Рішення

від 03.02.2025 по справі 420/36489/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36489/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левчук О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з даним позовом до суду та просить суд визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ; зобов`язати Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 15 вересня 2022 року о 14 год. 36 хвил. у КНП «Скадовська центральна міська лікарня» Скадовської міської Ради, народила хлопчика, про що КНП «Скадовська центральна міська лікарня»» видано медичне свідоцтво про народження № 154 від 15.09.2022 року, проте своєчасно зареєструвати народження сина та отримати свідоцтво про народження у відділі державної реєстрації актів цивільного стану відповідно до ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» позивачка не змогла, оскільки факт народження відбувся на тимчасово окупованій території України внаслідок збройної агресії рф проти України 24 лютого 2022 року. У зв`язку з вказаними обставинами, встановлення факту народження дитини ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження Україна, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, відбулось за допомогою адвоката, на підставі рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2023 року, справа № 331/7457/23. В подальшому, на підставі вищевказаного рішення суду 02.12.2023 року Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжя Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було складно актовий запис про народження ОСОБА_2 за № 39, і 05.12.2023 року представнику позивача було видано свідоцтво про народження дитини серії НОМЕР_1 . Однак, перебуваючи на тимчасово окупованій території України у позивача була відсутня можливість своєчасно оформити свідоцтво про народження сина та звернутись до УСЗН Скадовської РДА Херсонської області з заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини. Тривалий час позивачка не могла зв`язатись з адвокатом для отримання консультації, щодо дистанційного подання заяви про виплату допомоги при народженні дитини. Лише 27.09.2024 року позивачка через офіційний сайт Міністерства соціальної політики України «ЕСервіс» направила заяву на призначення допомоги при народженні дитини з відповідними додатками. 30.09.2024 року Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області у відповідь на вказане звернення надало повідомлення за № 02-14/945-17, яким зазначило, що державна соціальна допомога при народженні дитини не призначена з таких причин: звернення надійшло пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Однак погодитись з відмовою в призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини, позивач не може, оскільки вважає, що пропуск 12 місячного строку звернення з заявою про виплату допомоги при народженні дитини відбувся з об`єктивних, непереборних, виключних причин, що пов`язані з обставинами (військова агресія російською федерації проти України), які є об`єктивно непереборними, не залежать від волі позивачки та є дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Оскільки позивачем заявлений позов фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, необхідно дійти висновку про те, що в даному випадку позивач має право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги. Крім того, наслідки взагалі будь-якої правової поведінки батьків дитини об`єктивно не можуть бути визнані вагомими причинами для позбавлення самої дитини потенційно належних їй грошових виплат від Держави України, у разі належності до громадянства цієї країни. При цьому, передбачене ч.7 ст.11 Закону №2811-XII та п.12 Порядку №1751, положення, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини, не дає підстав стверджувати, що даний термін є присічним та не може бути поновленим при наявності поважних причин. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Представником відповідача Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача вказує, що норми діючого законодавства визначають, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Обмеження в строках звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, передбачені статті 11 Закону України № 2811-ХІІ та пункту 12 Порядку №1751 встановлені для всіх громадян України, незалежно від того, чи перебувають вони в слідчому ізоляторі або установі виконання покарання, чи за кордоном або на окупованих територіях. Ані положеннями Закону №2811-XII, ані нормами Порядку №1751 не передбачено можливість поновлення строку, встановленого для звернення за призначенням допомоги при народження дитини, наведені нормативно-правові акти не містять викладених процедур оцінки певних причин пропуску вказаного строку та визнання їх поважними, не вказують на наявність у відповідного органу, який здійснює призначення допомоги, права досліджувати певні причини пропуску строку, визнавати їх поважними та поновлювати даний строк. Враховуючи пряму дію Закону України № 2811-ХІІ (стаття 11), а також те, що в чинному законодавстві України не передбачено жодної норми права щодо подовження або поновлення строків звернень за призначенням державних допомог органами соціального захисту населення, зокрема і на період воєнного стану, Управлінням було повідомлено заявницю 30 вересня 2024 року про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, про що було направлено листповідомлення за № 02-14/945-17. У спірних правовідносинах звернення за призначенням допомоги при народженні дитини відбулось поза межами строку, встановленого статті 11 Закону №2811-XII та пункту 12 Порядку №1751, а тому підстави для призначення відповідного виду допомоги в Управлінні були відсутні. Таким чином, Управління, діючи згідно вимог Закону №2811-XII, Порядку №1751, було позбавлене можливості надання оцінки поважності підстав пропуску позивачем строку звернення за призначенням допомоги при народженні дитини та поновлення даного строку. При цьому відхід від встановлених Законом №2811-XII положень призначення допомоги при народженні дитини шляхом застосування не передбачених законодавством процедур суперечить засаді рівності прав, визначеній статтею 21 Конституції України, адже обмеження в строках звернення за призначенням допомоги при народженні дитини, передбачені статтею 11 Закону №2811-XII та пунктом 12 Порядку №1751 для всіх громадян України є однаковими та підлягають застосуванню.

Представником позивача до суду надано відповідь на відзив, а представником відповідача заперечення, доводи, викладені в яких відповідають змісту позовної заяви та відзиву.

Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, суд встановив наступне.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року по справі № 331/7457/23, яке набрало законної сили, встановлено факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Україна, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, зазначивши в актовому записі про народження у графі «мати» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, у графі «батько» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України (а.с. 25-27).

06 грудня 2023 року Олександрівським відділом державної актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 23).

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області із заявою щодо призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 52-56).

30 вересня 2024 року Управлінням соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні допомоги сім`ям з дітьми, з підстав відсутності права на допомогу при народження дитини, оскільки пройшло 12 місяців з дати народження дитини (а.с. 57).

Листом від 30.09.2024 року Управлінням соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області повідомлено ОСОБА_1 про те, що державна допомога при народженні дитини призначається та виплачуються відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» та Постанови Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми». Пунктом 12 Постанови Кабінету Міністрів від 27 грудня 2001 року №1751 «Про затвердження Порядку призначення та виплати державної допомоги сім`ям з дітьми» передбачено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Враховуючи зазначену вище інформацію в призначенні державної допомоги при народженні дитини відмовлено, оскільки термін протягом якого призначається державна допомога при народженні дитини закінчився (а.с. 19, 58).

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист.

Згідно статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону дитинства» з метою створення належних матеріальних умов для виховання дітей у сім`ях, держава надає батькам або особам, які їх замінюють, соціальну допомогу, передбачену Законом № 2811-XII та іншими законами України.

Законом України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» визначений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Пунктом 2 частини 1 статті 3 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» передбачено, що відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім`ям з дітьми, зокрема, допомога при народженні дитини.

Відповідно до статті 10 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Згідно ст. 11 ЗУ «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки.

Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Орган праці та соціального захисту населення за місцем проживання одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, має право отримувати від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомості, необхідні для призначення допомоги при народженні дитини.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати таких видів державної допомоги сім`ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми", зокрема, допомога при народженні дитини (пунким 10-16 цього Порядку) визначає Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1751.

Відповідно до п. 10-11 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Для призначення допомоги при народженні дитини за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: 1) заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) копія свідоцтва про народження дитини (з пред`явленням оригіналу).

Заява, зазначена у підпункті 1 цього пункту, може бути подана в електронній формі (з використанням інформаційно-комунікаційних систем, через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики або інтегровані з ним інформаційні системи органів виконавчої влади та місцевого самоврядування, зокрема з накладенням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (далі - кваліфікований електронний підпис)) структурному підрозділу з питань соціального захисту населення. В такому разі факт народження дитини на території України підтверджується за інформацією з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, отриманою шляхом електронної взаємодії у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мін`юстом. У разі надходження надісланої з використанням інформаційно-комунікаційних систем заяви без кваліфікованого електронного підпису громадянина орган соціального захисту населення повідомляє заявнику, що допомога при народженні дитини призначається лише після підписання у місячний строк зазначеної заяви. У разі непідписання заяви у зазначений строк подається нова заява.

Жінки, які мають задеклароване (зареєстроване) місце проживання (перебування) на території України і народили дитину під час тимчасового перебування за межами України, подають видані компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

У період воєнного стану для призначення допомоги при народженні дитини один із батьків (опікун), який тимчасово перебуває за межами України (крім осіб, які перебувають на території держави, визнаної згідно із законом державою-окупантом та/або державою-агресором щодо України), надсилає за допомогою засобів поштового зв`язку органу соціального захисту населення за своїм зареєстрованим (задекларованим) місцем проживання (перебування) заяву та копії виданих компетентними органами країни перебування і легалізовані в установленому порядку документи, що засвідчують народження дитини, з перекладом на українську мову (далі - заява та документи). Вірність перекладу або справжність підпису перекладача повинні бути засвідчені нотаріально.

Згідно п. 12 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

Відповідно до п. 13 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається у розмірі, встановленому на дату народження дитини. Допомога при народженні першої та кожної наступної дитини, яка народилася після 30 червня 2014 р., надається у розмірі 41280 гривень. Виплата допомоги здійснюється одноразово у сумі 10320 гривень, решта суми допомоги виплачується протягом наступних 36 місяців рівними частинами.

Так, 30 вересня 2024 року Управлінням соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області прийнято рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні допомоги сім`ям з дітьми, з підстав відсутності права на допомогу при народження дитини, оскільки пройшло 12 місяців з дати народження дитини (а.с. 57).

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 02.07.1998 року по теперішній час (а.с. 22).

Згідно переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, вся територія Скадовського району Херсонської області з 24.02.2022 року включена до переліку тимчасово окупованих російською федерацією території України.

При цьому, лише рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2023 року по справі № 331/7457/23, яке набрало законної сили, встановлено факт народження дитини чоловічої статі ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - Україна, Херсонська область, Скадовський район, м. Скадовськ, зазначивши в актовому записі про народження у графі «мати» - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, у графі «батько» - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України (а.с. 25-27).

06 грудня 2023 року Олександрівським відділом державної актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 23).

Разом з тим, саме свідоцтво про народження дитини є обов`язковим документом для отримання допомоги на дитину.

Так, допомога при народженні дитини, на відміну від допомоги у зв`язку із вагітністю та пологами, за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам. Неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах викладено також Верховним Судом у постановах від 16.07.2020 року по справі № 265/4175/16-а, від 14.02.2018 року по справі № 591/610/16-а, від 12.03.2019 року по справі № 760/183158/16-а.

Верховний Суд у постановах від 14.02.2018 року по справі № 591/610/16-а та від 02.10.2018 року по справі № 495/3711/17, зазначив, що визначений частиною сьомою статті 11 Закону № 2811-XII строк підлягає поновленню, а допомога при народженні дитині підлягає призначенню у разі наявності поважних причин такого пропуску, оскільки неможливість своєчасного звернення батьків порушує інтереси дитини, що є неприпустимим.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пункт 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-XII, встановлює, що усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово нагадував, що будь-яке втручання у право особи має бути: 1) здійснено згідно з законом; 2) переслідувати легітимну мету або цілі; 3) бути необхідним у демократичному суспільстві (тобто пропорційним цілям, які мали бути досягнуті та виправданим).

У справі Мелоун проти Сполученого Королівства Європейський суд зазначив, що вимога передбачуваності означає, що закон має бути достатньо чітким у своїх положеннях, щоб громадяни усвідомлювали обставини і умови, за яких органи влади, уповноважені застосовувати втручання в право на повагу до приватного життя.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішення від 30.09.2024 року про відмову в призначенні допомоги, відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття.

Разом з тим, позивач просить суд зобов`язати Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 .

В той же час, з аналізу приписів Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" та Порядку № 1751, слідує, що вирішення питання про призначення допомоги при народженні дитини відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту буде зобов`язання Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу на підставі наданих доказів, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області від 30.09.2024 року про відмову в призначенні допомоги; зобов`язання Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, з Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 484,48 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7500,00 грн.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначив, що сума витрат є завищеною та такою, що не відповідає розумності, співмірності та обґрунтованістю розміру, а тому в її стягненні слід відмовити.

Згідно ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Так, ч. 1, 3 ст. 134 КАС України встановлено, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з правничою допомогою суд враховує, що на підтвердження понесених витрат до суду надано копії договору про надання правової допомоги (а.с. 28-29), акту прийому-передачі робіт (а.с. 30), квитанції (а.с. 31), орієнтовного розрахунк сум судових витрат (а.с. 32).

Згідно п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 15.11.2024 року за надання правничої допомоги, відповідно до даного договору, клієнт сплачує гонорар у фіксованому розмірі в сумі 7500 грн., які клієнт сплачує адвокату в повному обсязі після ознайомлення з позовною заявою.

відповідно до акту прийому-передачі від 25.11.2024 року адвокат виконав: 1) 15.11.2024 р. консультація адвоката з питання визнання протиправної відмови Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 та зобов`язання Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області призначити та виплатити ОСОБА_4 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 ; 2) 22.11.2024 р. направлення заяви до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2023 р. по справі № 331/7457/23 про видачу копії рішення яке набуло законної сили; 3) 25.11.2024 р. отримання копії рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 15.11.2023 р. по справі № 331/7457/23; 4) складання та направлення для узгодження позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії; 5) оплата судового збору за позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Скадовської районної державної адміністрації Херсонської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії для подання до Одеського окружного адміністративного суду.

Даний акт є підтвердженням надання послуг адвоката та прийняття послуг клієнтом на суму 7 500 грн. Клієнт після ознайомлення з позовною заявою, зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі 7 500 грн. Факт оплати послуг адвоката підтверджується квитанцією.

В постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

Вказана позиція підтримана Верховним Судом в постановах від 01 червня 2022 року по cправі № 910/1929/19, від 18 травня 2022 року по cправі № 911/1825/20, від 23 лютого 2022 року по cправі № 914/653/21, від 15 червня 2021 року по справі № 912/1025/20.

В постанові від 24.01.2019 року по справі № 910/15944/17 Верховний Суд зауважив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року по справі № 904/4507/18, від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу суд враховує, що дана справа належить до категорії справ незначної складності та була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

В той же час, вказуючи про неспівмірність та завищеність розміру витрат на професійну правничу допомогу представник відповідача, суб`єкта владних повноважень, не вказує та не надає жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про не співмірність цих витрат складності справи, виконаній адвокатом роботі, витраченому часу, обсягу наданих послуг та виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на часткове задоволення позову, складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг, оцінюючи обґрунтованість доводів позивача щодо суми витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, суд дійшов висновку, що з Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 8, 9, 12, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 24748660, адреса місцезнаходження: 75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Маріїнська, 78) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області від 30.09.2024 року про відмову в призначенні допомоги.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про призначення допомоги при народженні дитини, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Скадовської районної Державної адміністрації Херсонської області (код ЄДРПОУ 24748660, адреса місцезнаходження: 75700, Херсонська область, м. Скадовськ, вул. Маріїнська, 78) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімсот чотири гривні 48 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 255 КАС України.

Суддя О.А. Левчук