Ухвала

від 03.02.2025 по справі 640/20803/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 640/20803/20

адміністративне провадження № К/990/1654/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовною заявою до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про:

- визнання протиправним та скасування наказу №28/4 від 10 серпня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного управління юстиції в Київській області у зв`язку з ліквідацією державного органу та припинення державної служби, відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу»;

- поновлення ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Київській області з дня звільнення з посади, тобто з 10 серпня 2020 року;

- зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Головного територіального управління юстиції в Київській області перевести заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_2 на вакантну рівнозначну посаду у Центральному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Київ) відповідно до категорії «Б» державного службовця;

- стягнення з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 грошових коштів за час вимушеного прогулу;

- стягнення з Головного територіального управління юстиції у Київській області на користь ОСОБА_1 компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, вихідної допомоги, компенсації за невикористану відпустку;

- стягнення з Головного територіального управління юстиції у Київській області та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції солідарно на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Київській області від 10 серпня 2020 року №28/4 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного управління юстиції в Київській області у зв`язку з ліквідацією державного органу та припинення державної служби відповідно до пункту 11 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу". Зобов`язано Головне територіальне управління юстиції у Київській області поновити ОСОБА_2 на посаді заступника начальника управління - начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності Управління фінансового та матеріально-технічного забезпечення Головного територіального управління юстиції в Київській області, з 11 серпня 2020 року. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Головного територіального управління юстиції у Київській області середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1657316,29 гривень. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення на її користь середнього заробітку у межах суми стягнення за один місяць. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

09 січня 2025 року засобами поштового зв`язку Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з державної служби.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Оскаржуючи судові рішення, заявник касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №758/2190/23, щодо застосування статті 49-2 Кодексу законів про працю України. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 28 липня 2021 року у справі №640/11024/20, щодо застосування статті 87 Закону України «Про держану службу». Насамкінець скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №638/9657/20.

Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.

Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, при встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду як на підставу для перегляду оскаржуваного рішення за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, кожен правовий висновок Верховного Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин тому, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, Верховний Суд зазначає, що касаційній скарзі лише викладено обставини справи, зроблено вказівку на постанови Верховного Суду у справі №758/2190/23 та у справі №640/11024/20 без будь-якого обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також Суд Верховний Суд відхиляє доводи скаржника стосовно неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків, які викладені Верховним Судом у постанові від 03 серпня 2022 року у справі №638/9657/20, позаяк в касаційній скарзі скаржник конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначив і також не обґрунтував подібність правовідносин у цій справі та у справі, на яку він посилається, що з огляду на це, також не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження судових рішень.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.

Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у Київській області, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення коштів - повернути особі, яка її подала.

2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяС.А. Уханенко