Постанова

від 28.01.2025 по справі 120/8879/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/8879/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Вільчинський Олександр Ванадійович

Суддя-доповідач - Сапальова Т.В.

28 січня 2025 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Ватаманюка Р.В. Капустинського М.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Литвин Д. С.,

представника позивача: Дудника О.М.

представника відповідача: Франчука Я. Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Вінницький молочний завод «Рошен» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулося приватне акціонерне товариство "Вінницький молочний завод "Рошен" (далі ПАТ "ВМЗ "Рошен", позивач) з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що контролюючий орган за результатами проведеної перевірки дійшов хибних висновків про відсутність реального здійснення господарських операцій, та відповідно понесення витрат по господарським операціям з ПрАТ "ПК "Поділля". Також, позивач зазначив про надання відповідачу всіх первинних документів, які підтверджують фактичне виконання господарських операцій з вищевказаним контрагентом, проте, вказані документи не були враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року позовну заяву задоволено:

-визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 24.06.2024 року №1502/Ж10/31-00-04-01-04-31.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в задоволенні, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року- залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків відповідно до наказу від 18.04.2024 №193/Ж1 та на підставі направлень від 23.04.2024 №310, №311 та №312 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "ВМЗ "Рошен" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2024 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 17.05.2024 №1468/Ж5/31-00-04-01-06-26/00418018, яким встановлено порушення ПАТ "ВМЗ "Рошен" п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 14 794 945,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки контролюючим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 24.06.2024 №1502/Ж10/31-00-04-01-04-31, яким ПАТ "ВМЗ "Рошен" зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість за лютий 2024 року на суму виявленого порушення, тобто 14 794 945,00 грн.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (далі -ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п.44.1п. 44 ПК України).

Відповідно достатті 1 Закону України«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є спричинення реальних змін майнового стану платника податків та відображення господарської операції в бухгалтерському обліку. Платник податку має правовіднести суми податку на додану вартість до податкового кредиту за фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

За правилами пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При цьому, дослідження реальності господарської діяльності повинно здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

За відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі, якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Розділом III наказу Міністерства фінансів України №21 від 28 січня 2016 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (далі - Порядок №21) регламентовано порядок оформлення та подання податкової звітності.

Зокрема, згідно із положеннями пункту 5 розділу V Порядку №21 у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У рядку 16.3 також вказується узгоджена за результатами документальної перевірки контролюючого органу сума від`ємного значення реорганізованого платника податку, що переноситься до податкового кредиту правонаступника (за умови подання таким правонаступником заяви (таблиця 3 (Д2) (додаток 2)) у складі податкової декларації за звітний (податковий) період), на який припадає день узгодження, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

У разі заповнення рядків 16.2 та/або 16.3 обов`язковим є заповнення таблиці "Збільшено/зменшено залишок від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення та/або уточнюючого розрахунку".

Зі змісту наведених норм слідує, що сума збільшення/зменшення від`ємного значення за результатами перевірки контролюючого органу на підставі податкового повідомлення-рішення враховується у рядку 16.3 декларації за звітний (податковий) період, у якому узгоджено суму збільшення/зменшення від`ємного значення.

Судом першої інстанції встановлено, що в основу висновків про завищення показників у рядках 17, 19 Декларації на загальну суму 14 794 945,36 грн. покладено аналіз договору постачання від 01.01.2021 №10П та документів на його виконання з контрагентом позивача ПрАТ "ПК "Поділля" (код ЄДРПОУ 33143011) та відповідність останнього критеріям ризиковості.

Як підтверджується матеріалами справи, між Приватним акціонерним товариством «Вінницький молочний завод «Рошен» та ПрАТ "ПК "Поділля" (постачальник) укладено Договір постачання молока коров`ячого незбираного від 01.01.2021 №10П, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю молоко коров`яче незбиране (далі - товар) в обумовлені цим договором строки та кількість, а покупець прийняти і оплачувати товар у відповідності з умовами цього договору. Періодичність та обсяги поставки товару узгоджуються уповноваженими представниками сторін окремо усіма доступними засобами (усно, листами. електронною поштою тощо).

На підтвердження реальності операцій за цим договором позивачем до матеріалів справи долучено первинні документи, які підтверджують факт виконання господарської операції, а саме: додаткова угоду від 01.06.2023 №1 ( а.с. 28 том 1), протоколи погодження договірної ціни на молоко, видаткові накладні за січень-лютий 2024 року, товарно-транспортні накладні за січень-лютий 2024 року, списки ідентифікованих корів, від яких отримано молоко та довідки Держпроспоживслужби.

Оплата поставлених товарів здійснювалась у порядку безготівкового розрахунку, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено виписки за грудень 2023 по березень 2024.

Взявши до уваги викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що фінансово-господарська діяльність між Приватним акціонерним товариством «Вінницький молочний завод «Рошен» та ПрАТ "ПК "Поділля" була відображена не лише документально, а й з фактичним виконанням умов договору постачання молока коров`ячого незбираного від 01.01.2021 №10П, тому доводи відповідача про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної в результаті чого завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 14 794 945,00 грн, не знайшли свого підтвердження, як наслідок податкове повідомлення - рішення форми «В4» від 24.06.2024 №1502/Ж10/31-00-04-01-04-31 є протиправним.

Суд критично оцінює посилання відповідача про віднесення контрагента ПрАТ "ПК "Поділля" до ризикової категорії на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості, у зв`язку з рішеннями про відповідність платника ПДВ критеріям ризиковості, а саме: №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023, оскільки на момент проведення перевірки та складання акту, рішенням Вінницького окружного адміністративного суду у справі від 07.03.2024 у справі №120/19172/23 визнано протиправними та скасовано рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку №3054 від 27.10.2023, №5531 від 05.12.2023 та №5734 від 19.12.2023, що прийняті Комісією Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних щодо приватного акціонерного товариства "Продовольча компанія "Поділля"; зобов`язано Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків виключити приватне акціонерне товариство "Продовольча компанія "Поділля" з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків подало апеляційну скаргу. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі від 07.03.2024 у справі №120/19172/23 залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 виснувала, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними (пункт 65 Постанови).

Визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Самі по собі такі обставини, як-от: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) тощо не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Зробивши акцент на реальному здійсненні господарської операції як складової юридичного факту, що породжує у платника податків право на податковий кредит та на збільшення витрат, Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Таким чином, сам собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. А це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Водночас, у постанові Великої Палати Верховного Суду також зроблено висновки про те, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 Постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 Постанови).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду та з огляду на положення статті 90 КАС України обставини підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, причому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з`ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних.

Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За змістом статей 73 75 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У справі, що розглядається, відповідачем не доведено жодним чином, що застосована позивачем практика укладання господарських операцій з його контрагентами-постачальниками суперечить вимогам чинного законодавства чи звичаям ділового обороту, а також не надано доказів обізнаності позивача про будь-які порушення з боку його контрагента або наміри їх вчинення, а тим більше про наявність узгодженості таких дій між суб`єктами господарювання.

Врахувавши своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вказав, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ, та визнав, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віднесення ПрАТ "ПК "Поділля" до ризикової категорії на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості за операціями з іншими контрагентами, а не з позивачем, відсутність зупинення податкових накладних за цими господарськими операціями, не може бути доказом нереальності господарських взаємовідносин з ПрАТ "ПК "Поділля".

Отже, позивач діяв добросовісно, розумно та з належною обачністю, всі господарські операції спричинили реальну зміну активів, що свідчить про відсутність складу податкового правопорушення, що у свою чергу спростовує висновок контролюючого органу про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної", наслідок чого є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.06.2024 №1502/Ж10/31-00-04-01-04-31 про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 14 794 945,00 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Центрального міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 04 лютого 2025 року.

Головуючий Сапальова Т.В. Судді Ватаманюк Р.В. Капустинський М.М.