Постанова

від 04.02.2025 по справі 148/2562/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 148/2562/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковганич С.В.

Суддя-доповідач - Боровицький О. А.

04 лютого 2025 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Боровицького О. А.

суддів: Курка О. П. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Тульчинського районного суду Вінницької області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 за участю третьої особи Тульчинського ВДВС у Тульчинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суду не повідомили, хоча про час та дату розгляду справи повідомлялись належним чином.

Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з приписів п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.06.2024 ОСОБА_1 була виписана повістка №РЗ/Т/01350 та повідомлено про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.06.2024 з метою уточнення своїх персональних даних. Від отримання повістки №РЗ/Т/01350 ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 було складено акт про відмову від отримання повістки, що в свою чергу підтверджується розпискою та актом відмови від отримання повістки від 25.06.2024 (а.с.36,37).

Проте, у зазначену в повістці дату, час та місце, ОСОБА_1 не прибув.

28.06.2024 ОСОБА_1 звернувся до Центру надання адміністративних послуг, оновив свої дані на що йому було надано роздрукований варіант військово-облікового документи Резерв+, де також містилась інформація про відстрочку (а.с.14).

08.07.2024 ОСОБА_1 самостійно з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 та уповноваженою посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 головним спеціалістом командування ОСОБА_5 у відповідності до вимог ст. 235 КУпАП було складено відносно ОСОБА_1 протокол №Т/24/885про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП. (а.с. 35-36).

Згідно даного протоколу №Т/24/885 встановлено, що військовозобов`язаного ОСОБА_1 було повідомлено про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.06.2024 з метою уточнення своїх персональних даних, останній проігнорував даний виклик та у зазначену дату до ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`явився, також було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, а також було роз`яснено про права, передбаченні ст.268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, про що ОСОБА_1 було поставлено свій підпис у протоколі №Т/24/885, а також надано пояснення.

Не з`явившись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщений, не виконав свої обов`язки, передбачені ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ч.3 ст.17 Закону України «Про оборону України», ч.3, абз.2, 3 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП.

Згідно копії постанови за справою про адміністративне правопорушення №24/1540 від 15.07.2024 винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн., у зв`язку з вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 ч.3 КУпАП (а.с.13,14).

Вказана постанова винесена у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Статтею 20 ч.1 п. 1 КАС України, визначено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 2 ч.1 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Так, об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210 КУпАП є порушення військовозобов`язаними чи призовниками правил військового обліку, неявка їх на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.

Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій

Згідно Указу Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 , у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану"постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.

Отже, 28.06.2024 (дата вчинення правопорушення) діяв особливий період.

Позивач ОСОБА_1 - це військовозобов`язаний громадянин, який викликався до ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою уточнення військово-облікових даних, не прибув, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 ч.3 КУпАП.

Статтею 1 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», передбачено, що Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає виконання військового обов`язку в запасі та дотримання правил військового обліку.

Статтею 4 частиною 2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Відповідно до ст. 22 п.1 абз.2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до ст. 22 п.3 абз.8 цього ж Закону, у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Згідно ст. 1 п.10 абз.1, 3 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Посилання позивача та його представника на те, що оновлення даних в Центрі надання адміністративних послуг може скасувати виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та є причиною не прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 є хибним.

Відповідно до ст.22 ч.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Отже, неприбуття ОСОБА_1 по повістці у зв`язку з оновленням даних через Центр надання адміністративних послуг до ІНФОРМАЦІЯ_2 не є поважною причиною. Окрім того, згідно розписки до повістки №РЗ/Т/01350 до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 викликався 28.06.2024 о 09:00 год., а згідно копії роздрукованого варіанту військово-облікового документи Резерв+ дані оновлено було 28.06.2024 о 15:38 год., а також підстава для надання відстрочки від проходження військової служби також не надають права військовозобов`язаному не з`явитися у відповідний відділ територіального центру комплектування та соціальної підтримки для уточнення облікових даних.

Законодавством передбачено декілька можливостей уточнення своїх облікових даних, в тому числі, через ТЦК та СП. Враховуючи той факт, що станом на 25.06.2024 ОСОБА_1 не оновив свої облікові дані, повістка про виклик до ТЦК та СП з метою уточнення цих даних є логічним рішенням, оскільки ведення військового обліку та забезпечення його повноти безпосередньо відноситься до обов`язків ТЦК та СП.

З вищезазначеного слідує, що ОСОБА_1 усвідомлюючи необхідність з`явитись за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 28.06.2024, даний виклик проігнорував та у зазначений день, час та місце по повістці не з`явився.

Разом з тим, посилання позивача на те, що ніякої повістки з`явитися 28.07.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 на його ім`я йому не вручалася, ніякий акт відмови при ньому не складався спростовується власноручно написаним поясненням ОСОБА_1 в протоколі №Т/24/885 про адміністративне правопорушення де вказано: «Не прибув, тому що пішов в ЦНАП оновив дані там написано, що в мене діє відстрочка».

Отже, невиконання обов`язків, визначених в Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законі України «Про військовий обов`язок та військову службу», зокрема, неявка до ТЦК та СП у визначений дату, час та місце, становить собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП.

Оцінюючи обставини, суд зазначає, що позивач відповідно до чинного законодавства зобов`язаний був у разі оповіщення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Так, з досліджених доказів суд доходить висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при притягненні ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність поважних причин неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

За приписами ст. 268 ч.1 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази; заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи; виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 283 ч. 1 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Згідно зі ст. 77 ч. 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі № 520/2261/19 обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

З огляду на вищевказане та зважаючи на встановлені обставини справи, суд вважає, що в діянні ОСОБА_1 містилися ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 210-1 ч.3 КУпАП, а тому суб`єктом владних повноважень правомірно складено щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за вказаною статтею КУпАП.

Дотримано вимог законодавства і при винесенні оспорюваної постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , оскільки посадовою особою, яка винесла постанову, враховано характер вчиненого правопорушення, особу позивача і накладено штраф у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією статті.

Враховуючи те, що позивачем не доведено протиправності винесеної постанови № 24/1540 від 15.07.2024, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові, та надали б суду підстави дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення, суд приходить до переконання, що заявлений позов не підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд вважає, що оспорювана постанова про накладення адміністративного стягнення є правомірною, і підстав для її скасування не вбачає, обставини вчинення позивачем адміністративного правопорушення підтверджені наявними матеріалами справи.

Дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим, підстав для задоволення позовних вимог і його скасування не вбачає.

Так як позивачу постанова №24/1540 від 15.07.2024 про адміністративне правопорушення на місці не вручалась, про неї позивач дізнався лише 04.11.2024 отримавши рекомендованим листом, а отже він не міг на протязі 10 днів після винесення оскаржуваної постанови, оскаржити дану постанову, то суд вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду про скасування постанови з поважних причин, а тому він підлягає поновленню.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 02 грудня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 лютого 2025 року.

Головуючий Боровицький О. А. Судді Курко О. П. Шидловський В.Б.