Ухвала

від 20.01.2025 по справі 757/42820/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/42820/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/964/2025 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2025 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурораОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні - прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання про накладення арешту на грошові кошти в сумі 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., що належать ОСОБА_9 .

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою.

Прокурор стверджує, що на даний час існують підстави для накладення арешту з метою збереження речових доказів; забезпечення конфіскації майна як виду покарання; з метою забезпечення спеціальної конфіскації, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Також вказує, що вилучені грошові кошти зберегли на собі сліди кримінального правопорушення та є предметом кримінального правопорушення, а тому будуть використані як докази вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні, оскільки є достатні підстави вважати, що вони отримані в результаті вчинення кримінальних правопорушень.

На думку прокурора, слідчий суддя безпідставно не взяв до уваги обґрунтовані мотиви та мету арешту вказаного майна, які були доведені стороною обвинувачення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу і просив її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів провадження, Офісом Генерального прокурора здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364 КК України.

28.09.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , де було виявлено та вилучено телефон мобільний марки «Apple» моделі «iPhone X» imei НОМЕР_1 у чохлі із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 , телефон мобільний марки «Apple» моделі «iPhone 13 Pro Max» із сім-картою, грошові кошти 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., банківські картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , що належать останньому.

Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 від 28.09.2023 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 15.11.2023 року, накладено арешт на майно, вилучене 28.09.2023 року в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone 13 Pro Max» із сім-картою; банківські картки АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , в задоволенні клопотання у частині накладення арешту на мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone X» imei НОМЕР_1 у чохлі із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 100 доларів США, 8600 євро, 1286900 грн. - відмовлено, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , мобільний телефон марки «Apple» моделі «iPhone X» imei НОМЕР_1 у чохлі із сім-картою з абонентським номером НОМЕР_2 , грошові кошти у розмірі 100 доларів США, 8600 євро, 1 286 900 грн. - зобов`язано повернути власнику, про що повідомити слідчого суддю.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2024 року накладено арешт на грошові кошти у загальній сумі 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., які належать ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 05.07.2024 року скасовано арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва за клопотанням прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 42022000000001565 від 07.11.2022 року на грошові кошти, які належать ОСОБА_9 , вилучені під час проведення обшуку 28.09.2023 року за місцем мешкання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 08.10.2024 року у справі № 757/38895/24-к зобов`язано посадових осіб, уповноважених на здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 року, повернути ОСОБА_9 тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 28.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти в розмірі 100 доларів США, 8 600 євро та 1 286 900 грн.

23.09.2024 року прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 року, в якому просив накласти арешт на грошові кошти в розмірі 100 доларів США, 8 600 євро та 1 286 900 грн., що належать ОСОБА_9 , із забороною до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися вказаним майном у будь-який спосіб.

В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що колишній заступник директора з комерційної діяльності ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , увійшовши у злочинну змову з посадовими особами ПрАТ «Київський електровагоноремонтний завод» (далі - ПрАТ «КЕВРЗ»), ПрАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (далі - ПрАТ «ДТРЗ») та ПрАТ «Львівський локомотиворемонтний завод» (далі - ПрАТ «ЛЛРЗ»), запровадив протиправний механізм привласнення коштів зазначених державних підприємств, 100% акцій яких належить АТ «Укрзалізниця», в особливо великих розмірах.

Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 2021 року, ОСОБА_11 залучив до протиправної діяльності директора ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , співробітника відділу з тендерної та договірної роботи ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , заступника начальника збирального цеху ПрАТ «ДТРЗ» ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також комерційного директора ПрАТ «ЛЛРЗ» ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які сприяють підконтрольним ОСОБА_11 та його оточенню суб`єктам підприємницької діяльності - ПП «Альфапроммет» (код ЄДРПОУ 41436345), ТОВ «Алімет» (код ЄДРПОУ 44421231), ТОВ «Метал інвест буд» (код ЄДРПОУ 43316213) в отриманні державних замовлень під час закупівлі товарно-матеріальних цінностей (металевих труб, металопрокату, профілів для бандажних кілець, шестернів ГМР та ТЕД, колодок чавунних, зубчастих коліс та ін.), завищуючи при цьому очікувану вартість таких предметів близько на 20-30% від їх ринкової вартості.

Крім того, із метою створення видимості законності та добросовісної конкуренції під час процедур закупівель, ОСОБА_11 залучив до протиправної діяльності директора та бенефіціарного власника ТОВ «Укрконтінентсталь» (код ЄДРПОУ 41786307) ОСОБА_15 , службових осіб ТОВ «Сота Україна» (код ЄДРПОУ 41323412), зокрема ОСОБА_16 , а також фактичних власників ТОВ «Іст Лоуд Груп» (код ЄДРПОУ 37017486) ОСОБА_17 і ОСОБА_18 спільно із якими почав систематично вчиняти антиконкурентні узгоджені дії під час проведення торгів щодо закупівлі ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» товарно-матеріальних цінностей.

Суть вказаного протиправного механізму полягає у тому, що ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» мають можливість здійснювати закупівлю комплектуючих за спрощеною процедурою, в обхід електронної платформи «Prozorro».

Так, у разі виникнення потреби в забезпечені комплектуючими різної номенклатури, згадані вище посадові особи ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» отримують комерційні пропозиції потенційних учасників закупівлі, в тому числі від ПП «Альфапроммет» (код ЄДРПОУ 41436345), ТОВ «Алімет» (код ЄДРПОУ 44421231), ТОВ «Метал інвест буд» (код ЄДРПОУ 43316213), ТОВ «Іст Лоуд Груп» (код ЄДРПОУ 37017486), ТОВ «Укрконтінентсталь» (код ЄДРПОУ 41786307), ТОВ «Сота Україна» після чого формують техніко-економічне обґрунтування такої закупівлі з відомостями, що документально не підтверджується, таким чином створюють умови задоволення корисливих інтересів зазначених підприємств.

Після цього, вказані посадові особи, діючи за погодженням із ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 вираховують очікувану вартість предметів закупівлі на суму, що на 20-30 % перевищує середньоринкову вартість на аналогічні товари, а різниця визначається співучасниками як майбутній орієнтовний розмір предмета заволодіння.

Після формування «необхідної» очікуваної вартості, посадові особи ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» здійснюють оприлюднення оголошення про проведення спрощеної закупівлі відповідних комплектуючих та проводять торги у формі електронного аукціону, де переможцем визначають підприємство, підконтрольне ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 як єдиного учасника торгів або ж організовують подання штучної пропозиції іншого товариства для створення документальної видимості конкурентної боротьби.

У подальшому, після оголошення переможця торгів, здійснюється укладання із ним відповідних договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей (металевих труб, металопрокату, профілів для бандажних кілець, шестернів ГМР та ТЕД, колодок чавунних, зубчастих коліс та ін.) із завищеною їх вартістю.

Таким чином, у період з 2022 по 2023 роки ПрАТ «КЕВРЗ», ПрАТ «ДТРЗ» та ПрАТ «ЛЛРЗ» здійснили закупівлю у підконтрольних ОСОБА_11 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 суб`єктів господарської діяльності комплектуючих до вагонів та локомотивів на загальну суму понад 200 млн. грн.

Після цього, з метою легалізації коштів, отриманих від протиправної діяльності, вказані вище особи, на підставі підроблених документів фінансово-господарської діяльності, здійснюють перерахування коштів, отриманих від зазначених вище замовників, на рахунки суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, після чого проводять їх обготівкування та розподіл між всіма учасниками протиправного механізму.

За результатами проведених слідчих дій, в тому числі НСРД, оглядів, а також виконання доручень слідчого, оперативними співробітниками ДЗНД Служби безпеки України встановлено, що до вказаних кримінальних правопорушень причетний комерційний директор ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_9 .

28.09.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , де, між іншим, виявлено та вилучено грошові кошти 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., що належать останньому.

28.09.2023 року на підставі постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_10 зазначені грошові кошти визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, оскільки вони могли бути набуті кримінально протиправним шляхом внаслідок вчинення вищевказаних злочинів.

У подальшому, ухвалами слідчих суддів Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2023 (справа № 757/45725/23-к) та від 22.01.2024 (справа № 757/58947/23-к) накладено арешт на вищевказане майно.

05.07.2024 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва (справа № 757/25258/24-к) скасовано арешт на вищевказане майно.

Разом з тим, як стверджує прокурор, на даний момент продовжують існувати достатні підстави для арешту вищевказаного майна, яке було вилучено за місцем проживання ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Зокрема, у ході проведення НСРД в порядку ст. 263 КПК України відносно працівника тендерного відділу ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_12 , а також огляду його мобільного телефону, встановлено, що останній вів розмови із учасниками проведення торгів на постачання товарно-матеріальних цінностей до вищевказаного підприємства, де обговорював визначення порядку проведення торгів та їх майбутнього переможця, а також вартість на товари із майбутньої поставки. При цьому, зафіксовано факти обговорення ОСОБА_12 закладання у розмір вартості на майбутні поставки і суми неправомірної вигоди для працівників ПрАТ «КЕВРЗ», які останнім повинні були узгоджуватись із заступником генерального директора із комерційних питань ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_9 .

Також, за результатами проведення огляду мобільного телефону ОСОБА_12 зафіксовано факти перерахування переможцями торгів грошових коштів як на його карткові рахунки, так і на рахунки інших працівників ПрАТ «КЕВРЗ».

Окрім того, у ході проведення досудового розслідування у зазначеному кримінальному провадженні, проведено тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні АТ «Універсалбанк» та містять відомості про рух коштів по картковим рахункам працівника тендерного відділу ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_12 . За результатами огляду та аналізу цих документів встановлено, що на рахунки останнього, ОСОБА_9 здійснювались систематичні безповоротні перерахування грошових коштів, що підтверджує отриману у ході проведення НСРД інформацію про причетність того до описаної вище протиправної діяльності.

Окрім цього, до матеріалів кримінального провадження також було долучено висновок аналітичного дослідження ДПС України №192/99-00-08-01-03-20/30717486 від 08.08.2024 року, відповідно до якого встановлено, що посадові особи ПрАТ «КЕВРЗ» та ТОВ «ІСТ ЛОУД ГРУП» можуть бути причетні до розтрати (привласнення) бюджетних коштів на загальну суму 11 313 378 грн., в т.ч. ПДВ - 1 885 563 грн.

Зважаючи на вищевикладене, на даний момент є достатні підстави вважати, що до зазначеної протиправної діяльності причетний колишній заступник генерального директора із комерційних питань ПрАТ «КЕВРЗ» ОСОБА_9 .

Разом з тим, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Прокурор вказав, що з метою збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання на даний момент виникла необхідність в повторному накладенні арешту на грошові кошти на загальну суму 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., що належать ОСОБА_9 та які були вилучені під час проведення обшуку за місцем його проживання.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022000000001565 від 07.11.2022 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя встановив, що відсутні докази того, що вилучене майно, на яке прокурор просив накласти арешт, є предметом кримінального правопорушення, здобуте в результаті вчинення кримінального правопорушення та відповідає критеріям ст. 98 КПК України, а матеріалами клопотання не підтверджено та прокурором не доведено, що дане майно містить відомості, які можуть слугувати доказами у розслідуваному кримінальному провадженні або мають відношення до нього.

Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді з огляду на наступне.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

З матеріалів судового провадження вбачається, що прокурором при зверненні до слідчого судді з клопотанням про арешт майна не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Так, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами грошові кошти у сумі 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., що належать ОСОБА_9 та які були вилучені під час проведення обшуку за місцем його проживання, прокурором у клопотанні не доведено таку мету накладення арешту на вказане майно, як збереження речових доказів та забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Надані суду матеріали не містять даних та доказів, які б давали розумні підстави вважати, що вищевказані грошові кошти здобуті внаслідок вчинення ОСОБА_9 кримінально протиправних дій, як на це посилається прокурор у клопотанні, а долучені до клопотання матеріали не є достатньою підставою для переконливого висновку про те, що грошові кошти отримані внаслідок протиправної діяльності, є предметом кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Недоведеною та необґрунтованою є і така мета накладення арешту, як конфіскація майна, як вид покарання, оскільки в даному кримінальному провадженні ОСОБА_9 не є підозрюваним, а згідно ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відсутність у ОСОБА_9 , як власника вилучених під час обшуку грошових коштів, в даному кримінальному провадженні статусу підозрюваного унеможливлює накладення арешту на ці грошові кошти з метою їх конфіскації, як виду покарання (п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України).

Таким чином, на переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, в якості підстави для накладення арешту.

Крім того, звертаючись із клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, прокурор не перевірив, чи виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи власника такого майна потребам досудового розслідування, і чи не порушує при вказаних обставинах справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, завданням цього кримінального провадження.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, рішення якого застосовуються на території України поряд з національним законодавством, для того, щоб втручання в право власності вважалось допустимим, воно повинну слугувати не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна дотримуватись розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. Зазначене твердження міститься у Рішенні «АГОСІ» проти Сполученого Королівства» від 24.10.1986 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.

На переконання колегії суддів, арешт на грошові кошти у сумі 100 доларів США, 8 600 євро, 1 286 900 грн., що належать ОСОБА_9 , які були вилучені під час проведення обшуку за місцем його проживання, не може бути накладений за обставин, викладених у клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п.п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме з метою збереження речових доказів та для конфіскації майна, як виду покарання, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.

Інших, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, матеріали клопотання не містять.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відмову у накладенні арешту на грошові кошти, а наведені в апеляційній скарзі доводи прокурора є такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора з підстав його недоведеності, відтак, ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у сфері протидії організованій злочинності Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 -залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4