Ухвала

від 04.02.2025 по справі 520/26611/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 520/26611/23

адміністративне провадження № К/990/3006/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Другого апеляційного адмністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/26611/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОБРОБУД-СЕРВІС" до Головного управління ДПС у Харківській області, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОБРОБУД-СЕРВІС" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.07.2023 № 0/21866/0408.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 позов задоволено.

Постановою Другого апеляційного адмністративного суду від 10.10.2024 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 у справі № 520/26611/23 скасовано в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОБРОБУД-СЕРВІ"С про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 20.07.2023 №0/21866/0408 щодо застосування штрафу у розмірі 2 388 131 (два мільйони триста вісімдесят вісім тисяч сто тридцять одна) грн. 21 коп. та стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ «ДОБРОБУД-СЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України сплаченого судового збору у розмірі 6799 (шість тисяч сімсот дев`яносто дев`ять) грн. 92 коп. Прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ ДОБРОБУД-СЕРВІС" у задоволенні вказаної частини позовних вимог. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 по справі № 520/26611/23 залишено без змін.

23.01.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Другого апеляційного адмністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/26611/23, в якій скаржник просить скасувати оскаржувані рішення в частині задоволених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження суду зазначає наступне.

За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України

Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник наводить мотиви незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальності фірма "КОМПАНІЯ ДОБРОБУД-СЕРВІС" здійсненими по факту оцінки доказів та фактичних обставин справи, вказує про порушення судами попередніх інстанцій, та зазначає постанови Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), без урахування яких, були прийняті оскаржувані рішення, а саме: від 30.01.2024 у справі № 280/4484/23, від 06.02.2024 у справі № 160/10740/23.

Верховний Суд наголошує, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акту, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку.

Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

Підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

Подальше обґрунтування касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судами попередніх інстанцій правовою оцінкою фактичних обставин, та доказів наданих сторонами.

Суд зауважує, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Окрім цього, після перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що вона містить посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу відкриття касаційного провадження суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Оскарження судового рішення з підстав необхідності відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції полягає у аналізі аргументів Верховного Суду, що стали підставою для такого висновку та викладення обґрунтування щодо іншого підходу до застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах.

Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.

Проте, скаржником у касаційній скарзі не обґрунтована необхідність відступлення від сформованих висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у взаємозв`язку із вказаними вище підставами та крім цього, не зазначено судове рішення Верховного Суду, яке застосовувалось судом апеляційної інстанції при ухваленні рішення.

З огляду на викладене, заявником належним чином не обґрунтовано посилання на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

Також, скаржник у касаційній скарзі зазначає, про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Посилаючись у касаційній скарзі на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач стверджує про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, подальше обґрунтування касаційної скарги не дає можливості встановити взаємозв`язок наведених доводів до зазначеної підстави.

Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, обгрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідачем викладено обставини справи, процитовано норми податкового законодавства, що в свою чергу не може слугувати обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі зазначеного пунтку касаційного оскарження.

Також, необхідно зауважити, що правові висновки Верховний Суд формулює лише щодо конкретно визначених правовідносин, а не висновок, який на думку скаржника буде підставою для відкриття касаційного провадження.

Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Суд звертає увагу скаржника на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами попередніх інстанцій, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.

Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.

Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про

відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2024 та постанову Другого апеляційного адмністративного суду від 10.10.2024 у справі № 520/26611/23 - повернути скаржнику.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

СуддяВ.П. Юрченко