Постанова

від 20.01.2025 по справі 729/1809/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

20 січня 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 729/1809/23

Головуючий у першій інстанції Бойко В.І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/63/25

Суд у складі:

головуючого - судді Євстафіїва О.К.,

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,

за участю секретаря Зеляк Ю.Г.,

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідачі: Селянське фермерське господарство «Нива» Виноград Г.М., ОСОБА_2 ,

третя особа: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»,

особи, які подали апеляційні скарги: на рішення представник ОСОБА_2 адвокат Даниленко Олександр Володимирович, на додаткове рішення Селянське фермерське господарство «Нива» Виноград Г.М.,

на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року та на додаткове рішення цього ж суду від 27 червня 2024 року, дати складання повного тексту рішення та додаткового рішення не зазначені, місце їх ухвалення: м. Бобровиця,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Селянського фермерського господарства «Нива» ОСОБА_3 (далі за текстом СФГ «Нива» Виноград Г.М.) і ОСОБА_2 , в якому просила стягти з СФГ «Нива» ОСОБА_3 501854 грн 37 коп., з яких: 1854 грн 37 коп. на відшкодування майнової шкоди та 500000 грн 00 коп. - моральної шкоди; з ОСОБА_2 - 500000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.12.2014 близько 08 год 15 хв ОСОБА_2 керувала транспортним засобом «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , що належить СФГ «Нива» ОСОБА_3 . Під час руху на 74 км автодороги «Київ-Суми-Юнаківка» в напрямку м. Суми вона виїхала на зустрічну полосу автодороги, де зіткнулася з керованим ОСОБА_4 транспортним засобом «PEUGEOT PARTNER», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , в якому ОСОБА_1 була пасажиром. В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди остання та ОСОБА_4 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. За фактом вказаної пригоди 10.12.2014 відкрито кримінальне провадження реєстраційний № 12014270080000412 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань (далі за текстом - ЄРДР), у якому ОСОБА_1 визнано потерпілою, з попередньою кваліфікацією правопорушення за ч. 1 ст. 286 КК України. 24.10.2016 нею було подано цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. 25.07.2023 Бобровицьким районним судом Чернігівської області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12014270080000412 від 10.12.2014, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за його вчинення на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а цивільний позов ОСОБА_1 залишено без розгляду. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та постанови слідчого Бобровицького ВП ГУНП в Чернігівській області від 25.08.2015, володільцем транспортного засобу «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , на дату дорожньо-транспортної пригоди, про яку йдеться, було СФГ «Нива» ОСОБА_3 . Під час цієї пригоди транспортним засобом керувала ОСОБА_2 , однак вона лише використовувала автомобіль, що їй був переданий СФГ «Нива» ОСОБА_3 без належного юридичного оформлення. Отже автомобіль не виходив із володіння Фермерського господарства на момент дорожньо-транспортної пригоди. Внаслідок цієї пригоди ОСОБА_1 довелось лікуватися і купувати ліки на суму 1854 грн 37 коп. У висновку судово-медичного експерта Ніжинського міськрайонного відділення судово-медичних експертиз Комунального закладу «Чернігівське обласне бюро судово-медичної експертизи» № 21 від 03.04.2015 зазначено, що позивачу було завдано тілесні ушкодження у виді закритого перелому с/з правої ключиці із зміщенням уламків, забою грудної клітки, компресійного перелому тіла L1 хребця, які виникли від дії тупих предметів по механізму удару, в тому числі об елементи салону автомобіля, в момент ДТП, яке відбулося 09.12.2014. Внаслідок пригоди позивач зазнала надзвичайних фізичних та моральних страждань: їй довелося пережити важку операцію, що супроводжувалось моральними переживаннями, а в подальшому позивачка була вимушена проходити стаціонарне та амбулаторне лікування з періодичним відвідуванням лікувального закладу для огляду, оброблення та перев`язки ран. Впродовж періоду лікування ОСОБА_1 відчувала себе незручно та дискомфортно; вона потребувала допомоги з боку близьких, почуваючи себе як джерело клопоту та обмежень для них. З роками її стан тільки погіршується і в рекомендаціях лікарі зазначають про необхідність проведення оперативного втручання. В момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 перенесла значний фізичний біль, емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності, страху за свої здоров`я й життя та за життя ОСОБА_4 . Для близьких ОСОБА_1 також виникла гостра стресова ситуація - страх за її здоров`я, що призвело до раптових негативних змін у впорядкованому ритмі життя, які утворилися поза їх волевиявленням та призводять до необхідності подолання подальшого хронічного стресу.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: в задоволенні вимог до СФГ «Нива» ОСОБА_3 відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 100000 грн 00 коп.; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 2684 грн 00 коп. та на користь ОСОБА_1 частину сплаченого за подання заяви про забезпечення позову судового збору в розмірі 268 грн 40 коп. Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що дорожньо-транспортна пригода, що є об`єктом судового розгляду, сталася в період дії договору (полісу) обов`язкового страхування цивільної відповідальності, укладеного СФГ «Нива» ОСОБА_3 з Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі за текстом ПАТ НАСК «Оранта»), яким було забезпечено належний СФГ «Нива» Виноград Г.М. автомобіль «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 . У зв`язку з цим НАСК «Оранта» має відповідати перед ОСОБА_1 за шкоду, завдану цією пригодою, а різницю між її фактичним розміром і страховим відшкодуванням повинен відшкодувати завдавач шкоди. Проте НАСК «Оранта» не залучене до участі у справі як співвідповідач. У той же час по вимогах про відшкодування моральної шкоди належним відповідачем є ОСОБА_2 . Вищевказаний розмір цього відшкодування судом визначено виходячи з характеру і способу завдання позивачеві моральної шкоди та тривалості її перетерплювання.

Додатковим рішенням суд стягнув з ОСОБА_1 на користь СФГ «Нива» ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн 00 коп. Суд виходив з категорії реальності адвокатських послуг та складності справи, предмета позову, доводів представника СФГ «Нива» Виноград Г.М., сенсу клопотання представників позивача про зменшення відшкодування розміру витрат на правову допомогу, з матеріального стану ОСОБА_1 , її стану здоров`я, зміну останньою звичного способу життя та роботи після дорожньо-транспортної пригоди, визнавши необґрунтованим розмір витрат, про які йдеться, в сумі 26000 грн 00 коп.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 адвокат Даниленко О.В. просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди та відмовити у задоволенні цих вимог. Доводи скарги зводяться до такого:

- судом неправильно встановлено належність відповідача у справі, оскільки відшкодовувати шкоду, що є предметом спору між сторонами, повинно ПАТ НАСК «Оранта» - страховик цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 ;

- позивач не довела ні обсяг своїх душевних страждань, ні їх тривалість, ні відомості щодо свого емоційного стану; вона не довела, які саме фактори вплинули на її психологічний стан, який був її моральний і психологічний стан до цього впливу, які саме повсякденні плани вона не виконала чи які її бажання не здійснилися;

- у справі відсутні докази звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою до фахівців у галузі психіатрії або психології зі скаргами на поганий моральний чи психологічний стан, відсутні результати відповідного медичного обстеження та письмові докази, які б свідчили про наявність у неї психотравмувальних проблем; відсутні фіскальні чеки про придбання нею за рецептом лікаря певних медичних препаратів заспокійливої дії;

- розмір відшкодування моральної шкоди необґрунтовано завищено.

В апеляційній скарзі на додаткове рішення СФГ «Нива» ОСОБА_3 просить його скасувати та ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 26000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу. Доводи скарги зводяться до того, що зменшуючи розмір відшкодування витрат СФГ «Нива» ОСОБА_3 на правову допомогу до 2000 грн 00 коп., суд не обґрунтував, чому їх зменшено на таку суму.

Ухвалою апеляційного суду від 21.10.2024 ПАТ НАСК «Оранта» притягнуто до участі у справі як третю особу (арк. 219 т. 4).

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Даниленко О.В. (в режимі відеоконференції) підтримав подану ним апеляційну скаргу, представники ОСОБА_1 адвокати Войченко С.В. та Кучеренко О.В. (в режимі відеоконференції) просили відхилити апеляційні скарги ОСОБА_2 та СФГ «Нива» Виноград Г.М.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційних скарг, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Даниленка О.В. підлягає задоволенню, а апеляційна скарга представника СФГ «Нива» ОСОБА_3 адвоката Савчака Я.О. - частковому задоволенню.

У справі встановлено таке.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , СФГ «Нива» ОСОБА_3 є власником автомобіля «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 (арк. 99 т. 1).

Ухвалою Бобровицького районного суду Чернігівської області від 25.07.2023 у справі № 729/49/17 (кримінальному провадженні № 12014270080000412, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.12.2014), яка набрала законної сили 02.08.2023, ОСОБА_2 звільнено від відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ч. 1 ст. 49 цього Кодексу, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження № 12014270080000412 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. В цій ухвалі констатовано, що близько 08 год 15 хв 09.12.2014 ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № НОМЕР_1 , що належить СФГ «Нива» ОСОБА_3 , на 74 км автодороги Київ-Суми-Юнаківка, рухаючись в напрямку м. Суми, виїхала на зустрічну смугу руху, де зіткнулася з керованим ОСОБА_4 транспортним засобом «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , в якому перебувала пасажир ОСОБА_1 . В результаті цієї дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження середньої тяжкості. ОСОБА_1 у цьому провадженні мала статус потерплої; її цивільний позов залишено без розгляду (копія ухвали - арк. 239-242 т. 3).

Згідно з висновком проведеної Ніжинським міжрайонним відділом СМЕ у рамках згаданої справи судово-медичної експертизи № 21 від 01.04.2015, у ОСОБА_1 мають місце тілесні ушкодження у виді закритого перелому с/з правої ключиці із зміщенням уламків, забою грудної клітки, компресорного перелому тіла L1 хребця, які виникли від дії тупих предметів, по механізму удару, в тому числі удару об елементи салону автомобіля, в момент вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди. Ці ушкодження відносяться до категорії середнього ступеню тілесних ушкоджень, які викликали розлад здоров`я понад 21 день (копія висновку на арк. 23-25 т. 1). У зв`язку з цим ОСОБА_1 проходила стаціонарне лікування з 09.12.2014 по 12.12.2014, з 12.12.2014 по 25.12.2014, про що свідчать копії медичних документів (арк. 26-99 т. 1), та понесла витрати на лікування на суму 1854 грн 37 коп. (копії документів про ці витрати - арк. 179, 180, 181 т. 1).

Обов`язкову цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Volkswagen Transporter-В», державний реєстраційний № СВ1934AT, на момент дорожньо-транспортної пригоди, що є об`єктом судового розгляду, було забезпечено полісом ПАТ «НАСК «Оранта» № АС/7911780 від 07.04.2014, згідно з яким страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю, визначена в сумі 100000 грн 00 коп., майну 50000 грн 00 коп. при франшизі 0 грн 00 коп. (копія поліса - арк. 13 т. 3).

Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, про яку йдеться, а також заяву про страхове відшкодування до ПАТ «НАСК «Оранта» подало СФГ «Нива» ОСОБА_3 10.12.2014 (їх копії на арк. 19-20, 21 т. 3).

Листом від 05.12.2023 № 09-02-17/9861 ПАТ «НАСК «Оранта» повідомило адвоката Виноград- ОСОБА_5 ОСОБА_6 , про таке (копія листа - арк. 10-11 т. 3):

- 10.12.2015 страховою компанією було отримано заяву про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю та майну, від представника/власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 . До заяви долучено висновок № 5/01-ТЗ від 19.01.2015 про оцінку транспортного засобу та висновок № 5-1/01-ТЗ від 19.01.2015 про вартість матеріального збитку, завданого його пошкодженням;

- листом № 09-03-09/2112 від 10.02.2015 власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , повідомлено, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття остаточного рішення слід надати постанову суду, пошкоджений транспортний засіб на огляд представнику страховика та банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування (крім того, копія цього листа, надана адвокатом Виноград-Стрельнікової О.Г. ОСОБА_6 , на арк. 14 т. 3);

- листом № 09-02-09/3936 від 05.04.2016 власника транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , повторно повідомлено про необхідність надання транспортного засобу представнику страховика або приведення у відповідність вищеназваних висновків, оскільки їх складено з порушенням методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, а також про надання постанови суду та банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування (крім того, копія цього листа надана адвокатом Виноград-Стрельнікової О.Г. ОСОБА_6 , на арк. 15 т. 3);

- листом № 09-02-09/1233 від 02.02.2016 потерпілу особу повідомлено, що для подальшого розгляду страхової справи та прийняття остаточного рішення необхідно надати постанову суду, документи (оригінали або належним чином завірені їх копії) щодо витрат на лікування та банківські реквізити для перерахування страхового відшкодування (крім того, копія цього листа надана адвокатом Виноград-Стрельнікової О.Г. ОСОБА_6 , на арк. 16 т. 3);

- листом № 09-02-09/4737 від 15.04.2016 потерпілу особу було повторно повідомлено про необхідність надання постанови суду, документів щодо розміру завданого збитку та банківських реквізитів для перерахування страхового відшкодування (крім того, копія цього листа, надана адвокатом Виноград-Стрельнікової О.Г. ОСОБА_6 , на арк. 17 т. 3);

- запитувані матеріали до страхової компанії не надходили. Транспортний засіб «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , на огляд представнику страховика не надано, а отже остаточний розрахунок суми страхового відшкодування не проводився. Виплата страхового відшкодування за шкоду, заподіяну здоров`ю та майну не здійснювалась;

- відповідно до інформаційної системи НАСК «Оранта», звернення від пасажира транспортного засобу «Peugeot Partner», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , не надходило, страхове відшкодування йому не виплачувалось.

Згадані листи ПАТ НАСК «Оранта» також містяться у копії страхової справи, з якої вбачається, що звернення ОСОБА_1 у цій справі нема (арк. 80-214 т. 3).

Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, і надані докази, суд доходить таких висновків.

Дорожньо-транспортна пригода, що є об`єктом судового розгляду у справі, в силу ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для ОСОБА_1 , СФГ «Нива» ОСОБА_3 , ОСОБА_2 й ПАТ НАСК «Оранта» є страховим випадком.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пункт 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який був чинний на час дорожньо-транспортної пригоди, приписував, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц орієнтує суди нижчих ланок на те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст. 37 цього Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст. 3 згаданого Закону).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 65/4621/16-к зазначено, що у системному зв`язку зі ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» положення підп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підп. 37.1.3 п. 37.1. ст. 37 цього ж Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим Законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вказано, що Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і недотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.

Щодо обставин цієї справи, то СФГ «Нива» ОСОБА_3 (страховик) своєчасно подано заяву ПАТ НАСК «Оранта» (страхувальник) про страховий випадок. ОСОБА_1 із заявою про виплату страхового відшкодування до страхувальника не зверталася, таке відшкодування їй не виплачувалось, як і не було відмовлено у такій виплаті. Тобто натепер позивач не вчинила дії, які визначені законом для отримання страхового відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, що є об`єктом судового розгляду (страховим випадком). При цьому виходячи з наявних у справі доказів і в силу вищенаведених правових позицій, абз. 4 і 5 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» і з урахуванням факту залишення без розгляду цивільного позову ОСОБА_1 у справі № 729/49/17 (що не залежало від її волі), позивачем по цей час не пропущено строк на подання ПАТ НАСК «Оранта» заяви про виплату страхового відшкодування. Також апеляційним судом не встановлено обставин, що унеможливлюють виплату їй страховиком страхового відшкодування. Отож покладання обов`язку з відшкодування моральної шкоди у межах страхової суми на ОСОБА_2 , відповідальність якої застрахована ПАТ НАСК «Оранта», суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Тобто для стягнення з СФГ «Нива» ОСОБА_3 або з ОСОБА_2 відшкодування шкоди внаслідок ДТП, про яке йдеться, необхідно, по-перше, щоб ПАТ НАСК «Оранта» нарахувало й виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування, належне їй у зв`язку з настанням цієї пригоди, визначене відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і, по-друге, щоб розмір цього страхового відшкодування був недостатнім для повного відшкодування завданої ОСОБА_1 шкоди.

З наведеного випливає, що наразі нема підстав для задоволення позову. Тому суд першої інстанції достатньо повно й правильно встановив обставини, що мають значення для справи, але дійшов помилкового висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди. Мотиви, з яких судом І інстанції частково задоволено позов, суперечать нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Тож апеляційна скарга представника ОСОБА_2 адвоката Даниленка О.В. підлягає задоволенню, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11.06.2024 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і судових витрат скасуванню й відмови у задоволенні цих вимог; в іншій частині рішення підлягає залишенню без змін.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги СФГ «Нива» Виноград Г.М. на додаткове рішення суду І інстанції, апеляційний суд встановив таке.

23.11.2023 СФГ «Нива» Виноград Г.М. (клієнт) та адвокатським бюро «Савчак» укладено договір про надання професійних правничих послуг адвоката № 23-11/2023-09 (його копія на арк. 7-15 т. 2, 23-31 т. 4). Цим договором, серед іншого, визначено, що вартість 1 години роботи адвоката становить 2000 грн 00 коп.; оплата послуг розраховується погодинно. У розділі 3 договору визначено, що вид послуг, кількість годин роботи адвоката та строк надання окремих послуг визначаються у рахунку, який виставляється адвокатом клієнту щодо пропонованих до надання клієнту послуг. Рахунок підлягає оплаті протягом 5 календарних днів з моменту отримання клієнтом. Факт надання адвокатом послуг належної якості й обсягу (кількість) та належного отримання її клієнтом підтверджується актом приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката, який підписується адвокатом, після чого він будь-яким способом, в тому числі і засобом електронної пошти, месенджером тощо, направляється клієнту.

У акті щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт приймання-передачі професійних правничих послуг адвоката (арк. 16-17 т. 4) вказано, що адвокатом у справі № 729/1809/23 надано СФГ «Нива» Виноград Г.М. такі послуги:

- 17.12.2023 підготовка, оформлення та подання відзиву на позовну заяву від 17.12.2023 (20 сторінок), на що витрачено 5 годин, на загальну суму 10000 грн 00 коп.;

- 25.01.2024, 12.03.2024, 03.04.2024, 16.05.2024 підготовка до судового засідання та участь у судових засіданнях у ці дні - 4 години на загальну суму 8000 грн 00 коп.;

- 11.06.2024 підготовка до судового засідання та участь у судовому засіданні в цей день - 4 години на загальну суму 8000 грн 00 коп.

СФГ «Нива» Виноград Г.М. сплачено за надання професійних правничих послуг адвокату Савчаку А.Б.: 10000 грн 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 660 від 24.11.2023 (арк. 14, 21 т. 4); по 8000 грн 00 коп., що підтверджується копіями платіжних інструкцій №№ 809 і 807 від 24.04.2024 (арк. 20, 22 т. 4); 8000 грн 00 коп., що підтверджується копією платіжної інструкції № 890 від 14.06.2024 (арк. 19 т. 4).

Описані у попередніх 6 абзацах докази в силу ст. 77-80, пп. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є належними, допустимими, достовірними й достатніми доказами витрат на правову допомогу, виходячи з розміру якої СФГ «Нива» Виноград Г.М. відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 8 ст. 141 ЦПК України має право на їх відшкодування.

Разом з тим:

- у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 адвокат Савчак Я.О. заявив попередній орієнтовний розрахунок витрат на правову допомогу в сумі 30000 грн 00 коп.;

- адвокатом Савчаком Я.О. СФГ «Нива» Виноград Г.М. надані такі послуги:

1. 17.12.2023 підготовлено, оформлено та подано відзив на позовну заяву (11 аркушів), на що, як зазначив адвокат, витрачено 5 годин, вартість послуги - 10000 грн 00 коп. Апеляційний суд вважає, що адвокатом на складання відзиву витрачено 3 години, виходячи з його обсягу й змістового наповнення. Отже вартість цієї послуги, що підлягає відшкодуванню, апеляційний суд визначає у розмірі 6000 грн 00 коп.;

2. адвокат Савчак Я.О. брав участь у судових засіданнях: 26.12.2023 - 1 год 10 хв, 03.04.2024 - 1 год 55 хв, 16.05.2024 - 1 год 16 хв та 11.06.2024 - 2 год 13 хв, а не 25.01.2024, 12.03.2024, 03.04.2024, 16.05.2024, як то він зазначив у акті про обсяг наданих послуг і виконаних робіт. Загалом адвокатом на участь у судових засіданнях витрачено 6 год 34 хв. Тож виходячи з цього і з вартості 1 години роботи адвоката - 2000 грн 00 коп., вартість його послуг з участі у судових засіданнях становить 13133 грн 33 коп.

Отож місцевий суд мав стягти з позивача на користь СФГ «Нива» ОСОБА_3 відшкодування витрат на правову допомогу в сумі: 6000 грн 00 коп. + 13133 грн 33 коп. = 19133 грн 33 коп., а не 2000 грн 00 коп. Тому додаткове рішення суду підлягає відповідній зміні.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», ч. ч. 6, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку з задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_2 належить компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, 4026 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 374, 375, 376 ч. 1 п. 3, 381, 382 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Даниленка Олександра Володимировича задовольнити.

Рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2024 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 100000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди і судових витрат скасувати й відмовити у задоволенні цих вимог.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Апеляційну скаргу представника Селянського фермерського господарства «Нива» ОСОБА_3 адвоката Савчака Ярослава Олеговича задовольнити частково.

Додаткове рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 27 червня 2024 року змінити, збільшивши розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь Селянського фермерського господарства «Нива» Виноград Г.М. витрат на професійну правничу допомогу до 19133 (дев`ятнадцяти тисяч ста тридцяти трьох) грн 33 коп.

Компенсувати ОСОБА_2 в порядку, встановленому Кабміном України, витрати по сплаті судового збору в сумі 4026 (чотири тисячі двадцять шість) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Ідентифікаційні дані учасників справи наведено у рішенні суду І інстанції.

Головуючий: Судді: