Рішення

від 30.01.2025 по справі 161/8744/24

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 161/8744/24

Провадження № 2/161/455/25

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого судді Пушкарчук В.П.

при секретарі Швед Н.В.

з участю: представника позивача Гламазди П.В.

представника третьої особи Мельник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Товариство зобмеженою відповідальністю«Панхім»,Акціонерне товариствокомерційнийбанк«ПриватБанк»про зняття арешту з майна спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

08.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою на обгрунтування якої зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_2 та після його смерті відкрилася спадщина. З метою реалізації своїх спадкових прав він звернувся до приватного нотаріуса. Однак, як було повідомлено останнім, на майно батька накладено ряд арештів. Поряд з цим, виконавчі провадження, в межах яких накладені спірні арешти були завершені. Попри зазначене, ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ у відповідь на його звернення повідомило про неможливість скасування арештів майна ОСОБА_2 . Враховуючи наведене, просить суд скасувати арешти з усього майна ОСОБА_2 , які внесені у Єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна за № 9921116 від 10.06.2010 року та № 10145213 від 16.08.2010 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04.07.2024 року до участі у справі в якості третіх осіб було залучено ТзОВ «Панхім» та АТ КБ «ПриватБанк».

22.07.2024 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли письмові пояснення по суті позову. В обгрунтування своїх заперечень остання зазначає, що зобов`язання померлого ОСОБА_2 , які виникли перед АТ КБ «ПриватБанк» та стали підставою для накладення спірних арештів, на даний час не виконані, а тому позивач, як спадкоємець останнього повинен відповідати за даними зобов`язаннями. З огляду на наведене, правові підстави для задоволення позову відсутні (а.с. 51-55).

24.10.2024 року у відповідь на запит суду від приватного нотаріуса Луцького МНО Веремчука С.В. надійшли матеріали спадкової справи № 11/2022 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 зі змісту якої слідує, що ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги (сином померлого) після смерті останнього, який прийняв спадщину після смерті свого батька (а.с. 113-141).

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, позов підтримав та просив задовольнити його в повному обсязі.

Представником відповідача до початку судового засідання було подано до суду заяву з проханням розгляд справи проводити у її відсутності (а.с. 60).

Представник третьої особи АТ КБ «ПриватБанк» в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позову. Суду пояснила, що ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ не може бути відповідачем за пред`явленими позовними вимогами.

Представник третьої особи ТзОВ «Панхім», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду не відомі.

Заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що предметом розгляду даної цивільної справи є скасування арештів з усього майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , внесених у Єдиний реєстр заборон відчуження нерухомого майна за № 9921116 від 10.06.2010 року та № 10145213 від 16.08.2010 року.

Вищевказані обтяження майна були накладені в рамках здійснення виконавчих проваджень № 19684388 та 20832360 відповідно.

Судом також встановлено, що обтяження за № 9921116 від 10.06.2010 року, накладене у виконавчому провадження № 19684388 від 11.04.2007 року, яке було відкритим на підставі наказу № 3/14-1 від 11.04.2007 року Господарського суду Волинської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТзОВ «Панхім» 5498,38 грн.

У свою чергу, обтяження за № 10145213 від 16.08.2010 року, накладене у виконавчому провадженні № 20832360 від 10.08.2010 року, яке було відкритим на примусове виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2010 року № 2-11162 про накладення арешту на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно в межах суми 482267,73 грн., яке належить ОСОБА_2 шляхом заборони будь-яким особам укладати угоди стосовно цього майна, проводити його реєстрацію та перереєстрацію, здійснювати його відчуження.

З метою врегулювання даного спору в позасудовому порядку ОСОБА_1 звернувся до ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ із вимогою про скасування спірних арештів, однак у задоволенні його вимог було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Щодо позовних вимог про скасування арешту № 9921116 від 10.06.2010 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 2 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03.06.2016 року № 5, - позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Позови на захист майнових прав малолітніх та неповнолітніх дітей боржника (засудженого) можуть бути пред`явлені їхніми законними представниками, а у випадках, встановлених законом, органами та особами, яким надано право захищати права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Тобто, належним відповідачем у справах про скасування арешту з майна, які розглядаються в порядку позовного провадження, є особи, в інтересах яких накладено арешт на майно, а відповідний орган державної виконавчої служби беруть участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Із наведеного слідує, що за пред`явленими ОСОБА_1 позовними вимогами про скасування арешту майна має бути ТзОВ «Панхім», як стягувач у виконавчому провадження № 19684388, оскільки саме в його інтересах було накладене спірне обтяження.

Так, у своїй постанові від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступного висновку.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

ВС підкреслив, що для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Із наведеного слідує, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Проте, під час розгляду даної справи судом, ані позивачем ОСОБА_1 , ані його представником, відповідне клопотання про заміну неналежного відповідача або залучення до участі у ній співвідповідачів не заявлялося.

Отже, сторона позивача розпорядилася своїми процесуальними правами, визначеними ЦПК України, щодо предмета спору на власний розсуд.

З урахуванням положень ч. 3 ст. 13, ст. 51 ЦПК України, суд не наділений процесуальним правом з власної ініціативи здійснювати заміну неналежного відповідача або залучати до участі у справі співвідповідачів, оскільки залучення співвідповідача чи заміна первісного відповідача належним може відбутися виключно за клопотанням сторони позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язок суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування арешту № 9921116.

Щодо позовних вимог про скасування арешту № 10145213 від 16.08.2010 року.

Як було встановлено судом, вищевказаний арешт на майно ОСОБА_2 накладений у виконавчому провадженні № 20832360 від 10.08.2010 року, яке було відкритим на примусове виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 31.05.2010 року в цивільній справі № 2-11162/10.

Звернення до суду з позовом про скасування арешту майна, яке було накладено в порядку забезпечення позову, не є належним способом захисту, оскільки законодавець у такому випадку встановлює окремий порядок захисту свої прав та законних інтересів, який регламентований положенням Глави 10 «Забезпечення позову» ЦПК України.

Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України визначено, що суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду.

Тобто, належним способом захисту прав ОСОБА_1 , які останній вважає порушені внаслідок постановлення Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська ухвали від 31.05.2010 року в цивільній справі № 2-11162/10 є саме звернення до суду з клопотання про скасування заходів забезпечення позову, а не звернення із позовною заявою про скасування арешту майна.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ВДВС у м. Луцьку ЗМУ МЮ, треті особи: ТзОВ "Панхім", АТ КБ "ПриватБанк" про зняття арешту з майна спадкодавця слід відмовити в повному обсязі.

З огляду на положення ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з розглядом даної справи, суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 81, 263 ЦПК України, на підставі ст. ст. 11, 15, 16 ЦК України, Закону України "Про виконавче провадження", суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Панхім", Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про зняття арешту з майна спадкодавця відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6ст. 259 ЦПК України з дня складення рішення в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Винниченка, 27-А, код ЄДРПОУ: 35041461.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Панхім", адреса: Волинська обл., Луцький р-н, с. Голишів, вул. Садова, 81, код ЄДРПОУ: 30733394.

Третя особа: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Рішення у повному обсязі складено 05 лютого 2025 року.

Суддя Луцького міськрайонного

суду Волинської області В.П. Пушкарчук