Ухвала

від 05.02.2025 по справі 404/838/25

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 404/838/25

Номер провадження 2-о/404/20/25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року Суддя Кіровського районного суду м. Кіровограда Іванова Н.Ю., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Антонова С.Ю., заінтересована особа: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року до суду звернулась адвокат Антонова С.Ю. в інтересах ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила суд встановити факт, а саме факт припинення арешту (архівний запис), що міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером обтяження 8017066, від 03 жовтня 2008 року, зареєстрований Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області, додаткові дані: архівний номер 2390294КІROVOGRAD100, архівна дата 11.10.2001, дата виникнення 11.10.2001, № реєстру 140720-1492, внут.№Е401D42С2ВF22330343С, щодо належної ОСОБА_1 частки будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви зазначено, що на підставі судових рішень Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 р., від 15.03.2006 р., від 04.09.2008 р. ОСОБА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності 57/100 часток будинку за адресою АДРЕСА_1 .

Реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджується витягом, виданим ОКП «Кіровоградське ОБТІ» від 19.11.2008 р. № 20969737, номер запису 19676 в книзі 109.

Заявник звернулася до нотаріуса з приводу підготовки відповідного договору щодо відчуження належної їй частки нерухомого майна, де дізналася, що відносно належного їй майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про обтяження у формі арешту нерухомого майна.

01.07.2024 заявник звернулася до державного реєстратора із заявою № 61780086 про припинення обтяження речового права - арешту нерухомого майна. Заявником була надана для відповідної реєстрації копія рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року № 305/2002, яке згідно безпосереднього інформаційного запиту державного реєстратора, було відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Реєстратором було винесено рішення № 73898639 про зупинення розгляду заяви та 01.07.2024 року надіслано запит № 135 до Ленінського районного суду м. Кіровограда про отримання рішення.

З метою встановлення відповідності інформації, яка міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та відомостей, зазначених в резолютивній частині рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року, державним реєстратором було здійснено інформаційний пошук № 386973928 та встановлено розбіжність в відомостях щодо підстави обтяження об`єкта нерухомого майна.

Відповідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстровано арешт на будинок за адресою АДРЕСА_1 на підставі ухвали «Ц-15, 04.06.2001, Кіровського райсуду м. Кіровограда, Косцова вх.887», в той час як рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року припинено арешт на будинок, накладений на підставі ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.07.2001 року. У зв`язку з виявленими розбіжностями, держаний реєстратор відмовив у проведенні реєстраційних дій, про що виніс рішення № 74131009 від 16.07.2024 року.

Заявник звернулась Державного нотаріального архіву в Кіровоградській області з проханням виправити помилку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8017066, допущену Державним нотаріальним архівом шляхом вірного зазначення підстави обтяження № 8017066 від 03.10.2008 року, а саме: змінити підставу обтяження з «Ц-15, 04.06.2001, Кіровського райсуду м. Кіровограда, Косцова вх.887» на «Ц-15, 04.07.2001, Кіровського райсуду м. Кіровограда, Косцова вх.887».

На вказане заявниці повідомлено, що усунення помилки Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області не є можливим, оскільки архів є лише зберігачем нотаріальних документів та не має повноважень щодо внесення записів до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Фактично рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25.03.2002 року у справі № 305/2002 знято арешт з будинку, накладений на підставі ухвали Кіровського райсуду м. Кіровограда від 04.07.2001 року. Проте, запис про арешт не може бути припинений, так як державним реєстратором допущено помилку та невірно зазначено документ, на підставі якого накладалось вищевказане обтяження.

Зазначено, що у позасудовому порядку усунути відповідну помилку немає можливості, що приводить до порушення права заявника на вільне володіння своїм майном.

Дослідивши подану заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у даній справі, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення ч. 1 ст. 293 ЦПК свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові ВП ВС від 10.04.2019 в справі № 320/948/18 зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх установлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Статтею 315 ЦПК визначено перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Порядок накладення, зняття та вирішення інших питань пов`язаних з накладенням арешту на майно врегульований ЦК України, ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження» та іншими актами законодавства, в залежності від суб`єкта та провадження в якому накладений арешт.

Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч. 1 ст. 315 ЦПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Наведене свідчить, що при розгляді цих справ суд установлює саме факт, від якого залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, а не ідентифікує особу боржника, на якого накладено арешт, з метою підтвердження, що накладений арешт стосується або не стосується цієї особи. Тобто питання ідентифікації особи боржника, на якого накладено арешт, не віднесено до компетенції суду.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Аналіз змісту заяви свідчить про те, що заявник просить встановити факт припинення арешту (архівний запис), що міститься у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, за реєстраційним номером обтяження 8017066, від 03 жовтня 2008 року, зареєстрований Державним нотаріальним архівом в Кіровоградській області, що суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України.

Отже, сама по собі заява про встановлення юридичного факту припинення арешту, суперечить вимогам ст. 315 ЦПК України і не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом (ч.3 ст. 294 ЦПК України).

Пунктом 1 ч.1 ст. 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з п. 1, 2 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як роз`яснено у п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відтак, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження по справі за заявою ОСОБА_1 , оскільки законом у даному випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме шляхом звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна.

Враховуючи вищевикладене, у відкриті провадження слід відмовити, роз`яснивши заявнику його право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження.

Керуючись ст. 5, 13, 293, 294, 315 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Антонова С.Ю., заінтересована особа: Державний нотаріальний архів в Кіровоградській області про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявнику право на звернення до суду із позовом в порядку позовного провадження з урахуванням правил підсудності.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 05.02.2025 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Н. Ю. Іванова