будинковолодінні збільшилась і склала 2/5 частки (1/5 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку вона успадкувала в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 ).

В той же час, через належність спірного будинковолодіння до суспільної групи «колгоспний двір», позивачка ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернулася до суду із зазначеним позовом.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року №56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Так, до 01.01.2013р. державна реєстрація права особи на частку у майні колгоспного двору здійснювалась МБТІ, відповідно до Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року на підставі рішення, яке виносилось сільською радою про розподіл часток майна колгоспного двору.

Пунктом 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України» (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 09.12.2011 року № 4152- VI) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно в порядку визначеному цим Законом, буде здійснюватись з 1 січня 2013 року.

З 1 січня 2013 року право власності на нерухоме майно посвідчуються на загальних засадах, свідоцтвом про право власності, що видає державний реєстратор з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав майно та їх обтяжень». Згідно з вимогами, які визначені ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор з 01.01.2013 року не посвідчує прав власності на об`єкт нерухомого майна та не видає свідоцтва про права власності на підставі рішення сільської ради про розподіл часток майна колгоспного двору між його співвласниками.

Отже, через належність спірного будинку за АДРЕСА_1 до суспільної групи «колгоспний двір» право позивачки на спірне будинковолодіння не може бути вирішено в позасудовому порядку, у зв`язку з чим така звернулася до суду із вказаним позовом.

За змістом частини 1 статті 17 Закону № 697-XII, майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

У постанові Верховного Суду від 27.10.2021року у справі № 598/2190/18 прописано, що 15 квітня 1991 року набув чинності Закон України від 07 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», яким було передбачено право спільної власності громадян, гарантії захисту права власності, правомірності володіння майном. Положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба);

б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору.

Відповідно до ст.1216 Цивільного кодексу України (далі ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК).

Згідно ст.1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ст.1223 ч.1 ЦК).

Черговість спадкування за законом визначена статтями 1261-1265 ЦК.

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За змістом ст.1273 ЦК спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах-уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

Відповідно до ч.3 ст.12, ст.81 цього Кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки у зв`язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивачки ОСОБА_1 на спірне майно не може бути вирішено в позасудовому порядку (нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину), тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за нею (позивачкою) права на вищевказане майно.

Підсумовуючи вищенаведене, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Так, позивачкою ОСОБА_1 пред`явлено позовну вимогу про визнання за нею права власності в цілому на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з урахуванням зокрема тих обставин, що треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не претендують та не бажають звертатися до суду з позовом про визнання права власності на належні їм як членам колгоспного двору частки у спірному будинковолодінні, а тому кожен з них відмовився від своїх часток в такому саме на її (позивачки ОСОБА_1 ) користь.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Станом на 15 квітня 1991 року виникнення права власності на житлові будинки не залежало від реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається, що спірний будинок був у власності як «колгоспний двір».

У спірному господарстві станом на 15 квітня 1991 року проживали: ОСОБА_5 , 1919р.н. (голова двору), ОСОБА_1 , 1956р.н. (позивачка), ОСОБА_2 , 1982р.н., ОСОБА_3 , 1984р.н., і ОСОБА_6 (треті особи по справі), а тому їх частки в колгоспному дворі є рівними (1/5 частка кожного).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

Із матеріалів справи встановлено, що спадкодавиця ОСОБА_5 була співвласником у майні колгоспного двору (такій належала 1/5 частка у спірному будинковолодінні). Саме на цю частку відкрилася спадщина після смерті спадкодавиці.

Інші співвласники колгоспного двору, зокрема треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 , залишаються власниками по 1/5 частці майна колгоспного двору та відчуження їх часток можливе лише згідно правочину.

З урахуванням зазначеного, суд не приймає до уваги покликання позивачки ОСОБА_1 про те, що треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_6 не претендують та не бажають звертатися до суду з позовом про визнання права власності на належну кожному з них 1/5 частку у будинковолодінні, а відтак кожен з них відмовився від своїх часток на її (позивачки ОСОБА_1 ) користь.

Щодо визнанняпозову відповідачем Мостиськоюміською радоюЛьвівської області,то зданого приводусуд зазначаєте,що оскільки визнання позов у вказаній справі суперечить закону і порушує права свободи та інтереси інших осіб, в даному випадку права та інтереси третіх осіб - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , тому суд приходить до висновку про відмову у прийнятті поданої вищевказаної заяви сторони відповідача.

Узагальнюючи, суд приходить до переконання, що є всі підстави для часткового задоволення позовних вимог позивачки та визнання за нею права власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області (1/5 частка, що належала їй як члену колгоспного двору, + 1/5 частка, яку вона в порядку спадкування за законом успадкувала після смерті матері ОСОБА_5 ).

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Мостиської міської ради Львівської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Яксманицький Роман Степанович, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання права власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на 2/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (до набрання чинності постановою Верховної Ради України від 17.07.2020 №807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» - «Мостиського району») Львівської області.

В задоволенні решти заявлених вимог позивачки ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.02.2025 року.

Відомості про учасників справи:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканка АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

Відповідач: Мостиська міська рада Львівської області, код ЄДРПОУ: 26307500; місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 6, Яворівського району Львівської області;

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:

- приватний нотаріус Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Яксманицький Роман Степанович (місцезнаходження: 81300, м.Мостиська, вул.Грушевського, 22, Яворівського району Львівської області);

- ОСОБА_4 , мешканка с.Арламівська Воля, Яворівського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_2 ;

- ОСОБА_3 , мешканець с.Арламівська Воля, Яворівського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_3 ;

- ОСОБА_2 , мешканець с.Арламівська Воля, Яворівського району Львівської області, РНОКПП: НОМЕР_4 ;

Суддя Ю.В. Кічак