Постанова

від 27.01.2025 по справі 440/9105/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2025 р.Справа № 440/9105/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Споживчого товариства "Леол" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 09.10.24 по справі № 440/9105/24

за позовом Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради , Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал" , Споживчого товариства "Леол" , Споживчого товариство "Кооппродукт-ПЛ" , ОСОБА_1

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради, Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал", Споживчого товариства "Леол", Споживчого товариства "Кооппродукт-ПЛ", ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії, а саме просить: зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристичний комплекс "Причал", Споживче товариство "Леол", Споживче товариство "Кооппродукт-Пл", ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 позов керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області (вул. Антона Грицая, буд. 1, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 02910060) в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради (майдан Незалежності, буд. 5, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 43434119), Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації (вул. Соборності, буд. 45, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 02229741) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал" (вул. Соборності, 29/15, кімната 204, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 39238166), Споживчого товариства "Леол" (вул. 1100-річчя Полтави, 12, кв. 15, м.Полтава, Полтавська область, код ЄДРПОУ 36903568), Споживчого товариства "Кооппродукт-ПЛ" (вул. Соборності, 29/15,м. Полтава,Полтавська область, код ЄДРПОУ 39232405), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) про зобов`язання вчинити дії задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Туристичний комплекс "Причал", Споживче товариство "Леол", Споживче товариство "Кооппродукт-Пл", ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Споживче товариство "Леол", не погодившись з рішенням суду першої інстанції , подало апеляційну скаргу , вважає , що вказане судове рішення стало наслідком неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права. В основу рішення, що оскаржується, покладені висновки суду, які ґрунтуються на реалізації або неналежної реалізації учасниками справи правових приписів, встановлених Порядком укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 (далі - Порядок). Однак, Порядок діяв в новій редакції, як на момент ухвалення місцевим судом рішення, що оскаржується, так і на момент звернення Позивачем до суду із вказаним позовом. В своєму рішенні суд першої інстанції жодним чином не обґрунтовує застосування неіснуючих норм права, безпідставно відкидає чинні правові приписи, що в сукупності свідчить про незаконність судового рішення. Також, вказує , що матеріали справи в цілому не містять будь - яких фактичних даних, які б дозволяли підтвердити обставину, що Департаментом ОДА направлено повідомлення власнику щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві. Зокрема, поштова накладна № 3602307961238 містить ідентифікаційні данні адресата, - отримувача повідомлення Департаменту ОДА. Таким адресатом є «СПОРТИВНЕ ТОВАРИСТВО», яке не має нічого спільного з відповідачем у справі - СТ «ЛЕОЛ». За таких обставин, висновок суду, щодо направлення Департаментом ОДА вказаного повідомлення та отримання останнього саме СТ «ЛЕОЛ», вважає очевидно недоведеним та необґрунтованим. Також, вказує , що враховуючи приписи п. 13 чинного на момент звернення Позивача до суду Порядку, у власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини не виникло зобов`язання укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини у строк, встановлений вказаною нормою права, оскільки відповідним органом охорони культурної спадщини не надсилались СТ «ЛЕОЛ» будь - які повідомлення , а Позивачем не надано доказів надсилання таких повідомлень СТ «ЛЕОЛ». Таким чином, вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясувавши обставини справи, вважаючи встановленими обставини, що не підтверджуються достатніми доказами, застосувавши неіснуючі норми права ухвалив необґрунтоване та незаконне рішення. Посилаючись на підстави та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі , просить суд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №440/9105/24 в частині зобов`язання Споживчого товариства «Леол» протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві (далі - Нерухоме майно), на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768 та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким у задоволенні позовних вимог до Споживчого товариства «Леол» відмовити;

Полтавська окружна прокуратура Полтавської області подала до суду відзив на апеляційну скаргу , вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню . Вказує , що перелік документів, який додається до охоронного договору передбачений п. 6 Порядку (чинним на момент повідомлення Відповідача про необхідність укладення охоронного договору) та п. 17 Порядку (чинного на момент прийняття рішення суду) суттєво не змінився. Таким чином, як вбачається в вищевикладених норм чинного законодавства, юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Відповідач зобов`язаний був протягом місяця з моменту визнання будівлі «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві щойно виявленим об`єктом історії та архітектури, укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини. Таким чином, усупереч нормам законодавства, Відповідач з моменту визнання пам`ятки - «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві щойно виявленим об`єктом культурної спадщини й дотепер не виконує свої обов`язки щодо укладення охоронного договору на вказаний об`єкт історії та архітектури з органом охорони культурної спадщини. Окрім того, Відповідача рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 зобов`язано протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768. Просить суд залишити рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник апелянта підтримав вимоги та обґрунтування, викладенні в апеляційній скарзі та наполягав на її задоволенні.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині мотивів задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Рішенням п`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання від 24.02.1993 року "Про доповнення переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого одинадцятою сесією міської Ради народних депутатів" надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку, в тому числі будівлі по вул. Соборності 29/15 у місті Полтаві (колишня вул. Жовтнева, 29/15 у м. Полтаві) .

Відповідно до Узгодженого переліку об`єктів культурної спадщини м. Полтава, взятих на облік, розміщеного за посиланням: https://kultura-poltava.gov.ua/db/kulturna-spadchyna/objects_vzyati_na_oblic.pdf, "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, включено до переліку пам`яток архітектури та містобудування місцевого значення на підставі рішення 11 сесії Полтавської міської ради народних депутатів 21 скликання від 17.01.1992 "Про надання статусу пам`ятників історії та архітектури місцевого значення".

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" /а.с.42-43/ затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, які включають "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві.

Наказом Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації "Про укладення охоронних договорів" № 9 від 19 січня 2021 року делеговано структурним підрозділам сфери охорони культурної спадщини міських рад, виконавчих комітетів територіальних громад, повноваження укладати охоронні договори на пам`ятки та щойно виявлені об`єкти культурної спадщини, що розташовані на їх території, в установленому порядку відповідно до чинного законодавства: з власниками (користувачами) або уповноваженими ними органами (особами) незалежно від форм власності на ці об`єкти; з органом охорони культурної спадщини облдержадміністрації (Департаментом культури і туризму облдержадміністрації) у разі, якщо об`єкти безпосередньо перебувають у власності територіальної громади, міста без визначення балансоутримувача пам`яток чи щойно виявлених об`єктів.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 47-49/, будівля за адресою: по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, перебуває у приватній власності (спільній часткові) Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал" (1/25), Споживчого товариства "Леол" (173/1000), Споживчого товариства "Кооппродукт-ПЛ" (21/100), ОСОБА_1 (7/1000).

Згідно листів Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради та Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації облікова документація на будівлю за адресою: по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві відсутня, охоронний договір не укладений.

Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації направлені повідомлення власникам щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, де наголошувалось на необхідності здійснити заходи щодо укладення охоронного договору на вказаний об`єкт культурної спадщини, шляхом звернення до Департаменту культури, молоді і сім`ї Полтавської міської ради.

Товариству з обмеженою відповідальністю "Причал" вручено повідомлення від 21.03.2024 № 01-20/578 (3601413089438) та від 13.05.2024 № 01-20/903 (3602307961190).

ОСОБА_1 вручено повідомлення від 13.05.2024 № 01-20/902 (360230761246).

Споживчому товариству "Леол" вручено повідомлення від 13.05.2024 № 01-20/901 (3602307961238).

Рекомендовані листи, що адресовані Споживчому товариству "Кооппродукт-ПЛ" повернулись з відміткою "відсутність адресата за вказаною адресою" (повідомлення від 21.03.2024 № 01-20/581) та "закінченням терміну зберігання" (повідомлення від 21.05.2024 № 01-20/965).

Полтавською окружною прокуратурою направлено Департаменту культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації в порядку частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" №55-75-7719вих-24 від 01.05.2024 року /а.с. 92-93/ щодо наявності порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини, а саме: не укладення ТОВ "Причал", СТ "Леол", СТ "Кооппродукт-ПЛ", ОСОБА_1 з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року №1768. У повідомленні зазначено, що враховуючи, що Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради не звернувся до суду з позовом про зобов`язання власника будівлі укласти охоронний договір, Полтавська окружна прокуратура Полтавської області звертається із відповідним позовом до Полтавського окружного адміністративного суду.

Посилаючись на статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", керівник Полтавської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом про зобов`язання ТОВ "Причал", СТ "Леол", СТ "Кооппродукт-ПЛ", ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції зазначає, що прокурор у повній мірі довів неналежне здійснення захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради, що дає йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом. Правовий висновок про те, що прокурор має право звертатися до суду в інтересах держави у сфері охорони культурної спадщини, викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №734/519/15-ц, від 17 березня 2021 року у справі №925/3/20, від 09 листопада 2022 року у справі №260/437/21, від 17 листопада 2022 року у справі №640/16767/21.

Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що станом на момент розгляду справи відповідачі свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконали, заперечень щодо позову не надали. Така поведінка відповідачів свідчить лише про відсутність у нього наміру добровільно виконати вимоги закону, що суперечить загальним засадам правової держави. Державний інтерес у цій справі полягає в попередженні порушень пам`яткоохоронного законодавства відповідачами, забезпечення укладення ними охоронного договору на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, з метою встановлення режиму використання пам`ятки та відповідальності відповідачів за порушення такого режиму. Поряд з державним інтересом наявний також і суспільний інтерес, який полягає в охороні та збереженні культурних пам`яток для нинішнього і майбутніх поколінь. Зважаючи на встановлені судовим розглядом обставини справи та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції визнав доведеним факт порушення відповідачами вимог статті 23 Закону №1805-III.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.

Важливість забезпечення особливої охорони нерухомих об`єктів культурної спадщини та пріоритетності цього завдання для держави України неодноразово підкреслювались у правозастосовчій практиці Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2023 року у справі № 910/8413/21.

У цій постанові Великої Палати Верховного Суду (пункти 117 - 130) наводились мотиви про те, що нерухомі об`єкти культурної спадщини, на відміну від іншого нерухомого майна, мають особливу правову природу. Такі об`єкти мають певні характерні властивості, з огляду на які вони мають цінність не тільки як нерухоме майно («матеріальну» цінність), а набувають історико-культурну цінність («нематеріальну», ідеологічну цінність).

Така «нематеріальна» цінність культурної спадщини не з`являється одразу після побудови нерухомого майна. Вона формується десятиліттями та століттями, оскільки суспільство може лише успадкувати її від попередніх поколінь.

Тому руйнування нерухомого об`єкта культурної спадщини завдає шкоди не лише його власнику або володільцю (які втратять внаслідок цього нерухоме майно), а і суспільству в цілому (оскільки разом із нерухомим майном буде безповоротно втрачено його «нематеріальну» історико-культурну цінність, що формувалась протягом поколінь).

З огляду на це нерухомі об`єкти культурної спадщини потребують особливої охорони, у тому числі - з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, для яких така охорона є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Важливість для держави України завдання щодо охорони культурної спадщини підкреслюється ратифікованими міжнародними конвенціями.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року, ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 04 жовтня 1988 року № 6673-XI, відзначає в преамбулі, що пошкодження або зникнення будь-яких зразків культурної цінності чи природного середовища є згубним збідненням надбання всіх народів світу.

Стаття 1 вказаної Конвенції визначає, що під «культурною спадщиною» розуміються, зокрема, твори архітектури.

Відповідно до статті 4 Конвенції про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року кожна держава - сторона цієї Конвенції визнає, що зобов`язання забезпечувати виявлення, охорону, збереження, популяризацію й передачу майбутнім поколінням культурної і природної спадщини, що зазначена у статтях 1 і 2, яка перебуває на її території, покладається насамперед на неї. З цією метою вона прагне діяти як власними зусиллями, максимально використовуючи наявні ресурси, так і, за необхідності, використовувати міжнародну допомогу і співробітництво, якими вона може користуватися, зокрема, у фінансовому, художньому, науковому й технічному відношеннях.

Конвенція про охорону архітектурної спадщини Європи від 03 жовтня 1985 року, ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи» № 165-V від 20 вересня 2006 року, визначає, що архітектурна спадщина найяскравіше віддзеркалює багатство та розмаїття культурної спадщини Європи, є безцінним свідком нашого минулого і спільним надбанням всіх європейців.

Частина друга статті 1 вказаної вище Конвенції до архітектурної спадщини відносить, зокрема, архітектурні ансамблі: однорідні групи міських або сільських будівель, що мають непересічне історичне, археологічне, мистецьке, наукове, соціальне або технічне значення і характеризуються спільністю чітких територіальних ознак.

Частинами першою та другою статті 3 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи встановлено, що кожна Сторона зобов`язується: вживати правових заходів для охорони архітектурної спадщини; за допомогою таких заходів і діючих в кожній державі або кожному регіоні процедур, забезпечити охорону пам`яток, архітектурних ансамблів та визначних місць.

Частина друга статті 4 цієї ж Конвенції визначає, зокрема, що кожна Сторона зобов`язується запобігати спотворенню, руйнуванню або знищенню об`єктів спадщини, що охороняються.

Відповідно частин першої - третьої статті 10 Конвенції про охорону архітектурної спадщини Європи кожна Сторона зобов`язується прийняти комплексну політику збереження архітектурної спадщини, яка: передбачає охорону архітектурної спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та сільської територій, а також забезпечує врахування цієї вимоги на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання процедур видання дозволів на проведення робіт; заохочує програми реставрації та підтримання в належному стані архітектурної спадщини; розглядає збереження та освоєння архітектурної спадщини і освітницьку діяльність, пов`язану з нею, як один з головних напрямів політики в галузі культури, охорони навколишнього середовища і загального планування.

Отже охорона нерухомих об`єктів культурної спадщини є завданням держави України, пріоритетність цього завдання закріплена в національному законодавстві, невід`ємною частиною якого є ратифіковані міжнародні конвенції.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства» від 19 вересня 2013 року № 581-VII Україною ратифіковано Рамкову конвенцію Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства.

Відповідно до преамбули до Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони цієї Конвенції, у тому числі й Україна, наголошуючи, зокрема, на значенні й потенціалі розумного використання культурної спадщини як ресурсу сталого розвитку та якості життя в постійно мінливому суспільстві, посилаючись на різні документи Ради Європи, особливо на Європейську культурну конвенцію (1954 року), Конвенцію про охорону архітектурної спадщини Європи (1985 року), Європейську конвенцію про охорону археологічної спадщини (переглянуту) (1992 року) та Європейську ландшафтну конвенцію (2000 року), домовилась: визнавати індивідуальну та колективну відповідальність стосовно культурної спадщини; наголошувати на тому, що збереження культурної спадщини та її стале використання спрямовані на розвиток людського потенціалу та якості життя; уживати необхідних заходів для застосування положень Конвенції щодо:

- ролі культурної спадщини у створенні мирного та демократичного суспільства, а також у процесах сталого розвитку культурного різноманіття та сприяння йому;

- найліпшої ефективної реалізації повноважень усіх відповідних громадських, інституційних та приватних учасників (пункти "b", "c", "d" статті 1 Конвенції).

Згідно із статтею 5 Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства Сторони зобов`язуються, зокрема: визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства; підвищувати цінність культурної спадщини через її виявлення, вивчення, тлумачення, захист, збереження та представлення; сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості; визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на територіях під їхньою юрисдикцією, незалежно від її походження; розробляти інтегровані стратегії для сприяння виконанню положень цієї Конвенції ( пункти "a", "b", "e", "f", "g" цієї статті Конвенції).

Вищенаведені положення актів міжнародного права аналізувались Верховним Судом у постанові від 12 грудня 2023 року у справі № 380/13557/21, прийнятій у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.

У цій постанові Верховний Суд підкреслював, що культурна спадщина перебуває під охороною закону, а держава забезпечує збереження об`єктів, що становлять культурну цінність.

Наголошувалось, що збереження об`єктів культурної спадщини, їх охорона, яка полягає, у тому числі, у запобіганні їх руйнуванню або заподіянню шкоди, зокрема у результаті здійснення несанкціонованої господарської діяльності, забезпеченні захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь, є одним із пріоритетних і головних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Акцентувалась увага й на тому, що Україна взяла міжнародне зобов`язання визнавати громадський інтерес до культурної спадщини відповідно до її значення для суспільства, сприяти захистові культурної спадщини як важливого фактору для спільних цілей сталого розвитку, культурного різноманіття й сучасної творчості, визнавати цінність культурної спадщини, яка знаходиться на її території як в цілому, так і у певних населених пунктах.

Тому під час здійснення охорони культурної спадщини уповноважені органи державної влади керуються у своїй діяльності приписами Конституції України, міжнародних договорів, ратифікованих у встановленому порядку, а також спеціального закону, а саме - Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема, якщо предметом охоронних заходів є забезпечення збереження характерних властивостей об`єкта культурної спадщини.

Колегія суддів звертає увагу на висновок, викладений Верховним Судом в постанові від 09.02.2023 у справі № 160/7640/20 про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх на обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові, однак якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь врегульовано Законом України Про охорону культурної спадщини.

За приписами статті 1 Закону України Про охорону культурної спадщини культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об`єктів культурної спадщини;

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Частиною 2 статті 5 цього Закону передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Згідно із пунктами 1, 2 частини другої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 6 Закону України Про охорону культурної спадщини до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

За змістом частин 1, 3 та 4 статті 23 Закону України Про охорону культурної спадщини усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору (ч. 1 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини).

Статтею 25 Закону України Про охорону культурної спадщини визначено, що надання об`єктів культурної спадщини, що є пам`ятками, в користування юридичним та фізичним особам з науковою, культурно-освітньою, туристичною та іншою метою здійснюється з дотриманням встановлених цим Законом вимог. Юридичні та фізичні особи, у користуванні яких перебувають пам`ятки, відповідають за їхню збереженість і зобов`язані дотримувати вимог органів охорони культурної спадщини. Юридичні та фізичні особи зобов`язані забезпечити збереженість пам`яток на землях, якими вони користуються, та укладати з органами охорони культурної спадщини охоронні договори.

З аналізу вищенаведених норм права слідує, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.12.2019 справа № 806/1536/18, сформував правову позицію, відповідно до якої охоронний договір є актом за участю суб`єкта владних повноважень та співвласника пам`ятки культурної спадщини, має форму договору, визначає взаємні права та обов`язки його учасників у публічно-правовій сфері (реалізація державного управління охороною культурної спадщини) і укладається на підставі ст. 23 Закону № 1805-ІІІ. Укладання такого договору відбувається замість видання індивідуального акта органу охорони культурної спадщини, яким покладається на власника зобов`язання щодо забезпечення збереження пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини. З аналізу наведених вище норм права вбачається, що об`єкти культурної спадщини охороняються законом навіть при відсутності належним чином укладеного охоронного договору. В той же час, охоронний договір встановлює чіткі вимоги для збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність.

Порядок укладання охоронних договорів та їхні типові форми затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відсутність охоронного договору не звільняє особу від обов`язків, що випливають із цього Закону.

Пунктом 2 Порядку укладення охоронних договорів на пам`ятки культурної спадщини, щойно виявлені об`єкти культурної спадщини чи їх частини, постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1768 (далі - Порядок № 1768) (в редакції Порядку на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що, власник пам`ятки чи її частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини.

При цьому охоронний договір встановлює режим використання пам`ятки культурної спадщини чи її частини, у тому числі території, на якій вона розташована (п. 1 Порядку №1768).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) охоронний договір укладається на пам`ятку чи її частину за видами об`єктів культурної спадщини.

Згідно із пунктом 6 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) в охоронному договорі зазначається режим використання пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини, у тому числі території, на якій вони розташовані.

Згідно п. 13 Порядку № 1768 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) після внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України або набуття ним правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власнику (користувачу) цього об`єкта або уповноваженому ним органу (особі). У такому разі власник (користувач) пам`ятки, щойно виявленого об`єкта культурної спадщини чи її (його) частини або уповноважений ним орган (особа) зобов`язаний укласти охоронний договір з відповідним органом охорони культурної спадщини не пізніше ніж через один місяць з моменту отримання такого повідомлення.

Відповідно до пункту 17 Порядку №1768 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630) охоронний договір на пам`ятку архітектури чи її частину складається за формою згідно з додатком 1 та повинен містити такі додатки:

1) акт технічного стану пам`ятки (форма якого визначається МКІП) з фотофіксацією, що не перевищує трьох місяців до дати укладення охоронного договору. Для комплексів (ансамблів) складається окремий акт на кожну їх складову. Акт технічного стану поновлюється не рідше ніж раз на п`ять років. Якщо стан пам`ятки або її частини значно змінився після проведення робіт на пам`ятці, - протягом п`яти календарних днів після його зміни;

2) опис культурних цінностей і предметів, які належать до пам`ятки, розташовуються на її території чи пов`язані з нею і становлять історичну, наукову, художню цінність, з визначенням місця і умов зберігання та використання;

3) технічний паспорт;

4) план пам`ятки чи її частини у масштабі 1:100, 1:200 (можуть бути у складі технічного паспорта);

5) план території пам`ятки;

6) паспорт пам`ятки (форма якого визначається МКІП).

Таким чином, з аналізу положень Закону України Про охорону культурної спадщини та Порядку №1768 слідує, що юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи. Тобто, обов`язок укладення охоронного договору покладається саме на власника пам`ятки, а не на орган охорони культурної спадщини, і саме власник повинен бути його ініціатором.

Такий самий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13 грудня 2018 року у справі №826/4605/16, у постанові від 23 грудня 2019 року у справі №806/1536/18 та у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 826/25854/15.

З матеріалів справи встановлено, що рішенням п`ятнадцятої сесії Полтавської міської ради народних депутатів двадцять першого скликання від 24.02.1993 року "Про доповнення переліку пам`ятників історії та архітектури місцевого значення, затвердженого одинадцятою сесією міської Ради народних депутатів" надано статус пам`ятників історії та архітектури місцевого значення спорудам згідно додатку, в тому числі будівлі по вул. Соборності 29/15 у місті Полтаві (колишня вул. Жовтнева, 29/15 у м. Полтаві) /а.с.39-41/.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 16 липня 2021 року № 529 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 15.10.2020 № 590" /а.с.42-43/ затверджено переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Полтавської області, які включають будівлю "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві.

Тобто, будівля "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, має статус пам`ятки культурної спадщини та є об`єктом правового регулювання Закону №1805-III.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна /а.с. 47-49/, будівля за адресою: по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, перебуває у приватній власності (спільній часткові) Товариства з обмеженою відповідальністю "Причал" (1/25), Споживчого товариства "Леол" (173/1000), Споживчого товариства "Кооппродукт-ПЛ" (21/100), ОСОБА_1 (7/1000).

Відповідачі, як власники пам`ятки культурної спадщини - будівлі "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, протягом 1 місяця з моменту отримання пам`ятки чи її частини у власність або у користування, визнання будівлі щойно виявленим об`єктом історії та архітектури повинні були укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини, яким у м. Полтаві є Департамент культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради відповідно до наказу Департаменту культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації від 22 листопада 2021 року №186 "Про укладення охоронних договорів".

Колегія суддів зазначає, що саме юридичні або фізичні особи, у власності або користуванні яких перебувають об`єкти культурної спадщини чи їх частини, зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір встановленого зразка, до якого мають бути додані додаткові документи.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 13.12.2018 у справі № 826/4605/16, від 19.02.2021 №826/25854/15 та від 23 травня 2024 року у справі №320/5145/23.

Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради направлялися листи Товариству з обмеженою відповідальністю "Причал", Споживчому товариству "Леол", Споживчому товариству "Кооппродукт-ПЛ", ОСОБА_1 , з пропозицією укласти охоронний договір, на які відповіді не надано.

Щодо доводів апелянта про не отримання ним повідомлення від Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради про визнання будівлі по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві щойно виявленим об`єктом культурної спадщини та необхідністю укладення охоронного договору, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається , що Департаментом культури і туризму Полтавської обласної військової адміністрації 21.03.2024 за вих. №01-20/580 направлено Споживчому товариству «Леол» на адресу вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві (адреса знаходження майна товариства) повідомлення щодо щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, де наголошувалося на необхідності здійснити заходи щодо укладення охоронного договору на вказаний об`єкт культурної спадщини, шляхом звернення до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради.

Рекомендований лист, адресований Споживчому товариству «Леол» повернувся з відміткою пошти (повідомлення від 21.03.2024 №01-20/580) «відсутність адресата за вказаною адресою».

Верховний Суд в постанові від 23.05.2024 у справі № 320/5145/23 звертає увагу на приписи пункту 7 частини першої статті 4, частини першої статті 7, частин першої та другої статті 10 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», за змістом яких:

державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі;

Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру;

якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою;

якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З матеріалів справи вбачається , що Споживчому товариству «Леол» повторно направлено повідомлення від 13.05.2024 №01-20/901.

Згідно дублікату рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №3602307961238, таке повідомлення від 13.05.2024 №01-20/901 адресовано Споживчому товариству «Леол» за адресою: вул. 1100-річчя Полтави, 12, кв. 15, м. Полтава (юридична адреса товариства) та отримано ОСОБА_2 04.06.2024.

Колегією суддів не приймається до уваги посилання апелянта на те , що в квитанції до поштового відправлення №3602307961238 міститься інформація щодо адресата "Спортивне Товариство" , тому не може бути доказом направлення повідомлення Споживчому товариству «Леол», оскільки з поштового поштового відправлення №3602307961238 та повідомлення від 13.05.2024 №01-20/901 вбачається , що таке поштове направлення адресовано саме Споживчому товариству «Леол» за адресою: вул. 1100-річчя Полтави, 12, кв. 15, м. Полтава.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30.08.2019 (додаток № 6 до позовної заяви) ОСОБА_3 є головою Споживчого товариства «Леол».

Отже, вказаний лист адресовано саме Споживчому товариству «Леол» та отримано особисто головою.

В постановах Верховного суду від 23.05.2024 у справі № 320/5145/23, від 25.04.2018 у справі № 800/547/1.7, від у справі №820/1400/17 від 31.03.2021 у справі № 640/2371/20 та постанові від 29.04.2021 у справі № 826/12038/17. викладено правові висновки щодо застосування п. 8 Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158 (станом на час виникнення спірних правовідносин) щодо обізнаності особи про необхідність укладення охоронного договору.

Також, колегія суддів відзначає, що невручення (неотримання) вищезазначеного повідомлення власнику пам`ятки не є обставиною, яка припиняє або скасовує обов`язок укласти щодо такого об`єкту охоронний договір.

Таке повідомлення переслідує мету - довести до відома власника нерухомого майна той факт, що це майно набуло спеціального охоронного статусу, який передбачений законодавством про охорону культурної спадщини, і що з дня набуття такого статусу цим майном у суб`єкта власності виникають певні права та обов`язки, закріплені у законі.

Беручи до уваги вищевикладене, можна стверджувати, що отримання повідомлення відповідного органу охорони культурної спадщини про набуття об`єктом нерухомого майна статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини тотожне обізнаності суб`єкта власності на пам`ятку про ці обставини.

Лише той власник щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, який обізнаний про наявність такого статусу, може усвідомлювати виникнення у нього відповідних обов`язків, у тому числі й щодо укладення на цей об`єкт охоронного договору.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази , повідомлення щодо щойно виявленого об`єкту культурної спадщини - «Готель «Грандь Отель» з магазинами» по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, де наголошувалося на необхідності здійснити заходи щодо укладення охоронного договору на вказаний об`єкт культурної спадщини, шляхом звернення до Департаменту культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради отримано Споживчим товариством «Леол» .

Суд зауважує, що станом на момент розгляду справи відповідачі свого обов`язку щодо укладення охоронного договору, передбаченого статтею 23 Закону №1805-III, не виконали.

Жодних доказів на вчинення вказаних дій відповідачем не надано.

Беручи до уваги значення культурної спадщини для суспільства й важливість забезпечення її належної охорони для майбутніх поколінь, пріоритетність цього напряму діяльності для держави в особі її органів влади та органів місцевого самоврядування, колегія суддів вважає, що ухилення власника щойно виявленого об`єкта культурної спадщини від отримання повідомлення органу охорони культурної спадщини про набуття майном такого статусу, неможливість вручення йому такого повідомлення з незалежних від вказаного органу причин, недобросовісне ставлення власника об`єкта культурної спадщини до визначених законом обов`язків щодо його охорони, або вчинення інших дій, допущення бездіяльності у цих відносинах зі сторони суб`єктів права власності на пам`ятки, не повинні створювати загрози збереженню культурної спадщини чи призводити до завданню їй шкоди, унеможливлювати реалізацію державою заходів, спрямованих на її охорону.

Тому колегія суддів вважає, що у ситуації, коли власник щойно виявленого об`єкта культурної спадщини ухиляється від отримання повідомлення від уповноваженого органу охорони культурної спадщини про набуття цим об`єктом такого статусу та необхідність укладення охоронного договору, або це повідомлення неможливо вручити з незалежних від вказаного органу причин, слід виходити з фактів про обізнаність власника такого об`єкту про ці обставини з інших джерел, у тому числі з інформації, офіційно оприлюдненої суб`єктом владних повноважень у порядку, встановленому законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як власники пам`ятки культурної спадщини, у місячний строк з дня отримання відповідного повідомлення уповноваженого органу зобов`язані були укласти охоронний договір з органом охорони культурної спадщини відповідний охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768..

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку пред`явлення прокурором позову зобов`язального характеру є ефективним способом захисту інтересів держави, що спрямований на реалізацію державою примусу в частині збереження об`єкта культурної спадщини місцевого значення, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову, шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Туристичний комплекс "Причал", Споживчого товариства "Леол", Споживчого товариства "Кооппродукт-Пл", ОСОБА_1 протягом одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Департаментом культури, молоді та сім`ї Полтавської міської ради охоронний договір на щойно виявлений об`єкт історії та архітектури місцевого значення - "Готель "Грандь Отель" з магазинами" по вул. Соборності, 29/15 у м. Полтаві, на умовах і в порядку, що визначені постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №1768.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 17.11.2022 у справі № 640/16767/21, від 09.10.2023 у справі № 640/4637/21, від 30.01.2024 у справі № 420/10218/22, від 20.03.2024 у справі № 620/17968/21 та від 23 травня 2024 року у справі № 320/5145/23.

Колегія суддів наголошує, що хоча суд першої інстанції інстанцій і дійшов до правомірного висновку щодо обґрунтованості та задоволення позовних вимог , однак застосував при цьому вимоги Порядку №1768 в редакції, що не була чинною на момент винесення оскаржуваного судового рішення , тому вимоги Порядку №1768 підлягали застосуванню в редакції із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2024 року № 630. Однак, вказане не вплинуло на правильність вирішення справи.

Межі перегляду судом апеляційної справи визначено у статті 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині абозмінитисудове рішення.

Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Як установлено судом апеляційної інстанції, під час розгляду справи судом першої інстанції застосовано нечинні норми Порядку №1768 .

При цьому, справу судом першої інстанції вирішено правильно.

З огляду на наведене, оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині мотивів, з яких суд першої інстанції виходив, задовольняючи позовні вимоги, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови..

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, , 316 , 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.10.2024 по справі № 440/9105/24 змінити в частині мотивів його прийняття , виклавши його у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року по справі № 440/9105/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис) І.М. Ральченко І.С. Чалий Повний текст постанови складено 04.02.2025 року