Рішення

від 04.02.2025 по справі 640/13017/22

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року № 640/13017/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Білоноженко М.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» (01054, м. Київ, вул. Кониського Олександра, 25, код ЄДРПОУ 35649449) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0689330710 від 14.09.2021.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що позивач правомірно застосував пільгову ставку податку на доходи нерезидентів, оскільки операції компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» з позивачем здійснювались в межах власної бізнес-діяльності та у зв`язку із комерційною необхідністю, з огляду на економічні умови. Компанія має економічну присутність у Великобританії, є податковим резидентом для цілей Конвенції та самостійно вирішує подальшу економічну долю доходу, отриманого у вигляді роялті з джерелом походження з України.

Окружним адміністративним судом міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання вимог Закону №2825-IX матеріали справи №640/13017/22 передано до Київського окружного адміністративного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями Київського окружного адміністративного суду, справу №640/13017/22 передано до розгляду судді Білоноженко М.А.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2024 адміністративну справу прийнято до провадження та вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що перевіркою встановлено, що ТОВ «Хмарочос Медіа» мало можливість для дотримання вимог п.п. 103.1 ст.103, п.п. 141.4.1, п. п. 141.4.2 п. 141.1 ст. 141 ПК України, з урахуванням п.5 ст.12 «Роялті» Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, зокрема, в частині сплати податку на прибуток з доходів нерезидента за ставкою 15%, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжило достатніх заходів щодо їх дотримання та не виконало свого податкового обов`язку.

Ухвалою суду від 22 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 14.01.2025 року, з урахуванням позиції представників сторін, суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно ст. ст. 20, 77, 82 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями (далі по тексту - ПК України), п. 2 частини 1 ст. 13 розділу IV, ст. 25 розділу VI Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зі змінами та доповненнями, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», плану - графіку проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02 липня 2021 року №5424-п, була проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ «ХМАРОЧОС МЕДІА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, валютного - за період з 01.07.2017 по 31.03.2021, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 по 31.03.2021 та іншого законодавства за відповідний період.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10.08.2021 № 63609/Ж5/26-15-07-

10-02 та встановлено наступні порушення:

1. пп. 103.1, ст. 103, пп. 141.4.1, п.п. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України, з урахуванням п. 5 ст. 12 "Роялті" Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна (далі - "Конвенція"), під час виплати на користь компанії "EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LTD" (Великобританія) (далі - "Компанія EWTDL") доходів з джерелом їх походження з України (роялті) на загальну суму 51 620,53 евро (екв. 1 576 667,17 грн) та 527 446,44 дол. США (екв. 15 959 455,26 грн). Неправомірно не утримано та не сплачено до бюджету податок з такого доходу за ставкою у розмірі 15 відсотків від його суми та за його рахунок на загальну суму 2 630 418 грн, у тому числі у 2017 році - 739 628 грн, у 2018 році 1 100 511 грн, у 2019 році - 790 280 гривень.

25.08.2021 позивач подав заперечення на Акт перевірки, за результатами розгляду яких отримав лист "Про результати розгляду заперечення" № 250001/1/26-15-07-10-02-11 від 07.09.2021. В зазначеному листі висновки Акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

На підставі висновків Акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0689330710 від 14.09.2021, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на 2 630 418 грн та застосовано штрафну санкцію у розмірі 657 605 грн. Разом сума грошових зобов`язань за вказаним податковим повідомленням-рішенням становить 3 288 023 гривні.

Позивач застосовував процедуру досудового (адміністративного) оскарження, відповідно до положень п. 56.2, п. 56.3 ст. 56 ПІК України, та подав до Державної податкової служби України скаргу (вх. № 29120/6 від 01.10.2021) на податкове повідомлення-рішення.

Рішенням про результати розгляду скарги № 7215/6/99-00-06-01-01-06 від 14.06.2022 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Обставинами, що підлягають дослідженню в межах даної справи, з урахуванням предмету позову, є правомірність застосування позивачем пільгової ставки податку на доходи нерезидентів при виплаті роялті, обґрунтованість укладання ліцензійного договору саме з «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED», а не з іншою компанією, та наявність підстав для застосування "тесту основної мети", передбаченого п. 5 ст.12 Конвенції до спірних правовідносин.

Досліджуючи зазначені обставини щодо укладення позивачем ліцензійного договору №5/13 від 01.10.2013 року та виплати роялті, судом встановлено наступне.

Між ТОВ «ХМАРОЧОС МЕДІА» та нерезидентом «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» (Великобританія) було укладено ліцензійний договір від 01.10.2013 №5/13, предметом укладеного договору є надання права на використання аудіовізуальних творів.

ТОВ «ХМАРОЧОС МЕДІА» на виконання вказаного ліцензійного договору перераховано компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» (Великобританія) дохід у вигляді роялті на загальну суму 51 620,53 євро (екв. 1 576 667,17 грн.) та 527 446,44 дол. США (екв. 15 959 455,26 грн.), у тому числі у ІІ півріччі 2017 року - 186 785,00 дол.США (екв. 4 930 855,25 грн.), у 2018 році - 16 570,00 євро (еквів. 530 743,56 грн.) та 250 361,44 дол. США (екв. 6 805 993,34 грн.), у 2019 році - 35 050,53 евро (еквів. 1 045 923,61 грн.) та 151 000,00 дол. США (екв. 4 222 606,68 грн.), при цьому податок на прибуток іноземних юридичних осіб не утримувався та не сплачувався.

При цьому, відповідач обґрунтовує висновки Акту перевірки тим, що позивач здійснював виплату доходів нерезиденту з джерелом походження з України, на виконання умов ліцензійного договору від 01.10.2013 № 5/13, компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» без сплати податку на доходи нерезидентів з джерелом їх походження з України за ставкою 15% від суми отриманого компанією «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» доходу.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає висновки відповідача необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до норм ст. 3 ПК України, податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п.п. 103.1, 103.2 ст. 103 ПК України, застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Пунктом 103.3 ст. 103 ПК України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Відповідно до п. 103.4 ст. 103 ПК України, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України (п. 103.5 ст. 103 цього Кодексу).

В силу норм п. 103.10 ст. 103 ПК України, у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті, доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Особливості оподаткування доходів нерезидента визначені у п. 141.4 ст. 141 КАС України. Так, пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 ПК України передбачено, що доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами, зокрема, є проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом.

Підпунктом 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 ПК України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Так, одним з таких міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, є чинна Конвенція між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 р.

Відповідно до ст. 1 Конвенції Україна Великобританія «Ця конвенція буде застосовуватись до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав».

Частина 1 ст. 12 Конвенції Україна-Великобританія «Роялті» визначає, що роялті, які виникають в одній Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної держави, можуть оподатковуватись в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні роялті в цій Другій Договірній Державі.

Таким чином, сторони учасниці Конвенції Україна-Великобританія домовились оподатковувати дохід у вигляді роялті лише у Державі, що є державою резиденції - отримувача такого доходу. Таким чином, Україна, як країна джерела виникнення у доходу у вигляді роялті, зобов`язалась, відповідно до умов Конвенції Україна-Великобританія утриматись від оподаткування такого виду доходу нерезидента.

Статтею 12 Конвенції Україна-Великобританія, а саме пунктом 5, визначені обставини, за умови наявності яких преваги надані пунктом 1 ст. 12 (відповідно до якої ставка податку на дохід нерезидента становить 0%.) не надаються.

Так, положення цієї статті застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 23 «Право на отримання вигід» Конвенції Україна-Великобританія, із змінами, внесеними Протоколом про внесення змін до Конвенції, який ратифіковано Верховною Радою України 30.10.2019 (Закон України № 244-IX) і набув чинності 05.12.2019: «Незважаючи на інші положення цієї Конвенції, вигоди, передбачені цією Конвенцією, не надаються стосовно певного виду доходу або майна, якщо з урахуванням всіх відповідних фактів та обставин можна дійти обґрунтованого висновку, що отримання такої вигоди було однією з головних цілей угоди чи операції, яка прямо або опосередковано створила підстави для такої вигоди, якщо не встановлено, що надання такої вигоди і за таких обставин узгоджується з метою та цілями відповідних положень цієї Конвенції.»

Верховний Суд під час розгляду в касаційному порядку справи №826/6241/17, в тексті постанови від 02.04.2024 сформував наступні правові висновки: «Право на застосування зменшеної ставки податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, виникає за умови одночасного виконання таких вимог: нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидентом надано довідку (або її нотаріально засвідчену копію), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України; нерезидент є бенефіціарним власником доходу.

Для визначення особи, як фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але повинна бути і особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу.

Тобто, коли отримувач процентів має право отримувати вигоду та визначати подальшу економічну долю доходу і не пов`язаний договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншій особі, отримувач є бенефіціарним власником доходу.

Передбачені міжнародними договорами пільги зі сплати податку не можуть бути застосовані у випадку, коли нерезидент діє як проміжна ланка в інтересах іншої особи, яка фактично отримує вигоду від доходу. Зокрема, не можуть бути застосовані пільгові ставки податку у випадку, коли дохід (у рамках угоди або серії угод) з джерелом його походження з України виплачується таким чином, що нерезидент (проміжна ланка, яка має вузькі, обмежені повноваження у відношенні доходу), який претендує на отримання пільгової ставки податку з доходів у вигляді роялті, дивідендів, процентів, виплачує весь дохід (його більшу частину) іншому нерезиденту, який би не міг застосувати пільгову ставку у разі, коли б такий дохід виплачувався останньому.

В момент виплати доходу достатньою підставою для застосування зниженої ставки податку є наявність довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України і така довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. При цьому, чинним законодавством не встановлено форми документу, що підтверджує статус контрагента як бенефіціарного власника доходу, та який повинна мати особа на момент проведення виплати.

Так, під час проведення перевірки позивачем були надані довідки, видані державним управлінням Великобританії з податкових і митних зборів: від 05.04.2017 № б\н (апостіль від 20.04.2017 № АPO-295610), від 20.11.2018 № WMBC/S0836/13783 17169/FC (апостіль від 29.11.2018 № АРО-1199302), від 10.07.2019 № WMBC/S0836/36490 25251/FC (апостіль від 26.07.2019 № APO-1573343), якими засвідчується, що компанія «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» є резидентом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна (далі -Конвенція).

Довідки резидентності підтверджують, що на час існування спірних правовідносин компанія «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» була податковим резидентом Сполученого Королівства Великобританія в період 2017-2021 роках для цілей застосування положень Конвенції та додатково містять інформацію, що ліцензіар є платником податку на прибуток на загальних підставах та не використовує будь-який пільговий режим оподаткування у Великобританії щодо отриманих від позивача сум роялті.

При цьому, суд звертає увагу, що факт податкової резидентності отримувача роялті не оскаржується відповідачем. Акт перевірки не містить зауважень до форми чи змісту довідок резидентності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що компанія «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» є резидентом країни , з якою укладено міжнародний договір, відтак підтверджено «критерій резидентності».

В постанові від 25 жовтня 2021 року у справі № 160/1062/19 Верховний Суд відзначив, що чинним законодавством не передбачено ні уповноваженого органу, ні форми звітності, на підставі яких резидент міг би документально підтвердити фактичне право на одержання доходу (статус бенефіціарного власника). Водночас, у разі заперечення обставин щодо бенефіціарного власника, обов`язок доказування зворотного в силу положень Кодексу адміністративного судочинства України покладається на контролюючий орган як на суб`єкта владних повноважень.

Так, на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України щодо державної підтримки кінематографії в Україні" № 2176-VII від 07.11.2017, який набрав чинності 03.12.2017 року, визначення бенефіціарного власника було доповнено третім підпунктом і положення пп. 103.3 ст. 103 передбачали, що:

103.3. Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Для цілей застосування цього підпункту у випадках, коли резиденти - суб`єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об`єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.

Надалі, в третьому абзаці пп. 103.3 ст. 103 ПК України було змінено слово - замість "підпункту" внесено слово "пункт" - на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві " № 466-1Х від 16.01.2020, що набрав чинності 23.05.2020.

Таким чином, протягом періоду, коли позивач виплачував дохід з джерелом походження з України (роялті) компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED», до операцій з виплати роялті резидентом-суб`єктом кінематографії нерезиденту мала застосовуватись презумпція бенефіціарного власника.

Окрім зазначеного, суд вважає, що компанія «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» відповідає іншим додатковим критеріям щодо підтвердження статусу бенефіціарного власника роялті, а саме: мала право на отримання доходу у вигляді роялті; не була посередником щодо сум роялті, отриманих від позивача; самостійно визначала подальшу економічну долю доходу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наявність другого критерію на право застосування зменшеної ставки податку статусу бенефіціарного власника.

Відповідач в Акті перевірки вказує, що позивач при виплаті роялті компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» був зобов`язаний утримувати податок на доходи нерезидентів за ставкою 15%, оскільки не врахував вимоги п. 5 ст. 21 Конвенції, в якому вказано, що положення цієї статті про звільнення роялті від оподаткування податком на доходи нерезидентів не застосовуються, якщо головною або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав у відношенні яких сплачуються роялті було одержання переваг цієї статті, шляхом цього створення або передачі.

Тобто, відповідач зауважує про застосування у даному випадку «тесту основної мети» до операції з виплати роялті.

Оскільки Конвенція з Великобританією була розроблена на основі Модельної конвенції ОЕСР щодо податків на доходи і капітал (далі - Модельна конвенція), для тлумачення визначень, застосованих у Конвенції, суд використовує роз`яснення, які містяться в Офіційних коментарях до Модельної конвенції (далі - Коментарі).

Стаття 29 Модельної конвенції (у редакції від 2017 року) передбачає спеціальні положення щодо обмеження пільг, передбачених конвенціями про уникнення подвійного оподаткування - «тест основної мети», який полягає в наступному: незважаючи на будь-які положення конвенції про уникнення подвійного оподаткування, пільги, передбачені конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, не повинні надаватися щодо доходу або капіталу, якщо існують розумні підстави зробити висновок, з урахуванням усіх відповідних фактів та обставин, що одержання такої пільги було однієї з основних цілей будь-яких домовленостей або операцій, які прямо або опосередковано призвели до цієї пільги, якщо не буде визначено, що надання цієї пільги за цих обставин буде відповідати цілі і задачі відповідних положень конвенції про уникнення подвійного оподаткування, на яку поширюється дія конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до п.178 Коментарів до ст.29 Модельної конвенції висновки про те, що однією з головних / головною метою операції чи структури є застосування пільг, передбачених конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, повинні ґрунтуватися на дослідженні усіх фактів та обставин, що мають відношення до такої операції, та з урахуванням наступного:

(i) такий висновок не повинен ґрунтуватися на припущеннях;

(ii) дослідження всіх фактів та обставин не повинно зводитися до дослідження виключно податкового ефекту операції, що пов`язана з отриманням пільг по конвенції про уникнення подвійного оподаткування.

Відповідно до п.181 Коментарів до ст.29 Модельної конвенції, мета отримання пільг, передбачених конвенцією про уникнення подвійного оподаткування, не буде вважатися основною, якщо існують розумні підстави зробити висновок, з урахуванням всіх фактів та обставин, які стосуються конкретної операції, що отримання таких пільг не було основним фактором та не може обґрунтувати здійснення певної операції, яка самостійно або разом з іншими операціями, призвела до таких пільг

Так, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п. 11.3 Ліцензійного Договору № 4/12 від 03.01.2012, укладеного між позивачем та Компанією SE, договір не може бути розірваний в односторонньому порядку до закінчення строку його дії, окрім випадків прямо визначених в договорі або чинному законодавстві України.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що він діє до 31 грудня 2015 року. З урахуванням наведеного, позивач не мав законних підстав заключити прямі договори з ліцензіарами в умовах взятих на себе зобов?язань за чинним договором з Компанією SE.

Як зазначає позивач, для того щоб розпочати переговори щодо укладання ліцензійних договорів з ліцензіарами форматів, таких як (Warner Brothers, Walt Disney, Paramount Pictures та інші ), компанія, з якою повинні були укладатись ліцензійні договори повинна була повноцінно функціонувати, мати штат працівників, певний час пропрацювати на ринку та відповідати низці інших критеріїв, що ставилася ліцензіарами як умови для вступу в договірні відносини. Зазначене обумовлено тим, що ліцензіари є міжнародними компаніями зі складними та адміністративно обтяжливими процедурами ідентифікації бізнес-партнерів та погодження/ підписання з ними контрактів, без проходження яких укладання договорів є неможливим.

Отже, перевіряючи правомірність застосування пільгової ставки за Конвенцією та застосовуючи тест «основної мети», за яким має бути перевірено, чи здійснює суб`єкт активну та реальну діяльність, чи несе ризики, чи така діяльність для нього характерна, чи є обов`язок перерахувати усі отримані кошти, чи аргументована зміна контрагента економічно окрім податкової пільги, тощо, судом встановлено, що «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» має економічну присутність в Великобританії, а саме: була заснована за законодавством Великобританії у 2013 році та зареєстрована за адресою Портленд Хаус, Бікенхіл Лейн, Бірмінгем, Бі 37-7Бі К`Ю, Великобританія; відповідно до Звітів директорів Компанії за 2017-2020, основною господарською діяльністю компанії є торгівля ліцензіями для телевізійного мовлення. Основними ринками, на яких Компанія здійснює телевізійне мовлення, є Україна, СНД та країни Балтії.

Контроль та управління Компанією «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» здійснюється з Великобританії, зокрема, директор є податковим резидентом та громадянин Великобританії. Компанія має банківський рахунок, відкритий у Великобританії у CITI BANK та проходить щорічний аудит фінансової звітності.

Зокрема, фінансова звітність Компанії за період з 2017 по 2020, що охоплюється перевіркою, підтверджена британською аудиторською компанією S H Landes LLP.

Компанія самостійно несе всі комерційні ризики, по`язані із аудіовізуальними творами, права на які придбаваються у третіх осіб.

Крім того, в Компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» працює персонал, що має необхідні знання, кваліфікацію та досвід, релевантний займаним посадам.

Водночас, не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про те, що операції між позивачем та «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» є складовою схеми податкового планування та штучного отримання переваг Конвенції, оскільки такі висновки спростовуються наведеними вище матеріалами справи.

Відповідачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження неправомірної мети (або мети ухилення від оподаткування) при укладанні позивачем та «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» ліцензійного договору № 5/13 від 01.10.2013 року.

Посилання відповідача на той факт, що показники фінансової звітності компанії «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED» свідчать про її досить низький рівень економічної рентабельності, а також відсутні факти підвищення ефективності роботи українських телеканалів від зміни постачальника контенту - із компанії SE на компанію «EASTWEST TELEVISION DISTRIBUTION LIMITED», не може бути прийняте до уваги, як доказ того, що укладення ліцензійного договору було спрямовано виключно на отримання позивачем більш сприятливого режиму оподаткування або податкових пільг.

Отже, відповідач, попри покладений на нього за ст.72 КАС України обов`язок доказування, не довів належними і достатніми доказами факту порушення позивачем (як податковим агентом) чи його контрагентом за ліцензійним договором норм податкового законодавства і факту, що укладення договору не було виправдане бізнес-процесом, спрямовано виключно на отримання позивачем більш сприятливого режиму оподаткування або податкових пільг.

Таким чином, оскільки контролюючим органом в ході розгляду даної справи не доведено обставини, на які останній посилався в Акті перевірки, то суд вважає протиправним винесення податкового повідомлення-рішення №0689330710 від 14.09.2021 року.

В обґрунтування протиправності висновків відповідача, позивач вказує на неправомірність проведеної перевірки, оскільки на період дії карантину був встановлений мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок платників податків, крім прямо передбачених законодавчими актами.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає вказані доводи позивача обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

Пунктом 5.2 статті 5 ПК України передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Згідно з пунктом 77.1 статті 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.

Відповідно до пункту 77.2 статті 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.

Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Порядок формування, затвердження плану-графіка та внесення змін до нього, а також перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Внесення змін до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік допускається не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року, крім випадків коли зміни пов`язані із змінами найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок.

Документальна перевірка платника податків, який був включений до плану-графіка проведення документальних планових перевірок на поточний рік внаслідок внесення змін у такому році (інших ніж зміни найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок), може бути розпочата не раніше 1 липня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у першому кварталі такого року і не раніше 1 жовтня поточного року в разі внесення змін до плану-графіка проведення документальних перевірок на поточний рік у другому кварталі такого року.

Оновлений план-графік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, до 30 числа останнього місяця кварталу (у випадках змін найменування платника податків, що вже був включений до плану-графіка, та/або виправлення технічних помилок - до 30 числа місяця, що передує місяцю, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки).

Платники податків-юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 44 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п`яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.

Пунктом 77.3 статті 77 ПК України передбачено, що забороняється проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов`язань перед бюджетами, крім правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати митних платежів, податків, зборів та єдиного внеску при виплаті (нарахуванні) доходів фізичним особам, податку з доходів фізичних осіб та зобов`язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Згідно з пунктом 77.4 статті 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому (його представнику) не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано (вручено) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

За правилами пункту 77.5 статті 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 77.6 статті 77 ПК України).

Пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу.

Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

На період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 19 грудня 2020 року до 31 грудня 2021 року на території України карантин.

Перевірка позивача проводилась з 14.07.2021 по 27.07.2021 року на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02 липня 2021 року №5424-п.

Отже, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України на момент прийняття наказу про проведення перевірки платника, а також на час проведення контрольного заходу не приймалося рішення про завершення дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а відтак діяв мораторій на проведення документальних планових перевірок платників податків.

Відповідно до вимог пункту 4 розділу II Закону України від 17 вересня 2020 року № 909-IX «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, надано право Кабінету Міністрів України скорочувати строк дії обмежень, заборон, пільг та гарантій, встановлених відповідними законами України, прийнятими з метою запобігання виникненню і поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, крім випадків, коли зазначене може призвести до обмеження конституційних прав чи свобод особи.

На підставі цієї норми Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 03 лютого 2021 року № 89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», якою скорочено строк дії обмежень, встановлених пунктом 52-2 підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок, дозволивши проведення таких видів перевірок юридичних осіб: тимчасово зупинених документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними; документальних перевірок, право на проведення яких надається з дотриманням вимог пункту 77.4 статті 77 Кодексу; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.1 та/або 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, суб`єктів господарювання реального сектору економіки, які сформували податковий кредит за рахунок оформлення ризикових операцій з придбання товарів/послуг (із переліку ризикових платників податків, визначених у межах роботи Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування оприлюднених у засобах масової інформації фактів можливих корупційних дій посадових осіб органів державної влади, які призвели до значних втрат дохідної частини Державного бюджету України, утвореної відповідно до Постанови Верховної Ради України від 24 квітня 2020 року № 568-ІХ); документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями; документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.12, 78.1.14, 78.1.15, 78.1.16 пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

Водночас, мораторій на проведення податкових перевірок на період карантину прямо закріплений пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України. Вказана норма в частині обмежень на проведення планових перевірок була чинною, її дія не зупинялася.

Відповідно до пункту 2.1 статті 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, зміна строків дії мораторію може бути здійснена виключно шляхом прямого внесення змін до ПК України.

За загальним правилом вирішення колізій, передбаченим частиною третьою статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно, за наявності суперечливих правил і положень щодо дії мораторію на проведення перевірок, які містяться у ПК України, з одного боку і в постанові Кабінету Міністрів України з іншого боку - застосуванню підлягають положення і правила саме ПК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі № 140/1846/21, від 15 квітня 2022 року у справі № 160/5267/21, від 04 січня 2024 року у справі № 420/16150/21.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17 сформувала правовий висновок, згідно з яким неправомірність дій контролюючого органу з призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Отже, доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу, а саме - невиконання вимог норм ПК України щодо процедури проведення перевірки, можуть бути підставою для висновку про відсутність правових наслідків такої та визнання протиправним акту індивідуальної дії, прийнятого за її наслідками.

Суд зазначає, що у даній справі перевірку позивача було проведено всупереч дії мораторію, встановленому пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України що, відповідно, нівелює її наслідки. Відтак, прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Вказана позиція суду знайшла своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 13 вересня 2024 року у справі №160/14683/21, від 28 березня 2024 року у справі № 620/1755/22.

Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, суд вважає винесене податкове повідомлення-рішення №0689330710 від 14.09.2021 протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Разом із заявленими позовними вимогами, позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на оплату послуг правової допомоги адвоката за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. При цьому, позивач зауважив, що надасть усі документи на підтвердження остаточної суми витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення, відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України.

Відтак, суд, при винесенні даного рішення не вирішує питання про стягнення суми витрат на оплату послуг правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 24810,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №271 від 04 серпня 2022 року.

В зв`язку із задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 24810,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» (01054, м. Київ, вул. Кониського Олександраё 25, код ЄДРПОУ 35649449) задовольнити повністю;

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0689330710 від 14.09.2021;

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмарочос Медіа» (01054, м. Київ, вул. Кониського Олександраё 25, код ЄДРПОУ 35649449) сплачений судовий збір у розмірі 24810,00 (двадцять чотири тисячі вісімсот десять грн 00 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.