Рішення

від 04.02.2025 по справі 280/11128/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 лютого 2025 року Справа № 280/11128/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (Україна, 70050, Запорізька область, Запорізький район, смт Кам`яне, вул. Зелена, буд. 34, ЄДРПОУ 14319099) про оскарження дій, рішень та бездіяльності, зобов`язання утриматись від виконання певних дій та виконати певні дії, стягнення завданої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (далі відповідач) про оскарження дій, рішень та бездіяльності, зобов`язання утриматись від виконання певних дій та виконати певні дії.

Позовну заяву мотивовано тим, що позивач засуджений вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)». Позивач вважає, що відповідачем допущено вчинення протиправних дій та бездіяльності, які полягають у неналежному веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , та в тому, що виконав свої обов`язки по перевірці особової справи і, виявив дефекти особової справи ОСОБА_1 (але не отримавши з суду необхідних документів (розпорядження суду про виконання вироку та завіреного належним чином вироку і ухвали ВСУ) ДУ«ВУВП (№11)» продовжує застосовувати до позивача міру покарання у вигляді довічного позбавлення волі без направлення відповідного подання до прокуратури і ПС МУ з ПВКП МЮУ та направлення вимоги до суду про надання розпорядження про звернення вироку до виконання разом з завіреним головою та секретарем суду вироку для виконання або звернення з поданням до відповідного суду щодо звернення вироку до виконання в передбачені КПК України порядок та процедуру. Також ДУ«ВУВП (№11)» в супереч Інструкціям долучає до особової справи копії документів, які видані в супереч Інструкціям з діловодства у судах та видача яких заборонена Інструкцією. З такими діями та бездіяльністю відповідача позивач не згоден у зв`язку із чим звернулася до суду з даним позовом та просить його задовольнити.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 позивача звільнено від сплати судового збору.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження (без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання) у справі в частині позовних вимог:

визнати протиправною бездіяльність відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (Код ЄДРПОУ: 14319099), яка полягає у неналежному виконанні своїх службових та посадових обов`язків при формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання її дефектною з-за відсутності розпорядження суду про виконання вироку від 15.04.2002 та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002, виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, що привело до позбавлення позивача ОСОБА_1 можливості бути ознайомленим з розпорядженням про виконання вироку від 15.04.2002 та отримати завірені належним чином копії вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002, а також реалізовувати права та виконувати свій обов`язок щодо виплати потерпілим присуджену моральну шкоду за вироком від 15.04.2002 та звернутись до Президента з помилуванням в зв`язку з відсутністю необхідних документів для долучення до цього прохання про помилування позивача;

визнати протиправною бездіяльність відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) яка полягає у не створені комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною в зв`язку з відсутністю в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завіреної головуючим суддею колегії суддів, яка постановила цей вирок та секретарем судового засідання або головою відповідного суду та секретарем цього суду, який уповноважений звернути цей вирок до виконання в передбачений КПК України спосіб та згідно з процедурою визначеною КПК України та Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах;

зобов`язати відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) створити комісію та комісійно розглянути питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною в зв`язку з відсутністю в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завіреної головуючим суддею колегії суддів, яка постановила цей вирок та секретарем судового засідання або головою відповідного суду та секретарем цього суду, який уповноважений звернути цей вирок до виконання в передбачений КПК України спосіб та згідно з процедурою визначеною КПК України та Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах;

визнати протиправною бездіяльність відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099), яка полягає у не направленні відповідного подання до органів прокуратури щодо відсутності в особовій справі засудженого ОСОБА_1 необхідних документів для виконання міри покарання за вироком та для визначення строків тримання під вартою позивача: ОСОБА_1 без розпорядження суду про звернення вироку до виконання та без завіреної належним чином копії вироку та направити повідомлення до Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про відсутність в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження про виконання вироку від 15.04.2002 та завіреної належним чином копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 в зв`язку з ненадходженням їх з суду в передбачений КПК України порядок та згідно встановленої процедури;

зобов`язати відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) вилучити з особової справи засудженого ОСОБА_1 всі долучені Державною установою «Дніпровська виправна колонія (№89)» до особової справи засудженого ОСОБА_1 зроблені ксерокопії з переписки та прийнятих рішень з різними судами: Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду. Окружного адміністративного суду міста Київ та Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справам: № 160/10767/20, № 160/14061/20, № 160/16405/20, № 205/776/21, № 640/9250/21, № 160/14679/22, № 160/4092/23 Ленінського районного суду міста Дніпропетровська та Довгінцевського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільних та адміністративних справах: № 205/776/21, 205/4095/19, 211/1562/20, щодо позбавлення батьківства ОСОБА_1 , які надходили в листах на моє ім`я на адресу Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» та під акт про вилучення з зазначенням їх переліку повернути позивачу, як особі, якій належить інформація і вміст цих листів;

визнати протиправним дію відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099), яка полягає у долучені до особової справи засудженого ОСОБА_1 . Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024 року, який надійшов електронною поштою без супровідного листа єдиним документом та не завірені належним чином з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» який був долучено тайно від мене та з порушенням законодавства;

зобов`язати Відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) вилучити з особової справи засудженого ОСОБА_1 долучену копію Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024, яка надійшла від Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до відповідача: Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» електронною поштою без супровідного листа єдиним документом, який не завірена належним чином та був долучена протиправно та з порушенням інструкцій;

стягнути з відповідача - Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) завдану протиправними діями моральну шкоду у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безумовного списання цих кошт з державного бюджету України на особовий рахунок позивача.

У відкритті провадження за рештою позовних вимог відмовлено.

Також, ухвалою суду від 09.12.2024 запропоновано сторонам скористатися процесуальним право на подання суду заяв по суті спору.

20 грудня 2024 року до суду надійшов відзив Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» на позовну заяву. Представник відповідача не погоджується з викладеними в позовній заяві вимогами та звертає увагу суду на те, що позивач прибув до установи 02.02.2024. В ході ознайомлення з матеріалами особової справи засудженого, були виявлено ряд дефектів, особову справу засудженого ОСОБА_1 було визнано дефектною та в подальшому направлено ряд відповідних запитів до апеляційного суду Дніпропетровської області, Верховного суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі отримання відповідей та відповідних документів справа позивача знята з обліку дефектних. Щодо вимог про зобов`язання відповідача вилучити з особової справи засудженого всі долучені ксерокопії переписки та прийняття рішень з різними судами відповідачем пояснено, що вони долучені до особової справи відповідно до Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 847/5 від 08.06.2012. Відповідач вважає, що співробітниками державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» вжиті всі необхідні заходи відповідно до вимог Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 847/5 від 08.06.2012, а також інших правових норм чинного законодавства, та ніяким чином не порушено права та законні інтереси засудженого ОСОБА_1 . Відповідач просить в задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі.

Ухвалами Запорізького окружного адміністративного суду від 31.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд в порядку загального позовного провадження адміністративної справи, участь позивача у розгляді справи в режимі відеоконференції, зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 та зобов`язання призначити адвоката для захисту його прав та інтересів у справі № 280/11128/24, продовжено позивачу строк на подання відповіді на відзив у справі № 280/11128/24 на 05 (п`ять) днів, з дня отримання позивачем копії даної ухвали суду.

Ухвалою суду від 14.01.2025 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про продовження йому строку на подання відповіді на відзив та зобов`язання Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.12.2024 і призначити адвоката для захисту його прав та інтересів у справі №280/11128/24.

17 січня 2025 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив. Так, позивач у відповіді на відзив наполягає на тому, що порушена процедура його ув`язнення. За весь час з 23.07.2002 органи державної влади не вжили заходів щоб вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 був звернутий до виконання у встановленому Законом порядку. Також, позивач наголошує на незаконності долучення до матеріалів його особової справи копій переписки з судами. Позивач просить суд задовольнити його позов та стягнути з відповідача моральну шкоду.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2025 відмовлено у задоволенні заяви позивача про участь у розгляді справи в режимі відеоконференції в адміністративній справі.

Відповідач скористався своїм правом та 21.01.2025 надав до суду заперечення на відповідь на відзив. Відповідач вказує, що відділом контролю за виконанням судових рішень вжиті усі можливі заходи щодо приведення особової справи у відповідність з вимогами законодавства, а також здійснено ряд запитів, на які отримано відповіді, та роз`яснення безпосередньо від суду, які були долучені до особової справи засудженого ОСОБА_1 № 6-Ш-24, оскільки особова справа потребувала усунення дефектів. У відповідача ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» відсутні підстави недовіри судам та надісланим копіям вищевказаних рішень судів, так як вони надіслані згідно офіційних супровідних листів, за підписами керівників апарату суду. Також, згідно супровідного листа від 12.08.2002 Верховний Суд України направив начальнику слідчого ізолятора №3 м. Дніпропетровська три копії ухвали Судової палати Верховного Суду України у кримінальних справах від 23.07.2002 для виконання. Копія вироку апеляційного суду Дніпропетровської області надіслана на адресу ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» за супровідним листом Дніпровського апеляційного суду від 05.03.2024 № 04.4-32/19/24, що свідчить про наявність в архіві зазначеного суду матеріалів кримінальної справи засудженого ОСОБА_1 , а тому є безпідставними твердження позивача про скерування запитів та роз`яснень до Дніпровського апеляційного суду, не за належністю. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

На адресу суду 30.01.2025 надійшли пояснення позивача в яких останнім надано пояснення щодо проходження ним медичного лікування заспокійливими лікарськими засобами, доводи щодо завдання йому моральної шкоди діями відповідача.

Відповідач скористався своїм правом та 31.01.2025 надав до суду свої пояснення щодо заяви позивача. Відповідач заперечує проти аргументів позивача та наголошує на тому, що висновок з приводу стану здоров`я позивача може надати лише кваліфікований лікар.

Згідно з положеннями статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 262 КАС України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Нікопольським МВ УМВС України у Дніпропетровській області.

Вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.ст. 93 пп «а» та «г» і 142 ч. 3 КК України 1960 року і по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року та призначено покарання: по ст. 263 ч. 2 КК України 2001 року у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки; по ст. 142 ч. 3 КК України 1960 року у вигляді позбавлення волі строком на 13 років з конфіскацією всього майна, що йому належить; по ст. 93 пп «а» та «г» КК України 1960 року у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. На підставі ст. 42 КК України 1960 року остаточно визначити до відбуття покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, що йому належить. Строк покарання обраховувати з 05.08.2001 дати фактичного взяття під варту. Стягнуто із засудженого на користь потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 25000 грн в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду України від 23.07.2002 касаційні скарги засудженого ОСОБА_1 та його захисника адвоката Ажмякова В.М. залишено без задоволення, а вирок Дніпропетровського апеляційного суду від 15.04.2002 щодо ОСОБА_1 без змін.

З 02.02.2024 ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», куди був переведений з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» на підставі наряду Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань від 18.12.2023 № 9760/5-2023.

Згідно витягу з Журналу дефектних справ засуджених (осіб, взятих під варту) в Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» встановлено дефектність особової справи засудженого ОСОБА_1 та направлено запити на отримання дублікату «вироку Дніпропетровського апеляційного суду» від 15.04.2002 та довідки про набрання ним законної сили, ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002. (записи №№ 2, 7, 8, 13, 18 в Журналі дефектних справ засуджених (осіб, взятих під варту)).

Дніпровським апеляційним судом листом від 05.03.2024 № 04.4-32/19/19/2024 направлено Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» дві копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та копію довідки про набрання вироком законної сили, яка міститься в матеріалах справи. Також, повідомлено, що в матеріалах кримінальної справи № 1-19/2002 розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутнє.

Листом Дніпровського апеляційного суду від 11.04.2024 № 04.4-32/21/2024, адресованим начальнику Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», повідомлено про відсутність в матеріалах кримінальної справи № 1-19/2002 розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та роз`яснено, що відповідно до норм ст. 401 КПК України (в редакції 1960 року) та матеріалів справи вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 набрав законної сили 23.07.2002.

30 квітня 2024 року відповідачем отримано лист Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду від 29.04.2024 № 291/2/158-24 із завіреними копіями ухвали колегії суддів судової палати Верховного Суду України з кримінальних справ від 23.07.2002.

Листом Голови комісії з припинення Верховного Суду України від 11.11.2024 №290/0/2-24 направлено відповідачу копію ухвали Верховного Суду України з кримінальних справ від 23.07.2002 № 5-2100к02.

Вказані обставини не є спірними та підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, оцінивши повідомлені учасниками справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Приписами статті 129-1 Конституції України, статті 370 КАС України закріплено принцип обов`язковості судових рішень, відповідно до якого судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з ч. 1ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими регламентуються Кримінально-виконавчим законодавством України.

Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України про амністію та акт помилування (ст. 4 Кримінально-виконавчого кодексу України від 01.07.2003 № 1129-IV (далі КВК України)).

Частиною 2 ст. 7 КВК України передбачено, що засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченимиКонституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Обов`язок із забезпечення належних умов тримання засуджених покладено на адміністрацію установи виконання покарань.

Установами виконання покарань є: кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи (далі - виховні колонії), слідчі ізолятори у випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 11 КВК України).

Отже, з 02.02.2024 на Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» покладено обов`язок із забезпечення належних умов тримання засудженого ОСОБА_1 , забезпечення дотримання прав людини та громадянина, передбаченихКонституцією України, за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим законодавством України і встановлених вироком суду.

Щодо доводів позивача про протиправність бездіяльності Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» щодо неналежного виконання своїх службових та посадових обов`язків при формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання її дефектною з-за відсутності розпорядження суду про виконання вироку від 15.04.2002 та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002, виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідно пункту 4 розділу I Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів затвердженої наказом Міністрества юстиції України від 08.06.2012 №847/5 (далі Інструкція № 847/5) підрозділи з контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, з поміж іншого, перевіряють правильність оформлення документів на засуджених (осіб, взятих під варту) та військовополонених при їх прийманні до установи (СІЗО), дільниці для тримання військовополонених); ведуть облік, формують та зберігають особові справи засуджених (осіб, взятих під варту), які тримаються в установі (СІЗО).

Підрозділи установ ведуть облік засуджених (осіб, взятих під варту): персональний: за особовою справою засудженого (особи, взятої під варту); за обліковою карткою (додаток 5); кількісний (п.п. 1 п. 1 розділу ІІІ Інструкції № 847/5).

Відповідно до п.п. 1 п. 2 розділу ІІ Інструкції № 847/5 працівники підрозділу при прийманні засуджених (осіб, взятих під варту) до установи зобов`язані прийняти від представника конвойного підрозділу військової частини Національної гвардії України (органу внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України) особові справи засуджених (осіб, взятих під варту) (додаток 1) та попутний список на засуджених (осіб, взятих під варту), які переміщаються під вартою (конвоюються) (додаток 2), перевірити наявність на цьому списку підпису представника конвойного підрозділу військової частини Національної гвардії України (органу внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України), який здійснював переміщення під вартою (конвоювання) засуджених (осіб, взятих під варту).

Порядок ведення особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) регламентовано розділом IV Інструкції № 847/5.

Пунктами 1 6 розділу IV Інструкції № 847/5 передбачено, що особова справа засуджених (осіб, взятих під варту) є основним обліковим документом засудженого (особи, взятої під варту). Вона складається з двох частин, вкладається в обкладинку і комплектується документами, що засвідчують особу, підтверджують законність та процес тримання її в установі (СІЗО), а також звільнення з неї. Перелік документів, долучених до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), зазначається в описі, який ведеться окремо для першої та другої частин справи.

В одному томі особової справи засудженого (особи, взятої під варту) може бути не більше ніж 250 аркушів. У разі якщо кількість аркушів перевищує 250 аркушів, формується наступний том.

До першої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються такі документи: вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду; накази Міністерства юстиції України про виконання указів Президента України щодо помилування; рішення центральної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів, міжрегіональної комісії; копія довідки про звільнення; копія довідки про смерть особи.

До другої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються документи, які відображають процес їх тримання в СІЗО та відбування покарання в установі.

До особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються також інші документи, які стосуються конкретної особи.

В установі (СІЗО) особові справи засуджених (осіб, взятих під варту) обов`язково реєструються в журналі обліку переміщення засуджених (осіб, взятих під варту) та реєстрації особових справ засуджених (осіб, взятих під варту).

Відлік реєстраційних номерів особових справ засуджених (осіб, взятих під варту), які прибули до установи (СІЗО), починається з 01 січня кожного року.

Реєстраційний номер особових справ осіб, взятих під варту, які вперше прибули до СІЗО, складається з порядкового номера в журналі обліку переміщення засуджених (осіб, взятих під варту) та реєстрації особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) і двох останніх цифр року.

Реєстраційний номер особової справи засудженого складається з порядкового номера із зазначенням першої літери прізвища засудженого та двох останніх цифр року.

Якщо засуджений (особа, взята під варту) доставлений (доставлена) в СІЗО з особовою справою, то в цій справі та в інших документах зазначається той номер, за яким проведена їх реєстрація в даному СІЗО.

Без зазначення порядкового номера записуються особи, які раніше переводилися з даного СІЗО з особовими справами в інші установи попереднього ув`язнення, вибували до суду або передавались у розпорядження органів досудового розслідування, розташованих в інших містах, зняті з обліку в даному СІЗО, але потім повернені назад, та особи, які тимчасово переведені в даний СІЗО.

Не зазначаються порядкові номери при реєстрації осіб, які прямують транзитом. У таких випадках у добових відомостях обліку, доставлених у СІЗО, пишуться слова «прямує транзитом».

До опису документів, долучених до другої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту), заносяться також медична карта, у запечатаному медичним працівником конверті, конверт з особистими документами засудженого (особи, взятої під варту) та копіями процесуальних документів. Цей опис складається на внутрішньому боці другої сторінки обкладинки особової справи засудженого (особи, взятої під варту). При включенні в опис паспорта необхідно вказати його серію, номер, ким і коли він виданий. Особисті документи видаються особам при їх звільненні з установи (СІЗО) під їх особистий підпис в описі.

Обкладинки особових справ засуджених (осіб, взятих під варту), які під час роботи з ними прийшли в непридатний для використання стан, замінюються новими. У цьому разі дані про переміщення засуджених (осіб, взятих під варту) та інші дані переписуються зі старої обкладинки на нову і підписуються начальником підрозділу, після чого стара обкладинка знищується. Усі інші документи, у тому числі описи першої та другої частин, з особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) не вилучаються.

Підрозділ стежить за законністю тримання в установі (СІЗО) засудженого (особи, взятої під варту), виконанням судових рішень, рішень, прийнятих центральною комісією, центральними комісіями щодо установ центрального та південного регіонів, міжрегіональною комісією.

У разі якщо підрозділом СІЗО у судових рішеннях виявлені помилки або неточності, що впливають на призначений строк покарання, який спливає найближчим часом, підрозділ СІЗО негайно письмово інформує суд, який ухвалив дане рішення, а також прокурора.

Згідно з п. 15 розділу IV Інструкції № 847/5 у разі виявлення помилок або неточностей у наявних облікових документах підрозділ вживає таких заходів:

1) якщо гербова печатка, якою завірена копія вироку або ухвали суду, викликає сумнів або ці документи завірені печаткою іншого суду (який не ухвалював рішення), запитується нова копія документа з чітким відбитком гербової печатки з суду, який постановив рішення;

2) якщо в особовій справі засудженого (особи, взятої під варту) відсутній повний текст вироку, апеляційної, касаційної ухвали або розпорядження суду про виконання обвинувального вироку, необхідні документи запитуються з суду, який постановив дане рішення;

3) якщо відомості про засудженого мають розбіжності у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах вироку або ухвали суду, невірно вказане його (її) прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), інші дані або немає відомостей про дату та місце народження, необхідна інформація запитується з суду, який ухвалив вирок чи постановив ухвалу;

4) якщо в особовій справі засудженого (особи, взятої під варту) є декілька вироків, за якими не призначена остаточна міра покарання, до суду, який ухвалив останній вирок, направляється відповідне подання з копіями всіх судових рішень, у порядку передбаченомуКПК України;

5) якщо особі, засудженій раніше неодноразово, скорочено строк покарання за попередніми вироками, але не змінено строк покарання, визначений за сукупністю вироків, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, направляється подання щодо визначення остаточної міри покарання, з копіями усіх судових рішень, у порядку передбаченому КПК України;

6) у разі виявлення у тексті судового рішення перевищення або зменшення судом строків покарання, передбачених статтями КК України, помилок у визначенні початку строку покарання, а також інших помилок про це інформується суд, який постановив дане рішення;

7) за потреби уточнення даних про попередні судимості надсилаються запити до Департаменту інформаційних технологій при Міністерстві внутрішніх справ України, відповідних управлінь (відділів) оперативної інформації при головних управліннях внутрішніх справ, управліннях внутрішніх справ та управліннях внутрішніх справ на транспорті у порядку, передбаченому Інструкцією з оперативно-довідкового і дактилоскопічного обліку;

8) у разі виявлення помилок або неточностей у рішеннях, прийнятих міжрегіональною комісією, центральною комісією щодо установ центрального та південного регіонів рішення про визначення засудженому виду установи, місця відбування покарання підрозділ установи (СІЗО) направляє запит до комісії, яка прийняла це рішення, для його перегляду.

Після отримання витягу з протоколу засідання міжрегіональної комісії, центральної комісії щодо установ центрального та південного регіонів про перегляд рішення засудженому оголошується про це під підпис та запитується наряд в Департаменті або міжрегіональному управлінні для переведення засудженого до іншої установи відповідного рівня безпеки.

Копії запитів (подань, інформувань), зазначених у пункті 15 цього розділу, долучаються до особових справ засуджених (осіб, взятих під варту).

У випадках, зазначених у пункті 15 цього розділу, особові справи засуджених (осіб, взятих під варту) визнаються дефектними, підлягають обліку в журналі обліку дефектних особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) (додаток 13) і зберігаються окремо від інших особових справ засуджених (осіб, взятих під варту). Після внесення до дефектних особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) необхідних змін і уточнень вони повертаються до картотеки особових справ засуджених (осіб, взятих під варту) (п. 16 розділу IV Інструкції № 847/5).

Щодо відсутності в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди, суд зазначає, що у розумінні п. 15 розділу IV Інструкції № 847/5, вказане не є підставою для визнання особової справи дефектною.

Як встановлено судом з матеріалі справи відповідачем після надходження особової справи ОСОБА_1 в лютому 2024 року встановлено її дефектність та направлено запити до апеляційного суду Дніпропетровської області від 06.02.2024 № 5-325 про надання дублікатів вироку від 15.04.2002 та розпорядження про виконання вказаного вироку суду, до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.03.2024 № 5-667/1 про надання довідки про вступ законну силу вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002, до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.03.2024 № 5-721 про надання дублікату ухвали Верховного Суду від 23.07.2002, до апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.04.2024 № 5-942 про надання дублікату розпорядження або довідки про вступ законну силу та виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002, до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.04.2024 № 5-980 про надання дублікату ухвали Верховного Суду від 23.07.2002, до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 24.04.2024 № 5-1072 про повторне надання прошитих та завірених печатками дублікатів ухвали Верховного Суду від 23.07.2002, до Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України Касаційного кримінального суду України від 22.10.2024 № 5-2594 про надання роз`яснень або копію звернення вироку до виконання (розпорядження про надання вироком законної сили), до Дніпровського апеляційного суду від 05.11.2024 № 5-2733 про надання роз`яснень або копію звернення вироку до виконання (розпорядження про надання вироком законної сили), до Дніпровського апеляційного суду від 14.11.2024 № 5-2833 про надання роз`яснень щодо подальшого виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002.

Листом Дніпровського апеляційного суду від 05.03.2024 № 04.4-32/19/19/2024 направлено Державній установі «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» дві копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та копію довідки про набрання вироком законної сили, яка міститься в матеріалах справи. Також, повідомлено, що в матеріалах кримінальної справи № 1-19/2002 розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 відсутнє.

Листом Дніпровського апеляційного суду від 11.04.2024 № 04.4-32/21/2024, адресованим начальнику Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», повідомлено про відсутність в матеріалах кримінальної справи № 1-19/2002 розпорядження про виконання вироку, який набрав законної сили відносно засудженого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 та роз`яснено, що відповідно до норм ст. 401 КПК України (в редакції 1960 року) та матеріалів справи вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 набрав законної сили 23.07.2002.

Листом Голови комісії з припинення Верховного Суду України від 11.11.2024 № 290/0/2-24 направлено відповідачу копію ухвали Верховного Суду України з кримінальних справ від 23.07.2002 № 5-2100к02.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідачем не допущено протиправної бездіяльності щодо неналежного виконання службових та посадових обов`язків при формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , в частині невизнання її дефектною через відсутність розпорядження суду про виконання вироку від 15.04.2002 та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002, виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди.

Відповідачем вживалися активні дії щодо виправлення дефектів особової справи засудженого ОСОБА_1 за результатами яких залишився не усунутим лише 1 дефект - відсутнє розпорядження суду про виконання обвинувального вироку.

З приводу, відсутності в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 суд зазначає, що з огляду на наявність ухвали Верховного Суду України від 23.07.2002 № 5-2100к02, якою вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 залишено без змін, прямої вказівки ст. 401 КПК України (в редакції 1960 року) на момент набрання вироком законної сили, копії повідомлення апеляційного суду Дніпропетровської області від 27.08.2002 № 1-19/029 щодо набрання законної сили вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 у відповідача достатньо підстав вважати вирок апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 таким, що набрав законної сили та підлягає виконанню в силу встановленої ст. 119-1 Конституції України обов`язковості судових рішень.

Відсутність в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 жодним чином не створює підстав для сумнівів у його правильності або не виконання означеного судового рішення.

Суд, застосовуючи принцип превалювання змісту над формою, який полягає в тому, що правовідносини визначаються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми, висновує, що, з огляду на зібрані відповідачем докази набрання вироком апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 законної сили, відсутність в матеріалах особової справи засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002, не є підставою для віднесення такої особової справи до дефектних.

Таким чином, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» щодо неналежного виконання своїх службових та посадових обов`язків при формуванні та веденні особової справи засудженого ОСОБА_1 , невизнання її дефектною з-за відсутності розпорядження суду про виконання вироку від 15.04.2002 та завірених належним чином вироку від 15.04.2002 та ухвали ВСУ від 23.07.2002, виконавчого листа про стягнення присудженої для виплати потерпілим моральної шкоди.

З приводу визнати протиправною бездіяльності відповідача яка полягає у не створені комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною в зв`язку з відсутністю в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завіреної головуючим суддею колегії суддів, яка постановила цей вирок та секретарем судового засідання або головою відповідного суду та секретарем цього суду, який уповноважений звернути цей вирок до виконання в передбачений КПК України спосіб та згідно з процедурою визначеною КПК України та Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах, суд зазначає про те, що Інструкцією № 847/5 не передбачено створення такої комісії.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб`єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

В даному випадку, надаючи правову оцінку бездіяльності відповідача яка полягає у не створені комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною суд доходить висновку, що відсутності відповідної встановленої законом процедури, яка б передбачала обов`язкове створення комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого дефектною суд не породжує у відповідача обов`язку зі створення такої комісії. Відповідно судом встановлено, що відповідач в частині не створення комісії для розгляду питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством, а отже, не порушив права позивача, у зв`язку із чим позовна заява в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача створити комісію та комісійно розглянути питання щодо визнання особової справи засудженого ОСОБА_1 дефектною в зв`язку з відсутністю в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження суду про виконання вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 та вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 завіреної головуючим суддею колегії суддів, яка постановила цей вирок та секретарем судового засідання або головою відповідного суду та секретарем цього суду, який уповноважений звернути цей вирок до виконання в передбачений КПК України спосіб та згідно з процедурою визначеною КПК України та Інструкцією з діловодства у місцевих та апеляційних судах.

Щодо вимоги про визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)», яка полягає у не направленні відповідного подання до органів прокуратури щодо відсутності в особовій справі засудженого ОСОБА_1 необхідних документів для виконання міри покарання за вироком та для визначення строків тримання під вартою позивача ОСОБА_1 без розпорядження суду про звернення вироку до виконання та без завіреної належним чином копії вироку та направити повідомлення до Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про відсутність в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження про виконання вироку від 15.04.2002 та завіреної належним чином копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 в зв`язку з ненадходженням їх з суду в передбачений КПК України порядок та згідно встановленої процедури, суд зазначає таке.

Пунктом 6 розділу IV Інструкції № 847/5 передбачено, що у разі якщо підрозділом СІЗО у судових рішеннях виявлені помилки або неточності, що впливають на призначений строк покарання, який спливає найближчим часом, підрозділ СІЗО негайно письмово інформує суд, який ухвалив дане рішення, а також прокурора.

З урахуванням встановлених судом обставин справи, з огляду на те, що позивачу призначено покарання у вигляді довічного позбавлення волі у відповідача не виникло обов`язку інформувати прокурора про дефекти особової справи засудженого ОСОБА_1 для визначення строків тримання його під вартою.

Так само, суд не знаходить підстав для висновків про наявність у відповідача обов`язку направити повідомлення до Південно-Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань про відсутність в особовій справі засудженого ОСОБА_1 розпорядження про виконання вироку від 15.04.2002 та завіреної належним чином копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.04.2002 в зв`язку з ненадходженням їх з суду в передбачений КПК України порядок та згідно встановленої процедури.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення даної позовної вимоги.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача вилучити з особової справи позивача всі долучені ДУ «ДВК (№89)» до особової справи засудженого ОСОБА_1 зроблені ксерокопії з переписки та прийнятих рішень з різними судами: Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду. Окружного адміністративного суду міста Київ та Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справам: № 160/10767/20, № 160/14061/20, № 160/16405/20, № 205/776/21, № 640/9250/21, № 160/14679/22, № 160/4092/23 Ленінського районного суду міста Дніпропетровська та Довгінцевського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у цивільних та адміністративних справах: № 205/776/21, 205/4095/19, 211/1562/20, щодо позбавлення батьківства ОСОБА_1 , які надходили в листах на його ім`я на адресу ДУ«ДВК(№89)» та під акт про вилучення з зазначенням їх переліку повернути позивачу, як особі, якій належить інформація і вміст цих листів суд дійшов наступних висновків.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Право на приватність в Україні захищається на конституційному рівні.

Так,ст. 32 Конституціїпередбачає, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбаченихКонституцією України.

Окремі аспекти права на приватність захищені окремими статтямиКонституції України, зокрема, таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції - ст. 31.

Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з`ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 8 КВК України, засуджені мають право давати пояснення і вести листування, а також звертатися з пропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою.

Також, згідно ст. 113 КВК України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Листування між перебуваючими в місцях позбавлення волі засудженими, які не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації колонії.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають засуджені до відбування покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівня безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, у тому числі в електронній формі, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, Міжнародному кримінальному суду, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах для попереднього ув`язнення та установах виконання покарань, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за відповідною адресою протягом доби з моменту її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно доКримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Засуджений має право передати кореспонденцію захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно доКримінального процесуального кодексу України, безпосередньо під час побачення з ним.

Листування ув`язнених і засуджених здійснюється в порядку, визначеному частиною 3 розділу VII Наказу Міністерства юстиції України від 14.06.2019 №1769/5 "Про затвердження правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України" (далі Наказ №1769/5).

Так пункт 1 глави 3 розділу VII Наказу № 1769/5 передбачає, що відповідно достатті 13 Закону України "Про попереднє ув`язнення"ув`язнені можуть листуватися з родичами та іншими громадянами, а також з підприємствами, установами, організаціями з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Засуджені, вироки щодо яких набрали законної сили, які на підставістатті 90 Кримінально-виконавчого кодексу Українитимчасово залишені в СІЗО або переведені до СІЗО з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або виправної колонії, у разі обрання щодо них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у зв`язку з іншим кримінальним провадженням листуються з письмового дозволу особи або органу, які здійснюють кримінальне провадження. Листування засуджених здійснюється у порядку, визначеному статтями8,113 Кримінально-виконавчого кодексу України. Засудженим дозволяється одержувати і надсилати листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості. Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації СІЗО. Оплата витрат за пересилання кореспонденції (за винятком апеляційних та касаційних скарг) здійснюється за рахунок відправника. Якщо ув`язнений чи засуджений не має коштів на придбання марки, конверта або інших предметів для листування, вони видаються йому за рахунок СІЗО.

Кореспонденція, яку одержують і надсилають ув`язнені та засуджені, підлягає перегляду, за винятком випадків, передбачених Законом України "Про попереднє ув`язнення",Кримінально-виконавчим кодексом Українита цими Правилами. Перегляд кореспонденції, яку надсилають ув`язнені та засуджені, здійснюється з письмового дозволу начальника СІЗО на підставі рапорту працівника оперативного підрозділу СІЗО з огляду на індивідуальні ризики окремих ув`язнених чи засуджених з обов`язковим встановленням строку перегляду.

Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку ув`язнені та засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає.

Перед надісланням кореспонденції, зазначеної в пунктах 6, 7 цієї глави, ув`язнені та засуджені особисто запечатують її у конверти та передають відповідальній посадовій особі СІЗО. Під час отримання такої кореспонденції для надіслання відповідальна посадова особа СІЗО видає ув`язненому чи засудженому талон-підтвердження. Зазначену кореспонденцію ув`язнений або засуджений одержує під особистий підпис. У разі відмови ув`язненого або засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи ув`язненого або засудженого, а на конверті робиться відмітка "Отримати відмовився".

Реєстрація кореспонденції ув`язнених і засуджених визначається чинним законодавством.

Відповідно до Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 № 1304/5, кореспонденція, яку засуджені чи особи, взяті під варту, адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві чи захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно доКримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені та особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає (абз. 3 п. 4).

Звернення (кореспонденція) засуджених чи осіб, взятих під варту, до адміністрації органів і установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, їх вищестоящих органів, до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Європейського суду з прав людини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб таких міжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об`єднань подаються до адміністрації установи виконання покарань, слідчого ізолятора. Про отримання адміністрацією звернення (кореспонденції) засудженому чи особі, взятій під варту, видається талон-підтвердження (додаток 1). Протягом трьох діб (а у випадках, встановлених законодавством, протягом однієї доби) з часу видачі талона-підтвердження зазначене звернення (кореспонденція) направляється адресату з урахуванням вимог Закону України "Про попереднє ув`язнення", Кримінально-виконавчого та Кримінального процесуального кодексів України (абз. 4 п. 4).

Наведені положення законодавства чітко встановлюють заборону на перегляд кореспонденції, яку ув`язнені (засуджені) адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, а також, адресованої від перелічених суб`єктів ув`язненому (засудженому).

Суд відхиляє посилання відповідача на п. 1 2 розділу ІV Інструкції № 847/5 та вважає їх неприйнятними з огляду на наявність встановленої законодавством заборони перегляду листування між ув`язненими (засудженими) та судом.

Суд, також, наголошує, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.03.2024 у справі № 160/34402/23, яке набрало законної сили 29.07.2024, адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська виправна колонія №89» про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково, визнано протиправними дії Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №89», які полягають у порушенні права ОСОБА_1 на отримання у запечатаному вигляді адресованої на його ім`я кореспонденції (конвертів) під час листування з судами, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Так, у справі № 160/34402/23 судом встановлено, що кореспонденція з Дніпропетровського окружного адміністративного суду, Третього апеляційного адміністративного суду, Верховного Суду, яка була адресована одночасно позивачу та відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, була розпечатана, зареєстрована та надана начальнику установи на резолюцію для виконання та долучена до особової справи позивач, що свідчить про порушення відповідачем Інструкції з організації перегляду кореспонденції (листування) осіб, які тримаються в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2013 №1304/5.

Відповідно до частини другої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з відповіді на відзив ОСОБА_1 не згоден з долученням до матеріалів його особової справи листування по справам № 205/4095/19, № 211/1562/20, № 205/776/21, № 160/10767/20, № 160/14061/20, № 160/16405/20, № 160/14679/20, № 5/12/21, № 640/9250/21, №160/23445/21, № 160/4092/23 з Ленінським районним судом м. Дніпропетровська, Довгинцівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, з Дніпровським апеляційним судом, з Дніпропетровським окружним адміністративним судом, Третім апеляційним адміністративним судом, Окружним адміністративним судом міста Києва та Верховним Судом. Вказане листування відбувалося протягом 2019 2023 років.

З огляду на наведені обставини та нормативне регулювання суд вважає, що оскільки права позивача в частині додержання таємниці листування з судами було порушено, то вони підлягають відновленню шляхом зобов`язання відповідача вилучити з особової справи позивача всі долучені до матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 копії листування (в тому числі рішення судів) у справах: № 160/10767/20, № 160/14061/20, № 160/16405/20, № 640/9250/21, № 160/14679/22, № 160/4092/23, № 205/776/21, № 205/4095/19, № 211/1562/20, які були адресовані ОСОБА_1 та під акт про вилучення з зазначенням їх переліку повернути позивачу, як особі, якій належить інформація і вміст цих листів.

Таким чином, суд доходить висновку про необхідність задоволення позову у цій частині.

З приводу вимоги про визнання протиправними дій відповідача, які полягають у долучені до особової справи засудженого ОСОБА_1 . Акту від 13.12.2023 за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024, який надійшов електронною поштою без супровідного листа єдиним документом та не завірений належним чином з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» який був долучений таємно та з порушенням законодавства, суд встановив таке.

Як вже зазначалося положеннями пунктів 1 2 розділу IV Інструкції № 847/5 передбачено, що особова справа засуджених (осіб, взятих під варту) є основним обліковим документом засудженого (особи, взятої під варту). Вона складається з двох частин, вкладається в обкладинку і комплектується документами, що засвідчують особу, підтверджують законність та процес тримання її в установі (СІЗО), а також звільнення з неї. Перелік документів, долучених до особової справи засудженого (особи, взятої під варту), зазначається в описі, який ведеться окремо для першої та другої частин справи.

В одному томі особової справи засудженого (особи, взятої під варту) може бути не більше ніж 250 аркушів. У разі якщо кількість аркушів перевищує 250 аркушів, формується наступний том.

До першої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються такі документи: вирок суду, який набрав законної сили, інші рішення суду; накази Міністерства юстиції України про виконання указів Президента України щодо помилування; рішення центральної комісії, центральних комісій щодо установ центрального та південного регіонів, міжрегіональної комісії; копія довідки про звільнення; копія довідки про смерть особи.

До другої частини особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються документи, які відображають процес їх тримання в СІЗО та відбування покарання в установі.

До особової справи засудженого (особи, взятої під варту) долучаються також інші документи, які стосуються конкретної особи.

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою по канцелярії Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» від 09.07.2024 № 332 до установи 04.06.2024 електронною поштою без супровідного листа єдиним документом надійшла з Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» сканкопія Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного Акту вбачається, що його складено начальником відділу по контролю за виконанням судових рішень майором внутрішньої служби ОСОБА_4 , начальником сектора максимального рівня безпеки підполковником внутрішньої служби ОСОБА_5 та старшим оперуповноваженим оперативного відділу майором внутрішньої служби Михайловим В.В. про те, що ОСОБА_1 відмовився ознайомитись з витягом № 25 від 13.12.2023 засідання комісії державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» Міністерства юстиції України з розгляду питань щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (ст. 81, 107 КК України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (ст. 82 КК України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі», переведення засуджених на підставах, встановленого статтями 10, 50, 57, 93, 101, 147, 151-1 КВК України на якому прийнято рішення направити матеріали відносно нього на розгляд міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі, виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, та переведення до державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)» сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічного позбавлення волі, у приміщеннях камерного типу, (з метою уникнення перенаповнення установи виконання покарань та дотримання норми жилої площі на одного засудженого). Також, в Акті вказано, що ОСОБА_1 ознайомлено з відповідним рішення шляхом зачитування вголос.

В подальшому згідно витягу № 39 з протоколу засідання міжрегіональної комісії з питань визначення засудженим до позбавлення волі, виду установи виконання покарань, місця відбування покарання особам, засудженим до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, їх направлення і переведення для відбування покарання Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції щодо переведення осіб, засуджених до позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі, арешту та обмеження волі, до установ виконання покарань від 18.12.2023 прийнято рішення про переведення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання з сектору максимального рівня безпеки з відбуванням покарання у приміщеннях камерного типу державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічною позбавлення волі, у приміщеннях камерного тину, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)», на підставі пункту 8 розділу IV Порядку визначення засудженим виду установи виконання покарань, направлення для відбування покарання, засуджених до позбавлення волі на певний строк, і довічного позбавлення волі, арешту, обмеження волі та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5.

На підставі рішення міжрегіональної комісії від 18.12.2023, згідно наряду на переведення засудженої особи з однієї установи виконання покарань до іншої установи виконання покарань Південно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 18.12.2023 № 9760/5-2023 засудженого ОСОБА_1 переведено для подальшого відбування покарання до сектору максимального рівня безпеки для відбування покарання чоловіками, засудженими до довічною позбавлення волі, у приміщеннях камерного тину, в яких тримаються дві особи державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№ 11)».

Суд зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 820/3327/16.

Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення). Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими. Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюється при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Згідно з вимогами частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Виходячи з системного тлумачення зазначених положень законодавства, вбачається, що особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб`єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Тобто, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним за встановленням судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Таким чином, для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Крім того, Верховний Суд України, розглядаючи справу №21-438а12, у своїй постанові від 26.03.2013 прийшов до правового висновку про те, що відповідно до частини першої статті 2, пунктів 6, 8 частини першої статті 3, частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом захисту в адміністративному судочинстві є саме порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або їхніх посадових чи службових осіб права та інтереси позивачів.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Подібний правовий висновок наведений у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 у справі №855/3/19.

Враховуючи зазначене, у межах розгляду цієї адміністративної справи насамперед підлягає встановленню факт порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача. При цьому необхідно зазначити, що обов`язковою ознакою порушення права особи є його припинення, зміна або встановлення неможливості реалізації.

Реалізація особою права на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження будь-яких рішень, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, не покладає на суд беззаперечного обов`язку щодо надання такого захисту безвідносно до змісту позовних вимог та наявності спірних публічно-правових правовідносин.

Тобто, питання про можливість задоволення конкретних позовних вимог позивача, спрямованих на відновлення його прав, має вирішуватися, виходячи із суті заявлених вимог та наявності спірних правовідносин, які виникли безпосередньо між позивачем та суб`єктом владних повноважень, протиправна бездіяльність якого, на суб`єктивну думку позивача, порушили його право.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього неможливо виконати завдання судочинства.

Водночас доводи позивача та надані до справи докази не свідчать про допущення відповідачем стосовно позивача протиправних дій які полягають у долучені до особової справи засудженого ОСОБА_1 копії Акту від 13.12.2023 за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024.

З урахуванням викладеного, матеріалами справи не підтверджується факт порушення прав та інтересів позивача, оскільки порушення має бути реальним, чого позивачем суду не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині єбезпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно, суд зазначає, що не підлягає задоволенню і похідна вимога про зобов`язання Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ 14319099) вилучити з особової справи засудженого ОСОБА_1 долучену копію Акту від 13.12.2023 стосовно ОСОБА_1 за реєстраційним номером № 1258 від 04.06.2024, яка надійшла від ДУ "Дніпровська виправна колонія (№89) до Відповідача: Державна установа «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» електронною поштою без супровідного листа єдиним документом, який не завірена належним чином та був долучена протиправно та з порушенням інструкцій.

З приводу стягнення з відповідача - Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (код ЄДРПОУ: 14319099) завданої протиправними діями моральну шкоду у розмірі 72000 (сімдесят дві тисячі) гривень на користь позивача ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом безумовного списання цих кошт з державного бюджету України на особовий рахунок позивача, суд суд зазначає, що позивач в позовній заяві не навів належного обґрунтування, в чому саме полягає завдана йому моральна шкода, а також не наводить розрахунку її розміру.

Поряд із цим суд вважає за необхідне зазначити, щостаття 56 Конституції Українипередбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 1статті 22 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України) встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Приписамистатті 23 ЦК Українипередбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно зістаттею 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

У розвиток цих положень, у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 07.03.2023 у справі №280/1530/20 у подібних правовіносинах, зазначено, що поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку згідно із загальними підходами до відшкодування моральної шкоди, що відповідатиме правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 в справі №750/6330/17.

Застосовуючи ці правові висновки в контексті обставин справи, що розглядається, суд звертає увагу на те, що позивач не довів, а суд не встановив, що негативні емоції позивача досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою. Відповідних доказів позивач не надав.

Доводи позивача з приводу того, що саме оскарженням дій відповідача щодо неналежного ведення особової справи що призвело до пригнічення останнього та підриву його емоційної волі не знаходять свого підтвердження матеріалами справи.

Так, судом досліджено надані позивачем в якості доказів завдання йому моральних збитків копії листа Державної установи «Дніпровська виправна колонія (№89)» від 03.10.2023№ Ж.02-17/309, довідки відділу соціально-виховної та психологічної роботи Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» від 17.06.2024 № 314, копії Витягу з медичної картки амбулаторного хворого № 36 з яких встановлено, що ОСОБА_1 періодично у 2021, 2022 та 2024 роках надавалася допомога психіатра та призначалося відповідне лікування. У 2024 році засуджений ОСОБА_1 був на прийомі у психіатра 13.05.2024, 21.05.2024, 30.05.2024, 04.06.2024, 12.06.2024, 18.06.2024 з причин скарг на втрату сну та душевні хвилювання. При цьому доказів того, що стан позивача, пов`язаний саме з оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача матеріали справи не містять.

Також, судом враховано, що позивач протягом 2019 2024 років був учасником та ініціатором низки судових проваджень в Ленінському районному суді м. Дніпропетровська, Довгинцівському районному суді м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Дніпровському апеляційному суді, Дніпропетровському окружному адміністративному суду, Третьому апеляційному адміністративному суді, Окружному адміністративному суду міста Києва, Київському окружному адміністративному суду та Верховному Суді, а тому у суду відсутні підстави вважати, що душевні хвилювання позивача пов`язані саме з оскаржуваними діями відповідача.

Відтак, оскільки позивачем не доведено і не надано відповідних доказів заподіяння йому моральної шкоди, а також не наведено належних мотивувань, з яких він виходив при визначенні розміру цієї шкоди, суд вважає, що дана вимога не підлягає задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст. 77 та ч. 2 ст. 77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначений ст. 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» (Україна, 70050, Запорізька область, Запорізький район, смт Кам`яне, вул. Зелена, буд. 34, ЄДРПОУ 14319099) про оскарження дій, рішень та бездіяльності, зобов`язання утриматись від виконання певних дій та виконати певні дії, стягнення завданої моральної шкоди задовольнити частково.

Зобов`язати Державну установу «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» вилучити з особової справи ОСОБА_1 всі долучені до матеріалів особової справи засудженого ОСОБА_1 копії листування (в тому числі рішення судів) у справах: № 160/10767/20, № 160/14061/20, № 160/16405/20, № 640/9250/21, № 160/14679/22, № 160/4092/23, № 205/776/21, № 205/4095/19, № 211/1562/20, які були адресовані ОСОБА_1 , та під акт про вилучення з зазначенням їх переліку повернути позивачу, як особі, якій належить інформація і вміст цих листів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04 лютого 2025 року.

СуддяО.О. Артоуз