Ухвала

від 30.01.2025 по справі 757/57120/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/991/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 757/57120/24-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючої судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року,

за участю:

прокурора - ОСОБА_7 ,

представника власника майна - адвоката ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19.12.2024 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12024000000001934, яке вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

Мотивуючи апеляційні вимоги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що слідчим у відповідності до вимог ст. 98 КПК України винесено постанову про визнання вилученого у ході обшуку електронного носія інформації (мобільного телефону) речовим доказом у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року. Прокурор наголошує, що незастосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, може призвести до його приховування від органу досудового розслідування, у тому числі видалення інформації щодо дати та часу створення документів, підтвердження фактів виготовлення документів від імені товариств щодо продукції з якою вже відбувались експортні операції.

Водночас апелянт зазначає, що слідчий суддя першої інстанції фактично повністю проігнорував докази, викладені у клопотанні про накладення арешту на майно, та взагалі не дослідив будь-які обставини, підтверджуючі наявність у вилученого майна ознак речового доказу, а також факт приховування та знищення речових доказів у разі не застосування щодо них відповідного заходу забезпечення кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав подану прокурором ОСОБА_6 апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, пояснення представника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження, та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року, за фактом заволодіння бюджетними коштами в особливо великих розмірах шляхом здійснення експортних операцій, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням зазначено, що службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» (код ЄДРПОУ 33001687) у період з 01.01.2023 року до теперішнього часу проводили операції по формуванню схемного податкового «кредиту» на користь ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» (код ЄДРПОУ 42349321) шляхом надання останнім удаваних послуг з переробки товарно-матеріальних цінностей. В той же час, виготовлену продукцію (олія соняшникова та шрот соняшниковий) службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» реалізовували за готівкові кошти без відповідної реєстрації податкових накладних у системі ЄРПН та без відображення в податковому та бухгалтерському обліках на користь ряду суб`єктів підприємницької діяльності з ознаками «ризиковості» та «транзитності», зокрема: ТОВ «Севтес» (код ЄДРПОУ 44442707), ТОВ «Хуріканс Форс» (код ЄДРПОУ 44585465) та ТОВ «Мілістан Агро» (код ЄДРПОУ 42833059).

Зазначено, що ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» є пов`язаними між собою структурами, оскільки мають спільних бенефіціарних власників ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , менеджмент та місцезнаходження.

В подальшому, службові особи ТОВ «Севтес», ТОВ «Хуріканс Форс» та ТОВ «Мілістан Агро» та ряду інших суб`єктів підприємницької діяльності під час митного оформлення сільськогосподарської продукції в митному режимі «експорт» подали до митних органів України сертифікати походження продукції (соняшникова олія) від ТОВ «Агроком Нова Водолага». Вказане підтверджуються висновками аналітичного дослідження Державної податкової служби №841/5/99-00-08-01-03-05 від 25.01.2024.

За отриманим даними, діяльність службових осіб ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» шляхом не відображення у податковому та бухгалтерському обліках ряду господарських операцій з реалізації товарно-матеріальних цінностей дозволило ухилитись від сплати загально обов`язкових платежів на загальну суму 76 млн. грн. та протиправно отримати бюджетні кошти шляхом відшкодуванням ПДВ за період з 01.01.2023 до теперішнього часу у розмірі 235 млн. грн.

Так, службові особи ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД» ухилились від сплати обов`язкових платежів, в подальшому на підставі фіктивно сформованих документів заволоділи коштами державного бюджету внаслідок відшкодування протиправного сформованого ПДВ та легалізували його шляхом здійснення експортних операцій.

Крім того, зазначено, що ОСОБА_12 відповідно до своєї рольової участі в підприємстві визначає, формулює, планує, здійснює та координує всі види діяльності групи компаній, окрім того фактично очолює виробничі процеси і контролює результати діяльності групи компаній та здійснювала безпосередню комунікацію з невстановленими на теперішній час представниками т.зв. «конвертаційних центрів», які надали послуги з незаконного експорту продукції, яка фактично була виготовлена на виробничих потужностях ТОВ «Агроком Нова Водолага» без відповідних відображень у бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Також, ОСОБА_13 відповідно до своєї рольової участі в підприємстві приймала участь в організації управлінського обліку результатів господарсько-фінансової діяльності групи компаній, а також фінансових, розрахункових і кредитних операцій підприємств.

Вказана група осіб, діє за попередньою змовою, переслідуючи виключно спільний корисливий умисел, зокрема участь у тендерних закупівлях, штучного завищення від ринкової вартості послуг постачальника електричної енергії, в подальшому проведення обготівкування коштів та розподілу грошових коштів отриманих внаслідок вчинення вказаних дій.

26.11.2024 року відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/49785/24-к від 30 жовтня 2024 року проведено санкціонований обшук приміщення за адресою АДРЕСА_1 , за результатом якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

В ході огляду вказаного телефону виявлено листування в месенджері TELEGRAM з бухгалтером, щодо введення фінансової звітності господарської діяльності ТОВ «Агроком Нова Водолага» та ТОВ «АГРОЛІГА-ТРЕЙД», вказана інформація має значення для здійснення повного та неупередженого досудового розслідування, оскільки є необхідність дослідження податкової та бухгалтерської звітності вказаних товариств, ураховуючи неможливість скопіювання інформації під час проведення обшуку, оскільки даний процес займає значний час, що надає перевагу іншим співучасникам видалити необхідну слідству інформацію на віддаленому доступі, а також забезпечення збереження даних без вилучення мобільного телефону неможливо та у зв`язку з чим прийнятті необхідні міри пов`язані із вилученням вказаного телефону, для подальшого огляду його із залученням спеціалістів.

У зв`язку з вищевикладеним 26.11.2024 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НПУ ОСОБА_14 вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

04.12.2024 року (клопотання датоване 26.11.2024 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року, яке вилучене в ході проведення санкціонованого обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон марки Apple iPhone 15 Pro imei НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_9 .

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року.

Відмовляючи у задоволенні клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до обґрунтованого висновку, що вищевказане майно не відповідає критеріям речових доказів.

Перевіряючи законність прийнятого слідчим суддею рішення, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні про арешт майна, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. Накладаючи арешт на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості які можуть бути використані як доказ факту чи обставин ще встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об`єктом кримінально протиправних дій гроші цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Стороною обвинувачення у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна - є збереження речових доказів.

Колегія суддів вважає, що жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що мобільний телефон на який прокурор просить накласти арешт зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій отримані внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, з наданих матеріалів не вбачається.

Прокурором взагалі не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що вказане майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, про що слушно зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі.

Отже, як вважає колегія суддів, у даному кримінальному провадженні відсутні визначені законом правові підстави для накладення арешту на майно, в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки прокурором у клопотанні не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

Виходячи зі змісту поданого до слідчого судді клопотання про арешт майна, прокурор, в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.

Отже, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга навіть з урахуванням усіх викладених в них доводах, задоволенню не підлягає.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора, всупереч доводам апеляційної скарги.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, як про це ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора не вбачається.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12024000000001934 від 20.09.2024 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 ,- залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4