Ухвала

від 03.02.2025 по справі 420/948/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/948/25

УХВАЛА

03 лютого 2025 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Дубровна В.А., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

встановила:

До суду звернувся ОСОБА_1 ( далі - позивач, ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) з невиключення з Єдиного реєстру боржників відомостей про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні №59195517.

- зобов`язати Доброславський відділ державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) виключити з Єдиного реєстру боржників відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як боржника у виконавчому провадженні №59195517.

Ухвалою суду від 15 січня 2025 року залишено позовну заяву без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення у змісті позовної ідентифікатора для повного доступу до інформації про виконавче провадження ВП №59195517; надання платіжного документа про доплату судового збору у розмірі 968,96 грн. та надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом з доказами поважності причин пропуску такого строку, або докази того, що строк звернення до суду не є пропущеним.

27.01.2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано уточнену позовну заяву, квитанцію про сплату судового збору та заяву про поновлення процесуального строку.

Як вбачається з заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, то представник позивча зазначає, що предметом оскарження є бездіяльність державної виконавчої служби, відносно якої не можуть бути застосовані процесуальні строки, оскільки поняття бездіяльності не має закінчення строку, воно є таким, що продовжується. В якості обставин, які ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, представник позивача посилається на перебування позивача поза межами України, що ускладнювало, позивачу своєчасного укласти додаткову угоду з адвокатом з метою підготовки позову та представництва інтересів в суді та окремо звертаєу увагу на проходження адвокатом ОСОБА_2 систематичного лікування з причини існуючого онкологічного захворювання. З огляду на вказане просить поновити строк на звернення до адміністративного суду.

Вирішуючи питання щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом та наявності підстав для його поновлення з урахуванням вказаних доводів позивача, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Отже, для вирішення питання про наявність або відсутність пропуску строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з`ясувати, коли розпочався перебіг цього строку.

В ухвалі від 15 січня 2025 року про залишення позову без руху судом вже зазначалось, що спір у даній справі, пов`язаний з оскарженням позивачем відмови відповідача, яка оформлена листом від 13.11.2024 року, щодо виключення з Єдиного реєстру боржників відомостей щодо позивача, як боржника у виконавчому провадженні №59195517, а відтак звернувшись до суду 10.01.2025 року, позивачем пропущений спеціальний десятиденний строк на звернення до суду із даними вимогами.

Частиною 6 статті 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Щодо поважності причин, то такими слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Як зазначає представник позивача в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, то за його позицією, до оскаржуваної бездіяльності державної виконавчої служби не можуть бути застосовані процесуальні строки, оскільки поняття бездіяльності не має закінчення строку, воно є таким, що продовжується.

Суд не погоджується з вказаним твердженням представника позивача, оскільки підставою звернення до суд з даним позовом є лист відповідача від 13.11.2024 року, яким відмовлено позивачу щодо виключення його відомостей, як боржника у виконавчому провадженні №59195517, Єдиного реєстру боржників, а відтак відсутні підстави стверджувати про триваючу бездіяльність виконавця, про що зауважує позивач.

При цьому, варто зауважити, що перелічені представником позивача обставини, що ускладнювали своєчасне укладання додаткової угоди до підписаного 08.10.2020 року між позивачем та адвокатом Савицькою О.М. договору про надання правової допомоги, зокрема, постійне перебування позивача за кордоном з 11.06.2022 року, випадковість його дізнання з Єдиного реєстру боржників про наявний спірний запис, а також систематичне лікування з причини існуючого онкологічного захворювання адвоката Савицькою О.М., носять виключно суб`єктивний характер, не є непереборними та пов`язані з поведінкою позивача у спірних правовідносинах.

Юридична необізнаність позивача не може визнаватися тією непереборною обставиною, явищем чи фактором, що завадили йому з дотриманням установлених законом строків звернутися до суду з позовом. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 лютого 2021 року у справі № 540/2097/18.

Труднощі в пошуку кваліфікованого спеціаліста для оформлення позовної заяви належним чином не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають оскаржити рішення суб`єкта владних повноважень в судовому порядку в межах встановленого законодавством строку звернення до суду. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №826/4213/18.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

З аналізу вказаних норм вбачається, що мати представника це право, а не обов`язок сторони, тому обставини пов`язані безпосередньо з особою представника, не є тими непереборними обставинами, що унеможливлюють позивачу звернутися до суду в межах строку звернення.

Також варто зазначити, що у своїй постанові від 25 березня 2020 року у справі № 9901/588/19 Верховний Суд у складі Великої Палати вказав, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Отже, за практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду, що свідчить про безпідставність відповідних доводів позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 5 статті 44 КАС України, учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Отже суд дійшов висновку про те, що строк звернення до суду пропущений з причин, які виникли з волі позивача, а, отже, не є поважними. Жодних належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, яка кореспондується з п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, якими зокрема, передбачено, якщо заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З огляду на наведені мотиви підстав, якими позивач обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, не є поважними, а тому суд дійшов висновку про повернення позивачеві позовної заяви.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом, а тому не є обмеженням доступу позивача до правосуддя та забезпечує практичну можливість реалізації його права на судовий захист.

Керуючись ст.ст. 122, 123, п. 9 ч. 4 ст. 169, 243, 248 КАС України,

ухвалила:

В задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , в особі адвоката Савицької Оксани Миколаївни, про поновлення строку звернення до суду - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Доброславського відділу державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії разом з доданими документами повернути позивачеві.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її підписання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В.А. Дубровна