Рішення

від 30.01.2025 по справі 480/10474/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2025 року Справа № 480/10474/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

представника позивача - Ямполець І.С.

представника відповідача - Лучка Б.О.,, ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/10474/24 за позовом ОСОБА_1 до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася через представника до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач, Роменський ВДВС) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Роменського ВДВС Лучка Богдана Олеговича (далі Лучко Б.О.) про відкриття виконавчого провадження №76444040 від 04.11.2024 з виконання постанови №55929683, виданої 31.05.2018 року Роменським ВДВС про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 77516,50грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що у Роменського ВДВС були відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження №1404-VII (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 року в рамках ВП №55929683), для стягнення залишку виконавчого збору, адже повного фактичного виконання судового рішення за виконавчим листом, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області 30.11.2017 року, в повному обсязі не відбулося. Відбулось лише часткове стягнення, після чого виконавчий лист було повернуто за заявою стягувача.

Крім цього, постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2024 року ВП №76444040 щодо примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 року ВП №55929683 була прийнята з порушенням строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Так, згідно частини першої статті 12 Закону України Про виконавче провадження виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Як зазначено у постанові про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 року ВП №55929683, яка є виконавчим документом, стягувачем у якому є державний орган, строк пред`явлення її до виконання три місяці. Однак таку, фактично, було пред`явлено до виконання і, відповідно, відкрито виконавче провадження щодо її примусового виконання лише 04.11.2024, тобто з пропуском тримісячного строку.

Також вказав у позові, що положення частини третьої статті 40 Закону України Про виконавче провадження зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Втім, відповідачем постанова про повернення виконавчого документу стягувачу по ВП №55929683 була постановлена 01.11.2024 року, а оскаржувана постанова про відкриття провадження ВП №76444040 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №55929683 від 31.05.2018 року була постановлена лише через три дні - 04.11.2024.

Окремо представник звернула увагу на відсутність у постанові про повернення виконавчого документа відмітки з роз`ясненням порядку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Ухвалою суду від 23.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін з урахуванням особливостей розгляду даної категорії справ, передбачених ст. ст. 268, 269, 270-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, судове засідання призначено на 06.01.2025 (а.с.37), що було відкладено та призначено в режимі відеоконференції за участю представника відповідача на 14.01.2025 (а.с.56).

Ухвалою суду від 08.01.2025 було забезпечено участь представника позивача в засіданні 14.01.2025 в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою власних технічних засобів (а.с.66).

В засіданні 14.01.2025 було оголошено перерву до 27.01.2025 для витребування додаткових доказів у відповідача.

Представник відповідача надіслав відзив (а.с.42-43), в якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що державним виконавцем прийнято спірну постанову на підставі чинного законодавства в межах повноважень, та у передбачений законодавством спосіб.

Зокрема, вказав, що починаючи з 06.03.2018 на виконанні у Роменському міськрайонному ВДВС перебувало виконавче провадження №55929683 із примусового виконання виконавчого листа №585/2988/15-ц від 30.11.2017 року виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк заборгованості за кредитним договором № МІ С02/061/2008 від 23.09.2008 року у розмірі 33071,57 доларів СПІД (що при конвертації у національну валюту становило 893149 грн.).

За цей період державним виконавцем неодноразово вчинялися дії із примусового виконання виконавчого документа. Зокрема, направлялися запити до відповідних установ щодо виявлення майна боржника, встановлення місця роботи боржника та доходів. З метою виявлення коштів у банківських установах, державним виконавцем були винесені та направлені до банків відповідні запити та постанови про арешт коштів боржника. Також, були направлені запити до Державної податкової служби України з метою виявлення відкритих рахунків у банках, фінансових установах та джерел отримання доходів боржником. Запити до Пенсійного фонду України про осіб боржників, які працюють за трудовими та цивільно - правовими договорами, про останнє місце роботи та про осіб - боржників, які отримують пенсію.

При проведенні виконавчих дій із ОСОБА_1 стягнуто на користь стягувача 125020,21грн. основного боргу, 11798,40 грн. виконавчого збору.

31.10.2024 до Роменського відділу ДВС надійшла заява стягувача про повернення виконавчого документу, у зв`язку з чим 01.11.2024 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу керуючись п.1 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження у разі закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених зокрема п.1 ч.1 ст.37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Отже, ч.3 ст.40 Закону України Про виконавче провадження є спеціальною нормою, яка регулює випадки стягнення виконавчого збору, зокрема, у разі закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.37 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто.

Відтак, залишок нестягнутого виконавчого збору у розмірі 77516,50 грн. за постановою державного виконавця від 21.09.2023 року виведено у окреме ВП №76444040.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити з підстав, вказаних у позові. З посиланням на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/11442/22, наголосила на тому, що відповідач реалізував постанову про стягнення виконавчого збору не у спосіб, встановлений законом.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з їх необґрунтованістю з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом з Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 29.06.2017 у справі №585/2988/15-ц (Номер провадження 2/585/16/17) за позовом Публічного акціонерного товариства ОТП Банк було стягнуто у тому числі з ОСОБА_1 , у солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства ОТП Банк заборгованість за кредитним договором № ML-C02/061/2008 від 23 вересня 2008 року, яка виникла станом на 07.07.2015 року в розмірі 33071,57 доларів США (з них 29012,24 долара США - заборгованість по тілу кредиту, та 4059,33 долари США заборгованість по відсоткам).

30.11.2017 Роменським міськрайонним судом Сумської області було видано виконавчий лист про стягнення з позивача в солідарному порядку заборгованості в розмірі 33071,57 доларів США, з виконання якого 06.03.2018 державним виконавцем Роменського ВДВС Черноусом Костянтином Костянтиновичем було відкрито виконавче провадження №55929683 (а.с.11).

31.05.2018 в межах виконавчого провадження ВП №55929683 заступником начальника відділу Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області Ткачом Петром Володимировичем було винесено постанову про стягнення виконавчого збору, згідно якої з ОСОБА_1 підлягає стягненню виконавчий збір у розмірі 89314,90грн. (а.с.12, 45).

За заявою стягувача про повернення виконавчого документу без подальшого виконання від 31.10.2024, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження 01.11.2024 року старшим державним виконавцем Роменського ВДВС Лучком Б.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №55929683 (а.с.13). Згідно вказаної постанови вбачається, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом складає 768 128,79грн., а сума стягнутого виконавчого збору складає 11 798,40грн. У цей же день 01.11.2024 постанову про виконавчий збір було зареєстровано як виконавчий документ та на ній зазначено, що залишок нестягнутого виконавчого збору складає 77516,50грн. Ці обставини підтверджуються дослідженим в судовому засіданні оригіналом виконавчого провадження, а також інформацією з АСВП (а.с.76-89).

04.11.2024 старшим державним виконавцем Роменського ВДВС Лучком Б.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №76444040 з виконання постанови про стягнення виконавчого збору №55929683, виданого 31.05.2018 Роменським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області (а.с.31, 47), згідно якої залишок виконавчого збору складає 77516,50грн. (89314,90грн. загальної суми виконавчого збору - 11798,40грн. сума сплаченого виконавчого збору = 77516,50грн. залишок несплаченого виконавчого збору).

Не погоджуючись з вказаною постановою про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2024 ВП №76444040, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковими до виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, регламентується Законом України Про виконавче провадження від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ), відповідно до ст.2 якого виконавче провадження здійснюється з дотриманням, зокрема, таких засад, як верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч.1 ст. 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з п.п.1,5 ч.1 ст.3 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, та постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору.

Вимоги до виконавчого документа визначені ч.1 ст. 4 Закону № 1404-VІІІ, відповідно до якої у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання.

Згідно із п.1 ч.1 та ч.5 ст.26 Закону № 1404-VІІІ виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника податидекларацію про доходита майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Так, відповідно до частини 1 ст.27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

За приписами ч.2,4 ст. 27 цього Закону в редакції чинній на час прийняття постанови про стягнення виконавчого збору (31.05.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Законом № 2475-VIII від 03.07.2018 були внесені зміни до Закону № 1404-VІІІ та частини 2,4 статті 27 Закону № 1404-VІІІ викладені в новій редакції, відповідно до якої виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно доЗакону України"Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" таЗакону України"Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами (ч.5 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).

Частиною шостою статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі наступних пред`явлень державному виконавцю до виконання виконавчого документа виконавчий збір стягується в частині, що не була стягнута під час попереднього виконання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно із частиною третьої статті 40 Закону №1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п.8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 за № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016№ 2832/5) (далі Інструкція - №512/5) у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихпунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,7,9(крім випадку, передбаченогочастиною дев`ятоюстатті 27 Закону),11,14і15частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.

Відповідно до положень ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Порядок розподілу стягнутих з боржника грошових сум визначений в ст. 45 Закону №1404-VIII, відповідно, зокрема, до п.1-3 якої, розподіл стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) здійснюється у такій черговості: 1) у першу чергу повертається авансовий внесок стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 2) у другу чергу компенсуються витрати виконавчого провадження, не покриті авансовим внеском стягувача; 3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми.

Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення (ч.2 ст.45 Закону №1404-VIII).

Виходячи з аналізу вказаних вище норм, постанова про стягнення виконавчого збору є різновидом виконавчим документом, який виноситься за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. При цьому державний виконавець зобов`язаний стягнути виконавчий збір навіть після того, як виконавчий документ повернений стягувачу або виконавче провадження закінчено, крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону, що прямо передбачено у частині 3 ст. 40 Закону № 1404-VIII.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, цей виконавчий документ (постанова про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 ВП №55929683 (а.с.12, 45) містить всі необхідні реквізити та відповідає встановленим ст.4 Закону України Про виконавче провадження вимогам до виконавчого документа. Будь-яких зауважень з цього приводу позивачем не зазначено.

Поряд з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача стверджує, що відповідачем були порушені норми Закону № 1404-VIII, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 ВП №55929683 була пред`явлена до виконання поза межами встановленого 3-місячного строку.

Надаючи оцінку цим доводам, суд зауважує, що відповідно до п.2 ч.4 ст. 4 Закону №1404 виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У свою чергу, згідно відповідно до ч.1,2 ст.12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Отже, оскільки за постановою про стягнення виконавчого збору, стягувачем є держава, строк пред`явлення її до виконання, з урахуванням норм спеціального закону, яким є Закон України Про виконавче провадження, дійсно складає 3 місяці, на чому наголошує представник позивача.

У той же час, згідно із ч.4,5 ст.12 Закону № 1404-VIII строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі:

1) пред`явлення виконавчого документа до виконання;

2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Аналіз частин четвертої та п`ятої ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про те, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У цій справі постанова про стягнення виконавчого збору була прийнята 31.05.2018 в межах виконавчого провадження №55929683 та виконувалася за рахунок стягнутих із боржника грошових сум одночасно із задоволенням вимог стягувача в межах основного виконавчого провадження, тобто постанова про стягнення виконавчого збору є такою, що автоматично пред`явлена до виконання з дати її прийняття.

У подальшому вказане виконавче провадження №55929683 було завершено на підставі постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 01.11.2024 (а.с.13), виконавчий документ повернуто стягувачу, та в цей же день (01.11.2024) постанова про стягнення виконавчого збору зареєстрована в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ (а.с.87-89), та з приводу примусового виконання якого на наступний робочий день 04.11.2024 (тобто в межах строків, визначених п.8 розділу ІІІ Інструкція - №512/5) було відкрито виконавче провадження спірною постановою.

Отже, строк пред`явлення до виконання постанови про стягнення виконавчого збору був перерваний, у зв`язку з чим його початок після переривання у спірних правовідносинах необхідно обчислювати з моменту завершення виконавчого провадження у межах якого вона виконувалася (була пред`явлена до виконання), відповідачем вчинені дії, направлені на виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору відповідно до вимог Закону №1404-VIII.

Відтак, суд не бере до уваги посилання представника стосовно пропуску строку пред`явлення даного виконавчого документа до виконання.

Ці висновки узгоджуються, зокрема, з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №360/4369/19.

Доводи представника позивача з посиланням на ч.3 ст. 40 Закону № 1404-VIII про порушення відповідачем строків прийняття оскаржуваної постанови є помилковими, оскільки відповідно до цієї норми у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбаченихпунктами 1,2,4,6,9(крім випадку, передбаченого частиною дев`ятоюстатті 27 цього Закону),11,14і15частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про с т я г н е н ня виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Тобто цією нормою передбачено випадки та строки прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, а не постанови про відкриття виконавчого провадження з постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, як зазначено вище, постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 була прийнята на наступний робочий день (04.11.2024) з дня реєстрації після прийняття постанови про повернення виконавчого документа стягувачу 01.11.2024, постанови про стягнення виконавчого збору в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ , як це і передбачено п.8 розділу ІІІ Інструкції №512/5.

Додатково представник позивача, обґрунтовуючи свою позицію, стверджує, що у Роменського ВДВС були відсутні підстави, передбачені ч. 2 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 року в рамках ВП №55929683), для стягнення залишку виконавчого збору, оскільки повного фактичного виконання судового рішення за виконавчим листом, виданого Роменським міськрайонним судом Сумської області 30.11.2017 року, в повному обсязі не відбулося. Відбулось лише часткове стягнення, після чого виконавчий лист було повернуто за заявою стягувача.

У зв`язку з цим наголошує на тому, що державний виконавець приймаючи оскаржувану постанову мав право лише на 703,62грн.виконавчого збору, що складає 10% від фактично стягнутої суми, оскільки законодавець встановив, що виконавчий збір стягується лише від фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим документом.

Тобто представник позивача у цих доводах фактично висловлює свою незгоду з постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 року в рамках ВП №55929683, яка у цій справі не оскаржується, та питання правомірності якої не є предметом судового розгляду.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

При цьому, як зазначено вище, постанова про стягнення виконавчого провадження у розумінні Закону № 1404-VIII є виконавчим документом і відповідно до пункту 5 частини першої статті 3 цього Закону підлягає примусовому виконанню.

Суд зауважує, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 в рамках ВП №55929683 є чинною та не скасована у судовому порядку. Таких доказів суду не надано.

Таким чином, з огляду на те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018, яка є чинною та позивачем не оскаржується, у розумінні Закону №1404-VIII є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби. При цьому, у разі, якщо виконавче провадження закінчено і винесена у ньому постанова щодо стягнення з боржника виконавчого збору є чинною (у порядку, визначеному законодавством, протиправною не визнана та не скасована) законодавством не передбачено іншої альтернативи поведінки виконавця, окрім як відкриття нового виконавчого провадження з виконання такої постанови (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону, наявність якого в цій справі не підтверджено).

Враховуючи вищевикладене суд не бере до уваги зазначені вище доводи представника позивача як на підставу протиправності постанови про відкриття виконавчого провадження №76444040 від 04.11.2024 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 31.05.2018 ВП№55929683.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19), постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №360/4369/19, від 27 травня 2021 року у справі №640/18626/20.

Посилання представника позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18, Верховного Суду, викладеної у постановах від 21.05.2021 у справі №640/32814/20 та від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 у справі №1340/5053/18, від 28.10.2020 у справі №400/878/20 суд вважає безпідставними, оскільки у вказаних справах розглядався інший предмет спору, ніж у цій справі, зокрема, предметом оскарження була безпосередньо постанова про стягнення виконавчого збору. Натомість у цій справі предметом спору є виключно правомірність прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору. При цьому, як зазначалось вище суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Посилання представника позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/11442/22 суд також не приймає до уваги, оскільки відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду.

При цьому у цій справі судом враховано правову позицію щодо застосування норм права за аналогічних правовідносин, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі №0340/1792/18 (провадження №11-733апп19), постановах Верховного Суду від 26 серпня 2020 року у справі №360/4369/19, від 27 травня 2021 року у справі №640/18626/20.

Також суд звертає увагу на те, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (правова позиція, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 в справі №755/10947/17 та підтримана у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 22.06.2023 у справі №420/26813/21).

Не беруться до уваги також і посилання представника позивача на відсутність у постанові про повернення виконавчого документа від 01.11.2024 відмітки з роз`ясненням порядку повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки ця постанова також не є предметом спору у цій справі, крім того ці обставини не впливають на правомірність оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2024.

Відтак, з огляду на встановлені судом обставини у справі та досліджені докази, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.11.2024 ВП №76444040 винесена у відповідності до вимог Закону №1404-VІІІ, вона відповідає критеріям правомірності, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, розподіл судових витрат, понесених позивачем, відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Роменського відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (бул.Шевченка, буд.8, м.Ромни, Роменський район, Сумська область,42000, код ЄДРПОУ 34608286) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 04.02.2025.

Суддя І.Г. Шевченко