Рішення

від 05.02.2025 по справі 189/2910/24

ПОКРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 189/2910/24

2/189/152/25

РІШЕННЯ

Іменем України

05.02.2025 року смт. Покровське

Покровський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Лукінової К.С.

при секретареві Копиці С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Покровське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДЕЛО», третя особа: Синельниківська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання трудових відносин припиненими, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства «ДЕЛО», третя особа: Синельниківська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання трудових відносин припиненими. В обґрунтування позову зазначив, що згідно рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №923100125078 від 13.08.2024 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням та наданням статусу непрацюючої особи, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 проводить діяльність (працевлаштований) в ПП «ДЕЛО» у період з 11.04.2012 року по теперішній час. Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового держаного соціального страхування (Форма ОК-5) від 07.10.2024 року вбачається, що позивач дійсно працевлаштований в ПП «ДЕЛО», де до 2022 року отримував заробітну плату. Проте після початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну йому припинено нарахування заробітної плати, але з посади в ПП «ДЕЛО» не звільнено. Після початку повномасштабного вторгнення з боку російської федерації на території Запорізької області, позивач був вимушений переїхати до селища Покровське Синельниківського району Дніпропетровської області, де проживає з червня 2022 року по сьогоднішній день, та де взятий на облік, як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № 1229-5001770062 від 20.06.2022 року. При виїзді з м. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області, ОСОБА_1 не зміг звільнитись в установленому законом порядку, оскільки підприємство вже на той час не працювало, керівник та працівники виїхали в невідомому напрямку. Більше до своїх трудових обов`язків в ПП «ДЕЛО» не приступав. На даний час у нього виникла необхідність розірвати трудовий договір, для того, щоб здійснити перерахунок пенсії, але фактично позбавлений такої можливості. Місцезнаходженням робочого місця позивача було: вул. Шевченка, 4 м. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області. 24.09.2024 року позивачем було направлено нотаріально завірену заяву за юридичною адресою відповідача - ПП «ДЕЛО» про звільнення, проте, до цього часу відповіді чи наказу про звільнення не отримав. 10.10.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з питання отримання статусу безробітного та припинення трудових відносин із ПП «ДЕЛО» за угодою сторін згідно ст.36 КЗпП України. З листа Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості за вих. №331 від 21.10.2024 року, вбачається, що статус безробітного може надаватись особі працездатного віку до призначення пенсії, а оскільки позивач являється особою пенсійного віку отримати статус безробітного та розірвати трудові відносини центром зайнятості неможливо. З цих підстав, він не може реалізувати своє набуте право на перерахунок пенсії. Вважає, що подальше формальне перебування у трудових відносинах із відповідачем ПП «ДЕЛО», порушує його права на вільний вибір праці, оскільки жодної роботи позивач не здійснює, йому не нараховується та не виплачується заробітна плата, у зв`язку з відсутністю ПП «ДЕЛО» за юридичною адресою та в зв`язку з перебуванням в м. Гуляйполе Пологівського району Запорізької області в зоні бойових дій. У зв`язку з чим, просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та Приватним Підприємством «ДЕЛО», ЄДРПОУ 23852438 припиненими з 25 вересня 2024 року на підставі п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Позивач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов підтримує, просить задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до положень ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 27.03.2019 року (у справі №201/6092/17, провадження № 61-48215св18), відзиву на позовну заяву не надав, тому суд вважає за можливе розглянути справу відповідно правил ст. ст. 280,287,288 ЦПК України - заочно. Позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Представник третьої особи Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості в судове засідання не з`явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причини неявки не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Спеціальним законом, який регулює трудові правовідносини та визначає механізм захисту трудових прав працівників є Кодекс законів про працю України.

Судом встановлено, що з 11.04.2012 року ОСОБА_1 працює в приватному підприємстві «ДЕЛО».

Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового держаного соціального страхування (Форма ОК-5) від 07.10.2024 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату по 2022 рік.

З червня 2022 позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 20.06.2022 року №1229-5001770062 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПП «ДЕЛО» зареєстроване за адресою: вул. Шевченка, 4, м. Гуляйполе Гуляйпільського району Запорізької області.

24.09.2024 позивач направив рекомендованим листом на адресу відповідача нотаріально завірену заяву про звільнення його з посади на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України (за угодою сторін).

Згідно рішення ГУ ПФУ в Херсонській області №923100125078 від 13.08.2024 року позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку зі звільненням та наданням статусу непрацюючої особи, оскільки згідно даних індивідуальних відомостей реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування ОСОБА_1 проводить діяльність (працевлаштований) в ПП «ДЕЛО» у період з 11.04.2012 року по теперішній час.

10.10.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості з питання отримання статусу безробітного та припинення трудових відносин із ПП «ДЕЛО» за угодою сторін згідно ст.36 КЗпП України.

З листа Синельниківської філії Дніпропетровського обласного центру зайнятості за вих. № 331 від 21.10.2024 року, вбачається, що статус безробітного може надаватись особі працездатного віку до призначення пенсії, а оскільки позивач являється особою пенсійного віку отримати статус безробітного та розірвати трудові відносини центром зайнятості неможливо.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Статтею 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.

Відповідно до часини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Підстави припинення трудового договору встановлені у ст. 36 КЗпП України.

Однією із визначених ст. 36 КЗпП України підстав припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (ст. ст. 38, 39 КЗпП України).

За змістом ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Відповідно до ч. 2 ст. 38 КЗпП України якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Приписи статті 43 Конституції України та статті 22 КЗпП України забороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору. Конституційний Суд України розглядає право на працю, визначене статтею 43 Конституції України, як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом (Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004, № 14-рп/2004, від 16.10.2007, № 8-рп/2007 та від 29.01.2008, № 2-рп/2008). Свобода праці передбачає можливість особи займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по своїй суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Припинення трудових відносин тісно пов`язано зі свободою його праці, оскільки праця може виконуватися саме до того часу поки останній не вирішить припинити її виконання або з інших підстав. При цьому, припинення трудових правовідносин має безпосередній вплив на можливість мати реалізацію прав на зайнятість (не заборонену законодавством діяльність осіб, пов`язану із задоволенням їх особистих та суспільних потреб з метою одержання доходу (заробітної плати) у грошовій або іншій формі), працевлаштуванням на роботі (посаді).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що позивач повідомив про намір припинити трудові відносини та звільнитися з роботи за угодою сторін.

Згідно ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 76 , ч. 1, 2 ст. 77, ч. 1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Обставини справи, які за законом можуть бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1,3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд постановляє рішення в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Таким чином, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті та їх належність, допустимість, достовірність, достатність, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання трудових відносин припиненими.

При цьому, з огляду на вимоги позивача про визнання припиненими трудових відносин саме з підстав розірвання трудового договору з ініціативи працівника, та беручи до уваги обов`язок роботодавця розірвати трудовий договір у строк, який просить працівник ( ч. 1 ст. 38 КЗпП України), суд приходить до переконання про необхідність задоволення позовних вимог щодо визнання припиненими трудових відносин.

Керуючись ст. ст. 76-81, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 280-282, 352,354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «ДЕЛО», третя особа: Синельниківська філія Дніпропетровського обласного центру зайнятості про визнання трудових відносин припиненими - задовольнити.

Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) та Приватним Підприємством «ДЕЛО», ЄДРПОУ 23852438 припиненими з 25 вересня 2024 року на підставі п.1 ст.36 Кодексу законів про працю України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: К.С. Лукінова

05.02.2025