Рішення

від 31.01.2025 по справі 280/11153/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 січня 2025 року Справа № 280/11153/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаВідділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки)

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаВідділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі третя особа), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу №1578-0320 від 13.02.2024, видану ГУ ДПС у Волинській області, по стягненню з позивача як фізичної особи підприємця заборгованості по сплаті Єдиного соціального внеску в загальній сумі 19371,64 грн станом на 31.10.2024.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із позовною заявою. Відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/11153/24.

Ухвалою суду від 04 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, а саме: за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №1578-0320 від 13.02.2024 Головного управління ДПС у Волинській області в межах виконавчого провадження Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №76438872 до набрання законної сили судовим рішенням по адміністративній справі №280/11153/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оскаржувана вимога є протиправною та такою, що прийнята всупереч приписів чинного законодавства України. Зазначає, що вже більше 20-ти років не мешкає у м.Луцьк, не здійснює підприємницької діяльності і знятий з обліку як ФОП за даними реєстру ще у 2021 році. Вказує, що у квітні 2020 році позивачем оскаржувалася у судовому порядку вимога ГУ ДПС у Волинській області №Ф-10933-55У від 23.07.2019 по стягненню заборгованості по сплаті ЄСВ в загальній сумі 18276,72 грн. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09.06.2020 по справі №280/2836/20 позов задоволено у повному обсязі. Зазначає, що на сьогоднішній денб нічого не змінилося, нового підприємця позивач не реєстрував, жодної підприємницької діяльності протягом 2020-2024 років не здійснював, й надалі місце реєстрації залишається Запоріжжя, а за даними реєстру позивача знято з обліку ФОП 20.12.2021. Таким чином, для нарахування та стягнення з позивача як фізичної особи-підприємця заборгованості по сплаті ЄСВ в загальній сумі 19371,64 грн станом на 31.10.2024 у ГУ ДПС у Волинській області підстави повністю відсутні. Крім того зазначено, що пред`явлення до виконання незаконної вимоги з порушенням встановленого законом порядку потягло за собою безпідставне відкриття виконавчого провадження, блокування платіжних банківських карток та стягнення з позивача 20% пенсії, що є грубим порушенням особистих прав позивача. Просить задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що фізичні особи-підприємці та самозайняті особи, які не одержують доходи, зобов`язані сплачувати єдиний соціальний внесок, мінімальний розмір якого з 01.01.2017 становить 704 грн, а з 01.01.2018 становить 819, 06 грн. Згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року); 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року); 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року); 21.01.2019 нараховано у сумі 2457,18 грн. (за ІV квартал 2018 року). Позивач не здійснював сплату єдиного внеску з початку 2017 року, що й спричинило формування недоїмки за кожний квартал за вказаний період. Вказує, що у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим законом. при цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Зазначає, що Державним реєстратором виконавчого комітету Луцької міської ради у ЄДР включено відомості про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, вважається недійсним. З огляду на вищевикладене, запис про недійсність свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вчинений у зв`язку з тим, що відповідне свідоцтво видано до 1 липня 2004 року з використанням бланків старого зразка. Контролюючий орган наголошує, що внесення до ЄДР відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з відміткою про те, що свідоцтво про його державну реєстрацію, вважається недійсним, не свідчить про припинення здійснення підприємницької діяльності, оскільки таке припинення здійснюється за процедурою, встановленою Законом України №755-IV. Наголошує, що контролюючий орган, при надісланні податкової вимоги керувався офіційною інформацією з ЄДР, оскільки скаржник був фізичною особою підприємцем. За таких обставин, позивач, котрий не провадив підприємницької діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, був зобов`язаний сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.

З матеріалів справи судом установлено, що 13 лютого 2024 року Головним управлінням ДПС у Волинській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1578-0320, відповідно до якої від ОСОБА_1 вимагається сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 19371,64 грн, відповідно до ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

У подальшому узгоджена вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1578-0320-У від 13 лютого 2024 року направлена до органу державної виконавчої служби для примусового виконання.

Не погодившись з прийнятою вимогою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуваннямзарахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для доглядузанепрацездатними.

Відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльністьзаумови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністюзаумови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг)задіючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Згідно статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного наглядузазбором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чизацивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної платизавидами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особамзавиконання робіт (надання послуг)зацивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншоюзарозмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншоюзарозмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншоюзарозмір мінімального страхового внеску.

Заприписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку,заформою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу проїїсплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.2015за№508/26953, у разівиявленняподатковим органом своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий податковий орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначенихрозділом VIIцієї Інструкції.

Зазмістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним упункті 1статті 4 Закону, протягом 20 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

З огляду на вищезазначене, платниками єдиного внеску, крім іншого, є: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту). Підприємництво - це, зокрема, безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними особами, зареєстрованими як суб`єкти підприємницької діяльності, що набувають або позбавляються статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію/припинення реєстрації підприємницької діяльності цією фізичною особою, та до вказаних осіб можуть застосовуватися фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

З аналізу вищевикладених норм законодавства слід дійти висновку, що фінансові санкції у вигляді штрафів та пені у разі порушення норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" можуть бути застосовані, зокрема, до фізичних осіб - підприємців, відомості про реєстрацію яких внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, та лише після внесення вказаних відомостей до реєстру, фізична особа набуває статусу підприємця (фізичної особи-підприємця).

Судом установлено, що підприємницька діяльність позивача була припинена 20.12.2021, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Дата та номер запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, підстава для його внесення: Статус: припинено. Дата запису: 20.12.2021. Підстава: ДР припинення ФОП за її рішенням. Номер запису: 2001980060002021456.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що згідно інтегрованої картки платника податків позивачу нараховано єдиний соціальний внесок за наступні періоди: 09.02.2018 у сумі 8448 грн. (за 2017 рік); 19.04.2018 у сумі 2457,18 грн. (за І квартал 2018 року); 19.07.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІ квартал 2018 року); 19.10.2018 у сумі 2457,18 грн. (за ІІІ квартал 2018 року); 21.01.2019 нараховано у сумі 2457,18 грн. (за ІV квартал 2018 року).

Судом установлено, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2020 року по справі № 280/2836/20, яке набрало законної сили 01 грудня 2020 року, позов задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною та скасовано Вимогу Головного управління ДФС у Волинській області (43010, м.Луцьк, Майдан Київський, буд.4; код ЄДРПОУ 39400859) про сплату боргу (недоїмки) №Ф-10933-55У від 23.07.2019, якою вимагається від ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ) сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18276 грн. 72 коп., який виник станом на 23.07.2019.

Так, рішенням від 09 червня 2020 року по справі № 280/2836/20, встановлено, що позивач набув статусу суб`єкта підприємницької діяльності та отримав відповідне свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи до 01.07.2004 року, тобто до набрання чинності Законом № 755-IV, але не зверталася до державного реєстратора з реєстраційною карткою про включення відомостей про нього до ЄДР відповідно до вимог цього Закону.

На підтвердження зазначеного, згідно реєстраційних даних, які надані були відповідачем на вимогу суду встановлено, що наразі стан платника податків - «6» - включений до ЄДР з відміткою, що свідоцтво недійсне.

Підсумовуючи вищевикладене слід зазначити, що зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців, запроваджені законами № 2390-VI та № 1155-VII, не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01.07.2004, вважаються недійсними.

Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності.

Станом на 03.06.2020 року набрав чинності п. 5 розділу І Закону № 592-IX, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15.

Так, підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-IX з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592-IX, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-IX, зокрема платниками, зазначеними у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01.01.2017 до дня набрання чинності Законом № 592-IX. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.

З огляду на викладене обґрунтованим є висновок про відсутність офіційного підтвердження в особи статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, у спірний період та на час розгляду даної справи позивач не мав офіційно підтвердженого статусу ФОП. Відсутні також будь-які докази на підтвердження того, що позивач після 2004 року звертався до державного реєстратора з питання поновлення статусу ФОП та включення щодо нього відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осібпідприємців та громадських формувань. Доказів здійснення позивачем підприємницької діяльності у спірний період відповідачем до матеріалів справи не надано.

Відтак, позивач не має спеціального статусу фізичної особи-підприємця, що в свою чергу б створювало обов`язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на рівні не нижче мінімального в незалежності від отримання доходу.

Враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про неправомірність оскаржуваної податкової вимоги Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1578-0320 від 13.02.2024 про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 19371,64 гривень.

Інші доводи сторінвисновків суду не змінюютьта не спростовують.

У рішенні ЄСПЛ від 20 січня 2012 року у справі «Рисовський проти України» підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема якщо справа впливає на основоположні права людини, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (пункт 70).

Приписами ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуютьсяїївимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, а такожсудовий збір за подання заяви про забезпеченняпозову в сумі 908,40 грн.

Отже, на підставі частини першої статті 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір при поданні позовної заяви у розмір 1211,20 грн та сплаченийсудовий збір за подання заяви про забезпеченняпозову у розмірі 908,40 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м.Луцьк, Майдан Київський, буд.4, код ЄДРПОУ 44106679), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаВідділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (43025, Волинська область, м.Луцьк, вул.Винниченка, буд.27-А, код ЄДРПОУ35041461) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Волинській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1578-0320 від 13.02.2024, якою вимагається від ОСОБА_1 сплатити борг з недоїмки по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 19371,64 грн (дев`ятнадцять тисяч триста сімдесят одна гривня 64 копійки).

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) та сплаченийсудовий збір за подання заяви про забезпеченняпозову в розмірі 908,40 грн (дев`ятсот вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова