Ухвала

від 03.02.2025 по справі 766/1177/25

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 766/1177/25

н/п 2-о/766/313/25

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

03 лютого 2025 року Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Скрипнік Л.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради про звільнення від виконання обов`язків опікуна та призначення другого опікуна, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року до Херсонського міського суду Херсонської області надійшла заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради про звільнення від виконання обов`язків опікуна та призначення другого опікуна, відповідно до якої заявники просили суд: звільнити ОСОБА_2 від виконання обов`язків опікуна над недієздатним ОСОБА_3 та призначити опікуном ОСОБА_3 його брата ОСОБА_1 1990 року народження.

Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з ч. 1, 3 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Відповідно до ч.1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.

Усі доводи і докази щодо предмету доказування мають бути чітко і детально викладені заявником у поданій заяві.

Зі змісту заяви вбачається, що вказаних вимог заявниками не дотримано, не викладено обставини якими обґрунтовано свої вимоги, не зазначено докази, що підтверджують вказані обставини.

Так, в заяві не вказано яким чином захворювання заважають ОСОБА_2 виконувати покладенні на нього обов`язки опікуна.

Таким чином, в порушення зазначених вимог процесуального законодавства, заявники, в обґрунтування свої вимог, не зазначив обставин, що свідчать про підстави звільнення від виконання обов`язків опікуна над недієздатною особою.

Крім того, не обґрунтовано чому опікуном має бути призначено саме ОСОБА_1 1990 року народження у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити коло заінтересованих осіб, до яких зокрема може належати відповідний Територіальний центр комплектування та соціального підтримки.

Також, відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно із п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за заявою у справах окремого провадження, поданою фізичною особою становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день подачі заяви складає 605, 60 гривень.

Отже, за вимогу про встановлення опіки заявникам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 605, 60 грн., або надати докази на підтвердження звільнення від сплати судового збору.

Крім того, заява не містить дати її складання (підписання).

При цьому суд звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.50) визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема, для дотримання правил судової процедури, і це не є порушенням права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення Суду від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" ("Kreuz v. Poland")). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення Суду від 20.02.2014 року у справі "Шишков проти Росії" ("Shishkov v. Russia")).

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради про звільнення від виконання обов`язків опікуна та призначення другого опікуна підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 176, 177, 185, 293, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м.Херсоні ради про звільнення від виконання обов`язків опікуна та призначення другого опікуна - залишити без руху.

Надати строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити заявнику, що у випадку невиконання ухвали у встановлений строк, заява буде йому повернута.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.А. Скрипнік