Рішення
від 03.02.2025 по справі 420/31023/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період:

з 05.03.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 08.08.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

з 24.02.2022 по 08.02.2023 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 01.08.2024 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 08.08.2024 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо неврахування розміру індексації грошового забезпечення під час нарахування та виплати ОСОБА_1 :

грошової компенсації за 25 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 18 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік;

грошової компенсації за 42 невикористаних календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022, 2023 та 2024 роки;

одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

грошову компенсацію за 25 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 18 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік;

грошову компенсацію за 42 невикористаних календарних днів додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022, 2023 та 2024 роки;

одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби, з урахуванням виплачених сум та з урахуванням перерахованого грошового забезпечення;

зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України та військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, але не більш як за шість місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивачем наголошується, що за період проходження військової служби з 05.03.2015 р. до 28.02.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

З посиланням на практику Верховного Суду та норми національного законодавства, позивач просить нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з 14.04.2017 р. до 28.02.2018 року, з урахуванням базового місяця для розрахунку січень 2008 року.

Також позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів, які у період з 01.03.2018 до 08.08.2018 та з 24.02.2022 по 01.08.2024 не нараховували індексацію грошового забезпечення, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Крім того, протягом 2022-2024 років при розрахунку розміру його грошового забезпечення посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення і премія та грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій, а також одноразова грошова допомога при звільненні були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 були скасовані внесені зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови КМУ №704 та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу можуть визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14. У зв`язку з викладеним грошове забезпечення позивача, яке нараховувалося та виплачувалося на підставі Постанови КМУ №704, має бути перераховане в сторону збільшення шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2022, на 01.01.2023, а не на прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 09.10.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

21.10.2024 року за вхід.№ЕС/54996/24 надійшов відзив на позов Військової частини НОМЕР_2 , в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача, оскільки в/ч НОМЕР_2 завжди виплачувала позивачу грошове забезпечення вчасно, виходячи з його тарифного розряду та вимог чинного законодавства. В свою чергу, від позивача протягом всього періоду проходження ним служби жодних скарг на розмір грошового забезпечення не виникало.

24.10.2024 року за вхід.№ЕС/56646/24 надійшов відзив на позов Військової частини НОМЕР_1 , в якому зазначено наступне.

При проходженні служби ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 нарахування та виплата індексації грошового забезпечення здійснювалася наступним чином:

протягом періоду з 05.03.2015 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку з відсутністю фінансування;

за період з 01.03.2018 по 08.08.2018 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась тому, як не виникло підстав для її виплати (рівень інфляції був нижчим за необхідний для її нарахування);

за період з 24.02.2022 по 31.12.2022 індексація грошового забезпечення йому було нараховано із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплачено на загальну суму 11372,53 грн., тобто було здійснено індексацію грошового забезпечення у відповідності до вимог ст.6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та постанови КМУ від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення";

за період з 01.01.2023 по 08.02.2023 індексація грошового забезпечення йому не нараховувалась та не виплачувалась у зв`язку зупиненням на 2023 рік дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»).

Необхідно звернути увагу на питання щодо неможливості встановлення місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року після набуття чинності Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015.

Так, Постановою №1013 були внесені зміни до Порядку №1078.

Пункт 5 Порядку № 1078 в редакції до 01.12.2015: « 5. У разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. …».

Пункт 5 Порядку №1078 в редакції після 01.12.2015:« 5.У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або100 відсотків…».

Крім того, Позивач у позовній заяві не наводить жодного аргументу та не надає жодного доказу на підтвердження наявності обставин, які би свідчили про виникнення у нього права на нарахування та виплати індексації-різниці за зазначений період служби.

Право на індексацію у вигляді різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу ОСОБА_1 могло виникнути тільки у раз якщо його грошові доходи зазнали знецінення.

Також, протягом спірного періоду проходження позивачем військової служби - з 24.02.2022 по 08.02.2023, в/ч обчислювала розміри його посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідні тарифні коефіцієнти. Таке нарахування здійснювалося у відповідності до вимог діючого законодавства.

28.10.2024 року за вхід.№ЕС/57792/24 надійшла відповідь на відзив, де представником позивача наголошено на тому, що Військова частина НОМЕР_2 ДПСУ у відзиві на позовну заяву не заперечує здійснення нарахування та виплати нею індексації грошового забезпечення позивачу у неналежному розмірі.

Позивач вважає, що має право на індексацію грошового забезпечення за період військової служби з 01.01.2023 по 31.12.2023 з урахуванням базового місяця - березень 2018 року з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, яка виникла за період до січня 2023 року, а також із щомісячною індексацією-різниці грошового забезпечення.

Крім того, з 24.02.2022 по 19.05.2023 нарахування та виплата грошового забезпечення позивачу мали здійснюватись із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня відповідного календарного року.

Верховний Суд наразі сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, викладений у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №420/6982/21, від 19.04.2023 у справі №380/10594/21 та від 05.02.2024 у справі №360/383/23.

Згідно наданих на адвокатські запити представника позивача довідок про грошове забезпечення позивача його грошове забезпечення за лютий 2018 року складало 13723,63 грн (сума без урахування сплачених в цьому місяці компенсації за харчування та грошової допомоги на оздоровлення, які не носять постійний характер), за березень - 13945,32 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу: 13945,32 грн - 13723,63 грн = 221,69.

Сума можливої індексації у березні 1762 * 253,30 : 100 % = 4 463,15

Розрахунок індексації-різниці: 4 463,15 - 221,69 = 4 241,86 грн.

Таким чином, сума «індексації-різниці», що належить до сплати позивачу складає 4241,86 грн щомісячно.

Ухвалою суду від 29.10.2024 у задоволенні заяви представника Військової частини НОМЕР_1 за вхід. №ЕС/56750/24 про залишення позову без розгляду відмовлено повністю.

01.11.2024 за вхід.№ЕС/59372/24 надійшли заперечення Військової частини НОМЕР_1 , в яких зазначено, зокрема, що розмір підвищення грошового забезпечення у березні 2018 року склав 2632,79 грн. (8 738 грн.- 6 105,21 грн.), а не 221,69 грн., як то зазначив позивач.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з 05.03.2015 по 08.08.2018.

Наказом командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ДПСУ) від 08.08.2018 №207-ос матрос ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

24.02.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, брав безпосередню участь у бойових діях, необхідних для забезпечення оборони України у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

З 24.02.2022 по 08.02.2023 ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, з 09.02.2023 по 01.08.2024 - у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України.

19.05.2022 матрос ОСОБА_1 був захоплений в полон військовими російської федерації, перевезений до тимчасово окупованої території міста Оленівка на території Донецької області. Був звільнений з полону 30.10.2022.

Указом Президента України від 27.12.2022 №890 ОСОБА_1 нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (знак ордера №140562).

Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ДПСУ) від 01.08.2024 №393-ОС старшина 2 статті виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнений з військової служби за пп. «д» (у зв`язку із звільненням з полону) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас Збройних Сил України з 01 серпня 2024 року.

21.08.2024 представник позивача звернулась до командирів військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України та військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з проханням надати інформацію про нараховане грошове забезпечення та суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Листом від 23.08.2024 №02.1/2638-24 військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України повідомила, що ОСОБА_1 здійснювалась індексація у 2024 році.

Відповідно до архівної відомості грошового забезпечення позивача за період з січня 2024 по серпень 2024, доданої до вищевказаного листа, індексація була нарахована і виплачена у розмірі 4 грн 20 коп.

Листом від 07.09.2024 №10/С-198/193 військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України надала архівні відомості грошового забезпечення ОСОБА_1 : за 2015-2018 роки, з яких вбачається відсутність індексації грошового забезпечення позивача, за 2022 рік, з якої вбачається нарахування і виплата індексації у загальному розмірі 11202,01 грн.

Військова частина НОМЕР_1 ДПСУ надала копію довідки-розрахунку від 29.08.2024 №100 «щодо нарахування невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби у в/ч НОМЕР_1 з 05.03.2015 по 08.08.2018 та з 24.02.2022 по 31.03.2023 роки», якою нараховано 14807,12 грн. невиплаченої позивачу індексації.

При цьому, у листі від 07.09.2024 №10/С-198/193 військова частина НОМЕР_1 ДПСУ зазначає, що вказана довідка-розрахунок направлена до військової частини НОМЕР_2 для нарахування невиплаченої індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Також військова частина НОМЕР_2 ДПСУ та військова частина НОМЕР_1 ДПСУ надали інформацію про відсутність нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за 2023 рік відповідно до вимог Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік».

При цьому, при здійсненні нарахування грошового забезпечення позивачу за період з 24.02.2022 по 01.08.2024 військова частина НОМЕР_1 ДПСУ та військова частина НОМЕР_2 ДПСУ здійснювали обчислення розміру окладу за посадою позивача та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Права і свободи людини, гарантії щодо них визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Ст. 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб».

Безперечно, забезпечити надійний захист прав і свобод людини та громадянина може тільки судова система, яка діє виключно на засадах законності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласності судового процесу, змагальності сторін, додержання презумпції невинуватості тощо, в умовах незалежності і недоторканності суддів. Тому серед правових засобів захисту суб`єктивних прав і свобод людини та громадянина одним із найефективніших є судовий захист.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Спірним питанням у даній справі є наявність у позивача права на отримання індексації грошового забезпечення у період з 05.03.2015 до 28.02.2018 включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця») - січень 2008 року; індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 08.08.2018 та з 24.02.2022 по 01.08.2024, із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, а також права на перерахунок грошового забезпечення та інших виплат, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року.

Щодо індексації грошового забезпечення у період з 05.03.2015 до 28.02.2018

Відповідно до ч. 1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносин у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Згідно статей 1 та 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Статтею 19 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ із змінами (далі ЗУ №1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно ст. 4 Закону №1282-ХІІ (в редакції від 01.01.2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №911-VIII від 24.12.2015 року, який набув чинності 01.01.2016 року, було внесено зміни у частині першій статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та цифри "101" замінено цифрами "103".

Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Згідно ч. 6 ст. 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» в редакції Закону України №2148-VIII від 03.10.2017 року (чинній з 11.10.2017 року) проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції від 15.09.2015 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці другому пункту 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, цифри 101 замінено цифрами 103. Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 року - застосовується з 01.01.2016 року.

Згідно п. 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.

Слід зазначити, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці та відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації, у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і нараховується у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади. Будь-яких застережень чи виключних випадків, за яких індексація доходу не проводиться, законодавство, що регулює спірні правовідносини, не містить.

У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі №9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати, як складова належної працівникові заробітної плати, спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18 та від 07 серпня 2019 року у справі №825/694/17.

Базовий місяць - це місяць підвищення тарифних ставок (окладів), незалежно від розміру підвищення, а коефіцієнт індексації обчислюють на основі щомісячних індексів інфляції, які публікуються Держстатом. Розрахунок ведеться наростаючим підсумком до перевищення порогу індексації. Визначення базового місяця залежить тільки від зміни розміру тарифної ставки (посадового окладу) та нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовця.

Питання визначення індексу споживчих цін (фактично базового місяця) врегульовано п.5 Порядку №1078.

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 29 січня 2014 року №36, які діяли до 01.12.2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року) було встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Також, згідно п. 10-2 Порядку №1078 в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Аналіз норми пункту 5 Порядку №1078 дозволяє прийти до висновку, що до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання лише тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015 року, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Поряд із цим суд зазначає, що пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.

Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Відтак, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, а тому для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації, став березень 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 05.03.2015 р. до 28.02.2018 включно.

Застосована судом правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.01.2022 року по справі №400/1118/21, які в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судами.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 05.03.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 05.03.2015 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року підлягають задоволенню.

Щодо індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 до 08.08.2018 включно із застосуванням щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці)

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, частинами 1-4 статті 9 Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Статтею 6 Закону №1282-ХІІ визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» визначено правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Так, абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 визначено:

«У разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення».

Тобто, абзаци 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 стосуються виключно порядку обчислення величини приросту індексу споживчих цін.

01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі - Порядок №704), якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

Позивачем в період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації яка виплачується у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078.

Так абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 визначено:

«Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу».

Отже, абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 стосується конкретно суми індексації.

Абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 чітко визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Тобто, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу індексація не нараховується.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 визначено порядок розрахунку індексації грошового забезпечення в місяці підвищення посадових окладів:

«Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».

Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 визначено:

«У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру».

А абзацом 6 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що дана індексація грошового забезпечення у фіксованому розмірі виплачується до наступного підвищення тарифних ставок разом з індексацією, яка виникає внаслідок перевищення порогу індексації 103% (поточна індексація у військовослужбовців виникла тільки в грудні 2018 року в сумі 71,08 грн.):

«До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку».

Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 року у справі №400/3826/21 зазначив:

«91. Щодо «фіксованої» суми індексації, то слід зазначити, що Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» і Порядок №1078 такого поняття не містять.

92. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

93. Проте постановою Уряду №1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

94. З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

95. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

95.1. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

95.2. сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

96. Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

97. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає Суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

98. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, Суд дійшов висновку, що повноваження військової частини щодо виплати цієї суми не є дискреційними.

99. З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу ОСОБА_2 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

100. Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають Суду підстави зробити висновок, що у березні 2018 року як місяці підвищення доходу ОСОБА_2 військовій частині належало вирішити питання, чи має останній право на отримання суми індексації-різниці.

101. Як видно з установлених обставин справи, відповідач не нараховував і не виплачував позивачу цей вид індексації за період з 1 березня 2018 року до 2 лютого 2021 року. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність…».

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію - різницю за період з 01.03.2018 року по 08.08.2018 року включно. Водночас позивач наполягав на тому, що має право на отримання індексації-різниці і що це право відповідач порушив через бездіяльність.

З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Отже, для вірного вирішення справи, необхідно підтвердити чи спростувати доводи позивача про те, що він має право на отримання щомісячної індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 08.08.2018 року включно і що це право порушив відповідач.

Верховний Суд дійшов висновку, що для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, то буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити:

розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

Як встановлено судом, згідно наданих на адвокатські запити представника позивача довідок про грошове забезпечення позивача його грошове забезпечення за лютий 2018 року складало 13723,63 грн. (18466,71 грн. 48,83 грн. 4694,25 грн.) (сума без урахування сплачених в цьому місяці компенсації за харчування та грошової допомоги на оздоровлення, які не носять постійний характер), за березень - 13945,32 грн.

Таким чином, розмір підвищення доходу: 13945,32 грн - 13723,63 грн = 221,69.

Сума можливої індексації у березні 1762*253,30 : 100 % = 4 463,15

Розрахунок індексації-різниці: 4 463,15 - 221,69 = 4 241,86 грн.

Таким чином, сума «індексації-різниці», що належить до сплати позивачу складає 4241,86 грн щомісячно.

Як зазначалося судом раніше, для правильного вирішення спірних правовідносин слід також визначити суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, яка з урахуванням абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078, вираховується у спосіб множення розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділеного на 100 відсотків.

Актуальний розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб, відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», становив 1762 гривні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, суд приходить до наступних висновків.

За нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

Розрахунок величини приросту індексу споживчих цін слід починати з лютого 2008 року, як місяця наступного за тим, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення військовослужбовців.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд:

2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)*1,011*1,017*1,015*1,021* 2009 рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016 (1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008*1,004* НОМЕР_3 ) * березень 2014 року-грудень 2014 року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012(1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03 * 2015 рік-березень 2016 року:1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992)*1,023*0,987*1,02*1,022 (1,007*1,009*0,996*1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016-березень 2018: 1,245 (1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009) = 253,30%.

Величина приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року складала 253,30%.

Результат наведеного розрахунку також підтверджується Калькулятором розрахунку суми індексації зарплати (https://ips.ligazakon.net/calculator/zp). Поряд з цим відповідачем, відповідно до вимог статті 77 КАС України, не спростовано наданих стороною позивача розрахунків, які перевірені судом та встановлено їх правильність.

За наведеними судом розрахунками, з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, сума індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року складала 1762 грн*253,30%= 4 463,15 - 221,69 = 4 241,86 грн.

При цьому, Верховний Суд неодноразово зазначав, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати військовослужбовцю індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби (постанови Верховного Суду від 09 травня 2023 року у справі №400/12702/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21).

Зазначене вище підтверджується правовою позицією Верховного Суду у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 09 травня 2023 року у справі №120/2234/22-а, від 09 травня 2023 року у справі №400/12702/21, від 09 травня 2023 року у справі №560/538/22, від 09 травня 2023 року у справі №580/8769/21, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 27 липня 2023 року у справі №160/12028/22, від 03 серпня 2023 року у справі №420/23183/21, від 15 серпня 2023 року у справі №580/9339/21, від 15 серпня 2023 року у справі №400/3784/22, від 15 серпня 2023 року у справі №520/1800/22, від 17 серпня 2023 року у справі №160/4155/22, від 17 серпня 2023 року у справі №580/3967/22, від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, від 07 вересня 2023 року у справі №480/5766/22, від 07 вересня 2023 року у справі №160/16084/22, від 07 вересня 2023 року у справі №420/12787/22, від 26 вересня 2023 року у справі №200/4531/22, від 27 вересня 2023 року у справі №420/23176/21, від 02 листопада 2023 року у справі №420/21528/21, від 18 січня 2024 року у справі №580/1056/22, від 24 січня 2024 року у справі №200/11549/21, від 24 січня 2024 року у справі №400/8139/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/15395/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/6441/22, від 31 січня 2024 року у справі №320/12968/21, від 31 січня 2024 року у справі №320/9152/21, від 05 лютого 2024 року у справі №360/383/23, від 21 березня 2024 року у справі №160/13277/22, від 03 квітня 2024 року у справі №420/8465/23, від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22, від 04 квітня 2024 року у справі №160/4155/22, від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23, від 11 квітня 2024 року у справі №160/11742/22, від 11 квітня 2024 року у справі №420/14952/22, від 18 квітня 2024 року у справі №280/4812/23, від 18 квітня 2024 року у справі №160/10789/22, від 30 квітня 2024 року у справі №360/700/23, від 14 травня 2024 року у справі №420/4659/23 та інших.

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

При цьому, суд критично ставиться до розрахунків, наведених відповідачем, зокрема, щодо того, що грошова винагорода в розмірі 4459,54 грн., яка включена позивачем до складу грошового забезпечення за лютий 2018 року, є додатковою грошовою винагородою нарахованою позивачу за січень 2018 року, виплаченою одночасно з грошовим забезпеченням за лютий 2018 року, а тому не має враховуватись, як отримана грошова винагорода за лютий 2018 року.

На заперечення відповідача суд зазначає наступне.

Підпунктом 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересні 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (надалі Постанова №889) військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби була установлена щомісячна додаткова грошова винагорода у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Відтак, врахування щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі 4459,54 грн. у складу грошового забезпечення позивача за лютий 2018 року є цілком правомірним.

Виплата цієї щомісячної додаткової грошової винагороди припинена у зв`язку з прийняттям Постанови КМУ №704 від 30.08.2017, яка не передбачала такого додаткового виду грошового забезпечення.

Враховуючи те, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації-різниці, хоч позивач мав право на її отримання, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в цій частині.

Щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до частин другої, третьої статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

За приписами частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

За змістом частини першої статті 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

У силу абзацу третього пункту 14 цієї статті, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Кабінет Міністрів України 30.08.2017 прийняв постанову №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка набрала чинності 01.03.2018, та якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 4 постанови №704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Приміткою 1 Додатку 1 до постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли посадовий оклад визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище заокруглюються до десяти гривень.

Оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. У разі коли розмір окладу визначений у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище - заокруглюються до десяти гривень (примітка Додатку 14 до постанови № 704).

У силу абзацу першого пункту 3 розділу ХХХІ Порядку №260 у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення/пункт 5 Порядку №260.

Висновки суду

У цій справі спір стосується наявності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 та з 09.02.2023 по 19.05.2023 та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, з визначенням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами України від 02.12.2021 №1928-IX "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022, від 03.11.2022 №2710-IX "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14 до постанови №704.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд вирішує цю справу з урахуванням актуальної правової позиції Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21, спірні відносини у якій є подібними цьому спору, зазначив, що постановою №704 затверджено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №103, якою внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.» (пункт 6 постанови №103).

Постанова №103 набула чинності 24.02.2018.

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 постанови №704.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №380/13603/21 дійшов висновку про необхідність застосування до спірних відносин з 29.01.2020 (дати набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що до того ж залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022) положень пункту 4 постанови №704 у редакції до 24.02.2018, тобто у редакції, яка була чинна до набрання законної сили постановою №103.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 19.10.2022 у справі №400/6214/21, від 28.02.2023 у справі №380/18850/21, від 23.05.2023 у справі №380/22021/21, від 27.07.2023 у справі №420/14418/22.

Встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів розрахованих, згідно з постановою №704, жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом саме на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Зібраними у справі письмовими доказами підтверджено, що нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 та з 09.02.2023 по 19.05.2023 включно відповідачі проводили без урахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня відповідного календарного року на підставі Закону про Державний бюджет.

Відповідачі наведені обставини не заперечували.

За викладених обставин, суд вважає, що за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 та з 09.02.2023 по 19.05.2023 включно обчислення грошового забезпечення позивача помилково здійснено зі застосуванням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 - 1762,00 грн, тоді як такий розмір мав визначатись станом на 1 січня календарного року (у 2022 році - 2481,00 грн, у 2023 році - 2684,00 грн. до 20.05.2023).

Отож, порушене право позивача у спірних відносинах на підставі частини другої статті 9 КАС України належить захистити шляхом визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 та з 09.02.2023 по 19.05.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного календарного року, зобов`язавши Військову частину НОМЕР_1 та Військову частину НОМЕР_2 здійснити за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 та з 09.02.2023 по 19.05.2023 включно перерахунок грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови №704, та провести його виплату з урахуванням раніше сплачених сум.

Також підлягає задоволенню позовна вимога щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 25 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022 та 2023 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби з урахуванням перерахованого грошового забезпечення.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимоги щодо здійснення перерахунку та виплати грошової компенсації за 18 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2024 рік та грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2024 рік, оскільки їх розмір не зміниться. З урахуванням змін, внесених Постановою №481, пункт 4 Постанови №704 передбачає обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розрахункової величини 1762,00 грн. з 20.05.2023 року.

Щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 01.08.2024 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.

01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова КМУ №704), якою затверджено, зокрема: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України з 05.03.2015 по 08.08.2018.

24.02.2022 ОСОБА_1 призваний на військову службу за призовом під час мобілізації.

Наказом командира НОМЕР_3 загону морської охорони Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ДПСУ) від 01.08.2024 №393-ОС старшина 2 статті виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, звільнений з військової служби за пп. д (у зв`язку із звільненням з полону) п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу у запас Збройних Сил України з 01 серпня 2024 року.

Тобто, в період з 09.08.2018 по 23.02.2022 позивач не проходив військову службу.

Згідно карток особового рахунку позивача та довідки щодо нарахованої індексації за період служби, з 24.02.2022 по 01.08.2024 позивачу виплачувалась поточна індексація, що не заперечується і позивачем.

Позивач вважає, що має право на отримання індексації-різниці за період з 24.02.2022 по 01.08.2024 року.

На підставі викладеного, суд зазначає, що право на отримання індексації-різниці грошового забезпечення виникло саме у зв`язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 року на підставі Постанови №704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи, посадовий оклад позивача, який був визначений у лютому 2022, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент призначення останнього 24.02.2022 року на посаду.

Отже, суд дійшов висновку, що у позивача не виникло право для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078.

Щодо середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під "належними звільненому працівникові сумами" необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Таким чином, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

За змістом ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина 1 ст. 117 КЗпП України переважно стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору свідомо та умисно не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Водночас, ч. 2 ст. 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем та колишнім працівником про належні до виплати суми та фактично охоплює два випадки вирішення такого спору.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливу відповідальність роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Зазначені правові висновки щодо застосування статті 117 КЗпП України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 по справі №821/1083/17.

Отже, після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 13.02.2020 по справі №813/356/16.

Відповідно до пункту 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі №821/1226/16).

Саме в цей день (день звільнення, або день виключення зі списків частини для військовослужбовців) на підставі ст. 116 КЗпП України роботодавець повинен був виплатити звільненому працівнику всі суми, що належать йому від підприємства.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду (зокрема, які викладені у постанові від 06.08.2020 у справі №813/851/16), відповідно до яких суд, що приймає рішення про стягнення на користь особи суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, має вказати не лише період, а і конкретну суму, яка підлягає стягненню.

Таким чином, суд вважає, що вимога позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є передчасно заявленою, оскільки відповідачем не здійснено повного розрахунку з позивачем на час розгляду даної справи, а відтак позивач та суд позбавлені можливості обрахувати суму середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги про стягнення на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні належить відмовити у зв`язку із її передчасністю.

Аналогічні висновки містяться у постановах Другого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2024 по справі №520/2247/24, від 18.10.2024 по справі №520/15297/24.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період:

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період:

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 24.02.2022 по 08.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 09.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо неврахування належного розміру грошового забезпечення під час нарахування та виплати ОСОБА_1 :

грошової компенсації за 25 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки;

одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних місяців служби.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 :

грошову компенсацію за 25 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік;

грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2022, 2023 роки;

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 )

Військова частина НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_5 )

Військова частина НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (адреса: АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_6 )

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА


Суд	Одеський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	03.02.2025
Оприлюднено	06.02.2025
Номер документу	124914366
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо

Судовий реєстр по справі —420/31023/24

Рішення від 20.02.2025

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Потоцька Н.В.

Рішення від 03.02.2025

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Потоцька Н.В.

Ухвала від 29.10.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Потоцька Н.В.

Ухвала від 09.10.2024

Адміністративне

Одеський окружний адміністративний суд

Потоцька Н.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 03.02.2025 по справі 420/31023/24ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —420/31023/24

Рішення від 20.02.2025

Рішення від 03.02.2025

Ухвала від 29.10.2024

Ухвала від 09.10.2024

Рішення
від 03.02.2025 по справі 420/31023/24
ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД