Ухвала

від 05.02.2025 по справі 464/370/25

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/370/25

пр.№ 1-кс/464/132/25

У ХВ АЛ А

04 лютого 2025 року м.Львів

Слідчий суддя Сихівського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 з участю ст.дізнавача ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів,

у с т а н о в и в :

Старший дізнавач СД ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у межах досудового розслідування кримінального провадження № 42024142080000133 звернулася до слідчого судді Сихівського районного суду м.Львова із клопотанням, погодженим із прокурором у кримінальному провадженні прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_5 , про надання тимчасового доступу шляхом вилучення до оригіналу історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_6 , що знаходяться у володінні ВП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ).

На підставі ч.4 ст.163 КПК України слідчий суддя розглядає клопотання за відсутності представника особи, у володінні якої знаходяться документи.

Заслухавши дізнавача в підтримку клопотання, перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Кримінальне провадження у відповідності до положень ст.ст.22,26 КПК Україниздійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до ч.2ст.93 КПК Українисторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Отже, чинним законодавством надано дізнавачу/слідчому/прокурору право одержувати безперешкодно і безоплатно від осіб на запит необхідні у справі відомості.

У разі надходження запиту (вимоги) про витребування (надання) документів від правоохоронного органу (сторони обвинувачення) органи державної влади, місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, службові та фізичні особи надають запитувані документи, відомості, речі та інше.

Саме такої позиції притримується Верховний Суд у постановах від 14 березня 2023 року у справі № 640/5814/21, від 13 березня 2024 року у справі № 420/1243/23 (у порядку ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Виходячи із положень ст.ст.131,132,159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження і полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку). Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо дізнавач, слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбаченихчастиною п`ятоюцієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів (ч.6 ст.163 КПК України).

У п.2 ч.1 ст.162 КПК України визначено, що до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах та документах, належать відомості, які можуть становити лікарську таємницю.

За умовами ч.7 ст.163 КПК України слідчий суддя, суд в ухвалі про надання тимчасового доступу до речей і документів може дати розпорядження про надання можливості вилучення речей і документів, якщо сторона кримінального провадження доведе наявність достатніх підстав вважати, що без такого вилучення існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, або таке вилучення необхідне для досягнення мети отримання доступу до речей і документів.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються (ч.6ст.132 КПК України).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року (справа № 333/1539/16-к) вказує на важливість дотримання імперативних приписів ч.4ст.132 КПК України, за якою для оцінки потреб досудового розслідування варто враховувати можливість отримати речі й документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, без застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

Саме дізнавач повинен довести, що без такого втручання в права і свободи особи, як тимчасовий доступ, виконати завдання досудового розслідування буде неможливо.

Так відділом поліції № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 20 грудня 2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024142080000133 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 веерсня 2024 року близько 19.30 год невідома особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , неподалік закладу харчування « ІНФОРМАЦІЯ_3 », на грутні раптово виниклих неприязних відносин із малолітнім ОСОБА_6 , нанесла останньому умислі легкі тілесні ушкодження.

Ст. дізнавач вже зверталась з аналогічним клопотанням до слідчого судді, в задоволенні якого було відмовлено ухвалою суду від 23 січня 2025 року з наступних підстав.

"Відповідно до п.20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України під час дії, зокрема, що є в цьому випадку, воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах 2 (відомості, які можуть становити лікарську таємницю), 5 (відомості, які можуть становити банківську таємницю), 7 (інформація, яка знаходиться в операторів та провайдерів телекомунікацій, про зв`язок, абонента, надання телекомунікаційних послуг, у тому числі отримання послуг, їх тривалості, змісту, маршрутів передавання тощо), 8 (персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних) частини першої статті 162 цього Кодексу,здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.

Зазначена норма не виключена із розділу «Перехідні положення»КПК України та чинна.

Пункт 2 ч.1 ст.615 КПК України стосується усіх інших пунктів частини першої ст.162 КПК України.

Досудовим розслідуванням не дотримано вимог п.20-7 Перехідних положень КПК України.

Слідчий суддя не повинен у цьому конкретному випадку компенсувати недоліки роботи дізнавача та прокурора, перебираючи на себе функцію органу досудового розслідування.

Відтак, звернення дізнавача до слідчого судді з відповідним клопотанням під час дії вище вказаної норми КПК України без дотримання відповідного порядку є безпідставним.

Окремо слідчий суддя наголошує на вимоги, що ставляться до клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, передбачені ст.160 КПК України, зокрема перебування чи можливість перебування речей і документів у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.

Водночас матеріалисправи немістять відомостей,що значенау клопотанніособа -КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 »ВП « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є юридичною, зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю (ст.80 ЦПК України), відсутні дані про присвоєння ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Наявний код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , на який покликається дізнавач, належав ІНФОРМАЦІЯ_4 , статус якої припинено 31 липня 2019 року, а в подальшому КНП « ІНФОРМАЦІЯ_5 », статус якої припинено 26 листопада 2021 року; однак не особі, зазначеній у клопотанні."

Разом з тим старший дізнавач повторно звертається з аналогічним клопотанням до слідчого судді, не дотримавшись вимог кримінального процесуального закону та не виконавши чинну ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 23.01.25.

Відповідно до п.20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України під час дії, зокрема, що є в цьому випадку, воєнного стану на території України тимчасовий доступ до речей і документів, визначених у пунктах, зокрема, 2 (відомості, які можуть становити лікарську таємницю), частини 1 ст.162 цього Кодексу,здійснюється на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури. Вказана норма не виключена із розділу «Перехідні положення»КПК України та чинна. Пункт 2 ч.1 ст.615 КПК України стосується усіх інших пунктів частини першої ст.162 КПК України.

Натомість всупереч зазначеним вимогам КПК ст.дізнавач звертається до КНП " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ВП " ІНФОРМАЦІЯ_1 " ( АДРЕСА_2 ) листом від свого імені № 25780-2025 від 23.01.25. про надання на руки медичної картки стаціонарного хворого на руки пред`явнику запита.

У відповідь на свій запит дізнавач отримує лист з Комунального некомерційного підприємства " ІНФОРМАЦІЯ_6 " ( АДРЕСА_3 ) від 28.01.25. № 260201-вих-12241, в якому зазначено про отримання таких документів лише на виконання рішення суду.

Медична карта стаціонарного хворого медичний документ, що заповнюється на кожного пацієнта, який надходить на стаціонарне медичне лікування, ведеться в усіх закладах охорони здоров`я, що надають стаціонарну медичну допомогу, та в санаторіях. В документ вносяться всі дані щодо стану хворого за період перебування в стаціонарі, організації та проведення лікування, а також дані об`єктивних, функціональних, рентгенологічних, лабораторних та інших методів обстежень. Медична карта стаціонарного хворого з метою контролю належної організації лікувально-діагностичного процесу та використовується для надання матеріалів за запитами (правоохоронних органів, суду тощо). Форму первинної облікової документації № 003/о Медична карта стаціонарного хворого № ____ та Інструкцію щодо її заповнення, затверджені наказом МОЗ від 14.02.2012 за № 110.

Відповідно до ст.40 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Згідно з ч.2 ст.24-2 того ж Закону доступ до відомостей про пацієнта, що містяться в електронній системі охорони здоров`я, можливий лише за рішенням суду у разі відсутності згоди доступу такого пацієнта (його законного представника) у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.

20 січня 2025 року ОСОБА_7 , законний представник малолітнього потерпілого, подав ст.дізнавачу відповідь, в якій зазначає, що "станом на сьогодні мені не представилося можливим самостійно отримати на руки медичну картку амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,...у зв`язку з тим, що на руки пацієнту та його родичам медична картка амбулаторного (стаціонарного) хворого не видається.".

Відтак згода законного представника малолітнього хворого на отримання та доступ документів, що становлять таємницю про стан, наявна, однак медична установа таку не надає.

Слід звернути увагу, що покликання медичної установи на надання запитуваних документів лише на виконання рішення суду не є правильним, адже поняття "рішення суду " та «судове рішення» не є тотожними, оскільки в КПК України постановлення процесуального документа як «рішення» не передбачено.

Заборону на видачу медичної карти стаціонарного хворого не містить жоден нормативний /піднормативний/ акт чи інструкція, якщо звернення до медичного закладу/установи здійснюється у встановленому Законом порядку - відповідно до п.20-7 Перехідних положень Кримінального процесуального Кодексу України - на підставі постанови прокурора, погодженої з керівником прокуратури.

Невиконання особами (фізичними і юридичними) законних вимог чи процесуальних рішень осіб, які здійснюють кримінальне провадження, є наслідком відповідальності.

Окремо слідчий суддя наголошує на вимоги, що ставляться до клопотання про тимчасовий доступ до речей та документів, передбачені ст.160 КПК України, зокрема перебування чи можливість перебування речей і документів у володінні відповідної фізичної або юридичної особи.

Водночас матеріалисправи немістять відомостей,що значенау клопотанніособа - ВП« ІНФОРМАЦІЯ_1 » КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » є юридичною, зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю (ст.80 ЦПК України), відсутні дані про присвоєння ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань».

Наявний код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , на який покликається дізнавач, належить Комунальному некомерційному підприємству " ІНФОРМАЦІЯ_6 " (скорочене найменування КНП " ІНФОРМАЦІЯ_8 ) ( АДРЕСА_3 ); однак не особі, зазначеній у клопотанні - ВП « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Відсутність згаданих даних свідчить про істотні недоліки клопотання та неможливість вирішення питання тимчасового доступу.

Слідчий суддя не повинен в даному конкретному випадку компенсувати недоліки роботи дізнавача та прокурора, перебираючи на себе функцію органу досудового розслідування.

Беручи до уваги викладені недоліки, у клопотанні слід відмовити.

Керуючись ст.ст.131,132,159,160,163-166,309,369-372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Відмовити у клопотанні.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлено 05 лютого 2025 року.

Слідчий суддя ОСОБА_8