Постанова

від 21.01.2025 по справі 240/10407/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/10407/24 Головуючий у 1-й інстанції: Окис Тетяна Олександрівна

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

21 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників: позивача - Севч М.В.; відповідача - Музур О.О., Лісової Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" (далі позивач, ТОВ "Київтрансойл") звернулося у Житомирський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Житомирській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2024 року №0018100712, №0018080712, №0018090712 та від 10 травня 2024 року №0117650712.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за наслідками проведеної перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про наявність в діяльності позивача порушень податкового законодавства, відтак не мав підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Позивач зазначав, що висновки контролюючого органу щодо нереальності господарських взаємовідносин із контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідер груп Україна" (далі ТОВ "Лідер груп Україна"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Скай-Трейд" (далі ТОВ "Скай-Трейд"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Окстей Союз" (далі ТОВ "Окстей Союз"), а також Приватним підприємством "Міцний" (далі ПП "Міцний») та Приватним підприємством "Ткалич Тракс" (далі ПП "Ткалич Тракс") ґрунтуються виключно на припущенні про відсутність матеріальних та трудових ресурсів у цих суб`єктів, на інформації, отриманій з податкових баз даних і у порядку податкового контролю, та при ігноруванні належно оформлених документальних доказів, які підтверджують процес придбання товарів та послуг. Також зауважує, що факт реального виконання договірних відносин підтверджується документальним оформленням експорту товарів, придбаних у зазначених контрагентів.

Окрім того, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаності із протиправним характером його контрагентів. Таким чином відповідач, на переконання позивача, порушив принцип індивідуальної відповідальності, оскільки позивач не може нести відповідальність за дії своїх контрагентів.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області від 25 січня 2024 року №0018090712.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням у відмовленій частині, позивачем у справі подано до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з"ясування обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновків, які не відповідають таким обставинам та свідчать про порушення норм матеріального права. Просив скасувати оскаржене судове рішення у відмовленій його частині, а позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Не погодився із задоволеною частиною судового рішення з апеляційною скаргою звернувся і відповідач, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи просив скасувати оскаржене судове рішення у зазначеній частині та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідачем подано до суду і відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому, просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржене рішення в відмовленій його частині - без змін.

На обгрунтування заявленого, відповідач зазначив, що перевіркою встановлена неможливість контрагентів позивача: ТОВ "Лідер Груп Україна", ТОВ "Скай-Трейд" та ТОВ "Окстей Союз" - реалізовувати товар, що виступав предметом договорів купівлі продажу (поставки) між позивачем та названими контрагентами, з огляду на те, що у всіх постачальників контрагентів позивача відсутні матеріальні та трудові ресурси для цього. Наведене свідчить про відсутність реально вчинених господарських операцій та здійснення контрагентами позивача безпідставного документального оформлення нереальних господарських операцій з постачання продукції позивачу. Такі дії обумовили завищення позивачем витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість та мали наслідком заниження грошових зобов`язань з податків на прибуток та додану вартість. Додатково зауважив, що позивачем були укладені договори щодо придбання послуг з перевезення сої від ТОВ "Лідер Груп Україна". З огляду на встановлення перевіркою відсутності реального виконання договору між позивачем та названим контрагентом, а також транспортних засобів у перевізників, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реального виконання таких договорів та, як наслідок, завищення витрат. Звернув увагу, що положення договору поставки, укладеного між позивачем та ТОВ "Лідер Груп України", передбачали обов`язок саме продавця здійснити доставку товару. Наведене обумовило висновок про використання придбаних послуг по перевезенню товару не у господарській діяльності та, як наслідок, невиконання позивачем обов`язку по складанню податкових накладних з податку на додану вартість на суму вартості перевезення товару, що і мало наслідком накладення штрафних санкцій.

Також, на думку відповідача, суд першої інстанції правомірно підтримав позицію податкового органу та дійшов вірного висновку, що господарські операції не мали реального характеру, а оформлені позивачем виключно документально з зазначенням інформації, що не відповідала дійсності.

Ухвалою суду від 13 січня 2025 року справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2025 року о 13 год.30 хв.

В судовому засіданні представником позивача підтримано доводи та вимоги поданої апеляційної скарги та висловлені заперечення, щодо задоволення апеляційної скарги відповідача.

Представниками відповідача надані пояснення на обгрунтування їх апеляційної скарги та запереченню по апеляційній скарзі позивача.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області задоволенню не підлягає. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції у відмовленій частині скасуванню виходячи з наступного.

20 жовтня 2023 року за результатами проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ "Київтрансойл" з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2020 року по 30 червня 2023 року складено акт №17495/06-30-07-12/38021226.

Не погодившись з результатами проведеної перевірки ТОВ «Київтрансойл» 09 листопада 2023 року подало заперечення, розгляд яких було призначено на 22 листопада 2023 року.

Листом від 29 листопада 2023 року №24937/06-30-07-01 ДПС України повідомило, що з метою аналізу документів, які не були надані під час перевірки та об`єктивний розгляд яких неможливий без проведення перевірки, згідно з підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київтрансойл» з питань, що стали предметом заперечення до акта планової перевірки.

Відповідно до наказу ГУ ДПС у Житомирській області від 29 листопада 2023 року №2755-п та на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, пункту 77.1 статті 77, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України посадовими особами відповідача у період з 12 по 18 грудня 2023 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Київтрансойл» з питань, що є предметом заперечення від 09 листопада 2023 року на акт документальної планової виїзної перевірки від 20 жовтня 2023 року №17495/06-30-07-12/38021226.

Перевіркою встановлено, що протягом перевіряемого періоду, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Лідер Груп Україна", ТОВ "Скай-Трейд" та ТОВ "Окстей Союз", за результатами яких до складу витрат включені суми, оплачені названим контрагентам за придбаний товар. Оскільки комісіями регіонального рівня прийняті рішення про відповідність платників податку - контрагентів позивача, критеріям ризиковості, відповідно до моніторингу даних офіційного порталу названі контрагенти є фігурантами у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтями 191, 2051, 212, 336, 364, 366 Кримінального кодексу України (далі КК України), співпрацювали з контрагентами з ознаками ризиковості, які також є фігурантами кримінальних проваджень, та не мали матеріальних ресурсів для виконання договорів поставки товару, що у подальшому був реалізований позивачу, а згідно даних податкових накладних, зареєстрованих в ПСС "ЄРПН", не здійснювали придбання такого товару, контролюючий орган дійшов висновку, що здійснено безпідставне документальне оформлення нереальних господарських операцій з постачання продукції TOB "Лідер Груп Україна", ТОВ "Скай-Трейд" та ТОВ "Окстей Союз" по ланцюгу його постачання. Внаслідок віднесення позивачем до складу витрат оплачених названим контрагентам сум, такий допустив безпідставне зменшення фінансового результату, що обумовило заниження грошових зобов`язань з податків на прибуток та додану вартість. Окрім того під час перевірки виявлено придбання позивачем у ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" послуг з перевезення придбаного у ТОВ "Лідер Груп Україна" товару. При цьому, з огляду на встановлення факту відсутності реального виконання договору з ТОВ "Лідер Груп Україна", а також відсутність у таких підприємств транспортних засобів та працівників, які б давали можливість виконати укладені договори, та договірних відносин щодо придбання транспортних послуг у третіх осіб, посадові особи податкового органу дійшли висновку про безпідставне віднесення до витрат послуг з перевезення продукції (сої врожаю у 2020 року) від TOB "Лідер Груп Україна" до порта, що в свою чергу призвело до заниження фінансового результату до оподаткування в декларації з податку на прибуток. Поряд з цим у зв`язку з встановленням під час перевірки, що договір між позивачем та ТОВ "Лідер Груп Україна" передбачав покладення обов`язку по транспортуванню товару саме на постачальника, податковий орган дійшов висновку про використання не у господарській діяльності позивача придбаних послуг перевезень на суму ПДВ 132857,00 грн, заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на зазначену суму та порушення вимог податкового законодавства по складанню податкових накладних на вартість таких послуг.

За результатами такої перевірки 27 грудня 2023 року складено акт №21843/06-30-07-12/38021226 (далі Акт перевірки), у якому зазначено про встановлення порушення ТОВ "Київтрансойл":

- пункту 21 П(С)БО 15 "Дохід", пункту 134.1 статті 134, пунктів 6 та 9 П(С)БО 16 "Витрати", затверджених наказом Міністерства фінансів України за № 318 від 31 грудня 1999 року та підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на прибуток в сумі 27280501,0 грн, у тому числі за 2020 рік на 23194729,0 грн, за 2021 рік на 4085772,0 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 1 півріччя 2023 року на 2411440,0 грн;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого товариством занижено податок на додану вартість в сумі 22458220,0 грн, у тому числі за жовтень 2020 року на 9153997,0 грн, за листопад 2020 року на 8282188,0 грн, за березень 2021 року на 5022035,0 грн;

- пункту 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та пункту 3 наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, у результаті чого товариством не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на загальну суму 132857,0 грн, у тому числі за жовтень 2020 року на 127474,0 грн, за листопад 2020 року на 5 383,0 грн.

25 січня 2024 року на підставі зазначених висновків ГУ ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення:

- форми "Р" №0018110712 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем 27280501,00 грн;

- форми "П" №0018080712 щодо завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 2411440,00 грн;

- форми "Р" №0018100712 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ за основним платежем у розмірі 22458220,00 грн та за штрафною санкцією у розмірі 5614555,0 грн;

- форми "ПН" №0018090712 щодо не складання та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму штрафу 3606,15 грн.

Податкові повідомлення рішення були надіслані засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення та вручені платнику податків 12 лютого 2024 року.

Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та визначеними сумами грошових зобов`язань, 26 лютого 2024 року ТОВ "Київтрансойл" подало до ДПС України скаргу №26/02-24 (вх.ДПС №7496/6 від 29 лютого 2024 року).

За результатами розгляду зазначеної скарги, ДПС України 26 квітня 2024 року прийняло рішення №12139/6/99-00-06-01-02-06 щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 25 січня 2024 року №00181007712 та №0018080712 у частині реалізації ТОВ "Київтрансойл" ТМЦ на адресу контрагентів покупців ТОВ "Транс Плюс", ТОВ "Вінтранс", ТОВ "АС ОІЛ", ТОВ "Нафта Плюс Оіл". В іншій частині та решта податкових повідомлень рішень, а саме, від 25 січня 2024 року №0018110712 та №0018090712 залишено без змін.

Листом від 03 травня 2024 року ДПС України повідомило позивача про виправлення описок у рішенні від 26 квітня 2024 року №12139/6/99-00-06-01-02-06, у якому зазначено в рядку 5 абзаці 3 на сторінці 14 читати «.. №0018110712, №0018080712 …» замість «…№00181007712, №0018080712…» та в рядку 8 абзаці 3 на сторінці 14 читати «…№0018100712, №0018109712…» замість «…№0018110712, №0018090712…», при цьому суть рішення ДПС не змінюється.

ГУ ДПС у Житомирській області, з урахуванням висновків рішення ДПС України щодо часткового скасування податкового повідомлення рішення від 25 січня 2024 року №0018110712, 10 травня 2024 року винесено нове податкове повідомлення-рішення №0117650712 щодо грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 20008992,00 грн, яке було направлено ТОВ "Київтрансойл" засобами поштового зв`язку.

Вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Постановляючи по справі рішення, суд першої інстанції виходив з наступних, встановлених та підтвердженими матеріалами справи, обставин.

Так, суд зазначив, витрати, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування (податок на прибуток підприємств), та податковий кредит, ТОВ "Київтрансойл" протягом перевіреного ГУ ДПС у Житомирській області періоду формувало, зокрема, за господарськими операціями придбання протягом 2020-2021 років у контрагентів постачальників товарів та послуг (сої українського походження врожаю 2020 року, олії соняшникової нерафінованої та перевезення сої) у ТОВ "Лідер Груп Україна", ТОВ "Скай-Трейд", ТОВ "Окстей Союз", ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" за укладеними договорами щодо придбання та поставки продукції.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій позивач надав до перевірки належним чином оформлені первинні документи (договори, видаткові накладні, акти надання послуг, товарно-транспортні накладні на перевезення товару). Зауважень до оформлення зазначених документів податковий орган не висловив.

Укладені договори безпосередньо пов`язані з видом господарської діяльності позивача оптова торгівля зерном та продуктами харчування.

Заперечуючи щодо можливості постачання ТОВ "Київтрансойл" товарів та послуг зазначеними контрагентами, ГУ ДПС у Житомирській області виходило з того, що надані первинні документи не підтверджують факт реальності таких господарських операцій. Зауважували, що названі контрагенти не мали придбаного позивачем товару, а тому не мали змоги його продати.

Перевіркою, контролюючим органом встановлено, що у TOB «Лідер Груп Україна» відсутні об`єкти оподаткування; підприємство з 01 липня 2022 року не звітує; комісією регіонального рівня 30 грудня 2021 року прийнято рішення №232781 про відповідність платника податку критеріям ризиковості; відповідно до моніторингу даних офіційного порталу TOB "Лідер Груп Україна" є фігурантом у кримінальних провадженнях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212, ст.2051, ч.5 ст.191, ч.1 ст.336 КК України.

Під час проведення відпрацювання TOB "Лідер Груп Україна" також установлено наявність взаємовідносин з контрагентами постачальниками з ознаками ризиковості, а саме: ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», TOB «ЕЛІЗІОН КОНКОРД», TOB «АГРООПТТРЕЙД», ФГ «ХІТ АГРО», TOB «АГРОНОМ СОЛЮШН», TOB «АСКАНІЯ СТАНДАРТ», щодо яких: прийняті рішення про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості платника податків; наявна інформації в Єдиному державному реєстрі судових рішень про те, що такі виступають фігурантами у кримінальних провадженнях; згідно даних податкових накладних зареєстрованих в ПСС «ЄРПН», не встановлено СПД, що зареєстрували податкові накладні на продаж продукції (сої українського походження); при аналізі відомостей податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб і сум утриманого з них товару, а також сум нарахованого єдиного внеску за формою 1-ДФ за 2020 рік та даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності да нерухоме майно, державного реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна встановлено відсутність земельних ділянок, на яких могла б вирощуватись сільськогосподарська продукція, не надано якісні посвідчення та/або сертифікати походження на сою українського походження врожаю 2020 року.

Контролюючим органом установлено неможливість ФГ «ЗЕРНОСВІТ+», TOB «АГРООПТТРЕЙД» та TOB «АГРОНОМ СОЛЮШН» реалізувати продукцію TOB «Лідер Груп Україна». Фактично TOB "Київтрансойл" здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання продукції TOB «Лідер Груп Україна» по ланцюгу його постачання.

На спростування таких висновків податкового органу ТОВ «Київтрансойл» надало договір поставки №09/20-40 від 04 вересня 2020 року, укладений із ТОВ "Лідер Груп Україна" (постачальник) (т.1 а.с.234-238).

Згідно умов такого договору постачальник зобов`язується передати у встановлений договором термін товар у власність покупцю (позивач), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на мовах цього договору.

Товар, що поставляється за договором, є сільськогосподарською продукцією (далі товар), яка визначається сторонами у специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору.

При тлумаченні умов цього договору сторони застосовують Міжнародні правила тлумачення термінів Інкотермс (у редакції 2010 року), за винятком застережень прямо передбачених цим договором та з урахуванням особливостей, пов`язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

У розділі 2 названого договору закріплено, що кількість товару, яка визначається сторонами до розрахунку, є кількість товару, яка зазначена у відповідній специфікації та підтверджена в пункті поставки товару. Остаточна якість товару визначається сторонами згідно сертифікату лабораторії пункту поставки товару.

Згідно розділу 3 договору поставки №09/20-40 поставка товару здійснюється однією або кількома партіями. Кількість товару в кожній партії та порядок поставки партії товару вказується у відповідній специфікації, що є невід`ємною частиною договору. При здійсненні поставки партії товару постачальник зобов`язаний надати покупцю оригінали наступних документів: рахунок фактуру; видаткову накладну; податкову накладну; посвідчення (сертифікат) якості на товар (передається в пункті призначення (вигрузки) товару).

Відповідно до розділу 5 договору постачальник зобов`язується поставити товар належної якості згідно показників ДСТУ з врахуванням обмежень показників, вказаних у відповідній специфікації.

На виконання умов названого договору сторонами підписано:

21 жовтня 2020 року специфікацію №1 на поставку 2123,92 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 9337,98 грн за тону, усього без ПДВ 19833119,21 грн, усього з ПДВ 23799743,05 грн (т.1 а.с.239);

26 жовтня 2020 року специфікацію №2 на поставку 1354,2 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 358,84 тон 9425,85 грн за тону, усього без ПДВ 3382372,01 грн, усього з ПДВ 4058846,42 грн та 995,36 тон 7825,75 грн за тону, усього без ПДВ 7789438,52 грн, усього з ПДВ 9347326,22 грн (т.2 а.с.224)

01 листопада 2020 року специфікацію №3 на поставку 1395,44 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 11182,42 грн за тону, усього без ПДВ 15604391,51 грн, усього з ПДВ 18725269,82 грн (т.2 а.с.197);

02 листопада 2020 року специфікацію №4 на поставку 562,44 тон сої українського походження врожаю 2020, насипом, вартістю 11182,42 грн за тону, усього без ПДВ 6285636,41 грн, усього з ПДВ 7542763,69 грн (т.2 а.с.207).

Як убачається зі змісту названих специфікацій, сторони домовилися, що товар буде переданий на умовах DAT (специфікація №1) та CPT (специфікації №2, №4).

На підтвердження реального виконання зазначеного договору позивач надав копії: видаткових накладних (т.1 а.с.240-250, т.2 а.с.215-223, 225-250, т.3 а.с.01-25), актів приймання передачі сільськогосподарської продукції (т.2 а.с.198-206, 208-214, т.3 а.с.26-87), товарно-транспортних накладних (т.8 а.с.149-250, т.9 а.с.01-52).

Також ТОВ "Київтрансойл" надало копії:

- контракту №S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 2200 тон товару сої, українського походження врожаю 2020 року (т.2 а.с.02-09);

- контракту №S4-2610 від 26 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 562,1 тони товару сої, українського походження врожаю 2020 року (т.2 а.с.165-170) і митної декларації UA500050/2021/000559 про вивезення такого товару вагою 562,1 тони (т.2 а.с.171-172);

- контракту №S3-2610 від 26 жовтня 2020 року, за яким зобов`язане поставити нерезиденту 2749,64 тони товару сої, українського походження врожаю 2020 року (т.2 а.с.174-178), актів приймання передачі сільськогосподарської продукції загальною кількістю 1354,2 тони (т.2 а.с.181-192) і митних декларацій UA500090/2020/009820 та UA500090/2021/000294 про вивезення такого товару вагою 2744,965 (т.2 а.с.193-196).

Аналізуючи названі документи та надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (ст.1 ПК України).

Як закріплено у п.п.9.1.1 та 9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України, податок на прибуток і податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків.

Відповідно до підпункту 134.1.1 п.134.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року №73, витрати зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, фінансова звітність бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Як закріплено у п.п.9.1.3 п.9.1 ст.9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.

Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (п.п.14.1.178 п.14.1 ст.14 ПК України).

Податкове зобов`язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (п.п14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.

Відповідно до п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14 ПК України бюджетне відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Приписи пунктів 198.1, 198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпунктів «а» і «б» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту Закон України №996-ХІV).

Відповідно до статті 1 цього Закону господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 Закону України №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю за впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтями 1 та 3 названого Закону передбачено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (ч.3 ст.9 Закону України №996-ХІV).

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків сформував витрати, у тому числі податковий кредит, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи оскаржене рішення та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з встановлених розбіжностей у кількості придбаного, відпущеного та транспортованого товару, у сумі відступленого та погашеного боргу, а також відсутності доказів на проведення експорту всього придбаного позивачем у ТОВ «Лідер Груп Україна» товару та обліку залишку такого, та дійшов висновку, що документи, на підставі яких позивач, як платник податків, сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, а господарська операція не мала реального характеру.

Так, згідно специфікації №1 та №4 сторони домовилися, що товар буде переданий ЗПК ТОВ «Бруклін-Київ», ДП «Одеський морський торговельний порт» через ТОВ «Одеса Ленд Компані» при тому, що будь-яка зміна місця отримання товару (пункту призначення) оформлюється сторонами в письмовому вигляді.

Загальна кількість товару, яка мала бути поставлена згідно названих специфікацій, становить 1916,64 тони. Згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку товару до названому пункту призначення, поставлено 2123,92 тони (т.1 а.с.240-250), а згідно товарно-транспортних накладних поставлено 2691,21 тони (т.8 а.с.176-196, 224-250, т.9 а.с.1-52).

Відповідно до специфікацій №2 та №3 сторони домовилися, що товар буде переданий ТОВ «Іллічівський зерновий термінал», територія ДП «Іллічівський морський торговельний порт». Будь-яка зміна місця отримання товару (пункту призначення) оформлюється сторонами в письмовому вигляді.

При цьому загальна кількість товару, яка мала бути поставлена згідно названих специфікацій, становить 2749,64 топи. Згідно видаткових накладних, що підтверджують поставку товару до названому пункту призначення, поставлено 3311,74 топи (т.2 а.с.215-223, 225-250, т.3 а.с.1-25), а згідно товарно-транспортних накладних поставлено 1418,92 тони (т.8 а.с.149-175, 197-223).

Суд зауважив, що згідно вантажно-митних декларацій підтверджено вивезення за межі митної території України сої, українського походження врожаю 2020 року загальною кількістю 3307,065 тон, а згідно наданих позивачем специфікацій останній придбав 4666,28 тон названого товару. Доказів про вивезення товару, який мав бути проданий нерезиденту згідно контракту S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, позивач суду не надав.

Також зазначено, що позивачем суду не надано оборотно-сальдові відомості, які підтверджують здійснення обліку придбаного товару та проведення обліку його реалізації, посвідчення (сертифікат) якості на товар, який згідно умов договору поставки передається в пункті призначення (вигрузки) товару та мав бути наданий позивачу постачальником.

Судом вказано, що наведене у своїй сукупності дає підстави для висновку, що господарські операції, проведені між позивачем та ТОВ "Скай-Трейд" щодо придбання олії соняшникової, а також з іншими контрагентами, які вчиняли дії щодо такого товару, не мали реального характеру та оформлені виключно документально. Додатково суд зауважив, що факт проведення експортних операцій згідно наданих вантажних митних декларацій не підтверджують факт отримання товару саме від ТОВ "Скай-Трейд".

Суд акцентував увагу на тому, що згідно пункту 3.1 договору зберігання №З/СТ 221020 поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання майна. Вартість послуг за цим договором призначається в акті здачі-приймання зі зберігання до цього договору. Тим часом в актах здачі-приймання майна на зберігання, які містяться а матеріалах справи, вартість послуг відсутня.

Згідно пункту 7.4 договору зберігання №3/СТ221020 (т.3 а.с.88-90), виконання якого підтверджують зазначені акти, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами від 28 вересня 2020 року і діє протягом року до 30 вересня 2021 року. Будь-яких доказів на внесення змін та продовження строку дії договору позивач суду не надав, а тому період надання послуг, зазначений в актах здачі прийняття робіт, не узгоджується зі строком дії договору.

Крім того, позивач надав докази проведення оплати вартості наданих послуг у розмірі 288797,00 грн (т.4 а.с.14,15). Однак, доказів на підтвердження наявності заборгованості перед контрагентом по вказаному договору в сумі 491492,30 грн в бухгалтерському обліку позивач суду не надав.

Згідно наданих товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.143-147) позивач виступав замовником перевезення лише 152,88 тон олії з загальної кількості придбаного товару, який згідно актів прийому-передачі товару від 07 та 20 листопада 2020 року переданий покупцю (т.3 а.с.134-136). При цьому позивач не надав документальне підтвердження оформлення договірних відносин з перевізниками такої олії, а у товарно-транспортних накладних від 05 та 07 листопада 2020 року у відомостях про вантаж зазначено документи з вантажем: видаткова накладна №PH-00003 від 05 листопада 2020 року та видаткова накладна №РН-00003 від 07 листопада 2020 року (т.3 а.с.144 та 145) у той час як у матеріалах справи наявні видаткові накладні від 22 жовтня 2020 року №PH-00003.1 та №РН-00003.2 та від 20 листопада 2020 року №РН-00004, №РН-00005, №РН-00006 та №PH-00007. Про складання самим позивачем видаткових накладних за різні дати з однаковим номером, які супроводжували товар, що транспортувався згідно товарно-транспортних накладних, такий не зазначив.

З урахуванням положень договору, а також зазначення у товарно-транспортних накладних перевізником саме ТОВ «Скай-Трейд», суд дійшов висновку, що останнє не залучало третіх осіб (підрядників) для виконання договору з організації транспортно-експедиційного обслуговування №П/СТ221020 від 20 жовтня 2020 року.

Також, позивач надав контракт SF0231020.01 від 23 жовтня 2020 року, згідно якого ТОВ "Київтрансойл" зобов`язалося поставити і передати у власність покупця Oleos Swiss S.A., а покупець прийняти й оплатити олію соняшникову парафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2020 року (т.3 а.с.120-126) та специфікацію №2 до нього, згідно якої партія становить 100 тон (т.3 а.с.127). Тим часом позивач надав вантажну митну декларацію UA508140/2021/000189, згідно якої ТОВ "Київтрансойл" вивезено для Oleos Swiss S.A. 152,448 тон олії соняшникової нерафінованої, що не узгоджується з документами, наявними у матеріалах справи.

Згідно платіжних інструкцій (т.4 а.с.49-53), реєстру операцій (т.4 а.с.59-61) позивач провів оплату поставленого товару в розмірі 38836676,62 грн, у той час як повинен був оплатити 40332800,00 грн. Однак, доказів на підтвердження проведення обліку заборгованості перед постачальником у розмірі 1496123,38 гри позивачем суду не надано.

Підсумовуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальне виконання ТОВ "Окстей Союз" договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року та проведення експорту саме товару, придбаного у такого контрагента.

Також, суд зазначив, що Позивачем не надано копії товарно-транспортних накладних, які підтверджують здійснення перевезення товару, придбаного у ТОВ "Окстей Союз". Тим часом, за результатами вивчення Акта перевірки суд встановив, що такі документи були надані під час перевірки (т.1 а.с.90-93). З огляду на викладене суд вважає, що ТОВ "Київтрансойл" не надало товарно-транспорті накладні, які б підтверджували транспортування придбаного у ТОВ "Окстей Союз" товару на виконання договору поставки №ПО-100З-ОС від 10 березня 2021 року.

Також, за результатами дослідження наданих позивачем актів, складених ПП "Міцний", а також рахунків на оплату та актів падання послуг, складених ПП "Тксілич Тракс", останні містять інформації про кількість перевезених тон сої та вартість перевезення 1 тони. При цьому відстань у зазначених документах не вказана, що протирічить положенням пункту 4.2 договорів, укладених з перевізниками, та не дає можливості встановити, яким чином відбувався розрахунок вартості наданих послуг.

У рішенні судом зазначено, що згідно актів надання послуг ПП «Міцний» від 31 грудня 2020 року (т.1 а.с.224-227) акти складені на підставі рахунків на оплату покупцю, проте зазначені в актах рахунки суду не надані.

Колегія суддів не погоджується з доводами та висновками суду першої інстанції щодо правомірності податкових повідомлень-рішень №0018080712 від 25 січня 2024 року та №0117650712 від 10 травня 2024 року виходячи з того, що останні не відповідають встановленим обставинам справи.

Так, 04.09.2020 року між позивачем та ТОВ «Лідер Груп Україна» було укладено договір №09/20-04, на виконання якого ТОВ «Лідер Груп Україна» поставило позивачу сою українського походження на суму 63 473 950,06 (в акті помилково вказано 63 487 172,00). В подальшому даний товар було експортовано позивачем. На підтвердження господарської операції позивачем надано відповідачу та суду: Договір №09/20-04 від 04.09.2020 р., видаткові накладні, акти приймання-передачі, митні декларації, повідомлення про перетин кордону.

Реальність операції підтверджується рухом товару, рухом грошових коштів, що оформлені документально, згідно з вимогами цивільного, господарського та податкового законодавства.

Також експорт товару, отриманого від ТОВ "Лідер Груп Україна", було підтверджено, в тому числі митними органами, оплата товару саме ТОВ "Лідер Груп Україна" підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

Щодо зміни місця отримання товару та підтвердження кількості товару по спеціфікаціям №1-4 то з цього приводу колегія суддів зазначає, що перелік та кількість придбаного товару відображені та підтверджуються видатковими накладними, актами приймання-передачі, специфікаціями та товарно-транспортними накладними. Наявність первинних документів, які підтверджують реальність господарської операції перевіркою підтверджено, вони описані в розділі 3, підрозділу 3.1.1.1. акту перевірки. Зауважень від контролюючого органу про розбіжності між кількостями поставленого товару, пунктами призначення, місцями отримання товару до договору поставки від 04.09.2020 року №09/20-04 під час перевірки не заявлено. Всі первинні документи, які стосуються господарської операції, долучені до матеріалів справи.

Суд зазначаючи, що згідно видаткових накладних по місцю отримання товару ЗПК ТОВ "Бруклін-Київ" відвантажено 2123,92 тони товару, враховував лише Специфікацію №1. Натомість згідно з товарно-транспортними накладними до ЗПК ТОВ "Бруклін-Київ" було поставлено 2686,02 тони товару (Специфікації №1 та №4) та підтверджується актами приймання-передачі товару. Судом не були враховані видаткові накладні за листопад місяць 2020 року, по яким було відвантажено товар згідно Специфікацій №3 та №4, що підтверджується товарно-транспортними накладними та актами приймання-передачі товару. Результатом стало невірний підрахунок судом видаткових накладних (3311,74т) за Специфікаціями №2 та №3, які були виписані на відвантаження товару по двом специфікаціям №3 та №4, місце доставки товару: ТОВ "Іллічівський зерновий термінал", територія ДП "Іллічівський морський торговельний порт". Крім того судом не враховано і особливості виписок видаткових накладних.

Щодо ненадання позивачем доказів вивезення товару, згідно контракту S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, колегія суддів зазначає, що за Договором №09/20-04 від 04.09.2020 р. складено чотири Специфікації: Специфікація №1 на 2123,92 тон товару; Специфікація №2 на 1354,20 тон товару; специфікація №3 на 1395,440 тон товару і Специфікація №4 на 562,10 тон товару, а всього придбано 5435,66 тон товару. Згідно з вантажно-митними деклараціями, іншими первинними документами, підтверджено вивезення за межі митної території України сої, українського походження врожаю 2020 року загальною кількістю 5430,985т. товару, з них 4,675т. сої становлять природні втрати, в межах затверджених норм.

Відтак підрахунок кількості придбаного та реалізованого вантажу згідно Специфікацій та вантажно-митних декларацій до Договору №09/20-04 від 04.09.2020 р. проведено не вірно.

Також, не прийнято до уваги митну декларацію UA500050/2020/211761 про експорт товару вагою 2123,920 кг до контракту S2-0810 від 08 жовтня 2020 року, за яким ТОВ "Київтрансойл" поставило нерезиденту товар сою, українського походження врожаю 2020 року.

Таким чином судом не в повному обсязі взято до уваги всі надані первинні документи, які підтверджують реальність господарської операції між ТОВ "Київтрансойл" та ТОВ "Лідер Груп Україна", що призвело до необґрунтованих висновків по справі.

Щодо не надання оборотно-сальдових відомостей, які підтверджують здійснення обліку придбаного товару та проведення обліку його реалізації, посвідчення (сертифікат) якості на товар, який згідно умов договору поставки передасться в пункті призначення (вигрузки) товару та мав бути наданий позивачу постачальником, то, згідно з абз.11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Схоже визначення первинних документів міститься також і в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88. У п.2.1 Положення вказано, що первинні документи це документи, створені в письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження й дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Оборотно-сальдова відомість - один із стандартних (загальних) звітів, який містить для кожного рахунку залишки на початок та на кінець періоду та обороти за дебетом і кредитом за обраний період та формується на підставі первинних документів. Тобто оборотно-сальдова відомість не є первинним документом в розумінні ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Також правильність здійснення бухгалтерського та податкового обліку фінансово-господарської операції між позивачем та ТОВ "Лідер Груп Україна" підтверджено відповідачем під час перевірки.

Щодо не подання позивачем уточнюючих декларацій з податку на додану вартість з додатками до них при відступленні права вимоги то колегія суддів зазначає, що згідно з п.196.1.5. п.196.1. ст.196 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з відступлення права вимоги, переведення боргу, торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов`язаннями (вимогами), за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об`єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Таким чином у позивача, відповідно до п.196.1.5. п.196.1. ст.196 Податкового кодексу України, відсутній обов`язок подання уточнюючих декларацій з податку на додану вартість, а тому вказаний висновок суду не грунтується на нормах закону, а тому є безпідставним.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував, що призвело до ухвалення необґрунтованого в цій частині рішення.

Що до господарських операцій проведених з ТОВ "Скай-Трейд" то колегія суддів зазначає, що позивач уклав з ТОВ "Скай-Трейд" договір №СТ221020 від 22.10.2020р. та договір СТ 201120 від 20.11.2020р., згідно з якими ТОВ "Скай-Трейд" поставило, а позивач прийняв та оплатив олію соняшникову нерафіновану на суму 40 3,32 799.,02 грн.

На підтвердження господарської операції позивачем до матеріалів справи надано: Договори №СТ 221020 від 22.10.2020 р. та №СТ201120 від 20.11.20 р., видаткові накладні, акти приймання-передачі, митні декларації, повідомлення про перетин кордону. Наявність всіх первісних документів, які підтверджують реальність господарської операції перевіркою підтверджено, вони описані в розділі 3, підрозділі 3.1.1.1. акту перевірки.

Реальність операції підтверджується рухом товару, рухом грошових коштів, що оформлені документально, згідно з вимогами цивільного, господарського та податкового законодавства.

Експорт товару, отриманого від ГОВ "Скай-Трейд", було підтверджено, в тому числі митними органами, оплата товару саме ТОВ "Скай-Трейд" підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, доданими до матеріалів справи.

Щодо відсутності вартості послуг у актах здачі-приймання майна на зберігання за договору зберігання №3/СТ 221020 то колегія суддів погоджується з доводами позивача, що Акт приймання-передачі товару - це документ, який складається у довільній формі та посвідчує факт передачі товару від постачальника до покупця, у тому числі й постачання товару.

Вартість послуг по договору зберігання №3/СТ221020 зазначено у актах здачі прийняття робіт №СТ-П/СТ 1 та №СТ-3/СТ 1 від 31 травня 2022 року, які підтверджуються актом перевірки відповідача, наявні у матеріалах справи (т.7 а.с.72,73)та досліджувалися судом.

Відтак зазначений висновок суду і в цій частині є помилковим.

Що до не надання позивачем доказів внесення змін та продовження строку дії договору зберігання №3/СТ221020 (т.3 а.с.88-90), та не узгодження строків дії як самого договору так і періоду надання послуг з вказаним договором то колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 7.4 договору зберігання №3/СТ221020 "7.4. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами від 28 вересня 2020 року і діє протягом одного року до 30 вересня 2021 року, та в будь-якому разі діє до повного його виконання сторонами". Тобто, строк дії договору не обмежується датою 30 вересня 2021 року, як то зазначено в рішенні. Тому, не повне дослідження умов вказаного договору, призвів до необґрунтованих висновків в зазначеній частині оскарженого рішення.

Також, у рішенні зазначається, що позивач надав докази проведення оплати вартості наданих послуг у розмірі 288797,00 грн (т.4 а.с.14,15) проте, доказів на підтвердження наявності заборгованості перед контрагентом по вказаному договору в сумі 491492,30 грн в бухгалтерському обліку позивач суду не надав.

Однак судом не взято до уваги всі платіжні доручення, які позивачем додані і до матеріалів справи та підтверджують оплату товару, зокрема, не враховано платіжні доручення: №89 від 29.04.2022р. на суму 200 000,00 грн; №90 від 04.05.2022р. на суму 86 405,60 грн; №381 від 13.05.2022р. на суму 145 398,02 грн.

Відтак і вказаний висновок суду є безпідставним та спростовується вищенаведеним.

Не відповідає дійсності і висновок суду, що згідно наданих товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.143-147) позивач виступав замовником перевезення лише 152,88 тон олії з загальної кількості придбаного товару, який згідно актів прийому передачі товару від 07 та 20 листопада 2020 року переданий покупцю (т.3 а.с.134-136). При цьому позивач не надав документальне підтвердження оформлення договірних відносин з перевізниками такої олії, а у товарно-транспортних накладних від 05 та 07 листопада 2020 року у відомостях про вантаж зазначено документи з вантажем: видаткова накладна №PH-00003 від 05 листопада 2020 року та видаткова накладна №РН-00003 від 07 листопада 2020 року (т.3 а.с.144-145) у той час як у матеріалах справи наявні видаткові накладні від 22 жовтня 2020 року №PH-00003.1 та №РН-00003.2 та від 20 листопада 2020 року №РН-00004, №РН-00005, №РН-00006 та №PH-00007. Про складання самим позивачем видаткових накладних за різні дати з однаковим номером, які супроводжували товар, що транспортувався згідно товарно-транспортних накладних, такий не зазначив. Такий висновок є помилковим, оскільки у наведених товарно-транспортних накладних (т.3 а.с.143-147) містяться відомості про кількість відвантаженого товару, а по видатковим накладним від 22 жовтня 2020 року та 20 листопада 2020 року здійснювався прихід товару. Таким чином, не належним чином було досліджено порядок документального оформлення фінансово-господарської діяльності, що і призвело до хибних висновків.

Судом також зазначено, що з урахуванням положень договору, а також зазначення у товарно-транспортних накладних перевізником саме ТОВ "Скай-Трейд", то суд дійшов висновку, що останнє не залучало третіх осіб (підрядників) для виконання договору з організації транспортно-експедиційного обслуговування №П/СТ221020 від 20 жовтня 2020 року. Проте у товарно-транспортних накладних від 05 листопада 2020 року та 07 листопада 2020 року перевізниками зазначено ТОВ "Інсайдагро" та ФОП ОСОБА_1 . Вказані товарно-транспортні накладні не взяті до уваги, що призвело до невірних висновків.

У рішенні також зазначається, що позивач падав контракт SFО231020.01 від 23 жовтня 2020 року, згідно якого ТОВ "Київтрансойл" зобов`язалося поставити і передати у власність покупця Oleos Swiss S.A., а покупець прийняти й оплатити олію соняшникову парафіновану, з насіння соняшнику врожаю 2020 року (т.3 а.с.120-126) та специфікацію №2 до нього, згідно якої партія становить 100 тон (т.3 а.с.127). Тим часом позивач надав вантажну митну декларацію UA508140/2021/000189, згідно якої ТОВ "Київтрансойл" вивезено для Oleos Swiss S.A. 152,448 тон олії соняшникової нерафінованої, що не узгоджується з документами, наявними у матеріалах справи. З цього приводу колегія суддів зазначає, що судом, під час дослідження контракту SF0231020.01 від 23 жовтня 2020 року та підрахунку кількості товару, не враховано специфікацію №1 до контракту SF0231020.01 від 23 жовтня 2020 року на поставку 500 т. товару, що призвело до невірних підрахунків, а відтак і висновків по справі.

У рішенні вказано, що згідно платіжних інструкцій (т.4 а.с.49-53), реєстру операцій (т.4 а.с.59-61) позивач провів оплату поставленого товару в розмірі 38836676,62 грн, у той час як повинен був оплатити 40332800,00 грн. Однак, доказів на підтвердження проведення обліку заборгованості перед постачальником у розмірі 1496123,38 грн позивач також суду не надав. Однак, при дослідженні стану заборгованості позивача перед постачальником не враховано договір переуступки від 18.01.2021 року між ТОВ "Скай-Трейд" та ФГ "Зерносвіт+" на суму 666 330,13 грн, що призвело до необґрунтованого висновку.

У рішенні, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували реальне виконання ТОВ "Окстей Союз" договору поставки №ПО-1003-ОС від 10 березня 2021 року та проведення експорту саме товару, придбаного у такого контрагента. Однак, 10.03.2021 р. позивач уклав з ТОВ "Окстей Союз" договір №ПО-1003-ОС, згідно якого ТОВ "Окстей Союз" поставило, а позивач прийняв та оплатив олію соняшникову нерафіновану на суму 30 132 210,00 грн.

На підтвердження господарської операції позивачем було надано: Договори №СТ221020 від 22.10.2020 р. та №СТ201120 від 20.11.20 р., видаткові накладні, акти приймання-передачі, митні декларації, повідомлення про перетин кордону. Наявність всіх первісних документів, які підтверджують реальність господарської операції, перевіркою підтверджено, вони описані в розділі 3, підрозділі 3.1.1.1. акту перевірки.

Реальність операції підтверджується рухом товару, рухом грошових коштів, що оформлені документально, згідно з вимогами цивільного, господарського та податкового законодавства.

Експорт товару, отриманого від ТОВ "Окстей Союз", підтверджено в тому числі митними органами, а оплата товару саме ТОВ "Окстей Союз" підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками.

При цьому, існування кримінального провадження не звільняє податковий орган від обов`язку надати обґрунтовані докази неможливості здійснення операцій та всебічного дослідження операцій.

Висновок суду, що позивачем не надано копій товарно-транспортних накладних, які підтверджують здійснення перевезення товару, придбаного у ТОВ "Окстей Союз" товару на виконання договору поставки №ПО-100З-ОС від 10 березня 2021 року, спростовується змістом Акту перевірки, відповідно до якого такі документи були надані під час перевірки (т.1 а.с.90-93).

При цьому, поставка товару від ТОВ "Окстей Союз" здійснювалась за умовами DAP (Міжнародні правила тлумачення термінів Інкотермс (у редакції 2020 року). У такому разі, за умовами DAP, продавець несе відповідальність за доставку товару, включаючи транспортні витрати, до зазначеного пункту призначення у покупця. Відтак ТОВ "Окстей Союз", як перевізником товару, самостійно складалися товарно-транспортні накладні. ТОВ "Київтрансойл" не брало участь у перевезенні товару, придбаного від ТОВ "Окстей Союз" і тому у позивача відсутній обов`язок оформляти товарно-траспортні накладні. Надані під час перевірки відповідачу копії товарно-транспортних накладних, отриманих від ТОВ "Окстей Союз", носять інформативний характер та жодним чином не можуть вплинути на оцінку реальності господарської операції.

Вказаних обставин суд першої інстанції не врахував.

У рішенні, за результатами дослідження наданих позивачем актів, складених ПП "Міцний", а також рахунків на оплату та актів надання послуг, складених ПП "Ткалич Тракс", суд зауважив, що такі містять інформації про кількість перевезених тон сої та вартість перевезення однієї тони. При цьому відстань у зазначених документах не вказана, що протирічить положенням пункту 4.2 договорів, укладених з перевізниками, та не дає можливості встановити, яким чином відбувався розрахунок вартості наданих послуг. Проте, у 2020 році позивач при перевезенні сої, придбаної у ТОВ "Лідер Груп Україна", користувався послугами перевізників ПП "Міцний" (код згідно з ЄДРПОУ 40077770) по договору перевезення №9П-23 від 23.10.2020р. на суму 1 569 989,16 грн., в тому числі ПДВ 261 664,85 грн., і ПП "Ткалич Тракс" (код згідно з ЄДРПОУ 42795731) по договору перевезення №9П-23 від 23.10.2020р. на суму 764 848,36 грн., в тому числі ПДВ 127 474,72 грн. Витрати позивача по операціям з ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" підтверджені відповідними первинними та платіжними документами, пов`язані з господарською діяльністю позивача, зокрема договорами, актами наданих послуг, товарно-транспортними накладними.

Згідно з п.4.2 договорів вартість перевезення вантажу визначається виходячи з відстані в кілометрах виконаних перевезень за одну тонну сільськогосподарської продукції з місця відправлення до місця призначення. Однак відсутність інформації про відстань в актах наданих послуг жодним чином не впливає на реальність операції, оскільки вартість послуг вказана в актах наданих послуг, які погоджені сторонами та засвідчені підписами обох сторін.

У рішенні суду зазначено, що згідно актів надання послуг ПП "Міцний" від 31 грудня 2020 року (т.1 а.с.224-227), останні складені на підставі рахунків на оплату покупцю, однак зазначені в актах рахунки суду не надані. Проте, за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє Відповідача від обов`язку оплатити товар. Така правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена в постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 26.02.2020 у справі №915/400/18.

Зазначеним обставинам суд першої інстанції не надав належну правову оцінку.

Відповідно до п.п.134.1.1. п.134.1. ст.134 ПК України об`єкт оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань,що призводить до зменшення власного капіталупідприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками),за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п.6 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 31.12.99 №318).

Витрати, які враховані позивачем при визначенні об`єкту оподаткування за звітні періоди, повністю підтверджені відповідними первинними документами та пов`язані з господарською діяльністю позивача. Об`єкт оподаткування з податку на прибуток визначено у відповідності вимог Податкового кодексу України та національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Суд першої інстанції вказані обставини не врахував та дійшов висновків, що не підтверджуються обставинами справи.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0018100712 від 25.01.2024 р., то суд першої інстанції виходив з встановлення контролюючим органом нереальності договірних відносин позивача з названими контрагентами та підтвердження такого під час розгляду справи, тому, суд дійшов висновку, що такі суми підлягають виключенню зі складу податкового кредиту внаслідок безпідставного його завищення.

Колегія суддів з цього приводу зазначає, що договори з контрагентами ТОВ "Лідер Груп Україна", ТОВ "Скай-Трейд", ТОВ "Окстей Союз", ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" недійсними судом не визнавалися, наслідки нікчемності до договорів, відповідно до ч.2 ст.215 ЦКУ, не застосовувались.

Згідно абз."а" п.198.1. ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2. ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином суми ПДВ, сплачені позивачем у зв`язку з придбанням товарів у звітних періодах, включені до складу податкового кредиту, повністю підтверджені належним чином зареєстрованими податковими накладними (розрахунками коригування). Під час перевірки сум податку на додану вартість, які були включені позивачем до податкового кредиту і не підтверджені податковими накладними (розрахунками коригування) - не виявлено.

Витрати позивача по операціям по придбанню товарів у повному обсязі підтверджені первинними, платіжними та іншими документами. Вказані операції пов`язані з господарською діяльністю позивача.

Вказаної норми судом не враховано.

Згідно зі ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, у відповідності до вимог п.44.1 ст.44 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, а надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

Твердження контролюючого органу про відсутність в оренді у контрагента позивача основних засобів для виконання відповідних господарських операцій не підтверджені будь-якими доказами, а тому не можуть свідчити про неможливість здійснення ним господарських операцій з реалізації товарів та послуг.

Перевіряючими висновки зроблені з урахуванням податкової інформації, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкової інформації, наданої іншими контролюючими органами, без проведення контрольних заходів щодо постачальників позивача та дослідження первинних документів.

Така податкова інформація носить виключно інформаційний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №810/3514/17, від 05.08.2021 у справі №813/5824/15, від 16.09.2020 у справі №520/4150/19, 13.07.2022 320/6224/19.

Згідно з Постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України від 19.06.2023 у справі №810/1577/17 у справах, предмет розгляду в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які за висновком контролюючого органу є фіктивними, сталою є судова практика Верховного Суду, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та витрат настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності. Сутність таких господарських операцій повинна проявлятися в русі активів, зміні в зобов`язаннях чи власному капіталі платника податків, відповідати економічному змісту укладених платником податку договорів, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкової вигоди.

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків, відсутність за місцезнаходження не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Лише сукупність обставин може свідчити на користь висновку про реальність або неможливість фактичного проведення господарських операцій.

Верховний Суд неодноразово робив такі висновки у своїх рішеннях щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 також підтвердила вже сформовану Верховним Судом правову позицію, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків, також доктринально закріплений у судовій практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Рішенням ССГІЛ у справі "Інтерсплав проти України" визначено, що платник податків не може відповідати за зловживання свого контрагента за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що такий платник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Цей принцип закріплений також у статті 61 Конституції України, яка передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Крім того, згідно з постановою Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України від 15 лютого 2023 року у справі № 803/1810/16 факт порушення кримінальної справи чи наявність обвинувальних вироків щодо посадових осіб суб`єктів господарювання не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених платником податків та його контрагентами.

Вирок щодо посадової особи контрагента не може створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такий вирок суду за результатом розгляду кримінального провадження підлягає оцінці адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їхнього оформлення, можливості здійснення господарських операцій, їхнього зв`язку з господарською діяльністю платника та можливого використання придбаного товару / робіт / послуг у подальшій діяльності.

Суд першої інстанції вказані норми матеріального права та правові позиції Верховного Суду безпідставно не врахував, що призвело до ухвалення у відмовленій його частині незаконного та необґрунтованого рішення по справі.

Таким чином, суд першої інстанції не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, не правильно застосував норми матеріального права та дійшов висновків, що не відповідають таким обставинам.

Надаючи правову оцінку правомірності застосування до позивача штрафних санкцій за не складання та не реєстрації в ЄРПН податкових накладних на загальну суму штрафу 132857,00 грн. у розмірі 3606,15 грн, колегія суддів зауважує на таке.

В Акті перевірки вказано, що за період з 01.01.2020 року по 30.06.2023 рок, встановлено заниження позивачем зобов"язань на суму 132857,00 грн.

Вказаний висновок мотивований тим, що в 2020 році позивач при перевезенні сої, придбаної у ТОВ "Лідер Груп Україна" користувався послугами перевізників ПП "Міцний" на суму 1 569 989,16 грн. в тому числі ПДВ 261 664,85 грн., та ПП "Ткалич Тракс" на суму 764 848,36 грн., в тому числі ПДВ 127 474,72 грн..

Відповідач дійшов висновку про відсутність зв"язку з господарською діяльністю операцій з вказаними перевізниками, через нереальність операції по придбанню сої позивачем у ТОВ "Лідер Груп Україна" через те, що договір між ТОВ "Лідер Груп Україна" та позивачем від 04.09.2020 року №09/20-04 передбачав базис поставки СРТ (витрати позивача на доставку товару не передбачені), у ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" відсутні власні чи орендовані транспортні засоби для перевезення і послуг по перевезенню вказані суб"єкти не придбавали.

Однак, операції по придбанню послуг перевезення позивачем у ПП "Міцний" та ПП "Ткалич Тракс" пов"язані з господарською діяльністю позивача про що зазначено вище.

За таких підстав для застосування п.198,5 ст.198 ПК України та для донарахування позивачем сум податкових зобов"язань з ПДВ - на 132 857,00 грн (за жовтень 2020 р. - 127 474,00 грн., за листопад 2020 р. - 5383,00 грн.) - відсутні. Звідси, обов"язок позивача скласти та зареєструвати в ЄРПН на вказані суми податкові накладні - відсутній.

Суд першої інстанції правомірно скасував ППР форми "ПН" №0018090712 від 25.01.2024 р. щодо застосування до позивача зазначеного штрафу, передбаченого п.п.120-1, 2. ст.120 ПК України, а тому рішення в цій частині скасуванню не підлягає.

Таким чином, всупереч вимогам правових норм, судом першої інстанції не були в повному обсязі з`ясовані всі обставини справи, в зв`язку з чим, рішення суду не може бути визнано законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню у його відмовленій частині.

Частиною 6 ст.139 КАС України вказано, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

За приписами ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті, відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 75700,00 грн. судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову - 30280,00 грн та апеляційної скарги - 45420,00 грн.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансойл» задовольнити.

Визнання протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25 січня 2024 року №0018100712, №0018080712 та від 10 травня 2024 року №0117650712.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрансойл" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області 75700,00 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 31 січня 2025 року

Головуючий Капустинський М.М. Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.